Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 627/1351/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 14-619цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 627/1351/18
		Провадження № 14-619цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року у складі судді Вовк Л. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі суддів Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С. у цивільній справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратуридо Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_1 про скасування наказу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки,
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2018 року заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись те, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства у Харківській області), правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки та укладений відповідачами на його виконання договір оренди земельної ділянки не відповідають вимогам закону. На час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та власником фермерського господарства «ВЕЕТ» (далі - ФГ «ВЕЕТ»), підставою для реєстрації якого став договір оренди земельної ділянки не витребуваної частки (паю), яка є відмінною від спірної. Відтак передача спірної земельної ділянки в оренду повинна була відбуватися за результатами проведення земельних торгів.
		Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Харківській області  від 29 квітня 2015 року № 1018-СГ «Про надання в оренду земельної ділянки»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 37,7031 га з кадастровим номером 6323555100:03:001:0640, укладений 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Харківській області; скасувати рішення від 9 червня 2015 року № 21937567 про державну реєстрацію, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди зазначеної земельної ділянки від 9 червня 2015 року № 9971089; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення.
		Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
		Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що після укладення між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди землі від 26 травня 2015 року з метою ведення фермерського господарства, останній передав цю земельну ділянку ФГ «ВЕЕТ», засновником якого він є. При цьому суд послався на правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 704/26/17, 272/1652/14, 677/1865/16, 317/2520/15, 606/2032/16, відповідно до якого у разі, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору про правомірність отримання фізичною особою земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної або комунальної власності таке господарство вже було зареєстровано, то ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
		Не погодившись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, заступник прокурора Харківської області у липні 2019 року подав касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ФГ «ВЕЕТ» є самостійною юридичною особою, створеною ОСОБА_1 після виділення та передачі йому в оренду іншої земельної ділянки для цієї мети. ФГ «ВЕЕТ»  із заявою про надання спірної земельної ділянки не зверталось, йому вона не виділялась. Оскільки земельна ділянка була передана ОСОБА_1 як фізичній особі, та саме він, а не ФГ «ВЕЕТ» виступає стороною оспорюваного договору оренди, цей спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. На підтвердження доводів касаційної скарги заступник прокурора Харківської області посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17?ц (провадження № 14-83цс19) та від 27 березня 2019 року по справі № 376/331/16-ц (провадження № 14?79цс19), та згідно з якими розгляд таких спорів здійснюється в порядку цивільного судочинства.
		Відзиви на касаційну скаргу в установлений судом строк іншими учасниками справи не подано.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 9 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судового палати Касаційного цивільного суду від 2 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 рокусправу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу прийнято до розгляду.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		В обґрунтування зазначеного позову заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури послався на те, що 5 листопада 2014 рокув Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано ФГ «ВЕЕТ», засновником і власником якого є ОСОБА_1 . 
		Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час реєстрації ФГ «ВЕЕТ») для державної реєстрації цього господарства було надано копію договору оренди земельної ділянки площею 4,7627 га з кадастровим номером 6323581700:04:001:0016 від 8 квітня 2014 року, укладеного між Краснокутською районної державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 .
		На підставі заяви ОСОБА_1 29 квітня 2015 року ГУ Держземагентства у Харківській області видало наказ № 1018-СГпро надання йому в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 37,7031 га з кадастровим номером 6323555100:03:001:0640. 29 квітня 2015 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1  укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.
		ОСОБА_1 у відзиві на позов вказував на те, що спірна земельна ділянка передана ним ФГ «ВЕЕТ» для ведення фермерського господарства. Крім того, додатковою угодою від 15 червня 2017 року, укладеною між ним і  ГУ Держземагентства у Харківській області, змінено площу та кадастровий номер земельної ділянки (на 32,2232 гата 6323555100:03:001:0693 відповідно), переданої йому за договором оренди від 29 квітня 2015 року.
		Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
		У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до територіального органу розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення та фізичної особи щодо визнання незаконним та скасування наказу цього органу про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між фізичною особою і ГУ Держземагентства у Харківській області, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за ОСОБА_1 та зобов`язання фізичної особи повернути державі земельну ділянку, отриману з порушенням вимог законодавства, оскільки відповідач раніше вже отримав іншу земельну ділянку, яка й стала підставою для реєстрації ОСОБА_1 . ФГ «ВЕЕТ», а спірна земельна ділянка отримана ним для використання зазначеним фермерським господарством з метою ухилення від процедури земельних торгів. 
		Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).  
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (тут і далі - Закон № 973-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		Згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
		Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).
		Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців» та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
		Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
		Відповідно до частини першої статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
		Аналогічні норми викладено у статті 12 Закону № 973-IV.
		З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IVможна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. 
		Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. 
		Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
		Тобто, якщо на час звернення до суду з таким позовом ФГ, з метою створення якого надавалась спірна земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа дійсно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення цього ФГ. 
		Саме такий висновок і зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які в своїй ухвалі посилається суд першої інстанції.
		Разом з тим ФГ «ВЕЕТ» є самостійною юридичною особою, не пов`язане зі спірною земельною ділянкою, із заявою про її надання не зверталось, ділянка йому в установленому порядку не передавалась.
		У цій справі спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 29 квітня 2015 року, укладеного між ним та ГУ Держземагентства у Харківській області.
		Із заявою про надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, а тому ототожнення фізичної особи та ФГ «ВЕЕТ», яке вже було зареєстровано та використовувало іншу земельну ділянку, надану ОСОБА_1 для створення і ведення фермерського господарства, в цих правовідносинах є неправильним. Факт передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у користування належному йому ФГ «ВЕЕТ» має значення для вирішення спору по суті, а не для визначення його юрисдикції. 
		ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення в оренду.
		Належне йому право користування не могло відчужуватись, тобто передаватись іншим особам, в тому числі і ФГ «ВЕЕТ», оскільки відповідно до статті 31 ЗК України та статті 12 Закону № 973-IV землі ФГ можуть складатися із земельних ділянок, зокрема тих, що належить громадянам - членам ФГ на праві приватної власності.
		Отже ФГ «ВЕЕТ» не могло набути прав користування та володіння спірною земельною ділянкою від ОСОБА_1 , оскільки він нею не володів на праві власності.
		З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що ОСОБА_1 вдруге звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, суб`єктний склад сторін у цих правовідносинах спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц (провадження № 14-83цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16-ц (провадження № 14-79цс19), від 4 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109цс19).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409, частини шостою статті 411  ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково й передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Оскільки ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, про закриття провадження у справі перешкоджають провадженню у справі, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
		Ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко  Судді:     Н. О. Антонюк     Л. М. Лобойко    С. В. Бакуліна   О. Б. Прокопенко    В. В. Британчук   В. В. Пророк      Ю. Л. Власов     Л. І. Рогач      Д. А. Гудима     О. М. Ситнік      Ж. М. Єленіна     О. С. Ткачук    О. Р. Кібенко   В. Ю. Уркевич    В. С. Князєв   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...