Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11102/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/953/27/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220530000620

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  Справа№ 640/11102/15-к 
		н/п 1-кп/953/27/20 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		        
		   10.02.2020 Київський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		за участю прокурорів -  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		захисників -  адвокатів ОСОБА_14 ,
		ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , 
		потерпілої                      ОСОБА_17 
		представників потерпілої -              адвокатів ОСОБА_18 ,
		ОСОБА_19 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.02.2015 року за № 12015220530000620 за обвинуваченням 
		         ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Високий Харківського району Харківської області, громадянина України, неодруженого, з його слів перебуває в цивільному шлюбі, з середньою спеціальною освітою, не працюючого,є інвалідом, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України,
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, розлученого, з середньою спеціальною освітою, працюючого головою ГБК «Екіпаж», є інвалідом, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України,
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Харкова, громадянки України, неодруженої, з її слів перебуває у цивільному шлюбі, з загальною середньою освітою, працюючої охоронцем ТОВ «Роганський м*ясокомбінат», не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189, ч.2 ст. 186 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		   27.02.2015 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_11 , за попередньою змовою у групі з ОСОБА_12 , з метою подальшого вимагання грошових коштів, тобто з корисливих мотивів, знаходячись поблизу будинку № 7 по вул. Ольмінського в м. Харкові, здійснили викрадення та незаконне позбавлення волі ОСОБА_17 за наступних обставин: 
		27.02.2015 року, приблизно о 17 годин 24 хвилин донька ОСОБА_11 - ОСОБА_20 зустріла біля будинку № 7 по вул. Ольмінського у м. Харкові ОСОБА_17 , про що телефонним зв`язком повідомила свого батька - ОСОБА_11 . Після чого останні, діючи з умислом на викрадення ОСОБА_17 з метою подальшого вимагання належного їй майна та за попередньою змовою з ОСОБА_12 на автомобілі «ВАЗ 2108», державний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_12 приблизно о 17 годині 45 хвилин приїхав за вказаною адресою, де підійшов до ОСОБА_17 та несподівано для неї наніс їй декілька ударів по тулубу, від яких остання впала на землю. Коли ОСОБА_17 піднялась, ОСОБА_11 став наносити ногами ОСОБА_17 удари по її ногам нижче коліна, від вказаних ударів ОСОБА_17 знову впала на землю. Надалі ОСОБА_11 схопив ОСОБА_17 за волосся та примусово підняв її та став штовхати в напрямку вищевказаного автомобілю, від поштовхів вона знову впала на землю, однак ОСОБА_11 , не випускаючи її волосся з рук,примусово, проти її волі, затягнув до салону автомобілю «ВАЗ 2108», державний номер « НОМЕР_1 » на заднє сидіння та сів у даний автомобіль поруч з нею. Одразу після чого ОСОБА_12 проти волі ОСОБА_17 повіз їх на вказаному автомобілі у невідомому для ОСОБА_17 напрямку. Здійснивши таким чином викрадення ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повезли її на вказаному вище вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_12 до гаражного боксу № НОМЕР_2 , розташованого на території споживчого товариства «Слобода» в с. Хролі Харківського району Харківської області. Утримуючи ОСОБА_17 під час руху у вказаному автомобілі ОСОБА_11 неодноразово наносив удари кулаком руки у грудну клітину ОСОБА_17 , хватав та тягав її за волосся, погрожував їй вбивством, вимагаючи передання йому її майна - відчуження на його користь належного ОСОБА_17 житлового будинку. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, із застосуванням фізичного насильства, порушуючи гарантовані положеннями ст.ст. 29, 33 Конституції України і ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» права і свободи ОСОБА_17 на недоторканість особи та свободу пересування, проти її волі відвезли останню на зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_12 до гаражного боксу № НОМЕР_2 , розташованого на території споживчого товариства «Слобода» в с. Хролі Харківського району Харківської області, який належить співмешканці ОСОБА_11 - ОСОБА_13 , яка також через деякий час, приблизно о 19 год. 00 хвилин цього ж дня, прибула до вказаного гаражного боксу та, приєднавшись до дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які незаконно позбавили волі та утримували ОСОБА_17 з 18-00 години цього дня, діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з метою вимагання у ОСОБА_17 грошових коштів у сумі 7000 доларів США, тобто з корисливих мотивів, незаконно, в порушення вказаних вище прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законом України, утримували ОСОБА_17 проти її волі в зазначеному місці приблизно до 22-20 год., а ОСОБА_13 з 19-00 години до 22-20 години цього ж дня, супроводжуючи її утримання систематичними знущаннями, нанесенням їй ударів руками, ногами та різними предметами по голові, тулубу, здавлюючи мотузкою її шию, надіваючи їй на голову колесо від автомобілю, фіксуючи її тіло металевим ланцюгом до важких предметів, а також принижуючи її честь та гідність, тобто завдаючи фізичних страждань.
		Дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кваліфіковані за ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення та незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань. 
		Дії ОСОБА_13 кваліфіковані за ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань. 
		Крім цього, 27.02.2015 приблизно о 18 годині ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою в групі, маючи умисел, спрямований на вимагання грошей у ОСОБА_17 , поблизу будинку №7 по вул. Ольмінського в м.Харкові вчинивши незаконне викрадення ОСОБА_17 , порушуючи конституційні права свободи ОСОБА_17 на недоторканість особи та свободу пересування, а саме ОСОБА_11 примусово затягнув її до салону автомобілю «ВАЗ 2108», державний номер « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_12 , одразу після чого ОСОБА_12 проти волі ОСОБА_17 повіз їх на вказаному автомобілі у невідомому для ОСОБА_17 напрямку. Здійснивши таким чином викрадення ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повезли її на вказаному вище автомобілі під керуванням ОСОБА_12 де гаражного боксу № НОМЕР_2 , розташованого на території споживчого товариства «Слобода» в с. Хролі Харківського району Харківської області. Утримуючи ОСОБА_17 під час руху у вказаному автомобілі, ОСОБА_11 неодноразово наносив удари кулаком руки у грудну клітину ОСОБА_17 , хватав та тягав її за волосся, погрожував їй вбивством, вимагаючи передання йому її майна - відчуження на його користь належного ОСОБА_17 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .
		Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проти волі ОСОБА_17 приблизно о 18 годині 50 хвилин цього ж дня привезли останню на зазначеному вище автомобілі під керуванням ОСОБА_12 до гаражного боксу № НОМЕР_2 , розташованого на території споживчого товариства «Слобода» в с. Хролі Харківського району Харківської області, який належить співмешканці ОСОБА_11 - ОСОБА_13 , яка також приблизно о 19 годині 00 хвилин цього ж дня прибула до вказаного гаражного боксу. 
		Після чого, ОСОБА_11 змусив ОСОБА_17 вийти з автомобіля та одразу після цього вдарив її кулаком правої руки по тулубу та примусив встати на коліна. Надалі ОСОБА_11 за допомогою мотузки зробив зашморг, який накинув на шию ОСОБА_21 та змусив встати на стілець. В цей час до ОСОБА_17 підійшла ОСОБА_13 та кулаком руки вдарила ОСОБА_17 у живіт. Після цього ОСОБА_11 сильніше затягнув зашморг на шиї, від чого ОСОБА_17 зіскочила зі стільця та на нетривалий час втратила свідомість. Далі ОСОБА_13 стала утримувати зашморг на шиї ОСОБА_17 та разом з ОСОБА_11 вимагати, щоб вона встала на коліна, однак ОСОБА_17 відмовлялась. У відповідь на що ОСОБА_11 примусово надавивши руками на її плечі примусив її встати на коліна та знову почав затягувати зашморг на шиї ОСОБА_17 , завдали їй декілька ударів рукою в область шиї ззаду. В цей час ОСОБА_12 став висловлювати на адресу ОСОБА_17 нецензурну лайку, принижувати її честь та гідність, погрожувати її життю та здоров`ю. Одночасно із вчиненням вказаних дій та застосуванням вказаного насильства ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 почали вимагати від ОСОБА_17 передачі їм грошових коштів у сумі 7000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час вчинення злочину становить 194341 гривню 84 копійки, шляхом перерахування вказаних коштів родичами чи знайомими ОСОБА_17 на банківський рахунок, який ними буде повідомлений.
