Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/3902/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2020. Зареєстровано: 09.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.

Номер судового провадження: П/320/3902/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		21 листопада 2019 року                     м. Київ          № 320/3902/19
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді          Панової Г.В., при секретарі судового засідання Черниш А.І.,
		за участю представників сторін:
		від позивача -  Коновал Т.П.,                            
		від відповідача - Гуць М.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» 
		до                     Головного управління Державної податкової служби у Київській області
		про                 визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІССМАН» (далі- позивач, ТОВ "ВІССМАН") з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі- відповідач), в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 0004511304 від 24.04.2019 про донарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 89    262,00 грн., та штрафні санкції 62    458,00 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 0004521304 від 24.04.2019 про донарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 7439,00 грн., та штрафні санкції 5162,00 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 00012591401 від 24.04.2019 про донарахування податкового                   зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 25515,00 грн., та штрафні санкції 6378,75 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 00012581401 від 24.04.2019 про донарахування адміністративного штрафу в сумі 510,00 грн. та інші санкції.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що в лютому-березні 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області ДФС України проведено планову виїзну перевірку  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» (код 30724898) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016  по 30.09.2018. За наслідками перевірки було складено Акт № 223/10-36-14-01/30724898 від 20 березня 2018 року (далі - акт).
		Позивач зазначив, що за результатами  податкової перевірки встановлено ряд порушень та відповідачем було сформовані наступні податкові повідомлення-рішення:
		№ 0012611401 від 24 квітня 2019 року податкове зобов`язання з податку на  прибуток 8 467 433 грн. та штрафні санкції 2 116 858,25 грн.;
		№ 0004511304 від 24 квітня 2019 року податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 89 262 грн. та штрафні санкції 62 458 грн.;
		№ 0004521304 від 24 квітня 2019 року податкове зобов`язання з військового збору 7 439 грн. та штрафні санкції 5 162 грн.;
		№ 0012591401 від 24 квітня 2019 року податкове зобов`язання з податку на додану вартість 25 515 грн. та штрафні санкції 6 378,75 грн.;
		№ 0012581401 від 24 квітня 2019 року адміністративний штраф та інші санкції.
		Позивач пояснив, що ознайомившись із Актом, не погоджуючись із його висновками та з прийнятими рішеннями він оскаржував їх в адміністративному порядку. Державна фіскальна служба України своїм рішенням № 30608/6/99-99-11-04-01-25 від 04 липня 2019 року, частково задовольнила скаргу позивача, зокрема, скасувала податкове повідомлення-рішення № 0012611401 від 24 квітня 2019 року, податкове зобов`язання з податку на прибуток 8 467 433 грн. та штрафні санкції 2 116 858,25 грн. 
		Відтак, зазначив позивач  не скасованими залишилися прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0004511304, № 0004521304, № 0012591401 та № 0012581401, проте ТОВ «ВІССМАН» не  погоджується з ними в обґрунтування чого зазначив наступне.
		По-перше, позивач вказує, що при здійсненні нарахувань  сум податку  на доходи фізичних осіб  та військового збору у період, який перевірявся, позивач діяв у межах та у спосіб визначений нормативно-правовими актами, оскільки витрати на ділові зустрічі та переговори, на таксі за кордоном та розповсюдження рекламно-сувенірної продукції невизначеному колу осіб не є доходами працівників позивача, оскільки зазначені витрати передбачалися для здійснення господарської діяльності Товариства, а тому не оподатковуються ПДФО та військовим збором.
		Крім того, позивач зауважив, що розрахунок зобов`язань з ПДФО та військового збору ревізори здійснювали порушуючи норми ПКУ щодо оподаткування витрат на відрядження, оскільки  для розрахунку зобов`язань використали як базу всю суму авансових звітів (в тому числі й добові, авіапереліт, проживання та ін.).
		По-друге, щодо  податкового зобов`язання з податку на додану вартість та штрафних санкції позивач зазначив, що дотримуючись приписів пп. 192.1.1 ПКУ виписав розрахунки коригування до податкових накладних, належним чином зареєстрував їх в ЄРПН, та цілком законно зменшив податкові зобов`язання, а тому визначення податкового зобов`язання з податку па додану вартість 25 515,00 грн. та штрафних санкцій 6378,75 грн., в ППР № 0012591401 є незаконним та безпідставним.
		По-третє, щодо висновків відповідача про те, що позивач не подавав звітність про суми податкових пільг з ПДФ за формою 1-ПП за періоди перевірки, позивач зазначив, що ГУ ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 року № 0113675405, яким зобов`язано ТОВ «ВІССМАНН» сплатити штраф у сумі 340,00 гривень на підставі акта камеральної перевірки своєчасності подання звіту про суми податкових пільг за 1 квартал, 1 півріччя 2018 року №1469/10-36-54-05/30724898 від 18.10.2018 року.  Відповідно до відомостей  вказаного акта, в порушення вимог п. 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 розділу II Податкового Кодексу України  ТОВ «ВІССМАНН» не подано звіт про суми податкових пільг за звітні періоди 1 кварталу 2018 року, 1 півріччя 2018 року. У подальшому, як зазначив позивач, 19 лютого 2019 року Товариство сплатило за ППР № 0113675405 від 20.11.2018  узгоджене грошове зобов`язання в сумі 340,00 грн.
