Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/5815/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2020. Зареєстровано: 09.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.
Дата набрання законної сили: 03.02.2020
Результат оскарження 19.05.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 22-ц/816/257/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		03 лютого 2020 року                            
		м.Суми
		Справа №591/5815/18 
		Номер провадження 22-ц/816/257/20
		 
		 
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
		суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. 
		за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., 
		сторони:
		позивач  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка,
		відповідач  Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,
		третя особа  Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2019 року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 25 листопада 2019 року,
		 В С Т А Н О В И В:
		01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка звернулася до суду з позовом до Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, третя особа  Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, уточнивши який 27 лютого 2019 року обґрунтовує його тим, що 31 серпня 2018 року відповідач видав їй трудову книжку та ознайомив її з витягом зі свого наказу від 20 серпня 2018 року «Про звільнення працівників університету» за № 107-к. Зі змісту цих документів вбачається, що не враховуючи безстроковий характер її трудових правовідносин та всупереч додаткових законних гарантій, які вона має як член виборного профспілкового органу - Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (далі  Комітет профспілки), відповідач без законної підстави та в порушення встановленої ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», процедури, без попереднього звернення за згодою на звільнення до виборних профспілкових органів звільнив її за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
		В день звільнення відповідач всупереч ст. ст. 47, 116 КЗпП України не провів з нею остаточного розрахунку, та не надав їй відповідної письмової інформації про всі нараховані та виплачені суми.
		Про свою незгоду з діями відповідача вона зазначила в примірнику витягу з наказу, а також в своїх заявах від 04 вересня 2018 року та від 10 вересня 2018 року вона прохала невідкладно (через її представника і захисника її прав та інтересів за законом  Комітет Профспілки) надати їй інформацію і які були проігноровані.
		При звільненні її з роботи відповідач не дотримався вимог ст. ст. 119, 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Відповідачеві було добре відомо про те, що вона є в складі виборного профспілкового органу - Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Навчально-наукового інституту історії та філософії Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка і має додаткові гарантії, передбачені ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до яких її звільнення з роботи може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, членом якого вона є, а також за згодою вищого виборного профспілкового органу  Президії Сумського об`єднання вільних профспілок «Громадський контроль».
		Таким чином, ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не визначено на який саме трудовий договір поширюється додаткова гарантія для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.
		Вважає, що відповідач не мав правових підстав звільняти її за п. 2 ст. 36 КЗпП України, оскільки в силу ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, її тривалі трудові відносини набули безстрокового характеру.
		Записами в трудовій книжці за 2010-2018 р.р. підтверджується, що після присвоєння 19 листопада 2010 року наукового ступеню кандидата наук, вона неодноразово проходила конкурс на посаду доцента Сумською державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка і з нею неодноразово переукладалися строкові трудові договори, контракти на посаду доцента, зокрема, контракти від 02 вересня 2013 року та від 27 липня 2015 року та додаткові угоди до контрактів від 08 вересня 2016 року, від 01 жовтня 2016 року, 01 листопада 2016 року.
		Нехтуючи її правами та гарантіями, відповідач своїм листом № 26 від 07 травня 2018 року запросив її в травні 2018 року прийняти участь в конкурсі, в якому не передбачалися посади, що відповідають її кваліфікації, тому 22 травня 2018 року та 30 серпня 2018 року вона зверталась до нього за роз`ясненнями та проханням про надання педагогічного навантаження, які він по суті її додаткових гарантій проігнорував.
		Зазначає, що у неї відсутня «зацікавленість» у встановленні трудових відносин на короткий строк (як передбачається контрактами 2 чи 3 роки), за який навіть неможливо: підготувати ґрунтовні наукові праці та здійснити їх апробацію у вітчизняних і закордонних фахових виданнях, що включені до міжнародних науково-метричних баз; отримати сертифікат знання іноземної мови (В 2): захистити дисертацію; підвищити кваліфікацію та пройти стажування в Україні і за кордоном, як гарантується положеннями ст.ст. 56, 57, 58, 59, 60 Закону України «Про вищу освіту».
		У законодавстві України відсутні обмеження щодо обов`язкового укладання строкового трудового договору (контракту) як обов`язкової умови роботи на посаді доцента закладу вищої освіти, який вже проходив конкурсний відбір. Зокрема, ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» законодавець передбачив альтернативу контракту, а саме: трудовий договір, який згідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України може бути укладено на невизначений строк (безстроковий).
		Статтею 35 Закону України «Про вищу освіту» вказані обмеження встановлені лише для зайняття керівних посад (ректор, заступник ректора, директор інституту, декан факультету, завідувач кафедр).