		Продовжуючи свої злочинні дії, вимагаючи передання ОСОБА_17 грошових коштів у вказаній сумі, ОСОБА_13 за допомогою ножа або ножиців зрізала на голови ОСОБА_17 частину волосся, висловлюючись на її адресу образливими висловами та нецензурною лайкою, чим принижувала її честь та гідність, а ОСОБА_11 періодично затягував зашморг на шиї ОСОБА_17 . Після чого, ОСОБА_12 приніс колесо від автомобілю, яке надів на голову ОСОБА_17 та примушував її утримувати колесо на голові, стоячи на колінах.
		Продовжуючи спільно вимагати передання родичами чи знайомими ОСОБА_17 грошових коштів у сумі 7000 доларів США, ОСОБА_12 використовуючи металевий ланцюг та навісний замок, одягнув металевий ланцюг на шиї ОСОБА_17 та застібнув на навісний замок, зафіксувавши тіло ОСОБА_17 до важкого автомобільного колеса, яке для цього приніс ОСОБА_12 , позбавивши таким чином ОСОБА_17 можливості стояти на ногах та пересуватися. Користуючись таким положенням тіла ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 періодично клали ззаду на голову та шию ОСОБА_17 інше автомобільне колесо. Крім того, ОСОБА_11 продовжуючи утримувати зашморг на шиї ОСОБА_17 , взявши лопату для прибирання снігу, держаком лопати наніс декілька ударів по спині та шиї ОСОБА_17 . Після чого, узявши пластикову пляшку, наніс нею декілька ударів по голові ОСОБА_17 , а також наніс декілька ударів рукояткою сокири їй по шиї ззаду. Після чого зрізав частину волосся з її голові, висловлюючи на її адресу погрози вбивством.
		Відповідно до висновку експерта № 1164-ая/15 від 18.05.2015, в результаті застосування вказаного вище насильства ОСОБА_17 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма шийного відділу хребта у вигляді ротаційного підвивиху першого шийного хребця ліворуч з наявністю травматичних припухлостей м`яких тканин з синцями в правій лобно - скроневій ділянці та в правій заушній ділянці, що спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості та є насильством, небезпечним для здоров`я потерпілої; травматичні припухлості м`яких тканин з синцями в лівій скроневій ділянці та в проекції лівого тім`яного бугра, синці в пара орбітальних областях, правій руці, ногах; садна на правій нозі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Застосовуючи таким чином вказане вище насильство, яке є небезпечним для здоров`я особи, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,за попередньою змовою у групі, продовжували вимагати від ОСОБА_17 передання грошових коштів у сумі 7000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час вчинення злочину становить 194341 гривню 84 копійки, шляхом перерахування вказаних коштів родичами чи знайомими ОСОБА_17 на банківський рахунок, продовжуючи свої злочинні дії приблизно до 22 години 20 хвилин 27.02.2015, тобто до часу виявлення потерпілої ОСОБА_17 у вказаному місці працівниками міліції.
		Дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 кваліфіковані за ч.3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивством, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи. 
		Також, ОСОБА_13 інкриміновано ч.2 ст. 186 КК України - те, що вона здійснила грабіж (відкрите викрадення чужого майна), вчинений повторно за обставин:  ОСОБА_13 , у період часу з 19 до 22 години 27.02.2015, знаходячись в гаражному боксі № НОМЕР_2 , розташованому на території споживчого товариства «Слобода» в с. Хролі Харківського району Харківської області, де вона за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , незаконно утримувала та позбавила волі ОСОБА_17 , вимагаючи у останньої грошові кошти, побачила жіночу сумку для речей ОСОБА_17 , яка знаходилась у вказаному гаражному боксі, та почала роздивлятися речі, які знаходились в цій сумці. Після чого, ОСОБА_13 , побачивши в гаманці ОСОБА_17 , який знаходився у вказаній сумці, грошові кошти у сумі 300 гривень, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення злочинним шляхом, діючи повторно, тобто після вчинення вимагання грошових коштів у ОСОБА_17 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом грабіжу, відкрито заволоділа грошима ОСОБА_17 у сумі 300 гривень, які обернула на свою користь.
		Обвинуваченими ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 під час розгляду справи провина у інкримінованих злочинах за ч.2 ст. 146 КК України, ч.3 ст. 189 КК України та ч.2 ст. 186 КК України (відносно ОСОБА_13 ) не визнаються.
		В судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що потерпілу ОСОБА_17 знає, оскільки продавав квартиру і вона допомогла в цьому. Потім ОСОБА_17 просила зайняти гроші і він позичив їй гроші 5000 доларів США, але чому розписка була на його дочку ОСОБА_22 пояснити не може. В подальшому він дізнався, що його дочка зайняла ще гроші чоловіку потерпілої 2000 доларів США і після цього ОСОБА_21 пропала. З приводу викрадення пояснював, що в той день 27.02.2015 року, близько 17-45 приїхав до будинку АДРЕСА_5 , де була ОСОБА_21 і його дочка ОСОБА_22 , оскільки дочка повідомила, що ОСОБА_21 хоче поговорити з ним. Після приїзду з ОСОБА_23 на його машині, оскільки він його попрохав повозити по місту, вони розмовляли з приводу грошей, а потім поїхали до нотаріуса, щоб офіційно все оформити з приводу грошей. Однак не доїхали до нотаріуса, а заїхали до гаражу і там залишились. Вказує, що він ОСОБА_17 не викрадав, не наносив їй тілесних ушкоджень, а тільки вимагав повернути грошові кошти, які позичили їх сім*я їй. 
		ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 27.02.2015 року, близько 18 години йому подзвонив ОСОБА_11 і попросив його повозити на автомобілі. Приїхавши з ОСОБА_11 на вул. Ольмінського в м. Харкові, ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_17 та вони поговорили 5 хвилин і поїхали на його автомобілі взяти паспорт та покататися. Під час руху ОСОБА_21 йому нічого не говорила зупинитися, або вийти. ОСОБА_24 та ОСОБА_21 розмовляли щодо фінансових питань, він чув як ОСОБА_24 питав в неї коли вона віддасть борг. В нього з ОСОБА_21 ніяких відносин фінансових не було, йому ОСОБА_21 нічого не повинна. ОСОБА_24 йому обіцяв 100 грн. за те, щоб він його повозив, однак так і не дав. Приїхали в гараж, оскільки він вскочив в яму і заїхали відремонтуватися. Потім він пішов помити руки і коли йшов назад, його поліція затримала. Пояснював, що він ОСОБА_21 ударів не наносив, нічого в неї не вимагав. Ніж в гаражі бачив, однак це не його ніж, а чий не знає. 
		ОСОБА_13 в судовому засіданні дала показання про те, що з ОСОБА_17 була знайома, оскільки у вересні минулого року перед подіями вони купили квартиру і ОСОБА_21 була агентом, допомагала з приводу виписки людей з квартири. Після того, як ОСОБА_21 увійшла до них в довіру, вона попросила ОСОБА_11  її чоловіка позичити їй гроші і той доручив це зробити дочці ОСОБА_22 . Потім, вони з*ясували, що ОСОБА_22 дала гроші 5000 дол. США (їх гроші) та ще 4750 дол. США (без дозволу сама передала). ОСОБА_21 їм говорила, що надасть автомобілі під залог, однак ці автомобілі зникли зі стоянки. Коли вони зрозуміли, що автомобілі зникли, почали дзвонити ОСОБА_21 , а вона не відповідала на дзвінки. 27.02.2015 року їй ввечері подзвонив чоловік ОСОБА_11 та попросив принести у гараж паспорт і код, і вона принесла паспорт і код в гараж і віддала, в гараж не заходила. Потім в цей день бачила ОСОБА_21 і тілесних ушкоджень на ній не бачила. Сама ОСОБА_21 тілесні ушкодження не наносила, ніякі гроші в неї не брала. 
		Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_17 про відшкодування майнових збитків і моральної шкоди обвинувачені не визнають. 
		Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Незважаючи наневизнання обвинуваченимисвоєї провини,суд,дослідивши показанняостанніх,вислухавши показанняпотерпілої,свідків,як зісторони обвинувачення,так ізі сторонизахисту, наданихв судовомузасіданні,всебічно оцінившиїх і дослідившиінші доказиу справі,вважає,що провинаобвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч.2ст.146,ч.3ст.189КК України доведена повністю і підтверджується наступними доказами: 
		-показаннями потерпілої ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні заявила, що з ОСОБА_11 знайома була раніше, в нього брала гроші в борг і все віддала. 27.02.2015 року близько 17-00 год. була на вул. Ольмінського в м. Харкові по своїх справах. Коли проходила біля будинку АДРЕСА_5 її окликнула дочка ОСОБА_24  ОСОБА_22 , яка була з чоловіком ОСОБА_25 . Пояснила, що у ОСОБА_22 вона зайняла 4000 доларів США в жовтні 2014 року, писала розписку на 5000 дол. США, оскільки 1000 дол. США для процентів заложили, гроші не віддала, оскільки зараз не працює. Кристина її одразу вдарила та утримувала за руки до приїзду батька ОСОБА_11 , який приїхав через 5-10 хвилин. Коли в неї задзвонив телефон, то ОСОБА_22 забрала в неї телефон та передала чоловікові. ОСОБА_11 приїхав на автомобілі з іншим чоловіком і одразу став наносити їй удари ( в шию рукою, в грудну клітину, по ногам), оскорбляти, та тягнути до автомобіля. Від ударів вона впала, упиралася, кричала, однак він її затягнув до автомобіля за волоси, і вони поїхали на с. Рогань. ОСОБА_12 був за кермом автомобіля. В путі ОСОБА_24 наносив їй ще удари (за волосся смикав та бив в область живота) та говорив, що вона буде переписувати на нього будинок, який на неї не оформлений. Вона пропонувала мирно все вирішити - він відмовлявся. Коли вони приїхали до гаражу, то Чорний відкрив гараж і вони заїхали до гаражу. Коли сиділа, а всі вийшли, в неї включився ще один телефон і вона змогла подзвонити своєму чоловікові і сказала, де вона і що її викрав ОСОБА_24 . Потім ОСОБА_24 і ОСОБА_23 повернулися разом з ОСОБА_26 і почали з неї знущатися: ОСОБА_11 поставив її на коліна, зробив удавку та набросив на шию, потім поставив на стілець та затягував удавку. ОСОБА_11 та ОСОБА_13 наносили їй удари, погрожували зґвалтувати, погрожували її дитині, погрожували її вбити. Чорний приніс із-за машини колесо і поклав колесо на неї і так декілька разів, вона стояла на колінах з колесом на голові. Жук взяла ножиці та зрізала їй волосся, вказуючи, що так вона поїде на зону, погрожувала відправити її в АТО. Потім ОСОБА_13 , побачивши у неї в сумці гроші, взяла 310 грн. та пішла, повернулася з баклажками, напевно з пивом. ОСОБА_11 бив її пластиковою пляшкою по спині та шиї, черенком лопати, руками, витирав взуття об її голову, також різав їй волосся. 2 рази вона втрачала свідомість від ударів. Вони вимагали від неї 7000 доларів США. Потім, ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 почали збиратися додому і Чорний запропонував спустити її в погреб, а ОСОБА_24 сказав, що залишиться з нею та буде продовжувати знущатися. Чорний та ОСОБА_26 пішли, а ОСОБА_24 залишився, сівши напроти неї і раптом потухло світло. Хтось постукав у двері, і ОСОБА_24 відкрив і до гаражу зайшли працівники поліції з начальником гаражного кооперативу. Після цих подій їй викликали швидку медичну допомогу у райвідділі та відвезли до лікарні, де їй одразу зробили рентген і всі аналізи. З приводу діагнозу лікарів щодо пошкоджень вказувала, що до цих подій у неї проблем з шиєю та хребтом не було. Просить відшкодувати їй понесені майнові збитки на лікування та від грабіжу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200000 грн. з обвинувачених. 
		- показаннями свідка ОСОБА_27 , який в судовому засіданні показав, що є слідчим Індустріального відділу поліції в м. Харкові і в лютому 2015 року виїжджав у складі слідчо-оперативної групи на виклик про незаконне утримання жінки. Вони затримали 2 чоловіків і жінку. Потерпіла жінка була в гаражі, прикована цепком до колеса, в неї волосся були обрізані, на руках, обличчі сліди крові, ссадна. Затримані відмовились давати показання, а потерпіла назвалася, розказала обставини перебування в гаражі. Він вилучав в гаражі ніж, ножиці, волосся, паспорти, документи, сліди крові. Чоловік потерпілої приїхав потім до райвідділу. 
		-показаннями свідка ОСОБА_28 , який пояснив, що є начальником сектору Індустріального відділу поліції в м. Харкові та в лютому 2015 року черговий повідомив, що до дверей райвідділу прийшов чоловік та повідомив, що його дружину викрали. Сказав, що вона змогла повідомити по телефону хто саме і що знаходиться в гаражах на Рогані. Вони групою 3 працівника поліції виїхали за адресою мешкання осіб, про яких було повідомлено і виявили там жінку за ім*ям ОСОБА_29 , якій було повідомлено про необхідність огляду гаражу. Біля гаражу на ОСОБА_30 , вони затримали чоловіка  це був ОСОБА_23 , який курив біля гаражу. З гаражу, в якому не було світла почули жіночі крики, зайшовши, включивши світло побачили жінку  потерпілу ОСОБА_21 , яка сиділа на колесі і на ній був ланцюжок, волосся візуально в неї були зістрижені. Обвинувачений ОСОБА_24 стояв біля ОСОБА_21 . 
		- показаннями свідка ОСОБА_31 в судовому засіданні, який зазначив, що в лютому 2015 року ввечері близько 18 години він працював в таксі 2002 та заїхав в район Ольмінського, будинок 7 або 9-А м. Харкова в арку та вийшов покурити. Почувши якусь потасовку побачив, що дівчина у білий куртці тримала за руки іншу жінку та 2-3 рази її ударила, кричала, що зараз приїде батько. Потім приїхав чоловік, вдарив жінку, та впала декілька разів, і він її затягнув силою у автомобіль, який стояв біля гаражів. Біля цього автомобіля стояв ще один чоловік, невисокий. Потім два чоловіка і жінка уїхала на автомобілі, а дівчина і парень, який був з нею пішли. Він подумав, що це сімейна сварка. Потім, через деякий час побачив оголошення про викрадення та подзвонив за оголошенням. Його з приводу цих подій допитували у поліції. Жінка, яку били та затягували до автомобіля  це потерпіла ОСОБА_21 , яку впізнав, а чоловіки які там були  це обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 
		- показаннями свідка ОСОБА_32 , який пояснив в суді, що є чоловіком потерпілої ОСОБА_17 та 27.02.2015 року він не міг додзвонитися до дружини і тільки на початку 19 години вона подзвонила і сказала, що її викрав ОСОБА_24 , копії його документів у них дома були, оскільки той продавав квартиру раніше і вона в гаражах на ОСОБА_30 , що її хочуть вбити. Тоді, він подзвонив до поліції та сказав, що його дружину викрали і вона на ОСОБА_30 . Він взяв копії документів на ОСОБА_24 вдома та поїхав до поліції, де писав заяву. Працівники поліції сказали, що вони знають де гаражі і поїхали на місце. Потім, дружина йому розповіла, що її з вул. Ольмінського ОСОБА_24 з ОСОБА_23 викрав та повіз до гаражів, вимагав гроші. В гаражі її били, душили, знущались, стригли волосся, говорили, що до ранку не доживе. Він, після подій клеїв оголошення про викрадення і знайшовся 1 свідок ОСОБА_33 . З ОСОБА_24 він не знайомий, бачив його тільки в райвідділку, при передачі грошей в борг він не був присутній. Після цих подій у дружини голова була у гематомах, вона лікувалась в лікарні, оскільки дуже погано себе почуває. Також, зазначив, що дійсно позичав гроші у ОСОБА_34 під залог автомобіля Ауді. 
