Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/1484/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2020.
Дата набрання законної сили: 07.02.2020
Номер судового провадження: 11-кп/4823/140/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018270090000534

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 730/1484/18 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/140/20  Категорія - ч.2 ст. 185 КК України  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 лютого 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 
		за участі секретаря ОСОБА_5 
		 
		сторін кримінального провадження
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		його захисника  адвоката ОСОБА_7 
		потерпілої ОСОБА_8 
		прокурора ОСОБА_9  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018270090000534 від 20 вересня 2018 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2019 року, 
		 
		щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, який є інвалідом 3 групи, 18 травня 2011 року був засуджений Борзнянським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України до 4 років позбавлення волі, 26.02.2015 звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
		 
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цим вироком ОСОБА_6 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та виправданий за недоведеністю вчинення ним інкримінованого злочину. 
		Процесуальні витрати в сумі 572 гривні віднесені на рахунок держави.
		Речовий доказ  велосипед марки «Мінськ», синього кольору, з рамою відкритого типу, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_8 повернутий останній.
		ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 20 вересня 2018 року близько 19 години прибув до господарства розташованого в АДРЕСА_2 , де шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих, повторно, викрав велосипед марки «Мінск», належний ОСОБА_8 , чим заподіяв останній матеріальну шкоду в сумі 900 гривень. 
		Виправдовуючи ОСОБА_6 за недоведеністю вчинення ним злочину, суд першої інстанції прийняв до уваги показання обвинуваченого, який проживав з покійною матір`ю потерпілої та вважав велосипед своєю власністю, послався на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили наявність «розумного сумніву» щодо належності велосипеду потерпілій ОСОБА_8 , яка стверджувала, що велосипед дістався їй від померлої матері.
		Порівнюючи дві групи протилежних доказів, суд відповідно до ст. 17 КПК України, всі сумніви, які виникли при їх оцінці, тлумачив на користь обвинуваченого. Дійшов висновку, що в даній ситуації не був підтверджений зв`язок викраденого майна з власником, не доведена та обставина, що обвинувачений розумів, що заволодіває чужим майном, усвідомлює, що воно належить конкретному власнику і що він обертає його на свою користь протиправно шляхом таємного викрадення.
		При цьому, суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події, під час якого було вилучено велосипед, оскільки слідча дія проводилась з порушенням вимог ст.ст. 223, 237 КПК України.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати, повторно дослідити наявні у матеріалах справи докази, допитати обвинуваченого, потерпілу та свідків, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 місяців арешту. Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час судового розгляду суд не дотримався вимог кримінально-процесуального законодавства, не оцінив кожен наданий стороною обвинувачення доказ та не об`єктивно з`ясував обставини кримінального правопорушення, у виправдувальному вироку суд не навів переконливих мотивів та доводів для виправдання за недоведеністю вчинення злочину.
		При цьому, суд відкинув показанням потерпілої та свідків, вказавши на родинні стосунки між ними і неузгодженість їх показань з показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , серед яких свідок ОСОБА_10 є матір`ю обвинуваченого, а свідок ОСОБА_11 конфліктувала з померлою матір`ю потерпілої, якій і належав викрадений обвинуваченим велосипед. 
		Свідок захисту ОСОБА_12 не змогла пояснити, які саме запчастини купував обвинувачений та до велосипеда якої марки. При цьому, обвинувачений вказував на те, що у його господарстві є й інші велосипеди.
		Суд першої інстанції не проаналізував показання обвинуваченого в тій частині що він сам зробив велосипед під час спільного проживання з матір`ю потерпілої, а тому забрав його, оскільки вважає своєю власністю. 
		При цьому, свідок ОСОБА_10 вказувала, що ОСОБА_6 зробив велосипед на основі рами закритого типу, а протокол огляду місця події свідчить про те, що обвинувачений заволодів велосипедом з рамою відкритого типу.
		На думку прокурора, сторона захисту, на порушення вимог ч. 9 ст. 290 КПК України, не повідомила прокурора про наявність свідків, не надала можливості ознайомитись зі змістом їх показань до початку їх допиту у судовому засіданні. Стороні обвинувачення названі свідки не були відкриті, а тому суд першої інстанції не мав права брати їх до уваги.
		Вирішуючи питання про долю речового доказу у кримінальному провадженні, а саме велосипеда марки «Мінськ», суд ухвалив залишити його у власності потерпілої ОСОБА_8 , тим самим підтвердивши належність транспортного засобу саме потерпілій. 
		В той же час, суд визнав неналежним та недопустимим доказом протокол огляду місця події від, під час якого був вилучений велосипед та долучений до матеріал справи, як речовий доказ. 
		Такий висновок суду прямо суперечить його рішенню про долю речового доказу.
		 
		Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати виправдувальний вирок та постановити обвинувальний, потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти аргументів сторони обвинувачення, повторно допитавши потерпілу ОСОБА_8 , свідків обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_6 , свідка захисту ОСОБА_11 , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Під час апеляційного розгляду було встановлено, що ОСОБА_6 проживав спільно з матір`ю потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_16 у будинку по сусідству від будинку за місцем реєстрації, по АДРЕСА_2 . 
		Відповідаючи на питання в суді апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_8 не заперечувала, що її матір співмешкала з обвинуваченим, тримали господарство, в тому числі й худобу, яку порізали та розділили.
		При цьому, як матір потерпілої, так і обвинувачений, зловживали спиртними напоями. Обвинуваченого ОСОБА_6 матір помістила на лікування в с. Халявин Чернігівського району, а в той час 27.03.2018 ОСОБА_16 - померла.
		Пояснення ОСОБА_6 , що свідок ОСОБА_17 , колишній чоловік померлої, надав йому ключі від господарства, щоб він забрав свої речі, що він і зробив, проте велосипеда серед цих речей не виявилося, нічим не спростовані.
		Потерпіла ОСОБА_8 наполягає, що незважаючи на те, що обвинувачений проживав з її матір`ю, велосипед є її власністю, він має жіночу раму, раніше належав її бабусі. 
		Свідок ОСОБА_10 , матір обвинуваченого наполягає, що велосипед зробив її син ОСОБА_6 під час спільного проживання із ОСОБА_16 , яка велосипед із закритою рамою, загубила. Її син з дому взяв раму, купили колеса, камери, сідло і обоє користувались велосипедом. 
		20 вересня 2018 року вона повернулась з роботи і побачила біля двору дівчат: потерпілу ОСОБА_8 та її рідну сестру свідка ОСОБА_15 , які звинуватили її сина ОСОБА_18 в крадіжці велосипеда. Вона спитала у сина чому він взяв велосипед, на що одержала відповідь, що то його велосипед і він його не поверне. Незважаючи на відповідь сина, свідок віддала велосипед, який знаходився у їхньому сараї. 
		Свідок ОСОБА_15 -сестра потерпілої, яка працювала на городі, підтвердила обставини зникнення велосипеда та його видачу матір`ю ОСОБА_19 , а також те, що велосипед з жіночою рамою з`явився в їхній сім`ї давно, ще до спільного проживання їх матері із ОСОБА_6 . Велосипед зберігався в гаражі і ним користувалися матір та сестра ОСОБА_8 .
		З об`єктивної сторони крадіжка полягає в незаконному, безоплатному таємному вилученні чужого майна поза волею власника. Велосипед марки «Мінськ», виробництва СРСР 1986 року випуску, із рамою відкритого типу з урахуванням зносу, станом на день викрадення коштував близько 900 гривень.
		Потерпіла ОСОБА_8 , коли забирала велосипед із сараю, відкритого свідком ОСОБА_10 , підтвердила, що в сараї зберігалися й інші велосипеди. Велосипед вона знайшла по сліду на землі, який привів до подвір`я навпроти, де мешкав обвинувачений.
		Поряд з велосипедом потерпілої ОСОБА_8 , знаходився велосипед свідка ОСОБА_15 , також бувший у вжитку, і при наявності корисливого мотиву і посягання на чужу власність, обвинувачений ОСОБА_6 мав реальну можливість заволодіти обома велосипедами, перенести їх та сховати.
		Посилання прокурора на неповноту судового розгляду в суді першої інстанції через те, що суд, не проаналізував показання обвинуваченого в тій частині що він сам зробив велосипед під час спільного проживання з матір`ю потерпілої, а тому забрав його, оскільки вважає своєю власністю, не ставлять під сумнів правильність висновків суду про недоведеність вчинення злочину. 
