Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/72/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2020. Зареєстровано: 07.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2020 року 
		м. Київ
		Справа №  906/72/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлозавод «Крігер»
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019 (у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є. (головуючий), Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.)
		додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019
		та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 (суддя Соловей Л.А.)
		у справі № 906/72/19
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кулев-Інвест»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлозавод «Крігер»,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Калина ІФ» ЛТД,
		про стягнення 692     524,75 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кулев-Інвест» (далі - ТОВ «Кулев-Інвест») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлозавод «Крігер» (далі - ТОВ «Котлозавод «Крігер») про стягнення 692     524,75 грн, у тому числі заборгованість в сумі 568     048,74 грн, пеня в сумі 83     821,96 грн, інфляційні втрати в сумі 33     650,05 грн, 3 % річних в сумі 7     004,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем умов договору підряду  від 13.04.2017 № 04/17 та умов договору на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18, укладених між  Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Калина ІФ» ЛТД (далі - ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД) і ТОВ «Котлозавод «Крігер») у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, право вимоги за якими (договорами) перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18.
		У позовній заяві ТОВ «Кулев-Інвест», крім вимог про стягнення з ТОВ «Котлозавод «Крігер» заборгованості в сумі 692     524,75 грн та судових витрат в сумі 24 463,00 грн, просило також відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановити нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення, що буде прийняте за результатами розгляду справи, на суму заборгованості 568     048,74 грн та визначити правила розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3 % річних, які підлягають стягненню до моменту виконання рішення суду, для розрахунку органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.03.2019 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД.
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Котлозавод «Крігер» на користь ТОВ «Кулев-Інвест» 568 048,74 грн основного боргу, 83 821,96 грн пені, 7 004,00 грн 3 % річних, 33 650,05 грн інфляційних витрат, 10 388,00 грн судового збору, 14 075,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати пеню за формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення, на суму боргу  568 048,74 грн за період з   22.01.2019 по   21.02.2019 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 23.04.2019 у справі № 906/72/19. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3 % річних за формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, на суму боргу у розмірі 568 048,74 грн за період з  22.01.2019 до моменту виконання рішення від 23.04.2019 у справі № 906/72/19 за правилами, визначеними у рішенні від 23.04.2019 у справі № 906/72/19.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 залишено без змін.
		Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 заяву ТОВ «Кулев-Інвест» про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Котлозавод «Крігер» на користь ТОВ «Кулев-Інвест» 9 450 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні 1 350,00 грн витрат на підготовку заяви про забезпечення позову відмовлено.
		Судові рішення мотивовано тим, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань, не здійснив оплати виконаних робіт, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за договорами, право вимоги за якими перейшло до позивача як нового кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за договорами є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
		Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2019 року ТОВ «Котлозавод «Крігер» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кулев-Інвест» відмовити.
		Касаційну скаргу ТОВ «Котлозавод «Крігер» обґрунтовує, зокрема, тим, що при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано положення статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК ) та не враховано аналогічні за змістом положення договору про відступлення права вимоги щодо обв'язку нового кредитора направити боржнику повідомлення про відступлення права вимоги, чого у цій справі встановлено не було; правова підстава сплатити борг новому кредитору має настати в разі належного повідомлення боржника про відступлення права вимоги, тому сплата скаржником частини заборгованості первісному кредитору є тими несприятливими наслідками, які настали для нового кредитора відповідно до пункту 3.6 договору та частини 2 статті 516 ЦК.
		ТОВ «Кулев-Інвест» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 13.04.2017 між ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД (підрядник) і ТОВ «Котлозавод «Крігер» (замовник) укладено договір підряду № 04/17, за умовами якого підрядник зобов'язався своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати замовнику з постачання та монтажу обладнання на об'єкті «Будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими та твердопаливними котлами на альтернативних видах палива по вул. Крип'якевича, 3 у м. Камінець-Подільський, Хмельницької обл.» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації у визначений цим договором термін, а замовник зобов'язався надати підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів (пункт 1.1).
		У пункті 3.1 договору передбачено, що загальна вартість доручених робіт за цим договором встановлюється згідно з договірними цінами по розділах робіт (Додаток № 1, Додаток № 2, Додаток № 3, Додаток № 4 до цього договору).           
