Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/729/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2020.
Дата набрання законної сили: 26.11.2019
Номер судового провадження: 11-334заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		26 листопада 2019 року 
		м. Київ 
		Справа № 9901/729/18
		Провадження № 11-334заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
		представника позивача - Курися О. П.,
		представника відповідача - Білопольської Н. А.,
		розглянула в судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 березня 2019 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.),
		 
		У С Т А Н О В И Л А :
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.   У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), допущені 10 липня 2018 року під час співбесіди; визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 щодо визнання судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
		2.   На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що оспорюване рішення ВККС не містить мотивів виставлення судді оцінок за критерієм компетентності, професійної етики та доброчесності, тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		3.   Позивачка наполягає на тому, що на час проведення ВККС співбесіди в матеріалах її суддівського досьє немає рішень в адміністративній чи кримінальній справах щодо порушення нею порядку подання декларації чи неналежного відображення інформації про майно та доходи; Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) не складало документа про можливе неправильне заповнення ОСОБА_1 електронних декларацій, поданих у 2016 та 2017 роках, тому висновок Комісії про ненадання суддею ОСОБА_1. повних, обґрунтованих та достатніх пояснень щодо джерел походження її майна належно не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами.
		4.   Окрім того, ОСОБА_1 вважає протиправними дії Комісії стосовно рекомендації Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) розглянути питання про звільнення судді з посади, оскільки у статті 126 Конституції України відсутня така підстава для звільнення судді з займаної посади, як невідповідність судді займаній посаді.
		Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
		5.   Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 04 березня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
		6.   Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Комісії ухвалено повноважним складом, підписано усіма членами зі складу, який провів кваліфікаційне оцінювання позивачки, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Це рішення відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зокрема, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. 
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		7.   В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 щодо визнання судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
		8.   На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні наведеним у її позовній заяві, та вказує на відсутність у рішенні суду першої інстанції мотивів відносно її аргументів про визнання протиправними дій ВККС щодо здійснення оцінювання. На переконання позивачки, відсутність мотивів з оцінювання критеріїв та їх складових і виправдання їх відсутності дискрецією ВККС не відповідає вимогам правової визначеності та становить втручання в приватне життя позивача в розумінні настання негативних наслідків у вигляді звільнення з посади. Також ОСОБА_1 вказує, що рішення суду не містить висновків та аргументів щодо порушення нею Кодексу суддівської етики та обставин щодо порушення вимог доброчесності. Крім того, звертає увагу на те, що ВККС не має повноважень з контролю та перевірки декларацій суддів, оскільки це віднесено до виключної компетенції НАЗК, тому Комісія не мала правових підстав оцінювати достовірність і повноту зазначених у деклараціях позивачки відомостей. Окремо скаржник указує на неправильне застосування судом першої інстанції положень  підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, оскільки, зважаючи на те, що ці положення не є складовою частини п`ятої статті 126 Конституції України, то застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме положення частини п`ятої статті 126 Основного Закону України, яка є гарантією незалежності та недоторканності суддів.
		Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
		9.   Комісія подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , водночас доводи апелянта, на переконання ВККС, є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
		10.        У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.
		11.        Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Рух апеляційної скарги
		12.        Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
		13.        Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 квітня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2019 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
		14.        30 травня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 9/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду», відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
		15.        Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
		Установлені судом першої інстанції обставини справи
		16.        Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено суддею Господарського суду Рівненської області строком на п`ять років.
		17.        Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5009-VI «Про обрання суддів», зокрема, ОСОБА_1 обрано суддею Господарського суду Рівненської області безстроково.
		18.        06 червня 2013 року Постановою Верховної Ради України № 327-VII ОСОБА_1. обрана на посаду судді Рівненського апеляційного господарського суду безстроково.
		19.        30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», згідно з яким розділ XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1, що передбачає оцінку відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», в порядку, визначеному законом.
		20.        01 лютого 2018 року Комісія рішенням № 08/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді судді, зокрема і судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1
		21.        12 квітня 2018 року суддя ОСОБА_1. пройшла перший етап кваліфікаційного оцінювання - складення іспиту. За результатами анонімного тестування при максимальній можливій кількості балів за тестування - 90 та мінімальній - 45 ОСОБА_1 одержала - 70,2 бала; за виконання практичного завдання при максимальній можливій кількості балів - 120 та мінімальній - 60 одержала - 90 балів. Загалом за результатами іспиту одержала 160,2 бала.