		- даними у витягу №1 з кримінального провадження №12025220530000620, дата внесення в ЄРДР 28.02.2015 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.146 КК України, заявник ОСОБА_32 , фабула: 27.02.2015 приблизно о 18:30 заявнику на мобільний телефон зателефонувала жінка ОСОБА_32 , яка повідомила про те, що її викрали; ( а. с. 1 т.с. 1)
		- даними у витягу №2 з кримінального провадження №12025220530000620, дата внесення в ЄРДР 28.02.2015 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.189 КК України, підстава внесення: матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, фабула: 28.02.2015, точно годину встановити не представилось можливим, невстановлені особи вимагали гроші з ОСОБА_17 , погрожуючи останній вбивством та заподіянням тілесних ушкоджень; ( а. с. 1-2 т.с. 1)
		- рапортом начальника відділу СУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_35 зареєстрованого 12.06.2015 за №437, про те, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025220530000620 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_36 , ОСОБА_13 , в діях ОСОБА_13 виявлено ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України;(а.с. 14 т.с.1)
		- даними з витягу з кримінального провадження №12015220000000480, дата внесення в ЄРДР 11.06.2015 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.186 КК України, підстава внесення: матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, фабула: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 у період часу з 19 до 22 години 27.02.2015, знаходячись в гаражному боксі № НОМЕР_2 , розташованому на території споживчого товариства «Слобода» в с.Хролі Харківського району Харківської області, з гаманця ОСОБА_17 , який знаходився у її сумці, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення злочинним шляхом, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом грабіжу, відкрито заволоділа грошима ОСОБА_17 у сумі 300грн., які обернула на свою користь; (а.с. 17 т.с.1)
		- даними з витягу №1 з кримінального провадження №12025220530000620, дата внесення в ЄРДР 28.02.2015 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.146 КК України, заявник: ОСОБА_32 , фабула: 27.02.2015 приблизно о 18:30 годині на мобільний телефон до ОСОБА_32 зателефонувала жінка ОСОБА_32 , яка повідомила про те, що її викрали; особи, яких повідомлено ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; (а.с. 23 т.с.1)
		- даними з витягу №2 з кримінального провадження №12025220530000620, дата внесення в ЄРДР 28.02.2015 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.189 КК України, заявник або потерпілий: матеріали правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, фабула: 28.02.2015 точно годину встановити не представилося можливим, невстановлені особи вимагали гроші у ОСОБА_17 , погрожуючи останній убивством та заподіяли середньої тяжкості тілесних ушкоджень; особи, яких повідомлено ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; (а.с. 23 т.с.1)
		- даними з витягу №3 з кримінального провадження №12025220530000620, дата внесення в ЄРДР 11.06.2015 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.186 КК України, заявник або потерпілий: матеріали правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, фабула: ОСОБА_13 , у період часу з 19 до 22 27.02.2015, знаходячись в гаражному боксі 600, розташованому на території споживчого товариства «Слобода» в с.Хролі Харківського району Харківської області, з гаманця ОСОБА_17 , який знаходився у вказаній сумці, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення злочинним шляхом, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом грабіжу, відкрито заволоділа грошима ОСОБА_17 у сумі 300 гривень, які обернула на свою користь; (а.с. 24 т.с.1)
		- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.02.2015 від ОСОБА_37 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , який заявив: 27.02.2015 приблизно о 18:30 годин після розмови з жінкою ОСОБА_17 зник зв`язок з нею, приблизно о 19-00 годині остання вийшла на зв`язок та повідомила про те, що її викрали. Також, вказано, що зі слів дружини їй спричиняють тілесні ушкодження, знущаються з неї і до цього причетний ОСОБА_11 (а.с. 25-27 т.с.1)
		- довідкою СТ «Слобода» від 26.03.2015 про те, що гаражний бокс № НОМЕР_2 , розташований на території споживчого товариства «Слобода» в с.Хролі Харківського району Харківської області належить ОСОБА_13 (а.с. 30 т.с.1)
		- заявою ОСОБА_13 про дозвіл на огляд гаражу № НОМЕР_2 на території споживчого товариства «Слобода» по вул. Грицевца, 28. (а.с. 32 т.1)
		- протоколом огляду місця події від 28.02.2015, з фото таблицею та відеофіксацією, яким встановлено: об`єктом огляду є кам`яний гараж № НОМЕР_2 , розташований на території споживчого товариства «Слобода» в с.Хролі Харківського району Харківської області, який знаходиться навпроти житлового будинку №24 по вул.С.Грицевця, в ході огляду виявлено, серед іншого, жінку віку 35-40 років, одягнену в зелену куртку, сині штани, що прикована до автомобільного колеса залізним ланцюгом, на запитання відповіла. що вона є ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по центру гаражу розташований автомобіль сірого кольору ВАЗ 2108, д.н. НОМЕР_1 , поряд з жінкою на підлозі виявлено зістрижене волосся, яке є на фото таблиці під №2, а також зліва від входу біля дверей на підлозі виявлено ніж приблизно довжиною 16.5 см, з дерев`яною ручкою коричневого кольору під №1, під №3 виявлено ключ з біркою, на якій мається напис «Восточная проходная», під №4 мається навісний замок фірми «PLP», під №5 металевий ланцюг, під №6 з правого боку від машини знайдено на підлозі жіночу сумку чорного кольору з матеріалу, схожого на замінник шкіри, з сумки видно гаманець жіночий бежевого кольору, з матеріалу схожого на штучну шкіру,з правої сторони від входу розташований стілець, на якому виявлені документи: паспорти громадян України, довіреності, ощадна книжка. трудова книжка, свідоцтво про розірвання шлюбу та інш., зправа від входу на тумбі виявлено рулон липкої стрічки-скотчу; Під час огляду було вилучено: ніж, зістрижене волосся, ключ з біркою, навісний замок, металевий ланцюг, жіноча сумка, документи, липкі стрічки. (а.с. 33-47 т.с.1)
		- копією розписки про отримання в борг від ОСОБА_38 грошей в розмірі 5000 дол. США ОСОБА_17 , із зазначенням паспортних даних, до 11.10.2014 під заставу автомобілю Ауді А-6, датованою 01.10.2014; (а.с. 57 т.с.1)
		- консультативним висновком спеціаліста, виданим КЗОЗ КМКЛШНМД ім. проф. ОСОБА_39 від 28.02.2015, яким встановлено наступні пошкодження на тілі пацієнтки ОСОБА_17 , 40 років: забій голови, забій грудної клітини, ротаційний підвивих вправо, забиття м`яких тканин, гематоми в районі нижніх кінцівок, проводилися дослідження, результат алкотесту  0 проміле, надано рекомендації щодо звернення до хірурга за місцем проживання, фіксації хребців шийного відділу ворітником Шанця, амбулаторного лікування у травматолога;(а.с.59 т.с.1)
		- висновком судово-медичного експерта №605-ая/15 від 25.03.2015, згідно висновків якого ОСОБА_17 спричинені наступні тілесні ушкодження: травматичні припухлості м`яких тканин з синцями на голові, синці на голові, правій руці, ногах, садна на правій нозі. Ці ушкодження утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя  ковзання, та могли бути отримані протягом доби до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. За ступенем тяжкості: травматичні припухлості м*ягких тканин з синцями, синці, садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 5 днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень; (а.с.61-62 т.с.1)
