Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/393/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2020. Зареєстровано: 07.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.
Дата набрання законної сили: 05.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/393/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
		за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Щуйко Галини Богданівни
		на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019      року (головуючий - Скрипчук О. С., судді - Кордюк Г. Т., Кравчук Н. М.) і рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року (суддя Мороз Н. В.) у справі
		за позовом Фізичної особи - підприємця Щуйко Галини Богданівни
		до Львівської міської ради,
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Фізичної особи - підприємця Баб`як Тетяни Богданівни, 2.      Приватного підприємства "Тарус Плюс",
		про визнання договору оренди землі припиненим
		 
		(в судовому засіданні взяв участь представник позивача - Гороль Т.З.)
		 
		Історія справи
		Обставини справи, встановлені судами
		1. 10.04.2012 між Львівською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Щуйко Г.Б. (далі - ФОП Щуйко Г.Б., позивач), Фізичною особою-підприємцем Баб`як Т.Б. (далі - ФОП Баб`як Т.Б.) (орендар) укладений договір оренди №Л-1499 (далі - Договір оренди) земельної ділянки у м. Львів, по вул. Личаківська, 227, кадастровий номер 4610137200:07:009:0087, загальною площею 0,3881 га для обслуговування виробничо-складських та адміністративних будівель і споруд. Договір укладено на 10 років до 30.06.2021.
		2. На дату укладення Договору оренди на земельній ділянці знаходились об`єкти нерухомого майна (будівлі та споруди) загальною площею 1329,5 кв.м., що належали на праві спільної часткової власності ФОП   Щуйко Г.Б. та ФОП Баб`як Т.Б., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 470203346101).
		3. 22.09.2014 ФОП Щуйко Т.Б. та ФОП   Баб`як Г.Б. внесли вищевказане нерухоме майно в якості вкладів до статутного капіталу Приватного підприємства "Тарус Плюс" (далі - ПП "Таурус Плюс"), 30.09.2014 відбулась державна реєстрація права власності ПП "Тарус Плюс" на це майно та оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.10.2014.
		4. 15.12.2014 ПП "Тарус Плюс" листом №3 зверталося до Львівської міської ради з проханням розірвати з ФОП Щуйко Г.Б. та ФОП Баб`як Т.Б. Договір оренди та укласти відповідний договір з ПП "Тарус Плюс", як особою, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці.
		5. 30.12.2014 у відповідь на вказане звернення Львівська міська рада повідомила, що процедура припинення договору оренди та укладення договору оренди землі з ПП "Тарус Плюс" у зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомого майна є адміністративною послугою, для виконання якої відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 08.08.2014 №605 потрібно надати передбачений пакет документів, після чого вказане питання виноситься на розгляд органу місцевого самоврядування.
		6. 26.04.2017 зазначене нерухоме майно було відчужено ПП "Тарус Плюс" на користь ПП   "Личаківбуд".
		7. У той же час, не зважаючи на відчуження нерухомого майна, актами про результати камеральної перевірки повноти декларування податкових зобов`язань з орендної плати за 2016, 2017, 2018 рік ГУ ДФС у Львівській області ФОП Щуйко Г.Б. було нараховано податкові зобов`язання з орендної плати за Договором оренди. 
		Короткий зміст позовних вимог
		8. У березні 2019 року ФОП Щуйко Г.Б. звернулася з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач) про визнання Договору оренди припиненим з 30.09.2014.
		9. Позивач, з посиланням на  норми статі 7 Закону України "Про оренду землі", статей 120, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зазначив про те, що внаслідок переходу від позивача права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій ним за спірним договором земельній ділянці, до нового власника майна - ТОВ "Таурус Плюс", до останнього автоматично перейшло і право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права щодо позивача. Вказане є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки з моменту набуття та державної реєстрації за ТОВ "Таурус Плюс" права власності на нерухомість, оскільки позивач з цього моменту вже не є землекористувачем та відповідно, не може нести обов`язки орендаря за договором оренди, зокрема зі сплати орендної плати, яка безпідставно нараховується останньому.