		Тобто, посадові особи ГУ ДФС прийняли рішення про притягнення до відповідальності платника податків двічі за одним й тим самим фактом, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Враховуючи викладене, а також що перевіркою неповно і не об`єктивно досліджено документи первинного бухгалтерського обліку, висновки щодо порушення ТОВ «ВІССМАНН» вимог чинного податкового законодавства не знаходять свого підтвердження.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від  05.08.2019 відкрито провадження у справі № 320/3902/19  за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.
		Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від  03.10.2019, суд задовольнив клопотання представника відповідача та здійснив заміну відповідача у даній справі з Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області. Також, суд на підставі статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закрив підготовче провадження та призначив  розгляд справи по суті.
		Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними з огляду на наступне.
		Так, відповідач вказав про те, що перевіркою встановлено надання у квітні 2018р. ТОВ «ВІССМАНН» уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 12.04.2018р.               № 9064720803 до декларації за грудень 2016p. на зменшення податкового зобов`язання в розмірі 25 515 грн. по контрагенту ТОВ «СПЕЦІНЖИНІРИНГ» (ЄДРПОУ 34288689), проте згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок» встановлено наявність розбіжностей на суму 25515,29 грн. в частині заниження податкових зобов`язань ТОВ «ВІССМАНН» по взаємовідносинах з ТОВ «СПЕЦІНЖИНІРИНГ». Таким чином, підприємством безпідставно зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 25 515 грн. за грудень 2016р., чим порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), п.2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21.
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0004511304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 151 720 грн., де основний платіж - 89 262 грн., а штрафна санкція - 62 458 грн. відповідач зазначив про таке. 
		Протягом перевіряємого періоду, згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, ТОВ «ВІССМАНН» відшкодовувало кошти працівникам на представницькі витрати (в т.ч. будучи у відрядженні за кордоном).
		Згідно звітів про витрати, понесені на проведення ділових переговорів, програми проведення ділових переговорів (час проведення 18.00-24.00), наказу щодо організації проведення ділових переговорів, чеків з ресторанів кошти витрачались на ділові зустрічі включаючи алкогольні напої та тютюнові вироби.
		Проте, в ході перевірки встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу отриманого як додаткове благо працівників у вигляді компенсації послуг таксі за кордоном, в результаті чого порушено п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Також встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з відповідальної особи ОСОБА_1 у листопаді, 2016 року з доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 42048 грн. з коштів перерахованих ТОВ «Хаус лайн» за подарункові набори, які списані загальним актом списання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2016 року № 1, а не з осіб яким були подаровані подарункові набори, не пов`язані із господарською діяльністю, в результаті чого порушено п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
		Додатково відповідач зауважив, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України. Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року №841. Згідно п.2 Порядку дія Порядку поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти. 
		Спростовуючи доводи відповідача щодо того, що  ТОВ «ВІССМАНН» не надавалися первинні документи стосовно приналежності витрат (витрати на ділові зустрічі включаючи алкогольні напої та тютюнові вироби) до складу представницьких та пов`язаних з веденням господарської діяльності товариства, а саме відсутні документи, що засвідчують рекламну спрямованість витрат діяльності товариства позивач зауважив, що в ході проведення перевірки ТОВ «ВІССМАНН» було  надано ревізорам всі звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, первинні документи, на підставі яких вони складені та розпорядчі документи (накази, програми заходів, авіаквитки, та ін.). Крім того, в Запереченнях до Акту були надані копії, а при розгляді заперечень - надавалися оригінали зазначених докаментів. Однак надані документи та пояснення позивача не були враховані, а у відповіді на Заперечення контролюючий орган посилається на нормативні документи, які не можуть застосовуватися до Товариства.
