Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 368/1117/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2020.
Дата набрання законної сили: 25.08.2020
Номер судового провадження: 2/368/98/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 368/1117/19 
		Рішення 2/368/98/20
		Іменем України
		"31" січня 2020 р. Кагарлицький районний суд
		Київської області в складі:
		                                                  головуючого судді         Кириченка В.І.
		                                                  при секретарі                  Марчук Н.М.,
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Переселенська сільська рада Кагарлицького району Київської області про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом переносу будівлі ангару, ліквідації вигрібної ями та ліквідації шиферного навісу, зобов`язання припинити порушення правил добросусідства,-
		      ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом та просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом переносу будівлі ангару, розміром 6 метрів заввишки та 13 метрів завдовжки, який побудовано на земельній ділянці у зоні житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 , на межі із суміжною земельною ділянкою позивача.
		Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом ліквідації вигрібної ями, яка побудована на межі з огорожою, яка розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати шиферний навіс, який через паркан заступає на земельну ділянку ОСОБА_1 .
		Зобов`язати ОСОБА_2 припинити порушення та дотримуватись правил добросусідства.
		Мотивував заяву тим, що він є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному домогосподарстві постійно проживає.
		ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 , та є власником суміжної земельної ділянки, яка фактично знаходиться через паркан від його домогосподарства.
		На території свого домогосподарства, на межі з домогосподарством позивача , відповідач побудував величезний ангар, та облаштував в ньому промисловий комплекс.
		Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, відповідач є співзасновником та директором Приватного орендного підприємства «Руна» (код ЄДРПОУ 31383501), адресою місцезнаходження якого є вулиця Медова, буд. 2, село Переселення Кагарлицького району Київської області. І як зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності даного підприємства в тому числі є: після урожайна діяльність (код КВЕД 01.63), та виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41).
		Все виробництво даного підприємства фактично знаходиться у позивача за парканом. Даний промисловий комплекс можна вважати самовільним будівництвом, адже він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, посеред житлової забудови населеного пункту. Вочевидь без належного дозволу та належного затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм та правил.
		Працівники, які перебували в ангарі, перекидали сміття через паркан, порожні пляшки. Співали голосно пісні та говорили ненормованою лексикою, що неодноразово призводило до конфліктних ситуацій. 
		Відповідач постійно кидає під вікнами позивача трактор та іншу техніку, яка працює та здійснює викиди. На постійні зауваження позивача відповідач відповідає ненормованою лексикою, та не вчиняє ніяких дій.
		На відповідні звернення жодних заходів впливу органами державної влади здійснено не було, натомість було рекомендовано звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
		       Виробництво відповідач розташував у величезному ангарі, який знаходиться на відстані одного метру від паркану, що розмежовує домогосподарства. Ангар побудований з порушенням всіх діючих норм чинного законодавства. Приміщення знаходиться майже на межі домогосподарств і затінює земельну ділянку позивача , що призводить до неможливості у повній мірі користуватися належним позивачу майном.
		Окрім цього, відповідач на своїй земельній ділянці, фактично на межі з земельною ділянкою позивача , спорудив септик (вигрібну яму), двері якої постійно відчинені, а також розташував шиферний навіс, який через паркан заступає на земельну ділянку позивача.
		При цьому, дана вигрібна яма споруджена з порушенням санітарних, гігієнічних та будівельних норм. Відповідачем не вжиті заходи щодо облаштування її відповідно до будівельних та санітарних норм септика(вигрібної ями), що призводить до стікання фекалій на мою земельну ділянку та появи неприємного запаху.
		З        метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювати спір мирно. На це отримував грубу відмову та бездіяльність з його сторони.
		В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Лисюк О.В. позов підтримали з вказаних підстав .
		Представник відповідача адвокат Матюшенков Д.В. позов не визнав і пояснив, що ангар, на який вказує позивач, є сараєм - Г і побудований на земельній ділянці відповідача для обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд та використовується відповідачем можливо для зберігання техніки, що йому точно невідомо. Контролюючі органи не виявили порушень при його будівництві. На підтвердження інших обставин позивачем не надано доказів.
		Судом встановлено слідуюче. 
		Позивач ОСОБА_3 є власником земельною ділянкою площею 0,483 га, яка розташована на території Переселення, Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Позивачем не надано доказів, що він власник житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		Відповідач ОСОБА_2 є власником земельною ділянкою площею 0,25 га з кадастровим номером 3222286001:01:337:0021, яка розташована по АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд. Також відповідач є власником житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 загальною площею 69,7 кв.м. Опис: Житловий будинок А( рік побудови 1970 ), прибудова -а , навіс а1, сарай - Г, сарай г-1, сарай г-2, вбиральня Д, сарай-Ж, свердловина- №1, очисні споруди №2, вимощення №3, ворота -№4, огорожа -№5, огорожа -№7, ворота -№8, колодязь- №9. Вказані обставини підтверджуються витягом від 27.01.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності .
		Також за вказаною адресою по АДРЕСА_1  зареєстровано Приватно - орендне підприємство «РУНА» Код ЄДРПОУ 31383501. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур . Іншими видами діяльності є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність.
		Протоколом виїзного засідання комісії з розгляду звернень громадян при Кагарлицькій районній державній адміністрації від 11.12.2018 року №12  підтверджується, що ОСОБА_1  звертався  з питання  проведення промислової діяльності в житловій зоні сусідами  ОСОБА_5   і дружина заявника  ОСОБА_6 , як представник заявника,  повідомила, що сусідка  ОСОБА_5  проводить промислову діяльність в житловій зоні внаслідок чого постійний  шум та сморід. Комісією було встановлено , що  проведено перевірки відповідних служб, щодо рівня  забруднення повітря та рівня шуму які ніяких порушень норм не виявили  . 
		Відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", абзацу третього підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року N 267 наказом Міністерства охорони здоров`я від 22.02.2019        N 463 « Про затвердження Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови» визначені допустимі рівні шуму в децибелах . Позивач не довів, що відповідач порушує допустимі рівні шуму на території житлової забудови так як не надав суду доказів про рівень шуму на території житлової забудови.
		Відповідно до ст.319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до ст.379 ч.1 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		Відповідно до ст.379 ч.1 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. 
		Відповідно до ст.38 ч.1 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
		Відповідно до ст.39 ч.1 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. 
		Відповідно до ст.152 ч.2 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Згідно з розділом 4 Наказу МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», щодо вимог до розміщення та організації сельбищної території, організація сельбищних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення, додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.
		Згідно п. 4.3 даних Правил: у сільській зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не потребують обладнання під`їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). При цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров`я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з органами державного санітарного нагляду, але не менше 50 м від межі території об`єкту. П. 4.5. Правил: планувальна організація території житлового району (кварталу) повинна забезпечувати в житлі та на території поблизу будинків сприятливий мікроклімат, нормативні акустичний та інсоляційний режими і рівні хімічного забруднення навколишнього середовища, питомі розміри вільних і озеленених площ дворів, що відповідають будівельним нормам.
		П. 5.4. Правил: промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
		Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі:
		для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;
		для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості.
		Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.
		Положення статті 112 Земельного кодексу України визначають, що охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
		Промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій, повинні відокремлюватися від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
		Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускається: в першій та другій зонах санітарної охорони курортів; на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів; - на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами до закінчення терміну, встановленого санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами; на землях заповідників, заказників; в зонах охорони пам`ятників історії та культури в сельбищній зоні поселень. 
		Відповідно до пункту 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць - вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.
		Згідно пункту 2.21. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється. 
		Відповідно до пунктом 2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
		Відповідач ОСОБА_2 використовує сарай - Г який є господарсько-побутовою будівлею в складі садиби не тільки для господарсько-побутових потреб відповідно до ст. 379 ч.1 ЦК України, а й для потреб сільськогосподарського виробництва, що не відповідає положенням ст.. 379 ч.1 ЦК України.  У зв`язку з цим земельну ділянку  відповідач ОСОБА_2 використовує   не тільки для    обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд,  а й для потреб сільськогосподарського виробництва , що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки і положенням ст.ст. 38 ч.1, 39 ч.1 ЗК України щодо використання земель житлової забудови.                                             
		 Положення ст.96 ЗК України, ст.ст.103,104 ЗК України, на які посилався позивач, суд не застосовує, так як вини регулюють правила добросусідсва які передбачають використання земельних ділянок за цільовим призначенням. А спір у зв`язку з нецільовим використанням земельної ділянки відповідачем в частині вимог щодо ангара.
		Посилання позивача на самовільне будівництво відповідачем не підтверджуєть належними і допустимими доказами, так як не заявлялись вимоги про скасування державної реєстрації прав відповідача на будь яку господарсько - побутову будівлю відповідача і не доведено позивачем наявності у відповідача крім зареєстрованих господарсько - побутових будівель ще і ангара. Посилання позивача , що приміщення ангару знаходиться майже на межі домогосподарств і затінює земельну ділянку позивача не доведено позивачем так як не доведено наявності у відповідача крім зареєстрованих господарсько - побутових будівель ще і ангара та затінення земельної ділянки позивача.
		Посилання позивача на те , що працівники, які перебували в ангарі, перекидали сміття через паркан, порожні пляшки, співали голосно пісні та говорили ненормованою лексикою, що неодноразово призводило до конфліктних ситуацій не доведено позивачем, так як не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
		          Посилання позивача на те  , що вигрібна яма споруджена з порушенням санітарних, гігієнічних та будівельних норм і відповідачем не вжиті заходи щодо облаштування її відповідно до будівельних та санітарних норм , що призводить до стікання фекалій на земельну ділянку та появи неприємного запаху не доведено відповідачем так як не надано належних і допустимих доказів про  стікання фекалій на земельну ділянку позивача та появи неприємного запаху , про водопроникність вигрібної ями, про те, що відстань від стін житлового будинку позивача до вигрібної ями відповідача менше 20 м. 
		Посилання позивача , що шиферний навіс відповідача через паркан заступає на його земельну ділянку не доведено позивачем так як не надано суду належних і допустимих доказів.
		Покази свідка ОСОБА_7 , що постійно запахи з туалету відповідача, затікала вода в 2012 і 2014 році на земельну ділянку позивача з шиферу відповідача який на 1 метр навісає над земельною ділянкою позивача суд оцінює критично, так як свідок є дружиною позивача та заінтересованою особою. Надані позивачем фото не підтверджує вказаних обставин.
		Розписка від 30.12.2016 року , на яку посилається позивач, підписана не відповідачем, а тому не є допустимим доказом.
		Тому в задоволенні позову відмовити повністю.
		Керуючись ст.ст. 319 ч.1, 379 ч.1 ЦК України, ст.38 ч.1,39, 152 ЗК України ст. 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст.ст.76, 81,263-265, 273 ч.4 ЦПК України, суд,- 
		                            вирішив:   
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Апеляційна скарга подається  протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.           
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273  ЦПК України.
		Повний текст рішення буде складено 10.02.2020 року.    
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: В.І. Кириченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...