		Укладення контракту з усіма науково-педагогічними працівниками суперечить вимогам Конвенції МОП № 158 (1982), яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року, оскільки знижує рівень їхньої соціальної захищеності та в силу ст. 9 КЗпП України є нікчемним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		У період її роботи, відповідачем, всупереч ст. 12 Конвенції МОП № 95 «Про захист заробітної плати», ст. ст. 94, 95, 115 КЗпП України, ст. ст. 2, 12, 15, 24, 33, 34 Закону України «Про оплату праці», порушувалась регулярність (строки та періодичність) виплат заробітної плати. Крім того, заробітна плата виплачувалась частково (без урахування всіх її складових, якими є індексація та компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати).
		Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Враховуючи вищезазначені обставини, просила визнати недійсним наказ № 107-к від 20 серпня 2018 року «Про звільнення працівників університету» у частині звільнення доцента ОСОБА_1 ; поновити її на посаді доцента Сумського педагогічного університету ім. А.С. Макаренка; стягнути з Сумського педагогічного університету ім. А.С. Макаренка на її користь заробітну плату в загальному розмірі 51765,46 грн, яка складається з невиплачених сум за період: січень 2010 року по серпень 2018 року, а саме: 11177,79 грн - посадового окладу; 2235,38 грн - надбавки за вислугу років; 2358,79 грн - доплати за науковий ступінь кандидата наук; 9653,20 грн - доплати за вчене звання; 1253,00 грн - щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення; 49,57 грн - допомоги за період тимчасової непрацездатності; 5091,32 грн - заробітної плати за час щорічної відпустки; 854,50 грн - компенсації за невикористану відпустку; 3083,73 грн - індексації заробітної плати; а також 16008,18 грн - компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з червня 2010 року по лютий 2019 року; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 вересня 2018 року та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача та стягнення присуджених виплат заробітної плати за один місяць.
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2019 році в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
		В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковим є висновок суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем умов оплати праці при нарахуванні позивачу заробітної плати у період її роботи. Вказує, що суд системно не проаналізував положення галузевого законодавства, оскільки помилково не застосував імперативі вимоги спеціального Закону України «Про вищу освіту», в якому прямо названі науково-педагогічні працівники, які мають право працювати лише за контрактами, що укладаються на 5 років (завідувачі кафедрою, керівники закладу освіти, керівники факультетів, інститутів). Зазначає, що конкурси на посаду доцента Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка у встановленому законом порядку позивачка неодноразово проходила і з нею неодноразово переукладалися строкові трудові договори, а тому за цих підстав у відповідності до ст. 39-1 КЗпП України трудові правовідносини позивачки з відповідачем набули безстрокового характеру і відповідач не мав права на звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
		У відзиві на апеляційну скаргу Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника відповідача  адвоката Думал О.С., представника третьої особи  Кондратенка Ю.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2011 року між Сумським державним педагогічним університетом ім. А.С. Макаренка та ОСОБА_1 було укладено контракт на термін з 01 вересня 2011 року по 31 серпня 2013 року, за умовами якого позивачку призначено на посаду доцента кафедри всесвітньої історії (т. 1 а.с. 150-151).
		02 вересня 2013 року між Сумським державним педагогічним університетом ім. А.С. Макаренка та ОСОБА_1 було укладено контракт № 22/2013 на термін з 02 вересня 2013 року по 31 серпня 2015 року, за умовами якого позивачку призначено на посаду доцента кафедри історії України (т. 1 а.с. 18-20).
		27 липня 2015 року між Сумським державним педагогічним університетом ім.А.С. Макаренка та ОСОБА_1 було укладено контракт № 77/2015 на термін з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2018 року, за умовами якого позивачку призначено на посаду доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін (т. 1 а.с. 21-23).
		Відповідно до наказу СумДПУ імені А.С. Макаренка від 28 серпня 2015 року № 155-к ОСОБА_1 прийнято на посаду доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін як обрану за конкурсом на умовах контракту з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2018 року з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу (т. 1 а.с. 171).
		07 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до СумДПУ імені А.С.Макаренка з заявою, в якій просила перевести її з посади доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на посаду доцента кафедри культурології і права з 08 вересня 2016 року на умовах попередньо укладеного контракту по 31 серпня 2018 року на умовах повного робочого часу (т. 1 а.с. 52).
		Відповідно до умов Додаткової угоди № 27/2016 до контракту з науково-педагогічним працівником СумДПУ імені А.С. Макаренка від 27 липня 2015 року № 77/2015 року, укладеної 08 вересня 2016 року замінено назву кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на кафедру культурології і права (т. 1 а.с. 24).