		Крім того, позивач звертав увагу суду, що  відповідно до наказу № ZBAO_20161101/P від 01.11.2016р. «Про проведення рекламно-маркетингового заходу" було проведено рекламно-маркетинговий захід, присвячений проведенню підсумків роботи ТОВ «ВІССМАНН» у 2016 році та інформуванню потенційних покупців про стратегію роботи на ринку України в 2017 році в період 15.12.2016-30.12.2016р. в ході якого відповідно до службових записок керівником ТОВ «ВІССМАНН» було надано згоду на розповсюдження рекламної продукції і використання ТМЦ для проведення рекламно-маркетингового заходу, було затверджено програму та календарний план рекламно-маркетингового заходу в той самий період. Внаслідок проведення заходу комісією в складі заступника директора           ОСОБА_1., зав.господарством ОСОБА_2 , заступником гол.бухгалтера ОСОБА_3. складено акт списання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 30 грудня 2016 року. Витрати на захід підтверджені звітом про витрати, понесені на проведення рекламно-маркетингового заходу в період з 15 по 30 грудня 2016 року, в якому перелічені учасники такого заходу, всього більше 150 суб`єктів господарської діяльності. Тобто, ревізорам під час перевірки надано всі документи первинного бухгалтерського обліку, оформлених відповідно до вимог законодавства, що не надають право відповідачу стверджувати про отримання ОСОБА_1 додаткового блага в сумі 42048,00 гри. з коштів перерахованих позивачем на користь ТОВ «Хаус лайн».
		У додаткових поясненнях наданих до суду позивач зазначив про те, що  доводи відповідача про те, що  ТОВ «ВІССМАНН» під час перевірки не  надало на вимогу ревізорів документів вказав на те, що як під час перевірки, так і на стадії адміністративного оскарження, позивачем до заперечень до акта перевірки було подано копії документів (документи первинного бухгалтерського обліку) згідно реєстру додатків на 689 аркушах.
		Також позивач пояснив, що  в акті перевірки від 20.03.2019 на сторінці 39 зазначено, що  позивач не подавав звітність про суми податкових пільг з ПДВ за формою 1-ПП за періоди: з 01.01.2016 по  31.12.2016, з 01.01.2018 по 31.03.2018, з 01.01.2018 по 30.06.2018, з 01.01.2018 по 30.09.2018, при цьому відповідач сам зазначив про те, що до 2017 року звіт за формою 1-ПП не мав статусу податкової  декларації, у зв`язку з чим,  штрафні санкції не застосовуються. Водночас, відповідач застосував штрафні санкції за не подачу зазначеної декларації у 2018 році. Однак, зазначив позивач, відповідач вже здійснював перевірку позивача з цього приводу, що підтверджується актом камеральної перевірки  своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ «ВІССМАНН» код ЄДРПОУ 307424898 (звітний  СГ- платника  податку та код ЄДРПОУ) за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року (звітний  податковий період), внаслідок чого відповідачем було прийнято  ППР № 0113675405 від 20.11.2018, сума грошового зобов`язання відповідно до якого становила 340,00 грн, що були оплачені позивачем  відповідно до платіжного доручення № 343 від 19.02.2019. За таких обставин, на думку позивача, відповідач  намагається двічі притягнути до відповідальності позивача за одне й те саме правопорушення. 
		У судове засідання, призначене у справі на 21.11.2019 з`явилися уповноважені представники  позивача та відповідача.
		Представник позивача  позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
		Уповноважений представник відповідача  заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Київській області у період з  20.02.2019 по 13.03.2019, на підставі направлень на перевірку  від 20.02.2019 №№505, 506, 507, 508, 509, 510, 511, 512, 572, відповідно до  п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст. 77, п.82.1 с. 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за лютий 2019 проведена документальна планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної виїзної перевірки.
		За результатом проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 20.03.2019 року № 223/10-36-14-01/30724898, в якому зафіксовані виявлені наступні порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН»:
		1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.2 п. 139.2 статті 139, п.п. 140.4.2 пункту 140.4, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), МСБО №1, п. 10, п. 34 МСБО №2 «Запаси», п 5, 7, 8 МСБО 19 «Виплати працівникам», ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями), п. 8, п. 27 МСБО № 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», п. 4.50 Концептуальних основ фінансової звітності, в результаті чого занижено податок на прибуток на 11 799 997 грн., в т. ч. на 7 640 974 грн. за 2017р., на 654 829 за 1 кв. 2018р., на 3439 680 грн. за 1 півр. 2018р., на 4 159 023 грн. за 9 міс. 2018р., завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на 33 542 360 грн.
		2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.6, п.201.10 та п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями, в результаті чого:
		занижено податок на додану вартість на 3 114 533 гри., в т. ч. на 106 292 грн. за вересень 2016р., на 984 689 грн. за жовтень 2016р., на 83 333 грн. за листопад 2016р., на 160 740 грн. за грудень 2016р., на 185 869 грн. за травень 2017р., на 155 551 за червень 2017р., на 212 882 грн. за липень 2017р., на 119 214 грн. за серпень 2017р., на 93 668 грн. за жовтень 2017р., на 625 399 грн. за грудень 2017р., на 62 088 за лютий 2018р., на 178 768 грн. за березень 2018р., на 146 040 грн. за травень 2018р.