		22.        Рішенням від 07 червня 2018 року № 128/зп-18 Комісія затвердила: кодовані результати складеного суддями 12 квітня 2018 року анонімного письмового тестування згідно з додатком 1; кодовані результати виконаного суддями 12 квітня 2018 року практичного завдання згідно з додатком 2; затвердила та вирішила оприлюднити на офіційному вебсайті Комісії декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» згідно з додатком 3; допустила до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційний судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» суддів згідно з додатком № 4, у тому числі суддю Рівненського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1.
		23.        10 червня 2018 року суддя ОСОБА_1 пройшла перший етап тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатом якого ВККС склала висновок та визначила рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
		24.        10 липня 2018 року Комісія провела співбесіду із суддею, під час якої обговорено показники за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
		25.        10 липня 2018 року ВККС ухвалила рішення, яким визначила, що суддя Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 625,5 бала, визнала її такою, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 .
		26.        Таке рішення ВККС мотивувала тим, що суддя ОСОБА_1. за результатами кваліфікаційного оцінювання набрала 625,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
		27.        Не погодившись із цим рішенням, позивачка оскаржила його до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		28.        Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		29.        Згідно із частиною другою статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		30.        Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
		31.        Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
		32.        Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).
		33.        За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
		34.        Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.
		35.        ВККС рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 затвердила Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
		36.        Відповідно до пунктів 1, 2 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
		37.        Показники відповідності суддів критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
		38.        Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.
		39.        У пункті 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено максимально можливий бал оцінювання за кожним із критеріїв, зокрема: за критерієм компетентності - 500 балів (у т. ч. професійна компетентність - 300 балів, особиста компетентність - 100 балів, соціальна компетентність - 100 балів), за критерієм професійної етики - 250 балів, за критерієм доброчесності - 250 балів.
		40.        Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
		41.        Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
		42.        Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
		43.        Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.
		44.        Рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
		45.        Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/328/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 26 червня 2018 року у справі № 800/264/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/354/17).
		46.        Так, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що установлена легітимна мета дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. 
		47.        Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і ВККС у цілому закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.
		48.        Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
		49.        Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		50.        Оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.
		51.        З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
		52.        Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
		53.        Як убачається з матеріалів справи, за результатом кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді суддя ОСОБА_1 набрала 625,5 бала з максимально можливих 1000 балів.
		54.        Так, суд першої інстанції встановив, що за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя одержала 341,54 бала. При цьому за критерієм професійної компетенції суддю оцінено на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення. За критеріями особистої та соціальної компетентності суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди з урахування показників, визначених пунктами 6, 7 глави 2 розділу ІІ Положення.
		55.        За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення, суддя одержала 158 балів. За цим критерієм суддю оцінено за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.
		56.        За критерієм доброчесності суддя одержала 126 балів. Комісія врахувала результати тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє, співбесіди за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення.
		57.        На обґрунтування такої кількості балів ВККС зазначила, що, аналізуючи матеріали суддівського досьє, у Комісії виник обґрунтований сумнів щодо законності джерел походження коштів, необхідних для придбання майна, водночас у ході співбесіди суддя ОСОБА_1 . не надала достовірних відомостей щодо походження коштів та не спростувала сумнів, що виник. На переконання Комісії, зміст пояснень судді свідчить про те, що остання не докладала належних зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною, та не вжила належних і достатніх заходів для того, щоб бути обізнаною про свої майнові інтереси та антикорупційні обов`язки. Суддя не надала повних, обґрунтованих та достатніх пояснень щодо джерел походження її майна, що є одним з обов`язків судді, передбачених у статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		58.        Також встановлено, що всупереч вимогам статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», за якими на суб`єкта декларування покладено обов`язок у десятиденний строк повідомляти НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, суддя ОСОБА_1 подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, які відбулися 17 березня 2017 року тільки 23 березня 2018 року (17 березня 2017 року укладено договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_6 нежитлове приміщення площею 85,6 кв. м, а також договір міни нерухомого майна, за яким ОСОБА_1 передала своїй матері ОСОБА_6 належну їй на праві власності квартиру площею 67 кв. м та отримала (набула у власність) квартиру площею 187 кв. м і земельну ділянку площею 0,0389 га вартістю 2 284 018 грн). Посилання судді на те, що невчасне повідомлення було зумовлено зверненням до НАЗК за роз`ясненням, Комісія оцінила критично, мотивуючи свою оцінку тим, що у розділі 3 «об`єкти нерухомості» форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані об`єкта декларування чітко вказано, що «суб`єкт декларування повинен повідомити про об`єкти нерухомості, які він придбав (набув у власність), якщо їх вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року». Зазначені обставини, за висновком Комісії, ставлять під обґрунтований сумнів повноту та достовірність тверджень, наведених у декларації доброчесності судді.
