Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 492/1519/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 14-558цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		Справа № 492/1519/15-ц
		 
		Провадження № 14-558 цс 19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідача Пророка В. В.,
		 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної  Ж. М.,  Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року у складі судді Гусєвої Н. Д. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.        У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану у будинку АДРЕСА_1 .
		 
		1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2015 року, належить нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, що розташована у будинку АДРЕСА_1 .
		 
		1.2. Відповідач володіє та користується вказаним майном без жодних правових підстав та добровільно повернути майно відмовляється.
		 
		1.3. Отже, такими діями ОСОБА_1 , порушуючи право власності ОСОБА_2 , незаконно володіє вищезазначеним майном позивача, без відповідної правової підстави.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.        РішеннямАрцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року, позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану у будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		2.1. Рішення судів мотивовано тим, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, позивач підтвердив своє право власності на спірне нерухоме майно, інших доказів щодо права власності на спірний об`єкт нерухомості матеріали справи не містять, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
		 
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		 
		3.        У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) касаційну скаргу на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		4.        Касаційнаскарга, серед іншого, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки не врахували, що ОСОБА_1 користується спірними об`єктами нерухомого майна на підставі договору про спільну діяльність як суб`єкт підприємницької діяльності. Під час розгляду справи суди позбавили ОСОБА_1 можливості здійснювати підприємницьку діяльність.
		 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		5.        Ухвалою ВССУ від 01 серпня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.
		 
		5.1. У травні 2018 року, на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), справа передана до Верховного Суду.
		 
		5.2. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі доводів, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		5.3. Ухвалою від 07 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		6.        Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		7.        Статтями 124,125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
		 
		8.        Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		9.        Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. 
		 
		10.   Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		11.   При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		12.   Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		13.   Частиною першою статті 15 ЦПК у редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		14.   Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		15.   Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		16.   Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		17.   Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		 
		18.   Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		 
		19.   Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		 
		20.   Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		 
		21.   Разом із цим учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).
		 
		22.   Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур  набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.
		 
		23.   Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		 
		24.   Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 10 березня 2006 року був укладений договір про спільну діяльність.
		 
		25.   Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що сторони зобов`язалися шляхом об`єднання зусиль і майна, яке належить сторонам, на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети будівництва, введення в експлуатацію будівлі (далі - автомайстерня та автомийка), розташованої за адресою: 
		 
		АДРЕСА_1 .   Пунктом 3.1 договору визначено, зокрема, що у випадку виникнення необхідності поділу, а також прибутку від діяльності цього об`єкта, ОСОБА_1 має право на компенсацію у грошовому еквіваленті або на поділ вищезазначеного об`єкта між собою та у відповідності з чинним законодавством.
		 
		27.   Грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності складає їх загальну часткову власність, яка розподіляється між сторонами упродовж всього строку роботи автомайстерні та автомийки, після введення будівлі в експлуатацію шляхом отримання прибутку від роботи цього об`єкта (пункт 8.1 договору).
		 
		28.    Після введення автомайстерні та автомийки в експлуатацію, право власності на цей об`єкт нерухомості розподіляється наступним чином: ОСОБА_2 є власником Ѕ частки визначеного у договорі приміщення, а також має право на отримання 50 % прибутку від спільної діяльності; ОСОБА_1 є власником Ѕ частки визначеного у договорі приміщення, а також має право на отримання 50 % прибутку від спільної діяльності (пункти 9.1, 9.1.1, 9.1.2 договору).
		 
		29.   Пунктом 12.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом усього строку дії об`єкта.
		 
		30.   Судами також встановлено, що договір про спільну діяльність від 10 березня 2006 року укладений між позивачем та відповідачем як між суб`єктами підприємницької діяльності. Відомості про припинення їх підприємницької діяльності станом на дату звернення до суду із цим позовом у матеріалах справи відсутні та судами попередніх інстанцій не встановлені.
		 
		31.   Отже, як убачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_2 , як суб`єкт підприємницької діяльності звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності за захистом свого порушеного права власності (витребування майна з чужого незаконного володіння), яке є предметом договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та відповідачем 10 березня 2006 року.
		 
		32.   Отже, як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин, спір між сторонами є спором двох суб`єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		33.   У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		34.   Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		35.   З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Керуючись статтями 141, 255, 258, 259, 400, 402, 403, 409, 414, 415, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння закрити.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач    В. В. Пророк  Судді: Н. О. Антонюк   Л. М. Лобойко   С. В. Бакуліна Н. П. Лященко   В. В. Британчук О. Б. Прокопенко   Ю. Л. Власов Л. І. Рогач   Д. А. Гудима О. М. Ситнік   Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук   О. Р. Кібенко   В. Ю. Уркевич   В. С. Князєв   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...