		3) п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) ТОВ «ВІССМАНН» в перевіряємому періоді не подавалась звітність про суми податкових пільг з ПДВ за формою 1-ПП за періоди: з 01.01.2016 по 31.12.2016р., з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., з 01.01.2018р. по 30.06.2018р., з 01.01.2018р. 30.09.2018р. Згідно вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання
		4) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, абзац «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на 89262,00 грн. за період 01.01.2016р. по 30.09.2018р.
		5) п.п.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010          № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено військового збору на 7439,00 грн. за період 01.01.2016р. по 30.09.2018р.
		Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 позивач  направив на адресу Головного управління  ДФС у  Київській області заперечення до акту документальної  планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 вих. № 91/19 від 09.04.2019, до яких ТОВ «ВІССМАНН» долучено копії документів на 689 аркушах за реєстром, який є додатком до заперечень та міститься у матеріалах справи.
		Крім того, судом встановлено, що  позивачем також було надано відповідачу доповнення до заперечень до акта документальної  планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 вих. №109/19 від 18.04.2019.
		Листом  № 14840/10/10-36-14-01 від 19.04.2019 Головне управління ДФС у Київській області  оформило відповідь  ТОВ «ВІССМАНН»  «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» де відповідач зазначив про те, що  висновки викладені в акті перевірки від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 будуть частково переглянуті з урахуванням додатково наданих документів та пояснень до заперечення, яке отримане листом від 10.04.2019 та будуть враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.
		На підставі висновків акта перевірки від  20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898, Головним управлінням ДФС у Київській області  прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- № 0012611401 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з  податку на прибуток 8467433 грн., штрафні санкції 2116858,25 грн.;
		- № 0004511304 від 24.04.2019, яким  визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 89 262 грн. та штрафні санкції 62 458 грн.;
		- № 0004521304 від 24.04.2019, яким  визначено суму грошового зобов`язання з військового збору 7 439 грн. та штрафні санкції 5 162 грн.;
		- № 0012591401 від 24.04.2019, яким  визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 25 515 грн. та штрафні санкції 6 378,75 грн.;
		- № 0012581401 від 24.04.2019, яким  визначено суму адміністративного штрафу та інших санкцій у розмірі 510 грн.
		Не погоджуючись з прийняти ГУ ДФС у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав до ДФС України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення вих. № 117/19 від 03.05.2019.
		Рішенням Державної фіскальної служби України від  04.07.2019 № 30608/6/99-99-11-04-01-25, за результатами розгляду скарги позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.04.2019 № 0012611401, та залишено без змін  податкові повідомлення-рішення  від 24.04.2019 №№ 0004511304, 0004521304, 0004521304, 0012581401.
		Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку  спірним правовідносинам, що виникли між сторонами слід зазначити наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів та обов`язкових платежів, зокрема, їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, коло платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України із змінами та доповненнями).
		Як вбачається з акта перевірки, посадовими особами відповідача було встановлено що ТОВ «ВІССМАНН»  протягом перевіряємого періоду, згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відшкодовувало кошти працівникам на представницькі витрати (в т.ч. будучи у відрядженні за кордоном). Згідно звітів про витрати, понесені на проведення ділових переговорів, програми проведення ділових переговорів (час проведення 18.00-24.00), наказу щодо організації проведення ділових переговорів, чеків з ресторанів кошти витрачались на ділові зустрічі включаючи алкогольні напої.
		Крім того, податковим органом в ході перевірки встановлено, що ТОВ «ВІССМАНН», протягом перевіряємого періоду, згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відшкодовувало кошти працівникам за послуги таксі за кордоном. Відповідно Інструкції, затверджена наказом Мінфіну України, від 13.03.1998 року № 59 витрати на проїзд до місця відрядження та назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду автомобільним транспортом загального користування (крім таксі).
		Також, згідно висновків зазначених в акті перевірки,  ТОВ «ВІССМАНН», 03 листопада 2016 року придбало подарункові набори у ТОВ «Хаус лайн» на загальну суму 42048,00 грн. Використання подарункових наборів оформлювалось загальним актом списання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2016 року № 1 (підстава: використання у господарській діяльності) підписаний головою комісії ОСОБА_1 та членами.
		Щодо встановленого податковим органом під час перевірки порушення ТОВ «ВІССМАНН» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, абзац «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на 89262,00 грн. за період 01.01.2016р. по 30.09.2018р., суд зазначає наступне.
		Згідно із пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини  (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є  формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.
		Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 статті 14 ПК України   розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		З досліджених у судовому засіданні первинних документів судом було встановлено, що у період  з 01.01.2016 по 30.09.2018 ТОВ «ВІССМАНН» проводились  ділові переговори, в які були відряджені працівники ТОВ «ВІССМАНН» ( т. І, а.с.151-209; т.ІІ, а.с1-172; т.ІІІ, а.с. 1-168).