		Згідно з пунктом 3.12 договору замовник проводить оплату виконаних підрядником робіт на наступних умовах: для придбання матеріалів проводиться авансування робіт в сумі 60 % від договірної ціни - оплачується замовником протягом 5 календарних днів після підписання договору, але не більше ніж на 90 календарних днів. Не використані на протязі 90 календарних днів суми авансу повертаються замовнику. В разі невиконання даного зобов'язання до підрядника будуть застосовані штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день використання коштів понад обумовлений період використання авансу (понад 90 календарних днів). Моментом звітування підрядником про використання авансу є підписання замовником поданих підрядником актів виконаних робіт або оригіналів відповідних документів (накладних на придбання матеріалів та устаткування) (підпункт 3.12.1); решта 40 % вартості робіт оплачується замовником за їх поетапним завершенням згідно з календарним планом (щомісячно), але не пізніше трьох банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт  (підписання акта приймання - (Довідок КБ-3 та актів КБ-2) (підпункт 3.12.2).
		Відповідно до пункту 6.3.4 договору замовник зобов'язався проводити розрахунки з підрядником на підставі актів форми № КБ-2в та довідки № КБ-3 або оформлених належним чином накладних на поставку обладнання та устаткування.
		До зазначеного договору додатковими угодами від 02.01.2018 № 1 та від 14.06.2018 № 2 вносилися зміни щодо порядку визначення вартості робіт
		Судами встановлено, що підрядником належним чином виконано зобов'язання за договором підряду від 13.04.2017№ 04/17 на загальну суму 5 304 397,50грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписано замовником без зауважень.
		Проте відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт відповідно до умов договору підряду від 13.04.2017 № 04/17 виконав частково на суму  4 921 261,56грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД у сумі 383 135,94 грн (5 304 397,50 грн - 4 921 261,56 грн).
		Крім того, 10.05.2018 між ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД (підрядник) і ТОВ «Котлозавод «Крігер» (замовник) укладено договір на пусконалагоджувальні роботи № 011/18, за умовами якого замовник передав, а підрядник взяв на себе зобов'язання по пуску і наладці котельного устаткування та обладнання на об'єкті «Будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими та твердопаливними котлами на альтернативних видах палива по вул. Крип'якевича, 3 у м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької обл." (пункт 1.1).
		За умовами пункту 3.1 договору загальна вартість робіт за цим договором відповідно до твердої договірної ціни (додаток 1 до договору) становить 274 912,80 грн з ПДВ.
		Відповідно до пункту 3.2 договору замовник проводить оплату виконаних підрядником робіт на наступних умовах: перед початкам робіт, протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання договору, замовник робить передоплату в розмірі 90 000,00 грн (підпункт 3.2.1); решта 70 % вартості робіт оплачується замовником за їх завершенням, але не пізніше трьох банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт - підписання акта приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт (підпункт 3.2.2).
		Згідно з додатковою угодою від 11.05.2018 № 1 до пункту 3.2.1 договору від 10.05.2018 № 011/18 сторонами внесено зміни, за якими замовник робить передоплату в розмірі 90 000,00 грн до 08.06.2018.
		Факт виконання підрядником робіт за договором від 10.05.2018 № 011/18 та прийняття їх замовником підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 17.08.2018 на загальну суму 274 912,80 грн, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств. 
		ТОВ «Котлозавод «Крігер» у порушення умов договору від 10.05.2018 № 011/18 виконані підрядником роботи оплатив частково на суму 90 000,00 грн,  внаслідок чого заборгованість з оплати таких робіт перед ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД становить 184 912,80 грн (274 912,80 грн - 90 000,00 грн). 
		Отже, за встановлених судами обставин, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Котлозавод «Крігер» зазначених договірних зобов'язань загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД становить 568 048,74 грн, у тому числі за договором підряду від 13.04.2017 № 04/17 - 383 135,94 грн, за договором на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18 - 184 912,80 грн.
		Також судами попередніх інстанцій установлено, що 10.09.2018 між ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД  (первісний кредитор), ТОВ «Кулев-Інвест» (новий кредитор) і ТОВ «Котлозавод «Крігер» (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 18/18, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду від 13.04.2017 № 04/17 та договором від 10.05.2018 № 011/18, укладеними між первісним кредитором і боржником (далі - основні договори) (пункт 1.1).
		У пунктах 1.2, 1.3 договору сторонами погоджено, що за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основними договорами в сумі 568 048,74 грн. Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 568 048,74 грн за основними договорами підтверджується актами виконаних робіт, копії яких передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору.
		Відповідно до пункту 2.1 підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх документів на підтвердження права вимоги за основними договорами.
		Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 4.1).
		Договір про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18 підписано повноважними представниками та скріплено печатками трьох  сторін, а саме: первісним кредитором, новим кредитором та боржником.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18 ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД  (первісний кредитор) передало ТОВ «Кулев-Інвест» (новий кредитор) документи, які підтверджують право вимоги підрядника до боржника ТОВ «Котлозавод «Крігер», згідно з переліком.