		-даними слідчого експерименту від 01.03.2015 за участю потерпілої ОСОБА_17 , яка пояснила обставини її незаконного викрадення, вимагання та спричинення їй тілесних ушкоджень, які мали місце 27.02.2015; (а.с.63-68 т.с.1)
		- висновком судово-медичного експерта №1164-ая/15 від 18.05.2015, згідно висновків якого, з врахуванням представленої медичної документації, консультативного висновку лікаря-ортопед травматолога, ОСОБА_17 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма шийного відділу хребта у вигляді ротаційного підвивиху першого шийного хребця ліворуч з наявністю травматичних припухлостей м`яких тканин з синцями в правій лобно-скроневій ділянці та в правій заушній ділянці; травматичні припухлості м`яких тканин з синцями в лівій скроневій ділянці та в проекції лівого тім`яного бугра, синці в пара орбітальних областях, правій руці, ногах; садна на правій нозі. Ці пошкодження утворилися: травма шийного відділу хребта утворилась в результаті різкого згинання або розгинання голови з ротаційним компонентом з ймовірною фіксацією шийного відділу хребта; синці, травматичні припухлості м`яких тканин з синцями від ударної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані протягом доби до огляду (28.02.2015 р.). Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. На даний час у гр. ОСОБА_17 маються наслідки травми шийного відділу хребта у вигляді застарілого невправленого ротаційного підвивиху першого шийного хребця ліворуч з обмеженням рухливості верхньо-шийного відділу хребта зі стійким больовим синдромом, що вказує на тривалий розлад здоров`я. За ступенем тяжкості закрита тупа травма шийного відділу хребта у вигляді ротаційного підвивиху першого шийного хребця ліворуч з наявністю травматичних припухлостей м`яких тканин з синцями в правій лобно-скроневій ділянці та в правій заушній ділянці не є небезпечною для життя в момент діяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості (згідно п.п. 2.2.1 а, б, в, і 2.2.2. Наказу МОЗ України від 1995р. № 6, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).За ступенем тяжкості: травматичні припухлості м`яких тканин з синцями, синці, садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження, які були виявлені у гр. ОСОБА_17 на голові та шиї, могли утворитися при обставинах, на які вона вказує в ході проведення слідчого експерименту за її участю, тобто в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень на голові та шиї. Що ж стосується ушкоджень, виявлених на правій руці, ногах ОСОБА_17 , то відповісти на питання чи могли вони бути утворенні при обставинах на які вона вказує в ході проведення слідчого експерименту від 01.03.15 р. не є можливим, в зв`язку з тим, що вона не розкриває механізм їх утворення під час слідчого експерименту. Враховуючи кількість, локалізацію ушкоджень на тілі гр. ОСОБА_17 розташованих у різних анатомічних областях та площинах - можливість їхнього утворення в результаті одноразового самовільного падіння «з висоти власного росту» - виключається.; (а.с.70-73 т.с.1)
		- висновком експерта відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи ХОЗ ХОДА №800-И/15 від 30.05.2015, згідно якого, вилучені з гаражу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Слобода» є фрагментами волос та волосом. По морфологічним ознакам вказані фрагменти сходні між собою, так і з зразками волос з голови ОСОБА_17 і можуть походити від неї. (а.с.86-87 т.с. 1)
		- заявою ОСОБА_17 про видачу речей, в яких вона було одягнена 27.02.2015 р. (а.с. 90 т.1). 
		- висновком судової експертизи з дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них №2588 від 30.03.2015, згідно якого в піднігтьовому вмісті пальців обох рук ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є поодинокі текстильні волокна. Волосся на зрізах пальців рук відсутнє, в піднігтьовому вмісті пальців рук ОСОБА_11 (ліва рука) наявні волокна,східні за родовими ознаками з волокнами светру ОСОБА_17 , в піднігтьовому змісті пальців рук ОСОБА_13 (права рука) наявні волокна, східні за родовими ознаками з волокнами куртки ОСОБА_17 , однак встановити точно походження саме цих волокон саме від речей потерпілої неможливо за обставин, вказаних у висновку, волокна, які вилучені з піднігтьового зрізу ОСОБА_12 мають різну родову належність з волокнами предметів одягу потерпілої; (а.с.90-96 т.с. 1)
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 28.02.2015, в ході якого під №3 потерпіла ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_40 , за зовнішнім виглядом та зростом, як особу, що вчиняла відносно неї насильство, допомагала чоловікам утримувати її в гаражі та вимагала гроші (а.с.110-111 т.с. 1)
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.02.2015, вході якого під №4 потерпіла ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_12 , за кольором волосся, зростом та тіло будовою, як особу, що разом з ОСОБА_11 на автомобілі ВАЗ відвіз її до гаражу та приковував металевим дротом. (а.с.112-113 т.с. 1)
		- протоколом огляду предметів від 28.02.2015 слідчим СВ Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській обл., в ході якого оглянуто вилучені речі з гаражу навпроти буд. АДРЕСА_6 ;(а.с.130-132 т.с. 1) Речові докази були оглянуті в судовому засіданні. 
		- постановою від 28.02.2015 про визнання предметів речовими доказами та їх долучення до матеріалів справи  жіночої сумки та гаманця, картки скидок УкЗолото, Ігроленд, картки на метро, навісного замку, ключу од нього, русявого волосся в упаковках;(а.с.133 т.с.1)
		- протоколом від 01.03.2015 огляду предметів, добровільно виданих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 - мобільних телефонів разом із сім-картами, серед яких наявний телефон марки Fly, з розбитим екраном, без акумуляторної зарядки;(а.с.139-143 т.с.1)
		- постановою про визнання речовими доказами від 01.03.2015 мобільних телефонів, виданих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та оглянутих слідчим 01.03.2015. (а.с.144 т.с.1)
		- постановою про призначення компьютерно-технічної експертизи від 08.04.2015 щодо даних у мобільних телефонах, вилучених у ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та висновком № 4013 від 12.05.2015 року про відсутність створених та видалених файлів з 27.02.2015 року. (а.с.145-153 т.с.1)
		- постановою від 31.01.2015 про закриття кримінального провадження, згідно якої слідчим закрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_41 відносно ОСОБА_17 за ч.1 ст.190 КК України, оскільки в діях ОСОБА_17 та ОСОБА_20 наявні ознаки цивільно-правових відносин. (а.с.174-175 т.с.1)
		- ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2015, якою зобов`язано надати доступ оператору мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» щодо вхідних та вихідних дзвінків, що вчинені учасниками даного кримінального провадження, протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.06.2015 (а.с. 209-214 т.1).
		- протоколом огляду предметів від 08.06.2015 року, яким встановлено, що з телефонного номеру оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 ОСОБА_17 телефонувала о 17:30 27.02.2015 ОСОБА_42 на номер НОМЕР_4 , знаходячись біля базової станції по вул.Пушкінській,77 у м.Харкові, а потім о 18:55 ще раз телефонувала на той же номер, знаходячись біля станції по вул.Івана Каркача,18 у м.Харкові; (а.с.214-217 т.с.1)
		- ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів Київського районного суду м.Харкова від 07.05.2015, якою зобов`язано надати доступ оператору мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт» щодо вхідних та вихідних дзвінків, що вчинені учасниками даного кримінального провадження, протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.06.2015. ( а.с. 220-223 т.1).