		Так, відповідно до наказів «Щодо організації проведення ділових переговорів», наявних у матеріалах справи та досліджених судом, ТОВ «ВІССМАНН»  організовувались ділові зустрічі з партнерами з метою проведення переговорів, презентаційних заходів в тому числі закордоном. Разом з тим, судом було досліджено затверджені директором  ТОВ «ВІССМАНН» програми на проведення ділових переговорів, розробленні на виконання наказів  «Щодо організації проведення ділових переговорів».
		Відповідно до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідних фіскальних чеків наявних у матеріалах справи судом встановлено, що ТОВ «ВІССМАНН» відшкодовувало  працівникам  витрати, в  т.ч. на закордонні відрядження, зокрема:
		  1) директор ОСОБА_5  - звіти про використання коштів  №3/2 від 25.03.2016;  №89 від 15.03.2016; № 243 від 16.06.2016; №2/7 від 06.06.2016; № 353 від 23.08.2016;  № 350 від 17.08.2016; №  340 від 12.08.2016;  №458 від 10.11.2016; №  487 від 05.12.2016;  № 61 від 27.02.2017; № 32 від 06.02.2017;  № 101 від 17.03.2017; № 89/1 від 20.03.2017; № 175 від 12.006.2017;  № 191 від 30.06.2017; №  236 від 14.08.2017; №241 від 15.08.2017; № 242 від 16.08.2017; № 243 від 17.08.2017; №  269 від 11.09.2017;  № 347 від 27.11.2017; №  371 від 18.12.2017; №  26 від 12.02.2018; № 24 від 07.02.2018; №  89 від 02.04.2018; № 150 від 04.05.2018; №  163 від 18.05.2018; №  162 від 15.06.2018; №  207 від 30.07.2018;  № 231 від 20.08.2018; № 244 від 30.08.2018; 
		2) працівник   ОСОБА_4.- звіти про використання коштів № 60 від 27.02.2017;
		3) заступ. Директора ОСОБА_1.- звіти  про використання коштів № 55 від  27.02.2017; №  164 від 31.05.2017, всього на загальну суму 418153,23 грн.
		Як було встановлено в судовому засіданні,  понесені ТОВ «ВІССМАНН» витрати на закордонні відрядження були здійснені на підставі наказів та підтверджені дослідженими у судовому засіданні звітами про використання коштів та відповідним чеками .
		Згідно з підпунктами     163.1.1  та 163.1.2 пункту  163.1 статті  163 ПК України                    (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
		Відповідно до абзацу другого пункту  164.1 статті 164 ПК України  загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		Підпунктом   14.1.54 пункту  14.1   статті  14 ПК України   визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
		Визначення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, регламентовано у статті 164 ПК України.
		Так,  відповідно до пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України 164.2.17. до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: 
		а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;
		б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. 
		Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів; 
		в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув`язненими. 
		Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім`ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об`єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними; 
		г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; 
		ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу); 
		д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
		За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.
		Суми розстрочених податкових зобов`язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання;
		е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. 
		Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
		Відповідно до підпункту 14.1.47  пункту  14.1   статті  14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами      розділу IV цього Кодексу).
		Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом  164.2.17  пункту   164.2 статті   164 ПК України є вичерпним.
		Як було встановлено судом, відповідно до наказу №  ZBAO_20161101/P від 01.11.2016 «Про проведення рекламно-маркетингового заходу» було проведено рекламно-маркетинговий захід, присвячений проведенню підсумків роботи ТОВ «ВІССМАНН» в 2016 році та інформуванню потенційних покупці про стратегію роботи на ринку України в 2017 році в період 15.12.2016-30.12.2016р. в ході якого відповідно до службових записок керівником ТОВ «ВІССМАНН» було надано згоду на розповсюдження рекламної продукції і використання ТМЦ для проведення рекламно-маркетингового заходу, було затверджено програму та календарний план рекламно-маркетингового заходу в той самий період (т. ІІІ, а.с. 79-82).
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № УТ-110308 від 03.11.2016 ТОВ «Хауслайн» було поставлено  на підставі замовлення  № ХЛУТ-102704 від 02.11.2016 ТОВ «ВІССМАНН»  подарункові набори для вина, 8 пр. загальною вартістю 42048,00 грн. За фактом виконання вказаної господарської операції  ТОВ «Хауслайн» було виписано ТОВ «ВІССМАНН» податкову накладну № 110308 від 03.11.2016 (т.ІІІ, а.с.88-89)
		Внаслідок проведення заходу комісією в складі заступника директора ОСОБА_1., зав.господарством ОСОБА_2 , заступником гол.бухгалтера ОСОБА_3. складено акт списання товарно-матеріальних цінностей №1 від 30.12.2016 на суму 139143,80 грн. Витрати на захід підтверджені звітом про витрати, понесені на проведення рекламно - маркетингового заходу в період з 15 по 30 грудня 2016 року, в якому перелічені учасники такого заходу, всього більше 150 суб`єктів господарської діяльності (т. ІІІ, а.с.85-86).
