Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0640/4206/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2020. Зареєстровано: 09.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.
Дата набрання законної сили: 07.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/6701/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		07 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №0640/4206/18
		адміністративне провадження №К/9901/6701/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Желєзного І.В.,
		суддів: Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.,
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 0640/4206/18
		за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Лавренчук О.В. від 08 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д.І., Курки О.П. від 06 лютого 2019 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі також  позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, з 27 січня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 червня 2018 року № 65;
		- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, без урахуванням раніше виплаченої суми, та факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі - Порядок №975). 
		В обґрунтування позову зазначає, що станом на 27 січня 2017 року не був військовослужбовцем, в тому числі і строкової служби, ні військовозобов`язаним резервістом. Зазначає, що вичерпний перелік підстав, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, визначено статтею 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Порядком № 975. Вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, з 27 січня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 червня 2018 року № 65; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» та Порядку № 975, з урахуванням встановлених судом обставин.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 11 березня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №0640/4206/18, витребувано матеріали справи.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В. та Чиркіна С.М.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 26 грудня 1982 року по 25 грудня 1984 року проходив строкову військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 .
		Під час проходження служби позивач отримав осколкові поранення голови (контузія 1984 року), правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується актом судово-медичного обстеження від 16 січня 2015 року №80, витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Протокол від 19 січня 2015 року №137.
		Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА від 20 лютого 2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням, контузією, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Так, позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 182700,00 грн.
		Проте під час повторного огляду 31 січня 2017 року позивачу із 27 січня 2017 року встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дані обставини підтверджуються довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №901490.
		Так, у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
		Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №65 від 22 червня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №335) розмір одноразової грошової допомоги для осіб з інвалідністю ІІ групи з числа осіб, звільнених зі строкової військової служби, становить 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а відтак підстав для здійснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.
		Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права, частково задоволено позовні вимоги. Скаржник наголошує, що станом на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяла редакція статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. 
		Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу Міністерства оборони України, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
		Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані рішення не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
		Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю ІІ групи.
		Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 27 січня 2017 року.
		Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
		Проте з 01 січня 2017 року після набрання чинності Законом № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, протягом якого у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
		Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання ІІ групи інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18 .
		Відтак, ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з 27 січня 2017 року в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, відтак суди дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 22 червня 2018 року № 65 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п. 29 рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantonі v. France" № 17862/91), у п. 64 рішення у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
		У випадку, що є предметом даного судового дослідження, застосовані судами норми Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не потребують двозначного трактування, є конкретними та передбачуваними у своєму застосуванні.
		Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено необґрунтовані рішення, які постановлено без дотриманням норм матеріального права, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий І.В. Желєзний 
		Судді: І.В. Саприкіна 
		С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...