		Наказом СумДПУ імені А.С.Макаренка від 07 вересня 2016 року № 114-к ОСОБА_1 переведено з посади доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на посаду доцента кафедри культурології і права з 08 вересня 2016 року на умовах попередньо укладеного контракту по 31 серпня 2018 року з посадовим окладом 4053 грн на місяць зі збереженням раніше встановлених виплат (т. 1 а.с. 53).
		Відповідно до умов Додаткової угоди № 32/2016 до контракту з науково-педагогічним працівником СумДПУ імені А.С.Макаренка від 27 липня 2015 року № 77/2015 року, укладеної 01 жовтня 2016 року замінено назву кафедри культурології та права на кафедру права, політології та міжнародних відносин (т. 1 а.с. 25).
		Згідно положень Додаткової угоди № 39/2016 до контракту з науково-педагогічним працівником СумДПУ імені А.С.Макаренка від 27 липня 2015 року № 77/2015 року, укладеної 01 листопада 2016 року замінено назву кафедри культурології та права на кафедру права та міжнародних відносин (т. 1 а.с. 26).
		Листом від 07 травня 2018 року № 26 СумДПУ ОСОБА_2 С. Макаренка повідомив ОСОБА_1 про те, що термін дії укладеного з нею трудового договору закінчується 31 серпня 2018 року і вона буде звільнена з посади. Запрошено її взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету, який буде оголошено університетом у травні 2018 року (т. 1 а.с. 27).
		Наказом № 107-к від 20 серпня 2018 року ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка ОСОБА_1 була звільнена з посади доцента кафедри права та міжнародних відносин 31 серпня 2018 року в зв`язку з закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 6).
		З довідки СумДПУ ім. А.С. Макаренка від 28 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 є членом виборного профспілкового органу  Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (т. 1 а.с. 11).
		ОСОБА_1 04 вересня 2018 року звернулась з заявою до ректора СумДПУ імені А.С. Макаренка, в якій пропонувала скасувати наказ про її звільнення № 107-к від 20 серпня 2018 року, поновити її на роботі та надати педагогічне навантаження. Крім того, просила надати копії всіх розпорядчих актів, які регулюють її трудові відносини з СумДПУ імені А.С. Макаренка (т. 1 а.с. 12).
		17 вересня 2018 року Вільна професійна спілка «Воля» СумДПУ ім. А.С. Макаренка звернулась з заявою до ректора СумДПУ імені А.С. Макаренка, в якій вимагала негайно скасувати наказ по університету № 107-к від 20 серпня 2018 року в частині звільнення членів виборних профспілкових органів, в т.ч. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14).
		На зазначене звернення СумДПУ ім. А.С. Макаренка 28 вересня 2018 року надав вільній профспілці «Воля» відповідь (т. 1 а.с. 96).
		Наказами СумДПУ імені А.С. Макаренка від 03 травня 2018 року № 173 та від 12 вересня 2018 року № 317 оголошено конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників (т. 1 а.с. 129-130, 131-132).
		З довідки СумДПУ імені А.С. Макаренка від 30 листопада 2018 року № 3064 вбачається, що ОСОБА_1 не брала участі у конкурсі, документів не подавала (т. 1 а.с. 133).
		Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що строк дії контракту, укладеного 27 липня 2015 року між Сумським державним педагогічним університетом ім. А.С. Макаренка та ОСОБА_1 , сплив 31 серпня 2018 року, трудові відносини між сторонами припинилися і не тривали після закінчення строку дії контракту, тому відповідач відповідно до вимог законодавства звільнив позивачку за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку дії контракту. Щодо вимог про стягнення заробітної плати, місцевий суд виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами обставини порушення її прав при обрахуванні заробітної плати.
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
		Згідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Частиною 3 статті 54 Закону України «Про освіту» № 1060-ХІІ ( втратив чинність з 28 вересня 2017 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про освіту» № 2145-VІІ від 05 вересня 2017 року) було встановлено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, у тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.
		Відповідно до ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» (далі - ЗУ № 1556-VІІ) під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.
		Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744 передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.
		Зі змісту укладеного між сторонами 27 липня 2015 року контракту вбачається, що порядок зміни та умови його розірвання врегульовані розділом 5. Пунктом 5.1. контракту визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством України та умовами самого контракту. У пункті 5.2. контракту передбачені підстави для його розірвання, зокрема, закінчення терміну його дії.
		Як вбачається з матеріалів справи при укладенні з позивачкою контракту, строк його дії було встановлено за погодженням сторін і визначено конкретним терміном - 31 серпня 2018 року.