		Разом з тим,  як зазначено в акті перевірки, відповідачем в ході проведення перевірки було встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з відповідальної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) у листопаді, 2016 року з доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 42048,00 грн. з коштів перерахованих ТОВ «Хауслайн» за подарункові набори, які списані загальним актом списання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2016 року №1, а не з осіб яким були подаровані подарункові набори, в результаті чого порушено п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.
		Водночас, в ході судового розгляду справи судом було встановлено, що  придбані у ТОВ «Хауслайн» подарункові набори були  використані ТОВ «ВІССМАНН» у господарській діяльності, а саме  під час рекламно-маркетингового заходу, присвяченому  підведенню підсумків роботи ТОВ «ВІССМАНН» в 2016 році та інформуванню про стратегію роботи на ринку України потенційних покупців в 2017 році.
		Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що  контролюючим органом було встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з відповідальної особи ОСОБА_1 у  листопаді 2016 з доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 42048 грн., оскільки вказані відомості не знайшли свого підтвердження  в ході судового розгляду справи з огляду на викладене.
		Відповідно до Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 30.06.1999, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.
		Так, придбані позивачем 03.11.2016 у ТОВ «Хауслайн» подарункові набори були  куплені з метою проведення рекламної акції, та були  подаровані невизначеному колу осіб, зокрема  представникам торгових партнерів  та потенційним покупцям ТОВ «ВІССМАНН». 
		Проведення аналізу правових приписів статті 164 ПК України надає підстави  стверджувати, що умовою оподаткування при обчисленні податку з доходів фізичних осіб є факт отримання доходу платником ПДФО. Разом з тим, жодною нормою податкового законодавства України не встановлено порядку оподаткування в разі відсутності персоніфікації особи, а тому за відсутності можливості визначити конкретного платника податку - споживача додаткового блага відсутні й правові підстави для нарахування та утримання ПДФО, що обумовлює неможливість визначення грошової суми отриманого додаткового блага будь-яким працівником та, відповідно, його включення до оподаткованого доходу працівників. 
		Разом тим, статтею 165 ПК України регламентовано доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
		Так, зокрема пп. 165.1.11 п.165.1 ст. 165 ПК України визначено, що  до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
		Проведення аналізу викладеного правового припису надає підстави вважати, що витрати працівника підприємства, пов`язані з організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг, придбання та розповсюдженням подарунків, не вважаються надміру витраченими коштами, виданими йому під звіт, та не оподатковуються ПДФО у разі, якщо такі витрати здійснені з рекламними цілями та належним чином документально підтверджені.
		У    розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, придбання подарункових наборів для розповсюдження рекламної продукції з метою популяризації бренду VIESSMANN серед партнерів позивача не вважається додатковим благом працівника як платника податку, а отже, не є об`єктом оподаткування ПДФО, ЄСВ та військового збору.
		Враховуючи викладене, а також ту обставину, що  понесені  ТОВ «ВІССМАНН» витрати на  проведення рекламно-маркетингового заходу 15-30.12.2016, де було розповсюджено рекламну продукцію на суму 42048,00 грн. є документально підтвердженими та  здійсненими  в рекламних цілях, відтак  відсутні підстави для нарахування  податку на доходи фізичних осіб   ОСОБА_1 з доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 42048,00 грн.
		Щодо витрат позивача на продукти харчування та алкогольні напої здійснені  під час  закордонних відряджень у зв`язку із проведенням ділових зустрічей, завдяки яким ТОВ «ВІССМАНН» забезпечувало  підтримання співробітництва з компаніями на ринку, обговорення подальших стратегій,  шляхів та методів просування на ринку України нових продуктів торгівельної марки VIESSMANN, слід зазначити, що позивач проводив заходи рекламного характеру для збільшення доходів підприємства, що обумовлює відсутність правових підстав для визнання зазначених витрат додатковим благом окремих платників податків та включення їх до ПДФО працівників.
		Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України, до даних сум перевищення не включаються (а отже, не оподатковуються ПДФО) документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових або безготівкових коштів, наданих платникові податків під звіт роботодавцем на організацію й проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання й розповсюдження подарунків, у межах граничного розміру таких витрат, передбачених у розділі III Податкового кодексу, здійснених таким платником і/або іншими особами з метою реклами.
		Згідно зі статтею 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку із службовими відрядженнями.
		Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
		Таким чином, відшкодування ТОВ «ВІССМАНН» працівникам коштів на представницькі витрати ( в т. ч. у відрядженнях закордоном)  підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу, що підтверджується відомостями додатків до заперечення  до акту  документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898.
		Наказом Міністерства фінансів України від 14 вересня 2010 року N 1026 затверджено Норми коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання.
