Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/3198/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2020. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2020.
Дата набрання законної сили: 15.06.2020
Номер судового провадження: 2/636/116/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 636 / 3198 / 19
		2 / 636 / 116 / 2020
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
		 
		05лютого 2020року Чугуївський міський суд Харківської області ускладі:
		головуючого - судді Ковригіна О.С.
		при секретарі  Фатєєвій С.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Чугуївського управління Державної Казначейської служби України Харківської області про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області із позовною заявою про відшкодуванняшкоди,завданої несвоєчаснимвиконанням рішеннясуду в якій просив суд стягнути солідарно з Державної казначейської служби України, Чугуївського управління Державної Казначейської служби України Харківської області, шляхом безспірного списання, на користь ОСОБА_1 , 72 484 (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 18 копійок - індекс інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання, 22782 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок - 3% річних від простроченої суми, за весь час прострочення невиконання зобов`язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду.
		В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29.06.2017 року стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь, моральну шкоду завдану Чугуївською міжрайонною Прокуратурою Харківської області та Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківської області в розмірі 454 400 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень.
		22 листопада 2017 року апеляційним судом Харківської області вирішено змінити рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 червня 2017 року, яким зменшити суму, що підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 до 8 800, 00 (вісім тисяч вісімсот грн. 00 коп.). В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.
		26.09.2018 року Верховний Суд постановив - рішення апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року скасувати, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 червня 2017 року залишити в силі.
		Починаючи з грудня 2017 року Позивач не одноразово звертався до Відповідачів щодо виконання рішення суду. Однак перерахунок коштів від Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України було здійснено лише 25.07.2019 року.
		Враховуючи викладене Позивач вважає, що скільки відповідачами рішення суду не було виконане вчасно тавідповідачі порушили грошове зобов`язання, то відповідно дост. 625 ЦК Українивонизобов`язані сплатити індекс інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання та 3% річних від простроченої суми, за весь час прострочення невиконання зобов`язання, з відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду.
		У судове засідання 05.02.2020 року позивач ОСОБА_1 та його адвокат Биченко А.О. не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволені.
		Представник відповідачів Державної казначейськоїслужби Українита Чугуївськогоуправління ДержавноїКазначейської службиУкраїни Харківськоїобласті у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлені належним чином.
		У відзивіна позовпредставник Відповідача - Чугуївського управління Державної Казначейської служби України Харківської області проти позову заперечував, посилаючись на те, що Чугуївське управління Державної казначейської служби України вжило усіх передбачених законодавством заходів для виконання рішення суду та жодних протиправних дій відносно позивача не вчиняло.
		У відзивіна позовпредставник Відповідача - Державної казначейськоїслужби України області проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача на тривале виконання рішення Чугуївського міського суду починаючи з 22.11.2017 року. Виконання судового рішення та перерахування коштів було здійснене в порядку черговості та в межах бюджетних призначень. Вважає, що стадія виконання судового рішення не відноситься до грошового зобов`язання, а є окремою процесуальною дією. Казначейство України вживало всіх можливих заходів для вчасного виконання судового рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. 
		Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29.06.2017 року позов ОСОБА_1 до Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди - задоволено.
		Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , моральну шкоду завдану Чугуївською міжрайонною Прокуратурою Харківської області та Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківської області в розмірі 454 400 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень.
		Не погодившись із даним рішенням суду Державна казначейська служба України подала на нього апеляційну скаргу.
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.07.2017 року справу повернуто до Чугуївського міського суду Харківської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення по вказаній справі, у зв`язку з тим, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання судових витрат.
		Додатковим рішенням Чугуївського міського суду по справі від 04.08.2017 року ухвалено судові витрати компенсувати за рахунок держави.
		Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 червня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.08.2017 року вирішено залишити без руху.
		Не погодившись із рішенням Чугуївського міського суду від 29.06.2017 року, Чугуївська місцева прокуратура Харківської області подала на нього апеляційну скаргу.
		22 листопада 2017 року апеляційним судом Харківської області апеляційну скаргу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області задоволено частково.
		Вирішено змінити рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 червня 2017 року, яким зменшити суму, що підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 до 8800, 00 (вісім тисяч вісімсот грн. 00 коп.). В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.
		Не погодившись із рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року по справі №636/2986/16-ц, ОСОБА_1 12.12.2017 року подав касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просив скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		26.09.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постановив - касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року скасувати, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 червня 2017 року залишити в силі. Дана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Починаючи з грудня 2017 року Позивач звертався до Відповідачів щодо виконання рішення суду. 
		Листом №5-11-11/1484 від 23.01.2019 року Державна Казначейська служба України зазначила, що через неналежне фінансування бюджетної програми у 2019 році та відсутністю обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою не має можливості виконати судові рішення, гарантоване державою, у встановлені законом строки. Казначейство зазначило, що планує здійснити виконання виконавчого листа, виданого 11.12.2018 року Чугуївським міським судом Харківської області по справі №636/2986/16-ц орієнтовано в 2020 році за умови належного фінансування бюджетної програми.
		Перерахунок коштів від Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України було здійснено 25.07.2019 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 29.07.2019 року №79ЕG80CGFDV00A07.
		Відповідно до ст. 11 Закону «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
		Виконання рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників».