		- протоколом огляду предметів від 08.06.2015, яким встановлено, що 27.02.2015 за номером оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт» ОСОБА_11 знаходився біля станції по пр..Московському у м.Харкові, коли йому зателефонувала ОСОБА_43 , потім у 18:00 він знаходився по вул.Ольмінського, 14 у м.Харкові, в період часу з 18:15 до 18:34 знаходився біля станції по пр..Московському у м.Харкові, з 18:51 до 22.33. у с.Хролі Харківського р-ну, Харківської обл., аналогічні дані місцезнаходження ОСОБА_12 , також наявні відомості щодо телефонних дзвінків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в період часу з 18:19 до 22:24; (а.с.220-227, 288 т.с.1)
		- висновком експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області №130 від 13.05.2015 встановлено, що на поверхнях двох фрагментів металевого ланцюгу, навісного замку, ключа, брелоку, вилучених 28.02.2015 під час огляду місця події, слідів рук не виявлено;( а.с. 187-192 т.с. 2)
		- висновком експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області №102 від 07.04.2015 встановлено, що на поверхнях ножа, вилучених 28.02.2015 під час огляду місця події, слідів рук не виявлено;( а.с. 195-199 т.с. 2)
		- висновком судово-дактилоскопічної експертизи НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області №120 від 21.04.2015 встановлено, що сліди пальців рук, які вилучені з гаражу, розмірами 23*17 мм та 19*14, які визнані придатними для ідентифікації особи згідно висновку експерта №100 від 23.05.2015, виконаного судовим експертом ОСОБА_44 залишені не ОСОБА_11 , не ОСОБА_12 , не ОСОБА_13 , дактилокарти яких надані на дослідження, а іншими особами;( а.с. 202-216 т.с. 2)    
		- речовими доказами: СБ-К «Агіїа», на якому знаходиться інформація щодо телефонних з`єднань потерпілої з прив`язкою до базових станцій 27.02.2015; БУІЖК. «Ахепі», на якому знаходиться інформація щодо телефонних з`єднань обвинувачених з прив`язкою до базових станцій 27.02.2015; мобільними телефонами, вилученими у обвинувачених 27.02.2015 та якими вони користувались під час скоєння злочину, дослідженими в судовому засіданні. 
		- речовими доказами (металевого ланцюгу, навісного замку, ключа, брелоку, фрагментами волосся, телефонами), дослідженими в судовому засіданні за участі всіх учасників судового розгляду. 
		Також в судовому засіданні були допитані свідки захисту ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , які пояснили наступне. 
		Свідок ОСОБА_45 пояснила, що знає ОСОБА_24 і ОСОБА_21 , і в лютому 2015 року дзвонила ОСОБА_21 і просила бути поручителем, вона відмовилась, тоді та попросила подзвонити нотаріусу. Бачила її в подальшому у нормальному стані. Свідок ОСОБА_46 вказав, що 27.02.2015 року він був на роботі (ремонтував взуття на Рогані) і о 19-00 год. прийшла ОСОБА_29 терміново відремонтувати взуття, він зробив їй змійку і вона пішла близько 21-00 години. Свідок ОСОБА_48 , який є охоронцем кооперативу «Меркурій» зазначив, що він бачив, як о 19-00 год. Яна вийшла з під*їзду, і в 21-00 год. пішла. 
		Всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.
		Відповідно довимог ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 
		За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було. 
		Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено. 
		Суд зазначає, що фактичне заперечення обвинуваченими власної провини у скоєному розцінюється судом як прагнення уникнути відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення - злочини оскільки їх провина у вчиненні кримінальних правопорушень  злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189  КК України повністю підтверджується сукупністю наведених доказів, достовірність та допустимість яких не викликає у суду сумніву. 
		На підставі викладеного, суд погоджується з позицією прокурора щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_11 по ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення та незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань, та за ч.3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивством, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи. 
		При цьому, суд зазначає, що стан алкогольного сп*яніння ОСОБА_11 не підтверджений доказами сторони обвинувачення, а тому суд виключає дану обставину з обвинувачення. 
		Дії ОСОБА_12 за ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України також знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду та суд кваліфікує його дії за ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення та незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань, та за ч.3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивством, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи. 
		Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_13 за ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України знайшло своє підтвердження в суді та суд кваліфікує її дії за ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань, та за ч.3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивством, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи. 
		Обвинувачення ОСОБА_13 за ч.2 ст. 186 КК України не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з досліджених під час розгляду справи належних та допустимих доказів. 
		Вирішуючи питання про доведеність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України суд виходить з того, що безпосереднім об`єктом цього злочину  є особиставоля, під якоюрозуміється свободавибору людиноюмісця свогоперебування чисвобода переміщення. 
		Суспільна небезпечність незаконного позбавлення волі або викрадення людини полягає в тому, що таке діяння посягає саме на недоторканість людини, яка охороняється і гарантується Конституцією, а якщо воно вчиняється за обтяжуючих обставин, то додатково ставить у небезпеку життя або здоров`я потерпілого.
		Об*єктивнасторона злочинуза ст.146 ККУкраїни -незаконне позбавленняволі  полягає в протиправному перешкоджанні людини вибирати за своєю волею місце перебування. Найнебезпечнішим видом незаконного позбавлення волі є викрадення людини, тобто протиправне таємне або відкрите захоплення і утримання потерпілого викрадачем. Викрадення може супроводжуватися фізичним або психічним (погрози) насильством. Дані діяння у вигляді викрадення та незаконного позбавлення волі є закінченими з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого та до часу звільнення потерпілого. 
		Аналізуючи встановлені судом обставини та надані учасниками судового розгляду докази, суд зазначає, що потерпілу ОСОБА_17 було викрадено з корисливих мотивів з вул. Ольмінського в м. Харкові, з подальшою метою вимагання грошових коштів, з застосуванням насильства та фізичних страждань, привезено на автомобілі, за кермом якого знаходився ОСОБА_12 , а ОСОБА_11 поряд з ОСОБА_17 , позбавивши її волі, та утримуючі її в гаражі до моменту звільнення, вимагали передачі грошових коштів, з застосуванням насильства, небезпечного для здоров*я особи, та з погрозою вбивства. 
		Доводи обвинувачених про те, що ОСОБА_17 сама сіла в автомобіль для того, щоб оформити нотаріально позику та можливості її піти з гаражу спростовуються як показаннями потерпілої про обставини викрадення, так і утриманням її в гаражі до моменту звільнення працівниками поліції, так і показаннями свідка ОСОБА_49 про те, що він бачив, як били жінку та силоміць посадили в автомобіль і уїхали, показаннями співробітників поліції про місцезнаходження потерпілої під час затримання обвинувачених, її стан, наявність в неї тілесних ушкоджень, відомостями про наявність слідів речей потерпілої на руках обвинувачених. 
		Показання свідків захисту про те, що потерпіла дзвонила в цей день свідкам та про те, що обвинувачена ОСОБА_13 виходила для ремонту взуття не спростовує висновків суду та кваліфікації дій обвинувачених. 
		При цьому, суд зазначає про єдність умислу обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_17 , вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що супроводжувалось заподіянням потерпілій фізичних страждань. Доказів на спростування зазначеного суду надано не було. 
		Також, доводи ОСОБА_12 про те, що він був лише водієм за винагороду від ОСОБА_24 100 грн. та не приймав участі у викраденні та вимаганні є голослівними, нічим не підтвердженими та судом не приймається, а розцінюються судом лише як спроба уникнути відповідальності за скоєне. 
		Також, не є спроможними доводи захисту щодо відсутності складу кримінального правопорушення у обвинувачених за ч.3 ст. 189 КК України. 
		   Так, об`єктивна сторона вимагання полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
		Отже, діяння може виявлятися лише в активній поведінці  в незаконній вимозі: чужого майна; права на чуже майно; вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права. Цією ознакою вимагання відрізняється від складу примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань (ст. 355 КК), які за своїм змістом є дійсними законними (наприклад, вимога віддати борг, пов`язана з погрозою насильством до особи, яка дійсно є боржником).