		Відповідно до пункту 1 Порядку № 1026 ці Норми і порядок витрачання коштів на представницькі цілі застосовуються бюджетними установами.
		Відповідно до пункту 2 Наказу № 1026, представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв`язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.
		До представницьких належать витрати, пов`язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. Вимоги Наказу №1026, тобто норми коштів на представницькі цілі, є обов`язковими виключно для бюджетних установ, інші підприємства, товариства цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
		Застосування відповідачем положень Наказу Міністерства Фінансів України № 1026 від 14 вересня 2010 року, яким встановлені витрати для бюджетних установ, є неприйнятним з огляду на те, що його приписи не стосуються спірних правовідносин.
		Представницькі витрати є різновидом адміністративних витрат, які відносяться до загальногосподарських, спрямованих на обслуговування та управління підприємством в розумінні пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999  року № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за М27/4248).
		Будь-яких застережень щодо порушення приписів цього стандарту позивачем податковим органом не встановлено.
		Таким чином, витрати, понесені на придбання спиртних напоїв працівниками підприємства, які перебували у відрядженні з метою обслуговування представницького заходу, є представницькими витратами.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 826/15481/18.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВІССМАНН» також було понесено витрати на оплату послуг таксі під час закордонних відряджень працівників за розпорядженням керівництва ТОВ «ВІССМАНН» на підставі відповідних наказів та які підтверджені  відповідними звітами  про використання коштів:  № 89 від 15.03.2016;  № 243 від 16.06.2016; №89/1 від 20.03.2017; № 334 від 12.08.2016 на загальну суму 35702.22 грн.
		Відповідно до приписів абз.2 п.п. 170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.
		Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
		Разом з тим, відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 59, відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлення, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування. У разі потреби пересування країною відрядження керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Якщо така пропозиція не надходить, працівник самостійно розв`язує читання про вибір виду транспорту. Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства. Указані витрати відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів.
		Тож, з положень податкового законодавства,  вбачається, що витрати працівника на відрядження підлягають обов`язковому відшкодуванню за рахунок роботодавця, що обумовлює відсутність правових підстав для включення їх до бази оподаткування доходів фізичних осіб у якості доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо.
		Таким чином, оскільки, відповідно до матеріалів справи, витрати працівників ТОВ «ВІССМАНН» на таксі під час відрядження були документально підтвердженні та компенсовані роботодавцем у порядку та на умовах, передбачених пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції № 59, то у даному випадку відсутні жодні правові підстави для включення зазначених витрат до бази оподаткування доходів фізичних осіб у якості додаткового блага.       
		Відтак враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення № 0004511304 від 24.04.2019 суб`єкт владних повноважень діяв не у відповідно до приписів закону, відтак  дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004521304 від 24.04.2019, яким  визначено суму грошового зобов`язання з військового збору 7 439 грн. та штрафні санкції 5 162 грн. слід зазначити наступне.
		Відповідно до п.16-1 підрозділ  10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Платниками збору є особи, визначені пунктом   162.1 статті   162 цього  Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені      статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому   статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
		Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у  статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені      статтею 176 цього Кодексу.
		Згідно п.  171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
		Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок та військовий збір підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
		Як вбачається з описової частини акта перевірки, то у зв`язку з допущенням порушення п.      164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України   в частині не  утримання та неперерахування  до бюджету податковим агентом  військового збору з доходу отриманого як додаткове благо, з нижче зазначених працівників якими були витрачені кошти на представницькі витрати (включаючи алкогольні напої),  у вигляді компенсації послуг за таксі та  за подарункові набори, які списані  загальним актом списання товарно-матеріальних цінностей від 3.12.2016, за результатами чого занижено військовий збір  в сумі 7438,75 грн.
		Отже, судом встановлено, що вказане порушення є суміжним з порушенням, встановленим відповідачем при перевірці правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів податку з доходів фізичних осіб.
		Враховуючи, що порядок утримання військового збору повністю ідентичний із порядком оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також суміжність вказаного порушення, тому суд дійшов про неправомірність нарахування суми податкового зобов`язання з військового збору 7438,75 грн. з вищевикладених підстав.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.04.2019 року № 0004521304.
		Відповідно до відомостей податкового повідомлення-рішення №0012591401 від 24.04.2019 зазначено, що ТОВ «ВІССМАНН» встановлене порушення п. 187.1 статті 187 ПКУ та п.п. 192.1.1 п. 192.1 статті 192 ПКУ, у зв`язку з цим, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПКУ та п. 123.1 статті 123 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 25 515,00 грн. та штрафних санкцій 6 378,75 грн.
		Згідно із відомостями акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено заниження показника рядку 1 податкової Декларації з податку на додану вартість на суму 25 515,00 грн. за грудень 2016, в результаті зменшення податкового зобов`язання, посилаючись на відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі за текстом ЄРПН) податкових накладних/ розрахунків коригувань за грудень 2016 року, з контрагентом ТОВ «Спецінжиніринг».