		Відповідно до п. 3, 4 Порядку рішення виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань).
		Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.
		Згідно з п. 2 ст. 41, ст. 42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Таким чином, виконання рішення суду про стягнення коштів боржником, за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України, на виконанні якої знаходиться виконавчий лист.
		У Рішенні Європейського суду з прав людини «Пасльон проти України» №44235/05 від 11.03.2009 р. зазначається про тривале невиконання остаточного рішення суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу. Такого ж висновку дійшов Європейський суд у справах «Швентковський проти України» №27589/05 від 30.10.2009 р. та у справі «Шмалько проти України» №60750/00 від 20.07.2004 р.
		Ст.ст. 203 і 440 Цивільного кодексу України закріплено принцип повного відшкодування збитків, а тому, збитки (прямі та упущена вигода) піддягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.
		За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
		Інфляційні нарахування відображають суму збитків, викликаних знеціненням несвоєчасно повернутих йому грошових коштів.
		Ст.ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три відсотка річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
		Законодавчо не визначена правова природа обов`язку боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки, по суті, це збитки, яких зазнає кредитор при простроченні грошового зобов`язання внаслідок знецінення грошових коштів, і обов`язок відшкодування збитків завданих порушенням зобов`язання, передбачений ст. 623 ЦК України при невиконанні якого спір вирішується лише в судовому порядку.
		Судовою практикою та роз`ясненнями вищих національних судів визначено, у випадку якщо рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти і такий обов`язок є, по суті, грошовим, а рішення боржником не виконується, то строк прострочення виконання рішення суду обраховується з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
		Передбачена законом сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції здійснюється незалежно від того, чи міститься вказана міра відповідальності в договорі, так як вона передбачена законом - ЦК України.
		Верховний Суд України у Постанові № 10/ 557-26 /155 вказав, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними сплаті кредитору. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу і відсотки річних входять до складу грошового зобов`язання.
		Дана рекомендація Верховного Суду України є основою розрахунку інфляційних втрат, що стягуються судами.
		Чинне законодавство і судова практика (Вищий господарський суд України в Постановах № 22 / 378-26 / 137 та № 18/44) виходять з того, що втрати внаслідок інфляційних процесів за своєю правовою природою не тотожні неустойці (штрафу, пені), їх потрібно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов`язання за певний період, і вони є невід`ємною складовою основного боргу. При цьому індекс інфляції враховується при простроченні виконання грошового зобов`язання у всіх випадках і кредитор має право на збереження реальної величини не отриманих своєчасно грошей.
		Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу не перешкоджає стягненню неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки індексація, як і 3% річних, не є способом відшкодування збитків.
		Верховний Суд України в Листі № 62-97р вказав, що відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.
		Індекс інфляції є змінною величиною, з урахуванням рекомендацій ВСУ розрахунок відповідної суми з урахуванням помісячних індексів розміру збитків, обрахованих за цінами і тарифами, що діяли в умовах інфляції, сума боргу за основним зобов`язанням з урахуванням індексу інфляції за чотири місяці, а саме, з 22.11.2017 року по 25.07.2019 року загалом становить 526 884.18, з яких сума основного зобов`язання  454 400 грн. Три % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, за яким сума боргу з урахуванням 3% від простроченої суми за основним зобов`язанням становить  22782.00 грн. 
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.
		Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Зобов`язання виникають і із завдання шкоди.
		Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.
		У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом у порядку, передбаченому, у разі, якщо позивачем є фізична особа, ЦПК України.
		Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
		При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).
		Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.
		Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.
		У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір; ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.
		Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19 червня 2019 року Справа № 646/14523/15-ц Провадження № 14-591цс18.
		Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначенихст.43 Бюджетного кодексу України, та Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженогоуказом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України), зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Відповідно до вимогСтатті 87 Бюджетного кодексу Україниз Державного бюджету України здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, зокрема на відшкодування збитків, заподіяних громадянам.
		Отже, враховуючи той факт, що рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29.06.2017 року по справі №636/2986/16-ц, було виконане лише 25.07.2019 року, позовні вимоги до Державної казначейськоїслужби України є такими, що підлягають задоволенню.
		Вимоги ОСОБА_1 до Чугуївського управління Державної Казначейської служби України Харківської області, на думку суду, заявлені до неналежного відповідача, оскільки рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29.06.2017 року залишеного в силі постановою Верховного суду від 26.09.2018 року кошти стягнуті з Державної казначейської служби України та чітко встановлено спосіб виконання такого рішення шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, розпорядником якого є Державна казначейська служба України. Отже позовні вимоги до Чугуївського управлінняДержавної Казначейськоїслужби УкраїниХарківської області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Керуючись: ст. ст. 10, 11, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 доДержавної казначейськоїслужби України,Чугуївського управлінняДержавної Казначейськоїслужби УкраїниХарківської областіпро відшкодуванняшкоди,завданої несвоєчаснимвиконанням рішеннясуду  задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України, шляхом безспірного списання, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 72 484 (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 18 копійок - індекс інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання, 22782 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок - 3% річних від простроченої суми, за весь час прострочення невиконання зобов`язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду.
		В іншій частині позову - відмовити.
		Витрати по справі віднести на рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...