Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/3474/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2020. Зареєстровано: 07.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.

Номер судового провадження: 11-кп/4820/77/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240220000783

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 11-кп/4820/77/20 
		Справа № 683/3474/18 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія :ч.1ст.296КК України                    Доповідач                 ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 лютого 2020 року     Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		судді - доповідача         ОСОБА_2 ,
		суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря         ОСОБА_5 ,
		прокурора             ОСОБА_6 ,
		потерпілої             ОСОБА_7 ,
		захисника     ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240220000783 від 14 грудня 2018 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 23 серпня 2019 року, -
		в с т а н о в и л а:
		Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня2019 року
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тула РФ, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.296 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу  не обрано.
		Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 1430 грн. судових витрат за проведення судово-хімічної експертизи.
		Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 2126,45 грн. майнової шкоди та 8000 грн. моральної шкоди.
		Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		За вироком суду, 13 грудня 2018 близько 22 год. 20 хв. ОСОБА_9 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи у приміщенні салону краси «Віва» по вул.Попова,4/1 м.Старокостянтинів, маючи при собі поліетиленову пляшку ємкістю 1,5 літра заповнену бензином, яку заздалегідь взяв по місцю свого проживання, на вчинення хуліганських дій, який виник через попередні будівельні роботи, що виконувалися у вказаному приміщенні, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи існуючі в суспільстві загальноприйняті правила поведінки і моральні засади, протиставляючи себе суспільству та використовуючи незначний привід, поводячи себе з особливою зухвалістю, у присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , розпочав умисно, демонстративно розливати бензин на підлогу вказаного приміщення, на поверхню тіла ОСОБА_7 та її одяг, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обличчя, по тильній поверхні правої та лівої кистей рук 1-ї ступеню, хімічного подразнення слизової очей, які згідно висновку експерта №122 від 18.12.2018р. відносяться до категорії легких, а функціонування закладу було тимчасово призупинено.
		В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження у справі закрити. При цьому вказує, що під час розгляду стороною обвинувачення не надано жодного належного доказу, які б вказували, що він вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 296 КК України. Крім того зазначає, що 22 березня 2019 року прокурором було змінено обвинувачення та до суду був направлений обвинувальний акт, згідно якого він знаходився в стані алкогольного сп`яніння, але такої обтяжуючої обставини в ході проведення досудового розслідування не встановлено. Звертає увагу, що у даному обвинувальному акті, обвинувачення було висунуте ОСОБА_16 , а не апелянту, тобто, жодної зміни стосовно останнього прокурор не наводить та фактично не змінює його. 31 липня 2019 року направлено в рамках кримінального провадження третій обвинувальний акт, в якому вказано на наявність обтяжуючої обставини, а саме вчинення ОСОБА_9 злочину в стані алкогольного сп`яніння, але досудове розслідування було закінчене 29 грудня 2018 року та не відновлювалось. Посилається і на те, що у суміжному приміщенні (салоні краси «Віва») проводились ремонтні роботи за допомогою перфоратора, а тому з метою встановлення та припинення протиправних дій він пішов до салону «Віва» із пляшкою з бензину, щоб положити її до автомобілю. Зазначає, що в ході словесної перепалки махав руками, внаслідок чого бензин розлився на підлогу, а сірників в нього не було і умислу запалити салон краси також. Акцентує увагу і на те, що свідки та потерпіла не вказували про умисел ОСОБА_9 у підпалі, а також вказували, що салон ще не відкрився, а лише проводились ремонтні роботи, тому вважає, що безпідставним є посилання суду першої інстанції, що внаслідок його протиправних дій було припинено функціонування закладу. Зауважує, що слідчі експерименти не відповідають вимогам чинного законодавства, тому що, з договору оренди від 05 грудня 2018 року орендар ОСОБА_17 не надавав згоди на їх проведення. Окрім цього, суд не надав належної оцінки та не дослідив питання, чи саме ця пляшка з рідиною належала апелянту, так як, дактилоскопічна експертиза не проводилась, а в матеріалах справи відсутні будь які документи, що свідчать, що саме ця пляшка належала йому і потерпіла ОСОБА_7 , лише вранці 14 грудня 2018 року дала пляшку з бензином з надписом «Артезіанська» в поліетиленовому пакеті, але жодного пакету у нього не було. Зазначає, що інспектор криміналіст не вказав кваліфікуючих ознак предметів, а саме надпис на пляшці та на коробці сірників.
		Заслухавши суддю  доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, потерпілої ОСОБА_7 , думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, дослідивши матеріаликримінального провадженнята обговорившидоводи апеляційноїскарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
		Суд першої інстанції оцінюючи докази по справі прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненому кримінальному правопорушенні та кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство). 
		   Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він зроблений з неправильним застосуванням норм закону України про кримінальну відповідальність.
		   Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 показав, що 13 грудня 2018 року біля 22 год. від різкого шуму будівельного інструменту за стінкою, проснулась донька та він з дружиною. Обурившись такими діями, він одразу ж пішов до сусіднього приміщення, як пізніше стало відомо  салону краси «Віва», щоб припинити такі протиправні дії, при цьому взяв з квартири пластикову пляшку ємністю 1,5 літра з бензином, щоб по дорозі залити в бак автомобіля. В приміщенні салону ОСОБА_7 стала вибачатись і в цей момент у нього з рук випала пляшка з бензином, а чоловіки, які знаходились у приміщенні, збили його з ніг та виштовхнувши з приміщення, утримували до приїзду поліції. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що він пляшку не відкривав, потерпілу не обливав бензином та не намагався підпалити розлитий бензин.
