Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/3002/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2020.

Результат оскарження 05.08.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: 4326/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м   У к р а ї н и
		 
		30 січня 2020 року м. Рівне              №460/3002/19
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; позивача - ОСОБА_2; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		 
		До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 №0008921304 та №0008911304.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач отримав два податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість з ввезення на територію України товарів та за платежем - мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки фактична купівля транспортного засобу підтверджена договором від 28.08.2019, в якому вказано правильні вартісні показники. Позивач стверджує, що не може нести відповідальності за дії іншої юридичної особи-продавця, яка задекларувала іншу вартість автомобіля. Крім того, на розгляді у Рівненського міського суду перебувала справа №569/15008/19 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 483 МК України, за результатом розгляду якої провадження у справі закрито на підставі відсутності в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративної відповідальності. Як стверджує позивач, для митного оформлення він надав усі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного автомобіля в розмірі 3600 євро. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідачем за результатами порівняльного аналізу електронної митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки, встановлено, що позивач при декларуванні транспортного засобу зазначив митну вартість автомобіля 3600 євро. Однак, відповідно до інформації митних органів Литовської Республіки вартість автомобіля становить 6600 євро, відправником автомобіля виступала компанія UAB «CarPLATZ». Таким чином, відповідачем виявлено невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості імпортованого транспортного засобу. Відтак, відбулося зниження податкового зобов`язання позивача за ввізним митом та податком на додану вартість. Викладені у акті перевірки висновки стали підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання позивача щодо сплати митних платежів та застосування заходів, передбачених законами України. Вважає оскаржені      податкові      повідомлення-рішення      правомірними, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Ухвалою суду від 13.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 03.12.2019 продовжено процесуальний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкладений на 17.12.2019.
		Ухвалою суду від 17.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.01.2020.
		Протокольною ухвалою суду від 14.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2020.
		Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не прибув, не повідомив суду причини неприбуття.
		У судовому засіданні 30.01.2020 на підставі статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
		Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу. 
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У період з 10.07.2019 по 12.07.2019 ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_2 вимог законодавства України з питань державної митної, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 03.09.2018 №UA204010/2018/218295, висновки якої викладено в акті перевірки №1526/17-00-13-04/3090024430 від 26.07.2019 (а.с.41-46).
		Під час проведення названої перевірки відповідачем встановлено, що позивачем при декларуванні транспортного засобу «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією від 03.09.2018 №UA204010/2018/218295 допущено порушення      статті 49, частини першої статті 51, статті 52, частини другої статті 53, статті 257, частин першої та другої статті 270, частини першої статті 272, частини другої статті 277, статті 278, статті 289 Митного кодексу України, пункту 187.8 статті 187, пункту   190.1   статті   190 Податкового кодексу України, зокрема, невідповідність відомостей заявленої у декларації від 03.09.2018 №UA204010/2018/218295 митної вартості ввезеного транспортного засобу та відомостей щодо дійсної вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита в розмірі 3620 грн. 05 коп. та податку на додану вартість в розмірі 7964 грн. 11 коп.
		01 серпня 2019 року позивачем подані заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду яких Головне управління ДФС у Рівненській області 08.08.2019 надало відповідь №7892/ФОП/17-00-13-04-04, про залишення висновків акту перевірки без змін (а.с.35-40).
		На підставі висновків акту перевірки відповідачем 09.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- №0008911304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» в сумі  9955 грн. 14 коп., у тому числі за основним платежем на 7964 грн. 11 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1991 грн. 03 коп. (а.с.29);
		- №0008921304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» в сумі 4525 грн. 06 коп., у тому числі за основним платежем на 3620 грн. 05 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 905 грн. 01 коп. (а.с.28).
		За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 18.10.2019 №7916/К/99-99-11-06-03-25, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с.48-53).
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
		Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються   Митними кодексом України   (далі -   МК України),   Податковим кодексом України   (ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
		Згідно зі   статтею 318 Митного кодексу України   (далі -   МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього   Кодексу   та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		У відповідності до частини другої   статті 544 МК України   здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів серед іншого забезпечують справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим   Кодексом, Податковим   кодексом України, та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.
		Згідно з   статтею 246 МК України   метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Відповідно до   статті 248 МК України   митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Заявлені під час декларування відомості повинні об`єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. З`явлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність, передбачену   МК України.
		Відповідно до частини першої статті 49 МК України   митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно з статтею 50 МК України   відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
		Відповідно до частини другої статті 51 МК України   митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до   глави 9 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 МК України   декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		Відповідно до частини другої статті 53 МК України   документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій   статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Відповідно до частини першої   статті 257 МК України   декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
		В силу частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
		Відповідно до частини третьої статті 345 МК України   органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
		Згідно частини другої статті 351 МК України   документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
		Пункт 5 частини п`ятої статті 54 МК України   встановлює, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
		Згідно з частиною четвертою статті 58 МК України   митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Відповідно до пунктами 3, 5 частини третьої статті 63 МК України   митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.
		Відповідно до пункту   54.4   статті   54 ПК України   у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
		Згідно з пунктом   54.3   статті   54 ПК України   контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
		- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього   Кодексу   та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
		- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
		- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
		- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
		- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
		Перевірка позивача стосовно дотримання ним вимог законодавства України з питань державної митної справи була проведена відповідачем у зв`язку з отриманням від митних органів Литовської Республіки документів, які свідчать про те, що вартість товару є вищою, ніж та, що була задекларована позивачем при митному оформленні.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Рівненської митниці ДФС 03.09.2018 подано митну декларацію №UA204010/2018/218295. Згідно      декларації позивачем заявлено до митного оформлення ввезений ним легковий автомобіль, марка      «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2014, тип палива дизельний, об`єм двигуна 1598 см.куб, тип кузова - універсал, загальна кількість місць -5, бувший у використанні (а.с.82).
		Для митного оформлення позивачем також надано митному органу інвойс від 28.08.2018 №264, виданий UAB «CarPLATZ LTD», відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 3600 євро (а.с.80).
		Митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено у розмірі 181002 грн. 53 коп., або 5500 євро   та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів. 
		07.05.2019 Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України отримано лист від митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки щодо проведення перевірки по продажу та експорту транспортного засобу   марки      марка      «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.80 зворотній бік).
		В свою чергу, 27.05.2019 ДФС України звернулася до Рівненської митниці ДФС для проведення відповідної перевірки, за результатами якої встановлено, що відповідно до документів (копії митної декларації відправлення від 29.08.2018 №18LTVC0100EK1C4821), наданими митними органами Литовської Республіки, фактурна вартість товару становить 6600 євро (а.с.79-80).
		Суд зауважує, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення.  
		Експортна декларація від 29.08.2018 №18LTVC0100EK1C4821(а.с.81 зворотній бік) складена в Литовській Республіці, тобто саме в країні відправлення відповідного транспортного засобу, позаяк в імпортній декларації №UA204010/2018/218295 (а.с.82) позивачем країну відправлення визначено: Литва. 
		Тип декларації №18LTVC0100EK1C4821визначено: EX-A, що застосовується при оформленні експорту, в графі відправник товару або експортер вказано: UAB «CarPLATZ», в графі одержувач товару зазначено ім`я та прізвище позивача на іноземній мові, код країни відправлення: LT - тобто Литва, код країни призначення товару: UA - тобто Україна. В декларації №18LTVC0100EK1C4821зазначено марку автомобіля    «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT» та ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
		В експортній декларації вказано фактурну вартість автомобіля на рівні 6600 євро. 
		Жодних підстав для сумніву в дійсності експортної декларації у суду немає.
		Крім того, митні органи Литовської Республіки надали інвойс від 29.08.2018  №264, виданий UAB «CarPLATZ LTD» на ім`я ОСОБА_2 , де вартість автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , становить 6600 (а.с.81).
		Оскільки ідентифікаційний номер транспортного засобу (або VIN-код кузова) є унікальним, то співставлення даних, які містяться в експортній декларації з даними імпортної митної декларації дозволяє однозначно стверджувати, що ці документи стосуються однієї поставки: поставки з Литви до України для громадянина ОСОБА_2 легкового автомобіля, марки    «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . 
		Відповідно, в такій ситуації не є можливим, щоб товар з території країни відправлення експортувався за ціною 6600 євро, а прибув на територію країни призначення та  імпортувався за ціною 3600 євро. 
		Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. 
		Органом ДФС під час перевірки було встановлено, що заявлена у митний декларації №UA204010/2018/218295 митна вартість транспортного засобу базувалась виключно на інвойсі від 28.08.2018, що був виданий UAB «CarPLATZ LTD» і відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 3600 євро (а.с.84 зворотній бік). Разом з тим, дані такого інвойсу не відповідають даним інвойсу від 29.08.2018  №264 (а.с.81), який був наданий митними органами Литовської Республіки. 
		Не відповідає такий рівень митної вартості даним про митну вартість цього ж транспортного засобу в експортній декларації країни відправлення.
		За наведеного, висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання за ввізним митом та ПДВ з ввезених на митну територію України товарів є обґрунтованими і правомірними. 
		В свою чергу, позивач не надав суду ні іншої експортної декларації країни відправлення, ні будь-якого  документу на підтвердження того, що ним дійсно було сплачено продавцю за легковий автомобіль саме 3600 євро, а не 6600 євро.
		Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що при митному оформленні автомобіля марки       VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за митною декларацією від 03.09.2018 №UA204010/2018/218295 позивачем надані документи, що містять недостовірні дані в частині вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару, оскільки дійсна фактурна вартість указаного автомобіля становить 6600 євро, що у свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом на суму 3620 грн. 05 коп. та податком на додану вартість з ввезення на територію України товарів на суму 7964 грн. 11 коп., визначеного позивачем за митною декларацією.
		Суд врахував, що згідно даних графи 9 вказаної митної декларації особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ОСОБА_2 . В графі 14 митної декларації вказано, що товар був оформлений ТОВ «Марема Україна».
		Відповідно до частини першої   статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього   Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
		Таким чином, отримані від уповноважених органів Литовської Республіки документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товару - транспортного засобу, відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення, і правомірно були використані посадовими особами контролюючого органу.
		Зазначені обставини свідчать про заниження позивачем митної вартості транспортного засобу, який був ввезений на митну територію України, а тому відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нараховано належні до сплати митні платежі та ПДВ.
		Донарахування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями обґрунтоване вимогами пунктом 123.1. статті123 ПК України, згідно з яким у разі самостійно визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.
		Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2019 по справі №569/15008/19 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за   частиною першою статті 483 Митного кодексу України   на підставі протоколу про порушення митних правил №0333/20400/19 від 25.07.2019, закрито провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а відтак встановлено відсутність безпосередньо   у   діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого   статтею 483 МК України   (а.с.9-11).
		Суд при цьому зазначає, що вказаним рішенням не підтверджено факт придбання позивачем автомобіля за ціною, яка була вказана при його митному оформленні, не спростовано факт заниження позивачем митної вартості транспортного засобу, який був ввезений на митну територію України. Крім того, підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт перевірки, а не протокол у справі про порушення митних правил. Крім того, законодавець не пов`язує можливість прийняття контролюючим органом рішення про збільшення розміру податкових зобов`язань при митному оформленні товарів, що ввозяться на територію України, з притягненням особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
		Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення складений 10 лютого 2020 року.
		 
		Суддя                                                                                  Недашківська К.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...