		10. Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушеного права, позивач вказував на його відповідність приписам статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою одним із способів захисту права визначено визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Заперечення відповідачем факту припинення права оренди землі залишає позивача в стані правової невизначеності щодо своїх прав та обов`язків перед відповідачем.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		11. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року, в позові відмовлено повністю. 
		12. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суди виходили з імперативних положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" та дійшли висновку, що при набутті іншою особою права власності на нерухоме майно право користування земельною ділянкою під цим майном у попереднього її власника припиняється автоматично, в силу закону, без необхідності додаткового "оформлення" факту припинення такого права будь-якими актами чи документами. Договір оренди землі у цьому випадку не припиняється, а має місце заміна сторони (орендаря) у зобов`язанні. У звязку з чим укладений між сторонами спору Договір оренди не припинив 30.09.2014 свою дію в цілому, а в силу прямої норми закону відбулася заміна сторони у зобов`язанні, а саме з ФОП Щуйко Т.Б. та ФОП   Баб`як Г.Б. на ПП "Таурус Плюс". Після відчуження нерухомого майна позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не, а таке зобов`язання автоматично виникає в нового власника нерухомості.
		13. У зв`язку з чим заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення договору оренди землі з 30.09.2019), та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, який вже захищений законом, і до того ж не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		15. Зробивши мотивовані висновки про автоматичне припинення права землекористування позивача в силу прямої норми закону, суди натомість помилково вказали на неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідач не визнає факти припинення Договору оренди та переходу права користування земельною ділянкою до нового власника нерухомості, внаслідок чого позивачу безпідставно нараховується орендна плата за спірним договором.
		16. Порушення права позивача полягає в запереченні відповідачем факту припинення правовідносин за договором оренди, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права хоча прямо не визначений в статті 16 ЦК України, проте є ефективним та відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення і спричиненим цим порушенням наслідкам та узгоджується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		17. Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема статтею 120 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		18. За положеннями статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
		19. Одночасно згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		20. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. 
		21. Отже, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості. 
		22. Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №   922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17  у подібних правовідносинах.
		23. При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.
		24. Таким чином, наведена в листі Львівської міської ради від 30.12.2014 (Пункт 5 постанови) вимога про необхідність подання новим власником нерухомості переліку документів з метою укладення нового договору оренди землі під нерухомим майном є безпідставною та прямо суперечить вимогам чинного законодавства. У даному випадку оформлення Львівською міською радою орендних правовідносин з новим власником нерухомості має відбуватися шляхом внесення змін до чинного Договору оренди в частині відомостей про орендаря земельної ділянки.
		25. З огляду на зазначене Верховний Суд констатує надання судами попередніх інстанцій правильної правової кваліфікації спірним матеріальним правовідносинам.
		26. У той же час позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання припиненим договору оренди землі з моменту переходу права власності на нерухомість до нового власника, посилаючись при цьому на вищенаведені положення законодавства, які прямо передбачають припинення таких правовідносин по факту відчуження майна.
		27. За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
		28. Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. 
		29. Верховний Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		30. Способу захисту у формі визнання договору припиненим цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом (а не визнання судом відсутнім права, як помилково вважає позивач), який зокрема може бути реалізований шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст. 
		31. Верховний Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
		32. Верховний Суд враховує, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
		33. У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		34. Заявлений же у даній справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення договору в силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, яке вже захищено законом, на що обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій. 
		35. Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №  905/1926/16. 
		36. Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, зокрема за позовом відповідача про стягнення з позивача заборгованості з орендної плати. 
		37. З огляду на наведене Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в позові про визнання Договору оренди припиненим з 30 вересня 2019 року та визнає безпідставними доводи касаційної скарги (пункти 15, 16 Постанови).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		38. Ураховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Щуйко Галини Богданівни залишити без задоволення.
		2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019   року і рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року у справі №   914/393/19 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                    Міщенко І.С.
		Судді                                                                                                               Берднік І.С.
		                                                                                                          Суховий В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...