Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/672/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 05.02.2020. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2020.
Дата набрання законної сили: 30.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/813/1089/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/1089/20 
		Номер справи місцевого суду: 496/672/19
		Головуючий у першій інстанції Галич О. П.
		Доповідач Гірняк Л. А.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.01.2020 року                                 м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
		Головуючого- Гірняк Л.А.
		Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.
		За участю секретаря  Ющак А.Ю.
		 
		-за участю позивача   ОСОБА_1 
		-представника відповідача  Іванова ОСОБА_2 О ОСОБА_3 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Одеської обласної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеська обласна регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, третя особа: ОСОБА_4 про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- 
		 
		                         ВСТАНОВИЛА:    
		ПРОЦЕДУРА:
		 
		В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської обласної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, третьої особи  ОСОБА_4 з вимогами про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Вимоги обґрунтовував тим, що з відповідачем перебував в трудових стосунках з 01.03.1995 року та перебував на різних посадах, згідно до наказу № 5-к від 18.01.2019 року був переведений на посаду начальника Прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 9 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Наказом № 12-к від 05.02.2019 року був звільнений з посади начальника ПІПВМ № 9 відповідно до п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. 
		Вважає звільнення незаконним та просить:
		-визнати наказ про звільнення незаконним та його скасувати;
		-поновити на роботі;
		-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Вимоги обґрунтовує тим, що він не вчиняв одноразового грубого порушення
		трудових обов`язків.
		У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків призвела до загибелі тварин.
		Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеськоїобласної регіональноїслужби державноговетеринарно-санітарногоконтролю танагляду надержавному кордоніта транспорті,третя особа: ОСОБА_4 провизнання наказупро звільненнянезаконним тайого скасування,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу задоволено.Визнано незаконнимта скасованоНаказ Одеськоїрегіональної службидержавного ветеринарно-санітарногоконтролю танагляду надержавному кордоніта транспорті№ 12-квід 05.02.2019року.Поновлено ОСОБА_1  напосаді начальникаПрикордонного інспекційногопункту ветеринарноїмедицини №9Одеської регіональноїслужби державноговетеринарно-санітарногоконтролю танагляду надержавному кордоніта транспорті.Стягнуто зОдеської регіональноїслужби державноговетеринарно-санітарногоконтролю танагляду надержавному кордоніта транспортісередній заробіток ОСОБА_1 напосаді начальникаПрикордонного інспекційногопункту ветеринарноїмедицини №9Одеської регіональноїслужби державноговетеринарно-санітарного контролюта наглядуна державномукордоні татранспорті,за часвимушеного прогулуу сумі119179,06грн.на користь ОСОБА_1 Стягнути зОдеської регіональноїслужби державноговетеринарно-санітарногоконтролю танагляду надержавному кордоніта транспортіна користьдержави судовийзбір усумі 768,40грн. 
		В апеляційній скарзі Одеська обласна регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті просить суд скасувати вищезазначене рішення та у задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН 
		Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та винесе з порушенням матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справ.
		Зокрема заявник зазначає, 
		-що з 12.10.2018 по 23.10.2018 року позивач не виконав вимоги п. 24 Правил транспортування тварин,
		-не виконувались дотримання перевізником та власником тварин відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження;
		- п.п.25, 27 Правил транспортування тварин - не перевірялись, приписи про усунення порушення названих норм законодавства - не надавались, що призвело до тривалого перебування тварин на держкордоні без води та їжі, в результаті чого частина тварин загинула;
		-згода Профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби на розірвання трудового договору не вимагається на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗоТ України. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу Одеської обласної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - залишити без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 вересня 2019 року  без змін., посилаючись на те, що рішення відповідає нормам чинного матеріального та процесуального права.
		ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ
		Матеріалами справи встановлено, що Наказом № 11-К від 01.03.1995 року позивача було прийнято на роботу до Регіональної служби державного ветеринарного контролю на кордоні та транспорті при Одеській залізниці. Наказом Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті № 40-к від 25.05.2017 року було призначено на посаду начальника Прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини (в подальшому - ПІПВМ) № 9 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Наказом № 106-к від 21.11.2018 року позивач був звільнений з займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Відповідно до наказу № 109-к від 26.11.2018 року був прийнятий на посаду начальника Прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 22 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Наказом № 5-к від 18.01.2019 року був переведений на посаду начальника Прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 9 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Наказом № 12-к від 05.02.2019 року був звільнений з посади начальника ПІПВМ № 9 відповідно до п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. (а.с. 50-56)
		Відповідно до «Функціональних обов`язків начальника прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 9 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті», що затверджена наказом Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 05.04.2017 року № 65, позивач здійснював свої трудові обов`язки. (а.с. 57-61)
		Актом про припинення або тимчасової заборони перевезення (переміщення) підконтрольних вантажів № 3 від 12.10.2018 року, державним інспектором ветеринарної медицини ПІПВМ № 9  ОСОБА_5 перевізника з вантажем вівць було зобов`язано повернути вантаж на територію Республіки Туреччина з метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань та після виконання вказаного акту повідомити начальника ПІПВМ № 9 до 22.10.2018 року. З вказаним актом водій (перевізник вантажу)  ОСОБА_6 був ознайомлений та вказаний акт отримав про що свідчить його підпис. (а.с. 62)
		Відповідно до пояснень від 21.01.2019 року вбачається, що позивач 23.10.2018 року про не виконання вимог акту № 3 від 12.10.2018 року щодо повернення вантажу на територію Республіки Туреччина з метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань повідомив Одеську регіональну службу. (а.с. 63-64)
		Відповідно до доповідної заступника начальника служби  Яковлєва О.В. від 28.01.2019 року було пропоновано начальника ПІПВМ № 9  ОСОБА_1 звільнити з займаної посади у зв`язку з невиконанням вимог Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та п. 24 Правил транспортування тварин, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1402 від 16.11.2011 року, що призвело до загибелі тварин. (а.с. 65-67)
		04.02.2019 року начальник Одеської регіональної служби - Сологуб І.Г. звернувся з поданням № 65 на розірвання трудового договору з начальником прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 9 Одеської регіональної служби Олефіром В.І. до голови профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті  ОСОБА_7 (а.с. 68-71)
		Листом від 13.02.2019 року Голова профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті  ОСОБА_7 повідомила Одеську регіональну службу про відмову у наданні згоди на звільнення позивача з посади начальника ПІПВМ № 9 Одеської регіональної служби. (а.с. 72-73)
		Відповідно до наданої відповідачем довідки від 18.03.2019 за вих. № 129 середньоденна заробітна плата (дохід) позивача складає 833,42 гривень. (а.с. 75)
		 
		ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з відсутності вини позивача та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Відповідно доч.1ст.2ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно доч.ч.1-4ст.12ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За правиламистатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частиною 1 п.1. ст. 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		Наказом № 12-к від 05.02.2019 року позивача звільнено з посади начальника ПІПВМ № 9 відповідно до п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України з підстав не виконання вимог ст. 11 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та п. 24 Правил транспортування тварин, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1402 від 16.11.2011 року, що призвело до загибелі тварин.
		З п. 24 Правил транспортування тварин, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1402 від 16.11.2011 року вбачається, що умови перебування тварин під час перевезення перевіряються спеціалістом у галузі ветеринарної медицини і підтримуються у належному стані супроводжуючою особою.
		У відповідності з п.п. 27, 29, 30 вказаних Правил відправник забезпечує супроводжуючу особу або перевізника засобами для годування та напування тварин, необхідним запасом корму, води, підстилки з урахуванням кількості тварин та тривалості перевезення. Супроводжуюча особа зобов`язана: - забезпечувати безпосередню охорону тварин; - напувати, годувати та доїти тварин; - здійснювати нагляд за станом здоров`я тварин; - підтримувати належний санітарний та технічний стан засобів перевезення. У разі виявлення під час перевезення факту захворювання або загибелі тварин супроводжуюча особа зобов`язана негайно повідомити про це перевізникові для забезпечення ізоляції тварин, що захворіли або загинули, в окремому відсіку транспортного засобу та викликати спеціаліста у галузі ветеринарної медицини для проведення огляду тварин у найближчому місці зупинки (станція, порт, аеропорт тощо).
		Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" при транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин.
		З «Функціональних обов`язків начальника прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 9 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті» не вбачається, що ОСОБА_1 був зобов`язаний годувати та напоювати тварин, тобто здійснювати догляд за тваринами.
		Позивачем виконано п. 3.2. вказаної Посадової інструкції - видано акт про припинення або тимчасову заборону перевезення (переміщення) підконтрольних вантажів № 3 від 12.10.2018 року з метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань. Вказаний Акт власником тварин (супроводжуючою особою) виконаний не був.
		Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
		Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
		Будь-яких документів на підтверджена вчинення одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни, пов`язаних з нормами Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Правилами транспортування тварин, як підстава застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.1ч.1ст. 40 КЗпП матеріали справи не містять. 
		Оскільки роботодавцем не доведено факту одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни, правильними є висновок першої інстанції про визнання незаконним звільнення позивача за наведених підстав.
		Установивши у справі, яка переглядається, недоведеність факту одноразового грубого порушення позивачем трудових обов`язків, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування положень, п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. 
		Посилання на те, що згода первисної профспілкової організації на розірвання трудового договору не вимагається без доведеності одноразового грубого порушення не має правового значення.
		Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують рішення, а тому в силу ст. 367 ЦПК України судовою колегією не перевіряються.
		Таким чином встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд першої інстанції правильно застосував положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, з одночасним прийняттям рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду першої інстанції виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновку суду першої інстанції.
		Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а тому в силу ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду - без змін.
		На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А: 
		Апеляційну скаргу Одеської обласної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - залишити без задоволення.
		Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 вересня 2019 року  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повний текс постанови складено 04.02.2020 року. 
		 
		    
		Головуючий                            Л.А. Гірняк
		 
		 
		 
		Судді:                              С.М.Сегеда
		 
		 
		Т.В.Цюра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...