		При цьому судами зауважено, що договір про відступлення права вимоги не містить умови про необхідність складання будь-яких додаткових актів, якими б могла бути оформлена передача документів, натомість у пункті 2.1 цього договору сторони акцентували на тому, що передача новому кредитору всіх документів на підтвердження права вимоги відбувається в момент підписання договору, тобто 10.09.2018.
		Разом із тим на вимогу суду першої інстанції позивачем надано всі оригінали первинних документів за договором підряду та договором на пусконалагоджувальні роботи, що не заперечувалося сторонами у справі та свідчить про виконання сторонами пункту 2.1 договору про відступлення права вимоги.
		Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ «Кулев-Інвест» до ТОВ «Котлозавод «Крігер» про стягнення заборгованості за договором підряду від 13.04.2017 № 04/17 та договором на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18 на загальну суму 568 048,74 грн, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18, а також пені в сумі 83     821,96 грн, інфляційних втрат в сумі 33 650,05 грн, 3 % річних в сумі 7 004,00 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за цими договорами в частині своєчасної оплати виконаних робіт.
		Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
		Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладених між сторонами договорів, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали зазначені договори належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК  підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов'язків сторін.
		Відповідно до положень статті 202 ГК і статті 599 ЦК зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Котлозавод «Крігер» належним чином не виконало свої зобов'язання за договором підряду від 13.04.2017 № 04/17 та договором на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість з оплати виконаних ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД робіт на загальну суму 568     048,74 грн.
		Будь-яких доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК під час розгляду справи не надано, а судами таких обставин не встановлено.
		За змістом статей 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, у пункті 11.8 договору підряду від 13.04.2017 № 04/17 та у пункті 3.6 договору на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18 сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
		Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 83 821,96 грн, 3 % річних в сумі 7 004,00 грн та інфляційних втрат в сумі 33 650,05 грн, визнав його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та підтверджено матеріалами справи. 
		З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про доведеність позовних вимог, наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за договором  підряду від 13.04.2017 № 04/17 та договором на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18, а також пені, передбаченої умовами договорів за порушення строків оплати, та інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до положень статті 625 ЦК.
		Предметом касаційного перегляду у справі, яка розглядається, є судові рішення першої та апеляційної інстанцій, які оскаржено ТОВ «Котлозавод «Крігер» з підстав неправильного застосування судами положень статті 516  ЦК.
		З огляду на зміст касаційної скарги ТОВ «Котлозавод «Крігер», її доводи зводяться виключно до того, що боржника у встановленому законом та умовами договору від 10.09.2018 № 18/18 порядку не було повідомлено про відступлення права вимоги, тому, на думку скаржника, у нього відсутній обов'язок зі сплати заборгованості за основними договорами новому кредитору - ТОВ «Кулев-Інвест».
		Верховний Суд з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із такого.
		Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
		Підстави заміни кредитора в зобов'язанні визначені статтею 512 ЦК, відповідно до пункту 1 частини 1 якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 513, стаття 514 ЦК).
		За змістом частини 1 статті 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Водночас за загальним правилом заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що договір про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18 є тристороннім, який укладено між ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД  (первісний кредитор), ТОВ «Кулев-Інвест» (новий кредитор) і ТОВ «Котлозавод «Крігер» (боржник) та підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено печатками підприємств. Цей договір є дійсним і у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
		Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18 одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора. Тобто, метою цієї умови договору є належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги.           
		За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ТОВ «Котлозавод «Крігер» (боржник) як сторона зазначеного договору було обізнано про заміну кредитора у зобов'язанні, при цьому укладення тристоронньої угоди про відступлення права вимоги за участю боржника підтверджує виконання кредитором умов пункту 2.2 зазначеного договору щодо належного повідомлення боржника стосовно переходу права вимоги до нового кредитора.
		Разом із тим права боржника щодо нового кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 518 ЦК, норми якої є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі заміни кредитора у зобов'язанні, яка відповідно до частини 1 статті 516 ЦК може відбуватися і без згоди боржника.
		Так, відповідно до статті 518 ЦК боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (частина 1). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина 2).
		Судами попередніх інстанцій установлено, що в момент укладення договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18, його підписання та скріплення печатками товариств, директор ТОВ «Котлозавод «Крігер» Мужук Д.В., який діяв на підставі статуту товариства, жодних заперечень та зауважень проти переходу права вимоги до нового кредитора відповідно до частини 1 статті 518 ЦК не висував.