		Вимагання вважається закінченим з моменту пред*явлення вимог, пов*язаних з погрозою. Суб`єктивна сторона даного злочину тільки прямий умисел, корисливі мотив та мета. 
		Вирішуючи питання щодо наявності кваліфікації дій обвинувачених за ч.3 ст. 189 КК України, судом оцінені всі належні та допустимі докази та суд зазначає, що посилання обвинувачених на наявність цивільно  правових відносин та відсутність кваліфікації за ч.3 ст. 189 КК України є недоведеними та необґрунтованими. 
		Так, дійсно суду надані відомості про те, що між ОСОБА_17 та ОСОБА_20 був укладений договір позики 01.10.2014 року на суму 5000 доларів США, зі строком до 11.10.2014 року. Дані обставини стороною не оспорюються і згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2018 року сума боргу за договором позики стягнута з боржника ОСОБА_17 на користь ОСОБА_50 . 
		За об*єктивною складовою злочину за ст. 355 КК України є примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов`язань (договір, правочин або інше цивільно-правове зобов`язання). Примушування  це вимога, пов*язана з погрозою насильства щодо потерпілого або його близьких родичів або із погрозою пошкодження або знищення їх майна, саме за відсутності ознак вимагання. І це означає, що кваліфікація за ст. 355 КК може бути лише у разі відсутності посягання на чуже майно, а йдеться лише про вимогу виконання чи невиконання юридичного обов*язку, який випливає з цивільно-правового зобов*язання. На відміну від вимагання корисливий мотив і мета за ст. 355 КК України відсутні. 
		Таким чином, проаналізувавши обставини справи, належні та допустимі докази, надані сторонами та події, які сталися 27.02.2015 року суд кваліфікує дії обвинувачених за ч.3 ст. 189 КК України, оскільки цивільно-правові відносини за розпискою від 01.10.2014 року виникли між іншими сторонами, що свідчить про посягання обвинувачених на чуже майно і доказів на спростування зазначеного суду не надано. В діях обвинувачених наявний корисливий мотив та мета, оскільки сума зобов*язання та сума вимагання є різними, і зобов*язання виникли не перед обвинуваченими. 
		Також, є неспроможними посилання сторони захисту на відсутність належних доказів щодо наявності у потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень від отриманих ударів та дій обвинувачених під час подій 27.02.2015 року. 
		Суд зазначає, що дана обставина підтверджується всіма дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме медичною документацією відносно потерпілої (первинною під час звернення до КЗОЗ КМКЛШНМД ім.проф. ОСОБА_39 28.02.2015, яким встановлено ротаційний підвивих, та в подальшому висновками експертів №605-ая/15 від 25.03.2015, та №1164-ая/15 від 18.05.2015, та з врахуванням представленої та дослідженої медичної документації, консультативного висновку лікаря-ортопеда, травматолога). 
		Також, в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_51 , який підтвердив висновки даних експертиз, в тому числі і наявність у потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень після подій 27.02.2015 року, вказуючи, що ним були враховані всі надані висновки профільних лікарів, проведені дослідження, враховані показання потерпілої під час слідчого експерименту та розкриті в судовому засіданні медичні поняття, застосовані під час надання даних висновків. 
		Стосовно участі всіх обвинувачених у вимаганні, тобто вимоги передачі чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивством, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи, суд зазначає, що дані обставини та кваліфікація під час розгляду справи була доведено всіма дослідженими доказами і доказів захисту на спростування зазначеного надано не було. Доводи обвинувачених ОСОБА_26 та Чорного, що їх було затримано пізно ввечері ( після 22-00 години) вдома та біля гаражу не спростовує висновків суду щодо наявності ознак вимагання з кваліфікуючими вимогами в діях обвинувачених в цей день. 
		Також, згідно обвинувального акту, дії ОСОБА_13 кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. 
		А саме, вказано слідчим та прокурором в обвинувальному акті, що  ОСОБА_13 , у період часу з 19 до 22 години 27.02.2015, знаходячись в гаражному боксі № НОМЕР_2 , розташованому на території споживчого товариства «Слобода» в с. Хролі Харківського району Харківської області, де вона за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , незаконно утримувала та позбавила волі ОСОБА_17 , вимагаючи у останньої грошові кошти, побачила жіночу сумку для речей ОСОБА_17 , яка знаходилась у вказаному гаражному боксі, та почала роздивлятися речі, які знаходились в цій сумці. Після чого, ОСОБА_13 , побачивши в гаманці ОСОБА_17 , який знаходився у вказаній сумці, грошові кошти у сумі 300 гривень, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення злочинним шляхом, діючи повторно, тобто після вчинення вимагання грошових коштів у ОСОБА_17 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом грабіжу, відкрито заволоділа грошима ОСОБА_17 у сумі 300 гривень, які обернула на свою користь.
		Однак, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні складу злочину, що інкриміновано обвинуваченій ОСОБА_13 за ч.2 ст. 186 КК України, а саме, що вона скоїла грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно. 
		Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.
		В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Надані стороною обвинувачення за кваліфікацією дій ОСОБА_13 по ч.2 ст. 186 КК України докази таким критеріям не відповідають, оскільки містять сумніви, що виключають можливість прийняття рішення поза розумними сумнівами про винуватість обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні. Жодних доказів, що доводять винуватість обвинуваченої за ч.2 ст. 186 КК України у вчинені даного правопорушення не надано.
		Обвинувачення повинно довести кожний факт, пов`язаний із злочином, щоб не існувало жодної розумної підстави для сумнівів. Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувачення по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, обвинувальний акт, докази, показання, досліджені безпосередньо в суді, не містять достатніх даних на підтвердження того, що в діях ОСОБА_13 наявний склад кримінального правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України, а саме, що ОСОБА_13 відкрито заволоділа 27.02.2015 року з сумочки ОСОБА_17 300 грн., які обернула на свою користь. 
		Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Зміни обвинувачення в суді заявлено не було та будь-яких інших клопотань від сторін також не заявлено. 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєїПостанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1ст. 62 Конституціїпринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силуст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ч.3ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь обвинуваченого.
		Враховуючи викладене,виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків,суд приходить до висновку, що участь обвинуваченої ОСОБА_13 у даному складі злочину є недоведеною, а тому суд вважає за необхідне її виправдати за ч.2 ст. 186 КК України. 
		Призначаючи покарання кожному із обвинувачених за вчинене, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кожним з них кримінального правопорушення, обставини, за яких було вчинено, розмір заподіяної шкоди, особи винних, наявність працевлаштування, сімейний стан, наявність хвороб та особу потерпілої, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання кожного з обвинувачених. 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_11 , згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_12 , згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_13 , згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено. 
		Вивченням особиобвинуваченого ОСОБА_11  встановлено,що той ранішене судимий, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, не працевлаштований, є інвалідом та отримує пенсію, з його слів проживає цивільним шлюбом та має неповнолітню дитину, зареєстрований в м. Харкові, де і проживає, характеризується задовільно. 
		Вивченням особиобвинуваченого ОСОБА_12  встановлено,що той ранішене судимий, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом та отримує пенсію, має захворювання, з приводу яких регулярно лікується, працює головою ГБК «Екіпаж», де характеризується позитивно, розлучений, з його слів проживає цивільним шлюбом, зареєстрований в м. Харкові, де і проживає, характеризується задовільно. 
		Вивченням особиобвинуваченої  ОСОБА_13  встановлено,що та ранішене судима, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, працює охоронцем ТОВ «Роганський м*ясокомбінат», де характеризується позитивно, з її слів проживає цивільним шлюбом та має неповнолітню дитину, зареєстрована в м. Харкові, де і проживає, характеризується задовільно. 
