Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/17255/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2020. Зареєстровано: 07.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2020.
Дата набрання законної сили: 06.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/29678/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		06 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №127/17255/17
		адміністративне провадження №К/9901/29678/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В.М., 
		                                                                Шевцової Н.В.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року (головуючий суддя - Антонюка В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.) у справі 
		за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці 
		до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 
		про скасування вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 3 серпня 2017 року №5991/02.1-25/3,
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		В серпні 2017 року позивач - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 03.08.2017 №5991/02.1-25/3.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №127/11107/16-а видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання, 29.06.2017 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№54209758.    Разом з тим, відповідно до паспортних даних, особа, що        надала заяву на призначення пенсії 03.08.2015 - « ОСОБА_1 », а в рішенні суду зазначено «зарахувати…. ОСОБА_1 », тому управління не має можливості виконати рішення суду і вважає вимогу державного виконавця незаконною та просить її скасувати.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що вимога державного виконавця це письмовий документ, який спрямований на виконання постанови суду, а не рішення у виконавчому провадженні, а отже, оскаржуватись не може. Суд зауважив, що в цьому випадку позивачу слід звертатись із позовом про визнання дій державного виконавця незаконними, а не скасування вимоги державного виконавця, прирівнюючи її до рішення державного виконавця.    
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишено без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року - без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками, зробленими судом першої інстанції, та зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		26 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - скаржник) на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що наявність розбіжностей в персональних даних особи, щодо якої необхідно виконати судове рішення, перешкоджає його виконанню. Скаржник посилається на те, що оскаржувана вимога державного виконавця винесена на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2017 у справі №127/11107/16-а, тоді як фактично виконавчий лист видано за постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №127/11107/16-а, а не за постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.02.2017. Вважає, що спірна вимога державного виконавця винесена не у спосіб, що передбачений законодавством України, та з порушенням права особи на участь у процесі її прийняття без урахування пояснень управління пенсійного фонду.
		Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято законні та вмотивовані рішення, а тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №127/11107/16-а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09.02.22017 скасовано та прийнято нову постанову, відповідно до якої зобов`язано управління зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, стаж роботи за Списком № 2- з 20.08.1984 і по 21.08.1992 на посаді машиніста бурної установки, у тому числі зайнятого бурінням розвідувально - експлуатаційних свердловин на воду завглибшки понад 50 м.; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2015 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
		Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 29.06.2017 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №127/11107/16-а, виданого 22.06.2017 Вінницьким апеляційним адміністративним судом та направлено боржникові.
		До управління 03.08.2017 надійшла вимога головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 03.08.2017 №5991/02.1-25/3. Зазначена вимога надіслана управлінню у зв`язку з примусовим виконанням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №127/11107/16-а за позовом ОСОБА_1 .
		Як зазначає позивач, відповідно до паспортних даних, особа, що надала заяву на призначення пенсії 03.08.2015 - " ОСОБА_1 ", а в рішенні суду зазначено "зарахувати ОСОБА_1 ", тому управління не має можливості виконати рішення суду і вважає вимогу державного виконавця незаконною та просить її скасувати.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року№1404-VIII.
		Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		Згідно зі ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно зі ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно з вимогами ч.ч 1, 2 ст. 63 даного закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Згідно ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		Згідно з п. 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що єдиною підставою відмови в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці стали висновки судів щодо того, що вимога державного виконавця не є за своєю сутністю рішенням державного виконавця.
		Однак, Суд звертає увагу на те, що з визначення, наведеного в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, слідує, що вимога державного виконавця є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами письмовим документом, який зобов`язує надати державному виконавцю документи або їх копій, необхідні для здійснення його повноважень, або ж вчинити інші дії, необхідні для виконання рішення.
		Суд зазначає, що правовим актом індивідуальної дії є виданий суб`єктом владних повноважень документ, що прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту, який стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта, якому він адресований.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що вимога державного виконавця за своєю сутністю є правовим актом    індивідуальної дії, що породжує певні правові наслідки та зобов`язання у суб`єкта, якому вона адресована.
		Частиною 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачалось, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Враховуючи те, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки правомірності винесення державним виконавцем вимоги від 03.08.2017 №5991/02.1-25/3, в тому числі не перевірено оскаржуване рішення на відповідність встановленим частиною 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) критеріям, Суд вважає наявними підстави для направлення адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341,    344,    349-354,    356,    359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити частково.
		Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Головуючий суддя                                                            Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                 В.М. Бевзенко
		                                                                                Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...