		З суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел. Особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона немає ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.
		Обвинувачений вважав велосипед своїм, так як його по запчастинах склав під час спільного проживання з покійною матір`ю потерпілої ОСОБА_20 , яка відповідаючи на питання в апеляційному суду пояснювала, що велосипед залишила біля будинку, на подвір`ї, куди доступ сторонніх осіб обмежений.
		Звинувачуючи ОСОБА_6 в крадіжці чужого майна, сторона обвинувачення крадіжку велосипеда з проникненням у сховище не кваліфікувала.
		Висновки судово-психіатричної експертизи вказують на те, що у ОСОБА_6 на період інкримінованого діяння та на теперішній час має місце легка розумова відсталість з поведінковими порушеннями, має третю групу інвалідності з дитинства з приводу цього захворювання. У нього конкретне мислення, поверхневі, примітивні судження, знижений інтелект.
		Згідно протоколу огляду місця події від 20.09.2018 велосипед марки «Мінськ» 1986 року випуску був взятий ОСОБА_6  з господарства по АДРЕСА_2 та виявлений біля господарства вул. 1Травня, 27 А ( том 2 а. с. 8-10) 
		Допитані в якості свідків поняті ОСОБА_13 та ОСОБА_14  вказували, що вони 20.09.2018 року в різний час проїздили вулицею 1Травня, де їх зупиняли поліцейські і просили підписати незаповнені бланки протоколу огляду, що вони й зробили. Протокол огляду в нумерації будинку потерпілої та обвинуваченого містить виправлення, без застережень, які неможливо прочитати, не знаючи матеріалів справи, окремі слова дописані.
		Протокол огляду місця події і пред`явлення велосипеда для впізнання проводились без додержання вимог ст. ст. 223, 237 КПК України, а тому цілком обґрунтовано відомості, закріплені в ньому, визнані районним судом недопустимим доказом.
		Критика апелянтом вирішення долі речових доказів - повернення велосипеда марки «Мінськ», синього кольору, з рамою відкритого типу, потерпілій ОСОБА_8 , як визнання обвинувачення доведеним, є необґрунтованою.
		Потерпіла ОСОБА_8 одержала велосипед після смерті своєї матері. Обвинувачений претендував на цей велосипед як на свою власність, придбану під час спільного проживання з матір`ю потерпілої.
		Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені у ст. 91 КПК України, суттєво відрізняються від норм цивільного права, що регулюють право власності на майно, одержане в порядку спадкування.
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції виходив з недоведеності обвинувачення в частині умислу ОСОБА_6 , який в силу свого розвитку та зв`язку з предметом крадіжки, вважав, що вилучає своє майно, яке йому не віддали через перебування в лікарні. 
		Спірний велосипед він котив з чужого подвір`я на своє, залишаючи сліди. Коли прийшла потерпіла із свідком визнав, що забрав велосипед, мотивуючи, що велосипед його власність. Матір обвинуваченого на вимогу потерпілої видала велосипед, будучи переконаною, що ця річ не варта суперечок, в чому переконані й інші свідки, допитані в судовому засіданні. 
		На час прибуття працівників поліції велосипед був повернутий власнику, що відповідає вислову у протоколі огляду місця події «взяв велосипед», а тому як на час огляду місця події, так і на теперішній час, відсутні правові підстави вважати, що велосипед був викрадений, оскільки не знайшла свого підтвердження суб`єктивна сторона злочину.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9  залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 , без змін.
		 
		Ухвала набуває законної сили після її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_21  ОСОБА_22  ОСОБА_23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...