		При цьому судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги посилання позивача, на підтвердження повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, на лист від 23.11.2018 № 616 (т. 3 а.с. 85), який направлявся відповідачу на електронну адресу, та заяви свідків, а також скріншот надісланого листа з електронної скриньки (т. 3 а.с. 211-213), оскільки суди не мали об'єктивної можливості достеменно встановити належність відповідачу електронної адреси, на яку позивачем було надіслано цей електронний лист. 
		Водночас за змістом наведеної норми статті 518 ЦК, яка визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну, якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення, якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.
		Проте, обставин того, що під час розгляду цієї справи ТОВ «Котлозавод «Крігер», окрім посилання на неналежне повідомлення про відступлення права вимоги, висувало будь-які заперечення проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні або аргументувало свої заперечення, зокрема невиконанням первісним кредитором зобов'язань за договорами, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції встановлено не було.
		Отже, при розгляді цієї справи відповідач не був позбавлений можливості висунути проти вимоги нового кредитора свої заперечення, однак, за встановлених судами обставин, таким правом не скористався.
		З огляду на те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між сторонами у справі, є тристороннім, умови цього договору погоджено як кредиторами, так і боржником, що не суперечить нормам чинного законодавства та узгоджується із принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК, факт передачі права вимоги підтверджено належними доказами та встановленими у справі обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач був обізнаний про заміну кредитора у зобов'язанні та мав можливість скористатися своїми правами, які передбачено нормами чинного законодавства, в процесі заміни кредитора у зобов'язанні.
		Зазначеними обставинами спростовуються доводи касаційної скарги ТОВ «Котлозавод «Крігер» стосовно того, що у нього як боржника були відсутні правові підстави для сплати заборгованості новому кредитору. 
		Стосовно доводів ТОВ «Котлозавод «Крігер», що ним після укладення договору про відступлення права вимоги частково перераховано на рахунок первісного кредитора в рахунок погашення заборгованості за основними договорами 145     000,00 грн, які є аналогічними доводам, наведеними скаржником під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що за встановлених обставин повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні з дати укладення договору - 10.09.2018, факту передачі необхідного пакету документів від первісного кредитора новому кредитору в момент укладення договору про відступлення права вимоги, у відповідача були відсутні підстави та обов'язок проводити розрахунки з первісним кредитором, оскільки належним виконанням у такому випадку було виконання відповідного обов'язку саме перед новим кредитором. Отже, за обставин, що склалися, виконання зобов'язання на користь первісного кредитора не припиняє зобов'язання боржника перед новим кредитором, а безпідставна сплата на користь первісного кредитора коштів у сумі 145     000,00 грн не позбавляє боржника права вимагати від первісного кредитора їх повернення в порядку, встановленому чинним законодавством.
		Посилання ТОВ «Котлозавод «Крігер» у касаційній скарзі на «некоректне» зазначення судом першої інстанції в ухвалі від 18.03.2019 про залучення до участі у справі  як третю особу ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД саме на стороні відповідача, тоді як це товариство, на думку скаржника, виступало при вирішенні цієї справи на стороні позивача, не може бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки, як обґрунтовано зауважено судом апеляційної інстанції, залучення судом третьої особи на стороні відповідача, а не позивача не впливає на правильність вирішення спору по суті, а питання про залучення третіх осіб до участі у справі на тій, чи іншій стороні вирішується саме судом відповідно до положень статті 50 ГПК.
		У зв'язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, які підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про те, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань є підставою для стягнення з ТОВ «Котлозавод «Крігер» на користь ТОВ «Кулев-Інвест» заборгованості з оплати виконаних робіт за договором підряду від 13.04.2017 № 04/17 та договором на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 № 011/18, право вимоги за якими передано позивачу первісним кредитором ТОВ Фірма «Калина ІФ» ЛТД на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018 № 18/18, укладеного між сторонами за участю боржника. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнили позов.
		Щодо вимог касаційної скарги ТОВ «Котлозавод «Крігер»  про скасування судових рішень в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначає наступне.
		За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК).
		Згідно зі статтею 126 ГПК за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що з метою надання професійної правничої допомоги між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Лігал Груп» (далі - АО «Юридична компанія «Лігал Груп»)  в особі керуючого партнера Жарського Т.В. і ТОВ «Кулев-Інвест» укладено договір про надання правової допомоги та здійснення представництва від 25.10.2018 № Д18-10-8, за умовами якого об'єднання зобов'язалося надати клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 1.1).
		Згідно з пунктом 4.3 цього договору у випадку, якщо розмір гонорару та умови його виплати визначається додатком до даного договору, клієнт виплачує гонорар не пізніше 3 (трьох) днів з моменту досягнення умов його виплати в повному обсязі.