		При обранні виду та міри покарання кожному з обвинувачених, суд враховує відношення обвинувачених до вчиненого, дані про особу кожного з обвинувачених, їх участі у вчиненому та кваліфікації дій кожного, дані про особу потерпілої, приходить до висновку, що для виправлення обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та попередження ними вчинення нових злочинів, необхідно призначити їм покарання відповідно до санкцій статті, що їм інкриміновано в межах, необхідних для досягнення цих цілей. 
		При цьому, суд, дослідивши всі обставини справи, відповідно до вимог ст. 75 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку не скоять нового злочину та виконають покладені на них в силу ст. 76 КК України обов`язки. 
		Саме таке призначене покарання, на думку суду,буде необхідним і достатнім для виправлення всіх обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з вимогами ч.1 ст. 75 КК України та з врахуванням висновків, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2002 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен урахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. 
		При вирішенні даного питання щодо звільнення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням, судом враховано тяжкість вчиненого ними кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України, єдиний епізод вчиненого, врахована особа потерпілої та надані дані про наявність в неї боргових зобов*язань, і ті обставини, що обвинувачені раніше не судимі і до кримінальної відповідальності не притягувались, врахована їх явка в судові засідання протягом всього судового розгляду, ті обставини, що вони позитивно характеризуються, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є інвалідами за станом здоров*я та отримують пенсію, ОСОБА_13 працює, де характеризується позитивно. 
		А тому, комплексне врахування всіх цих обставин справи та даних вивченням по особі кожного з обвинувачених свідчить про те, що виправлення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 можливе без реального відбуття ними покарання за кримінальне правопорушення, що є предметом судового розгляду та можливість їх звільнення з випробуванням станом на теперішній час в рамках цього кримінального провадження, надавши їм шанс виправитися та повернутися до нормального життя, зважаючи на їх вік, стать, данні про стан здоров*я та підтримку рідних. 
		Згідно вимог ст. 77 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. 
		Судові витрати за проведення експертиз підлягають відшкодуванню на користь держави з обвинувачених відповідно до вимог ст.ст. 118, 122, 124 КПК України. Підстав для звільнення від оплати витрат суд не вбачає і докази на спростування зазначеного суду не надані. 
		Цивільний позов ОСОБА_17 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди суд задовольняє частково, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до вимог ст. 129 ЦПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. 
		Позивач ОСОБА_17 пред*явила цивільний позов до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про відшкодування майнових збитків, понесених нею на лікування у розмірі 405 грн., майнових збитків від викрадення грошей в розмірі 310 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн. (а.с. 63-65 т.3).
		Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Вимогами ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Враховуючи ті обставини, що суд визнає доведеним кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України, суд стягує суму майнових збитків на лікування солідарно з обвинувачених на користь потерпілої  цивільного позивача ОСОБА_17 в розмірі 405 грн., оскільки дана сума збитків підтверджується наданими доказами. 
		З приводу цивільного позову про відшкодування майнових збитків на суму 310 грн. за ч.2 ст. 186 КК України суд відмовляє, оскільки суд виправдовує ОСОБА_13 у вчиненні даного правопорушення і доказів на спростування протилежного суду не надано. 
		Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка згідно п.1,3 ч.2 зазначеної статті полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. 
		Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин. 
		Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини події, яка сталася з провини обвинувачених, участь кожного з них у вчиненому, необхідність відшкодування моральної шкоди з кожного з обвинувачених та неможливість солідарного стягнення, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що в результаті протиправних дій обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 потерпілій ОСОБА_17 завдано моральних та фізичних страждань у зв*язку з отриманими тілесними ушкодженнями та подіями, що сталися. 
		Таким чином, враховуючи викладене та обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню частково і суд стягує на користь ОСОБА_17 з ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 70000 грн., з ОСОБА_12 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 40000 грн., з ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 50000 грн. І саме таку суму моральної шкоди з кожного з обвинувачених суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи. 
		Також, суд вважає за необхідне зарахувати в час відбування покарання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , час перебування під вартою в умовах СІЗО під час досудового розслідування з 28.02.2015 року по 12.03.2015 року. 
		Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України та призначити йому покарання: 
		- по ч.2 ст. 146 КК України - у вигляді 4 років позбавлення волі, 
		- по ч.3 ст. 189 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 
		Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання покарання менш суворого більш суворим остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 
		Звільнити  ОСОБА_11  відвідбуття призначеногопокарання напідставі ст.75КК Україниз іспитовимстроком на3 роки,якщо вінпротягом іспитовогостроку невчинить новогозлочину тавиконає покладеніна ньогов силуст.76КК Україниобов`язки: періодичноз`являтися дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Згідно вимог ст. 77 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації всього особистого майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням. 
		В час відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_11 зарахувати час перебування під вартою в умовах СІЗО під час досудового розслідування з 28.02.2015 року по 12.03.2015 року. 
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання залишити без змін, після набрання вироком законної сили  скасувати. 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України та призначити йому покарання: 
		- по ч.2 ст. 146 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі, 
		- по ч.3 ст. 189 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 
		Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання покарання менш суворого більш суворим остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 
		Звільнити  ОСОБА_12  відвідбуття призначеногопокарання напідставі ст.75КК Україниз іспитовимстроком на3 роки,якщо вінпротягом іспитовогостроку невчинить новогозлочину тавиконає покладеніна ньогов силуст.76КК Україниобов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Згідно вимог ст. 77 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації всього особистого майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням. 
		В час відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_12 зарахувати час перебування під вартою в умовах СІЗО під час досудового розслідування з 28.02.2015 року по 12.03.2015 року. 
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання залишити без змін, після набрання вироком законної сили  скасувати. 
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3  визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 189 КК України та призначити їй покарання: 
		- по ч.2 ст. 146 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі, 
		- по ч.3 ст. 189 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 
		Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання покарання менш суворого більш суворим остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 
		Звільнити  ОСОБА_13  відвідбуття призначеногопокарання напідставі ст.75КК Україниз іспитовимстроком на3 роки,якщо вона протягоміспитового строкуне вчинитьнового злочинута виконаєпокладені нанеї в силуст.76КК Україниобов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Згідно вимог ст. 77 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації всього особистого майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням. 
		ОСОБА_13 ,   ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - визнати невинуватою та виправдати.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання залишити без змін, після набрання вироком законної сили  скасувати. 
		На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені ч.ч.1-2 ст. 76 КК України, необхідні і достатні для їх виправлення. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку. 
		Стягнути з обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 витрати за проведення дактилоскопічних експертиз №130 від 13.05.2015 у сумі 1104,84 грн., №102 від 07.04.2015 у сумі 736,56 грн., №120 від 21.04.2015 у сумі 1104,84 грн., та експертизи з дослідження волокнистих матеріалів та виробів №2588 від 30.03.2015 у сумі 3072 грн. на користь держави, усього стягнути з кожного з обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на користь держави по 2006,08 грн. 
		Цивільний позов ОСОБА_17 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди  задовольнити частково. 
		Стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на користь ОСОБА_17 у відшкодування майнових збитків суму в розмірі 405 грн. 
		У відшкодування майнових збитків в розмірі 310 грн. з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_17  відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_17 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 70000 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_17 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 40000 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_17 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 50000 грн. 
		Речові докази, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_17  залишити у її користуванні та володінні. 
		Речові докази (диски), залучені до матеріалів справи  залишити в матеріалах справи. 
		Речові докази (ніж, замок з ключем, металевий ланцюг (камера схову СУ ГУМВСУ в Харківській області)- після набрання вироком законної сили  знищити. 
		Речові докази ( мобільні телефони обвинувачених, які зберігаються в камері речових доказів Орджонікідзевського РВ)  повернути обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13  після набрання вироком законної сили. 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 Головуючий  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...