		59.        Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що показники відповідності судді ОСОБА_1. критеріям кваліфікаційного оцінювання були досліджені окремо один від одного та у сукупності, при цьому відповідність кожному з критеріїв оцінена членами Комісії за їх внутрішнім переконанням на підставі інформації, отриманої одночасно з кількох джерел (дослідження суддівського досьє, співбесіда, результати тестування тощо), що в цілому свідчить про повноту та всебічність проведеного оцінювання.
		60.        Як установлено у справі, за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв суддя ОСОБА_1 набрала 625,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів, у зв`язку із чим на підставі пункту 11 розділу V Положення Комісія визнала її такою, що не відповідає займаній посаді.
		61.        Ураховуючи наведені відповідачем мотиви прийняття спірного рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ВККС містить достатню інформацію щодо критеріїв, які вплинули на остаточну оцінку відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, та не вбачає підстав стверджувати, що висновки відповідача є свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів.
		62.        На думку Великої Палати Верховного Суду, ВККС дотрималася імперативних вимог статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо потреби прийняття саме мотивованого рішення як гарантії дотримання прав особи, щодо якої проводилося кваліфікаційне оцінювання.
		63.        Зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		64.        Доводи скаржника з приводу відсутності в оскаржуваному рішенні оцінок кожного члена Комісії за кожним із показників щодо кожного критерію із обґрунтуванням кожної з цих оцінок не заслуговують на увагу, оскільки норми чинного законодавства не ставлять таких вимог до рішення, яке ухвалюється за результатами кваліфікаційного оцінювання.
		65.        Перевіряючи наявність визначених у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» підстав для скасування оскаржуваного рішення ВККС та відповідність його критеріям, передбаченим у статті 2 КАС, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно з`ясував, що кваліфікаційне оцінювання проводив повноважний склад членів ВККС, рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні і брали участь у його ухваленні, рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		66.        Отже, визначені у частині третій статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстави, за яких рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути скасоване, - відсутні.
		67.        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що відсутність у спірному рішенні мотивів з оцінювання критеріїв та їх складових, на її думку, не відповідає вимогам правової визначеності та становить втручання в її приватне життя в розумінні настання негативних наслідків у вигляді звільнення з посади.
		68.        Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки, як убачається з матеріалів справи, кваліфікаційне оцінювання позивача проведено ВККС на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», глави 1 розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також відповідно до порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засобам їх встановлення, затверджених Комісією на виконання положень, наведених у частині п`ятій статті 83 згаданого Закону, що повністю спростовує доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог юридичної (правової) визначеності як елемента принципу верховенства права.
		69.        Також скаржник стверджує, що ВККС не має повноважень з контролю та перевірки декларацій суддів, оскільки це віднесено до виключної компетенції НАЗК, тому Комісія не мала правових підстав оцінювати достовірність і повноту зазначених у деклараціях позивачки відомостей.
		70.        Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		71.        Відповідно до частини першої статті 4, пункту 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. До повноважень НАЗК належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		72.        Частиною першою статті 50 цього Закону передбачено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
		73.        НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей (абзац п`ятий частини першої статті 50 Закону України «Про запобігання корупції»).
		74.        Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі повноти й достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
		75.        Разом із цим одним з критеріїв, на відповідність якому перевіряє суддю ВККС під час кваліфікаційного оцінювання судді, є доброчесність.