		У пункті 5 додатку № 1 від 21.01.2019 до договору від 25.10.2018 № Д18-10-8  сторони погодили, що вартість послуг об'єднання з надання правової допомоги ТОВ «Кулев-Інвест» при розгляді зазначеної справи  становитиме 14 075,00 грн, з яких: 8 000,00 грн за підготовку справи до розгляду, у тому числі збір доказів по справі (адвокатські запити, звернення до третіх осіб, написання позовної заяви, фактичне оформлення позовної заяви з додатками), 6 075,00 грн за представництво адвокатом інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції.
		Представником позивача у суді першої інстанції був адвокат АО «Юридична компанія «Лігал Груп» Жарський Т.В., повноваження якого підтверджуються ордером серії ІФ № 061528 і свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.02.2017  № 001142.
		На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із цією справою, та їх розміру позивачем надано виписку по особовому рахунку станом на 11.01.2019, відповідно до якої ТОВ «Кулев-Інвест» сплачено АО «Юридична компанія «Лігал Груп» гонорар у сумі 14 075,00 грн. 
		Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду першої інстанції подано не було.
		Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, врахувавши факт задоволення позовних вимоги у повному обсязі, а також надані позивачем докази на підтвердження таких витрат, відповідно до положень статей 126, 129 ГПК дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 14 075,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
		Крім того, вирішуючи клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційним судом установлено, що пунктом 2 додатку № 2 від 10.06.2019 до договору від 25.10.2018 № Д18-10-8  сторони погодили, що вартість представництва інтересів позивача у цій справі в Північно-західному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ТОВ «Котлозавод «Крігер»  становить 10 800,00 грн, з яких: 9 450,00 грн - підготовка відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів позивача в судових засіданнях та 1 350,00 грн - підготовка та подання заяви про забезпечення позову.
		Представником позивача - адвокатом Жарським Т.В., повноваження якого підтверджуються ордером на ведення справи у суді апеляційної інстанції  і свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, наявних в матеріалах справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката,  підготовлено та подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Разом із тим у судовому засіданні, яке було проведено в режимі відеоконференції 27.09.2019, інтереси позивача було представлено адвокатом АО «Юридична компанія «Лігал Груп» Козиком В.Є. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12.04.2017 № 001163), який діяв на підстав ордера серії ІФ № 086107 на надання правової допомоги ТОВ «Кулев-Інвест» у Північно-західному апеляційному господарському суді  згідно з договором від 25.10.2018 № Д18-10-8. 
		Також апеляційним судом установлено, що позивачем здійснено оплату витрат на правничу допомогу на суму 10     800,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку станом на 20.06.2019, відповідно до якої ТОВ «Кулев-Інвест» зазначену суму було сплачено АО «Юридична компанія «Лігал Груп», та платіжним дорученням від 20.06.2019 № 2052.
		Заперечень на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.
		При вирішенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції було враховано, що в задоволенні апеляційної скарги було відмовлено, а позивачем згідно з вимогами статей 74, 126, 129 ГПК було доведено надання йому відповідних послуг на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9     450,00 грн.
		Разом із тим судом апеляційної інстанції відмовлено у відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою заяви про забезпечення позову, оскільки ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у задоволенні заяви ТОВ «Кулев-Інвест» про забезпечення позову було відмовлено, тому такі витрати відповідно до частини 4 статті 129 ГПК відшкодуванню не підлягають.
		Ураховуючи те, що при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, суди попередніх інстанцій виходили із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності того, що такі витрати були фактичними, а їхній розмір - обґрунтованим, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної у справі «East/West Alliance Limited» проти України», Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення в цій частині також прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
		Судом касаційної інстанції відхиляються посилання ТОВ «Котлозавод «Крігер» у касаційній скарзі на порушення частини 4 статті 58 ГПК стосовно наявності, на думку скаржника, конфлікту інтересів між представниками позивача та третьої особи, оскільки такі обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій, на зазначені обставини протягом розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач не посилався, а доводи касаційної скарги не містять обґрунтування, яким чином наведені відповідачем посилання вплинули на правильність вирішення судами справи по суті. 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд касаційної інстанції зазначає, що під час розгляду цієї справи не було виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування постановлених у справі рішень.
		Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
		Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ «Котлозавод «Крігер»  про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних рішення місцевого, постанови та додаткової постанови апеляційного господарських судів.
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлозавод «Крігер» залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 у справі № 906/72/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		Судді:          І.С. Міщенко
		 
		                                                                                                                    В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...