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВІССМАНН» 26.12.2016  було виписано ТОВ «Спецінжиніринг» та подано до  контролюючого органу  розрахунки коригування до податкових накладних:
		- розрахунок коригування  № 487  від 26.12.2016 до податкової накладної №300 від 17.04.2014;
		- розрахунок коригування  № 488  від 26.12.2016 до податкової накладної №390 від 25.04.2014;
		- розрахунок коригування  № 489  від 26.12.2016 до податкової накладної №299 від 17.04.2014;
		- розрахунок коригування  № 490  від 26.12.2016 до податкової накладної №119 від 11.06.2014;
		- розрахунок коригування  № 491  від 26.12.2016 до податкової накладної №389 від 25.04.2014;
		- розрахунок коригування  № 492  від 26.12.2016 до податкової накладної №89 від 02.10.2014, де визначено зменшення суми ПДВ наз аг. суму 25515,29 грн., які відповідно до  квитанцій №1  від 19.07.2017 були прийняті  ДФС України (т.І, а.с.136-149).
		Відповідно до приписів пп.192.11.1 п. 1921.11 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
		постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
		отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. 
		Приписами статті 50 пункту 50.1 та статті 102 ПК України обумовлено, що  якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
		Відповідно до  вимог пп.192.1.1.  п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: 
		а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; 
		б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. 
		Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
		Тобто, помилка при заповненні Додатку 1 уточнюючого розрахунку не позбавляє позивача права на зменшення податкового зобов`язання відповідно до пп. 192.1.1 ПК України та подання уточнюючого розрахунку у терміни визначені статтею 102 ПК України, що спростовано відповідачем не було.
		Відтак, суд дійшов висновку,  що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем неправомірно, відтак підлягає скасуванню.
		Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) ТОВ «ВІССМАНН» в перевіряємому періоді не подавалась звітність про суми податкових пільг з ПДВ за формою 1-ПП за періоди: з 01.01.2016 по 31.12.2016р., з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., з 01.01.2018р. по 30.06.2018р., з 01.01.2018р. по 30.09.2018р. слід зазначити наступне. Згідно вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Водночас,  згідно відомостей акта перевірки  посадові особи контролюючого органу зазначили  про  те, що  звітність  за формою 1-ПП до 01.01.2017 не мало статусу податкової декларації,  у зв`язку з чим штрафні санкції у цей період не застосовуються.
		Водночас, суд не погоджується з висновками  контролюючого органу щодо порушення позивачем  п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України та застосування до них у даному випадку  штрафних санкцій, з огляду на викладене.
		Як було встановлено судом,  актом  камеральної перевірки своєчасності подання звіту про суми  податкових пільг ТОВ «ВІССМАНН» за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року (звітний (податковий) період) від 18.10.2018 № 1469/10-36-54-05/30724898 було зафіксовано порушення  вимог п.46.1 ст.46, пп.49.18.2 п.49.18, ст..49 розділу ІІ ПК України ТОВ «ВІССМАНН» не подано звіти про  суми  податкових пільг за звітні періоди - І квартал 2018 року - граничний термін подання 10.05.2018- не подано; за І півріччя 2018 року - граничний термін надання  09.08.2018 - не подано.
		На підставі висновків вказаного акта перевірки  ГУ ДФС у  Київській області  було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0113675405 від 20.11.2018 на суму 340,00 грн.
		Водночас, судом встановлено, що  позивачем було сплачено визначене контролюючим органом грошове зобов`язання на підставі акта перевірки в розмірі 340,00 грн, що підтверджується відомостями платіжного доручення № 343 від 19.02.2019 № 343.
		Відтак, наведені обставини дають підстави для висновку, що визначене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 24.04.2019 № 0012581401 ГУ ДФС у Київській області сума  штрафної санкції, фактично є подвійним стягненням штрафних санкцій  одного й того самого правопорушення позивача. 
		З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2019 № 0012581401.
		Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби  у Київській області від 24.04.2019 № 0004511304; № 0004521304; № 0012591401.
		Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч.ч. 1,2  ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених      статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього      Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2951,25 грн., що підтверджується  платіжними дорученннями № 1690 від 15.07.2019, № 1712 від 17.07.2019 та  № 876 від 31.07.2019, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0004511304 від 24.04.2019.
		3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби  у Київській області № 0004521304 від 24.04.2019.
		4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби  у Київській області № 0012591401 від 24.04.2019.
		5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби  у Київській області № 0012581401 від 24.04.2019.
		6. Стягнути судовий збір у розмірі  2951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 25 коп. на користь   Товариства  з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (код ЄДРПОУ 30724898; місцезнаходження: 08130, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки,16) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Суддя                                                                                       Панова Г. В.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення -  02 грудня 2019 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...