		   Потерпіла ОСОБА_7 показала, що ввечері 13 грудня 2018 року в приміщення салону краси «Віва» зайшов раніше незнайомий їй чоловік, яке пізніше стало відомо - ОСОБА_9 і нічого не сказавши, відкоркував пластикову пляшку ємністю 1,5 літра та облив її одяг, руки, обличчя та приміщення біля неї рідиною з пляшки. Далі він кинув пляшку на підлогу, намагався запалити сірник, однак сірник зламався, тоді він став запалювати другий сірник. Зрозумівши по запаху, що рідина є бензином, вона стала голосно кричати що це бензин і тоді чоловіки, які допомагали в облаштуванні салону, виштовхнули ОСОБА_9 з приміщення, а вона побігла у відділ поліції, що розташований у сусідньому будинку та повернулась з нарядом поліції. Від попадання бензину на її тіло у неї був хімічного опік обличчя, кистей рук, очей, а також пошкоджено одяг. Крім того протягом двох наступних днів мили салон, оскільки був сильний та стійкий запах бензину.
		   Так диспозицією ч. 1 ст. 296 КК України передбачено кримінальну відповідальність, зокрема, за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство). 
		Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
		   З об`єктивної сторони хуліганство полягає в посяганні на громадський порядок, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника.
		Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо, і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене, зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності.
		Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		   Відповідно до п. 4 та п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. 
		   Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. 
		   Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		   За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		   Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		Згідно з досліджених апеляційним судом доказів, показань потерпілої, обвинуваченого в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що дії обвинуваченого не були одночасно поєднані з грубим порушенням громадського порядку і такі дії обвинуваченого не виражали явну неповагу до суспільства. Тому враховуючи всі обставини вчиненого злочину обвинуваченим, колегія суддів вважає, що поштовхом таких дій ОСОБА_9 до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 стала саме протиправні дії самої потерпілої.
		Мотивом грубого порушення громадського порядку є явна неповага до суспільства. При цьому явною (очевидною як для винної особи, так і для потерпілих чи оточуючих) неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Відсутність у діях винної особи прояву явної неповаги до суспільства виключає визнання злочину хуліганством.
		Відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 30.01.2013 р. №223-192/0/4-13) Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норма матеріального права щодо кваліфікації хуліганства при відмежуванні хуліганства від, зокрема, посягань проти життя і здоров`я людини судам необхідно враховувати, що суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як хуліганство за наявності у сукупності таких обставин справи (провадження): 1) засуджені і потерпілі між собою були знайомі; 2) до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках; 3) поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стала поведінка самих потерпілих; 4) зі змісту протиправних дій кожного із засуджених простежується бажання завдати шкоди власне здоров`ю потерпілих через особисту неприязнь до них.
		Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи №122 від 18.12.2018р., згідно якого у потерпілої ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обличчя, по тильній поверхні правої та лівої кистей рук 1-ї ступеню, хімічного подразнення слизової очей, які виникли від опікової дії хімічної речовини, яким міг бути бензин або йому подібна хімічна речовина, можливо в строк та за обставин, вказаних в ухвалі та потерпілою і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.п.110).
		Даючи оцінку діянню, вчиненому ОСОБА_9 , суд послався у вироку на тимчасове призупинення функціонування закладу, однак, з таким категоричним висновком погодитись не можна, адже матеріали кримінального провадження не містять інформацію про призупинення функціонування перукарні «Віва», а зазначений факт був взятий судом першої інстанції лише зі слів потерпілої ОСОБА_7 .
		Ні судом першої інстанції, а ні прокурором не доведено, в чому саме полягало грубе порушення громадського порядку ОСОБА_9 , що він вчинив свої дії щодо ОСОБА_7 з мотивів явної неповаги до суспільства.
		З матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_9 не пов`язані з грубим порушенням громадського порядку, вони були спровоковані раптово виниклими неприязними відносинами внаслідок протиправних дій у сусідньому приміщенні, в якому знаходилася потерпіла ОСОБА_7 .
		Оскільки, під час судового розгляду кримінального провадження в апеляційній інстанції встановлені такі ознаки об`єктивної сторони вчиненого обвинуваченим злочину, які виключають наявність у нього грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, дії обвинуваченого повинні бути кваліфіковані за наслідками, що настали.
		Враховуючи спрямованість умислу обвинуваченого на скоєння злочину, мотив злочину, що обвинувачений скоїв злочин не з хуліганських спонукань, а з мотиву неприязних стосунків, через протиправні дії потерпілого, колегія суддів приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно перекваліфікувати з ч.1 ст.296 КК України на ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
		З врахуванням викладеного, ОСОБА_9 має бути призначене покарання в межах санкції закону згідно вимогст.65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, його особи та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Так, при призначенні покарання, суд враховує вчинення ОСОБА_9 злочину, який відноситься до невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, судом не встановлено, не знаходить таких і суд апеляційної інстанції.
		Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження, ОСОБА_9 слід призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України в межах санкцій статті, за якою він визнається винним у виді штрафу. 
		Саме таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення ОСОБА_9 , запобігання та попередження вчинення нових злочинів.
		Не заслуговує на увагу і клопотання захисника ОСОБА_8 про визнання протоколу огляду місця події від 14 грудня 2018 року недопустимим доказом, оскільки такий проведений до внесення відомостей в ЄРДР з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.3 ст.214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		   Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.
		   Вирок Старокостянтинівського районного суду від 23 серпня 2019 року відносно ОСОБА_9 змінити.
		   Перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.1 ст.296 КК України на ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
		   В решті вирок суду залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...