Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/305/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2020. Зареєстровано: 09.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.
Дата набрання законної сили: 06.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/21368/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		06 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №806/305/17
		адміністративне провадження №К/9901/21368/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області  
		на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року (головуючий суддя - Попова О.Г.)
		та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Капустинський М.М., Мацький Є.М.)
		у справі №806/305/17
		за позовом ОСОБА_1 
		до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області  
		про стягнення коштів.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.          У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 березня по 30 листопада 2016 року в сумі 26  304, 25 грн.
		2.          Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, позов задоволено. 
		3.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		4.          Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 3 травня 2001 року по 31 липня 2012 року працювала на різних посадах у Володарсько-Волинській об`єднаній державній податковій інспекції. Оскільки у день звільнення з роботи ОСОБА_1 не було виплачено усі належні суми, вона звернулась до суду за захистом порушених прав. 
		5.          Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року стягнуто з Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області не донараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у розмірі 67,18 грн, надбавку за спеціальне звання у розмірі 44,55 грн, винагороду за вислугу років у розмірі 33,52 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року по 21 березня 2016 року у розмірі 16  083,17 грн.
		6.          Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року постанову суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року по 21 березня 2016 року у сумі 739,83 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 
		7.          Зменшення розміру середнього заробітку апеляційним судом було здійснено на підставі врахування принципу справедливості та співмірності, у зв`язку з неістотністю недоплаченої при звільненні особи суми відносно розміру її середньомісячної заробітної плати.
		8.          На виконання судового рішення 28 жовтня 2016 року позивачу перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку, а 30 листопада 2016 року перераховано 145,25 грн складових заробітної плати.
		9.          Таким чином рішення окружного суду від 21 березня 2016 року в частині стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати було виконано 30 листопада 2016 року.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		10.          Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені у статті 116 Кодексу законів про працю України.
		11.          Оскільки розрахунку у встановлені строки зі звільненим працівником проведено не було, судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто невиплачену заробітну плату.
		12.          Проте дане судове рішення виконано 30 листопада 2016 року, що не заперечувалося відповідачем, а тому з 22 березня по 30 листопада 2016 року підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України. Розмір середньоденної заробітної плати встановлено на підставі довідки відповідача та судового рішення, яке набрало законної сили.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		13.          Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано що фактично позивач звертається з позовом про стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення. У той же час позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Проте вказаними статтями Кодексу не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах.
		14.          Також після ухвалення судового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у справі № 806/378/16 позивач не був позбавлений можливості звернутися до органів виконавчої служби та з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» забезпечити стягнення коштів на свою користь.
		15.          На думку відповідача оскільки вказані позовні вимоги ґрунтуються на судових рішеннях у іншій адміністративній справі, тому стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку судам необхідно було врахувати що це є продовженням публічно-правових відносин у іншій справі.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		17.          Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу підстав для виплати середнього заробітку за весь час затримки належних позивачеві сум при звільненні по день фактичного розрахунку згідно з положеннями статті 117 Кодексу законів про працю України.
		18.            Статтею 94 Кодексу законів про працю України  визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		19.           Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України  власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.  
		20.           Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		21.           За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		22.            Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
		23.           Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.
		24.          Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2019 року у справі №127/12474/16-ц.  
		25.          Верховний Суд України також неодноразово висловлював таку правову позицію. Зокрема, у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені  строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
		26.          З урахуванням наведеної правової позиції, а також обставин справи,  суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичної виплати заборгованості по заробітній платі, встановленої судовим рішенням. 
		27.          Таким чином, твердження відповідача що трудовим законодавством не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах, не відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у даній категорії справ.  
		28.          Також доводи відповідача про те, що позовні вимоги у даній справі базуються на судових рішеннях у іншій справі, а тому є продовженням інших публічно-правових відносин, Верховний Суд вважає необґрунтованими та помилковими, оскільки вони суперечать вимогам статті 117 Кодексу законів про працю України.
		29.          Щодо твердження відповідача в обґрунтування касаційної скарги про можливість позивача стягнути кошти за судовим рішенням у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», то слід зазначити що це є правом позивача, а не обов`язком. У той же час відповідно до вимог статті 255 КАС України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, і підлягає виконанню на всій території України. Також і відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Таким чином відповідач зобов`язаний виконати судове рішення незалежно від звернення позивача за його виконанням у примусовому порядку. 
		30.           Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.
		31.          Відповідно до статті 343 КАС України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		32.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від             10 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №806/305/17- без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		О.В. Калашнікова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...