		Таким чином, позивачку було призначено на посаду доцента за результатами конкурсу та укладено з нею контракт, який є угодою двох сторін, в якому був встановлений строк його дії. Позивачка власноруч подавала заяву про переведення з однієї кафедри на іншу на умовах попередньо укладеного контракту, підписувала додаткові угоди до контракту, зазначаючи про строк його дії, а тому відсутні підстави стверджувати, що трудові відносини носили безстроковий характер.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		Статтею 9 КЗпП України визначено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
		Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що трудовий контракт № 77/2015 від 27 липня 2015 року, який у судовому порядку недійсним не визнавався, не розривався і не переглядався, був укладений на узгоджений сторонами строк, а саме до 31 серпня 2018 року. Підстав для визнання безстроковості характеру цього строкового трудового договору за наведеними позивачкою доводами немає. Стверджувати, що положення трудового контракту № 77/2015 року погіршили становище позивачки порівняно з законодавством України, зокрема із Законом України № 1556-VІІ, не можна. Видавши Наказ № 107-к від 20 серпня 2018 року про звільнення позивачки за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, порушень трудового законодавства Університет не допустив. В оголошеному відповідачем 03 травня 2018 року та 12 вересня 2018 року конкурсі на заміщення посад науково-педагогічних працівників ОСОБА_1 участі не приймала.
		Статтею 43 КЗпП України визначено загальні підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Членство у профспілці надає працівникові певні привілеї у разі звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, відповідно до частини 3 статті 41 Закону України № 1045-XIV від 15 вересня 1999 року « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
		Аналогічні положення закріплені у положеннях частини 3 статті 252 КЗпП України.
		Зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
		Отже, висновок суду першої інстанції про те, що для звільнення позивачки за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, наявність попередньої згоди виборного органу - комітету Вільної професійної спілки «Воля» не вимагалася, є правильним.
		Щодо позовних вимог про стягнення невиплачених сум посадового окладу, надбавок і доплат, невиплачених сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, сум щорічної відпустки, лікарняних, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то колегія суддів зазначає наступне.
		Твердження позивачки про те, що виплата їй заробітної плати повинна проводитись за 19 тарифним розрядом є помилковим.
		Наказом МОН України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» та постановою КМУ від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» встановлено, що науково-педагогічним працівникам, які обрані чи призначені на посади професорів чи доцентів, але не мають відповідного вченого звання, один раз строком до двох років від часу першого обрання чи призначення встановлюються відповідні тарифні розряди: професор - 20, доцент - 19.
		Пунктом 6.2 Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затвердженої наказом МОН України № 90 від 02 квітня 1993 року, визначено, що якщо після закінчення двох років перебування на посаді професора чи доцента вчене звання не присвоєне, цим особам встановлюється оклад асистента (викладача) з урахуванням наявності наукового ступеня, а при переході на ці посади з посад доцента, старшого викладача - оклад доцента, старшого викладача.
		Позивачка була вперше обрана на посаду доцента 30 червня 2011 року та при укладенні з нею наступних контрактів було встановлено посадовий оклад за 17 тарифним розрядом в зв`язку з перевищенням терміну перебування на посаді доцента більше двох років без вченого звання.
		Умовами контракту № 22/2013 від 02 вересня 2013 року (п. 3.4.), умовами контракту № 77/2015 від 27 липня 2015 року (п. 4.1.) передбачено виплата позивачці посадового окладу згідно з Єдиною тарифною сіткою відповідного розряду 17. З такими умовами оплати праці позивачка погодилась, контракт особисто підписала.
		На підставі Постанови КМУ № 1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» ректором Університету було видано Наказ № 37-к від 13 квітня 2009 року «Про оплату праці», відповідно до якого з 01 квітня 2009 року співробітникам Університету за науковий ступінь кандидата наук встановлюється доплата у розмірі 15%, а за збільшення навчального навантаження - в розмірі 5% від посадового окладу, що не суперечить п. 3 Наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року та п. 3 Постанови КМУ № 1298 від 30 серпня 2002, в частині, що доплата за науковий ступень кандидата наук встановлюється в граничному розмірі 15%.
		Твердження позивачки про те, що їй нібито було зменшено доплату за науковий ступень кандидата наук до 14 %, не відповідає дійсності та не підтверджується належними та допустимими доказами.
		Оскільки наказ про встановлення доплат за науковий ступінь є чинним, відомості про його скасування або визнання незаконним відсутні, доводи позивачки щодо наявності в них дискримінаційних норм є необґрунтованими.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплачених сум посадового окладу, надбавок і доплат, невиплачених сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, сум щорічної відпустки, лікарняних, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами обставини порушення її прав при обрахуванні заробітної плати.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Підстав для скасування зазначеного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		 П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий  В.І. Криворотенко
		 
		Судді: О.Ю. Кононенко
		 
		 О.І. Собина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...