		76.        За правилами пункту 9 глави 2 розділу ІІ Положення відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9-12, 15-19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
		77.        Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема: 1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади; 2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності); 4) декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді; 5) результатів регулярного оцінювання; 6) результатів перевірки декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності); 7) висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності); 8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
		78.        У справі, яка переглядається, встановлено, що під час оцінки відповідності судді ОСОБА_1. критерію доброчесності за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, у Комісії виник сумнів щодо законності джерел походження коштів, необхідних для придбання майна, про яке зазначено в спірному рішенні. Під час співбесіди позивачка не змогла спростувати цього сумніву членів Комісії.
		79.        Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
		80.        Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
		81.        Згідно зі статтею 18 цього Кодексу суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.
		82.        На переконання Комісії, надані суддею ОСОБА_1. пояснення свідчать про те, що вона не докладала належних зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною, та не вжила належних і достатніх заходів для того, щоб бути обізнаною про свої майнові інтереси та антикорупційні обов`язки. Суддя не надала повних, обґрунтованих та достатніх пояснень щодо джерел походження її майна, що є одним з обов`язків судді, передбачених у статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		83.        Також ВККС установила, що суддя ОСОБА_1. подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, які відбулися 17 березня 2017 року тільки 23 березня 2018 року, чим порушила вимоги Закону України «Про запобігання корупції», за яким суб`єкт декларування зобов`язаний повідомляти НАЗК про такі зміни у десятиденний строк.
		84.        Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що в цьому випадку Комісія, діючи відповідно до наведених правових норм, надала оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема, критерію доброчесності за визначеними у Положенні показниками, використавши наявні у неї відомості, отримані у порядку, встановленому законодавством.
		85.        Комісія наголосила на тому, що в контексті запобігання корупції доброчесність є складовою діяльності судді, яка визначає межі і спосіб його поведінки.
		86.        Водночас Комісія не вирішувала питання вини особи у вчиненні, зокрема, корупційних правопорушень, не вчиняла дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, у тому числі НАЗК, з контролю та перевірки декларацій, а діяла суто у межах своїх повноважень - в площині оцінки відповідності судді критерію доброчесності під час кваліфікаційного оцінювання, що дістало вияв у відповідній кількості балів та їх обґрунтуванні.
		87.        Виходячи з наведеного не заслуговують на увагу також і доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах її суддівського досьє рішення в адміністративній чи кримінальній справах щодо порушення нею порядку подання декларації чи неналежного відображення інформації про майно та дохід, а також документа НАЗК про можливе неправильне заповнення ОСОБА_1 електронних декларацій, поданих у 2016 та 2017 роках.
		88.        В апеляційній скарзі суддя ОСОБА_1 указує також на неправильне застосування судом першої інстанції положень підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, що, на її думку, призвело до неправомірного втручання у незалежність та недоторканність судді, оскільки, зважаючи на те, що ці положення не є складовою частини п`ятої статті 126 Конституції України, то застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме положення частини п`ятої статті 126 Основного Закону України, яка є гарантією незалежності та недоторканності суддів.
		89.        Так, частиною п`ятою статті 126 Конституції України (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, визначено підстави для звільнення судді з посади.
		90.        У чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції частини шостої статті 126 Конституції України також наведено перелік підстав для звільнення судді з посади.
		91.        Водночас згідно з положеннями підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності зазначеним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Тобто цією нормою Основного Закону України передбачено таку підставу для звільнення, як виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності.
		92.        Разом із цим предметом спору в зазначеній справі є рішення ВККС, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання судді, а не рішення про його звільнення з посади, яке відповідно до статті 131 Конституції України та частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ухвалює виключно ВРП і яке може бути предметом окремого судового розгляду, тому наведені скаржником доводи щодо неправильності застосування норм, якими визначено підстави звільнення судді з посади, та неправомірного втручання у незалежність та недоторканність судді не можуть бути визнані обґрунтованими.
		93.        Із цих же підстав висловлена ВККС у спірному рішенні рекомендація ВРП розглянути питання про звільнення судді ОСОБА_1 із займаної посади не має для позивача самостійного юридичного значення.
		94.        Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		95.        Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		96.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		97.        Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		98.        Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 310, 315, 316, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 березня 2019 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко  Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко  С. В. БакулінаН. П. Лященко  В. В. БританчукВ. В. Пророк  Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач  М. І. ГрицівО. М. Ситнік  В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук  Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич  О. С. Золотніков   
		 
		Відповідно до частини третьої статті 355 КАС постанова оформлена суддею Князєвим В. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...