Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13685/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2020.

Результат оскарження 01.07.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		27 січня 2020 року                                         місто Київ                                         №640/13685/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»до про Головного управління Державної податкової служби у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		за участю:
		представника позивача - Городецької А.Д.
		 
		На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 січня 2020 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення  від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412, прийняті  Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі акта перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, прийняті контролюючим органом не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений законом.  Позивачем вказано на те, станом на дату застосування санкцій - прийняття податкового повідомлення рішення від 23.04.2019 №0012211412, Указ Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ №734/99), на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вже не діяв з огляду на набуття чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VІІІ. Так, на дату винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень чинним законодавством України не було передбачено штрафних санкцій за нереєстрацію договорів у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, встановлених статтею 2 Указу №734/99 у зв`язку із втратою чинності зазначеним Указом №734/99. Крім того,  позивачем зазначено, що договір кредиту щодо якого контролюючим органом застосовано санкції був укладений ще в грудні 2006 року і такий договір був зареєстрований в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, кредит був отриманий до початку періоду охопленого перевіркою. Станом на 01.01.2015 позивач не отримував жодних кредитних коштів/боргових зобов`язань, а отже у позивача не виникало та не могло виникнути обов`язку щодо їх реєстрації.
		Також, позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу щодо обов`язку позивача станом на 31.12.2015 відобразити заборгованість за кредитною угодою за дисконтованою вартістю (86     661 528,60 грн.), розрахованою виходячи зі ставки дисконтування застосованою на рівні середньої процентної ставки Національного банку України за новими кредитами без урахування овердрафту (20,4%), при цьому, різниця (231 180 815 грн.) між номінальною вартістю заборгованості (317 842 343,20 грн.) та дисконтованою вартістю мала бути відображена на субрахунку 746 «Інші доходи» та надалі різниця мала амортизуватися з часом і станом на 9 місяців 2018 року мала становити суму зазначену в податковому повідомленні-рішенні від 23.04.2019 №0012211412, є протиправними та не відповідають приписам законодавства України, оскільки, акт перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049 не визначає нормативні підстави для визнання доходу (в т. ч. період визнання такого доходу), який, на думку відповідача, підлягав визнанню позивачем. Крім того, позивачем зазначено, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 11, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки,  не містять взагалі ніяких вимог щодо визнання доходу у зв`язку з особливостями відображення довгострокової заборгованості. Так, з акта перевірки, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012211412, неможливо встановити в чому саме полягає порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» застосовних вимог підзаконних актів бухгалтерського обліку, яке могло б призвести до неправильного визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та наведеними в акті перевірки положеннями П(С)БО нормативно не підтверджується.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №640/13685/19, призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
		Від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до суду 09.09.2019 надійшов відзив, в якому відповідачем зазначено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412, прийняті  Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства України.
		Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» через канцелярію суду 13.09.2019 надано відповідь на відзив, в якому позивачем підтримано позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини та вказано на те, що аргументи  відповідача наведені в відзиві, є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, вказано на те, що відповідачем незрозуміло звідки взята формула для розрахунку проведення операції дисконтування, наведена в акті перевірки, жоден П(С)БО такої формули не містить та, на думку позивача, така формула була «запозичена» відповідачем саме з Міжнародних стандартів фінансової звітності ( М(С)ФЗ ). Так, позивачем наголошено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» веде облік у відповідності до національних П(С)БО, а не М(С)БО і ані самі стандарти, ані будь-який законодавчий акт не передбачає можливість змішувати термінологію або правила обліку цих двох облікових моделей, які за Податковим кодексом України розглядаються як альтернативні.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 закрито підготовче провадження у справі №640/13685/19, визнано належним відповідачем у справі - Головне управління Державної податкової служби у Київській області та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Відповідачем через канцелярію суду 19.11.2019 подано пояснення в яких наголошено на тому, що вимоги загального П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» мають пріоритет порівняно з профільним П(С)БО 11 «Заборгованість», оскільки термін його прийняття пізніший та його приписи більш відповідають приписам Міжнародних стандартів фінансової звітності ( М(С)ФЗ ), ніж положення П(С)БО 11 «Заборгованість». Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Також, відповідачем зазначено, що фактично обов`язок визначення теперішньої (справедливої) вартості зобов`язання визначається ПСБО. Відповідач посилається на М(С)ФЗ з метою більш детального визначення застосування норм, а саме того, що до даних правовідносин коректніше застосовувати П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», порівняно з П(С)БО 11 «Заборгованість». Зокрема, відповідачем вказано на те, що, що як обов`язок визначення теперішньої вартості, так і методологія (конкретний приклад розрахунку зазначений у додатках до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції») визначено П(С)БО, а не М(С)ФЗ.
		В свою чергу, представником позивача через канцелярію суду 20.11.2019 подано додаткові пояснення щодо незаконності застосування штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403 (щодо отримання кредиту від нерезидента), в яких наголошено на тому, що вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Указу №734/99, дію якого припинено із введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції». Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» наголошено на тому, що станом на дату прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403, дія Указу №734/99, яким були встановлені санкції за нереєстрацію в Національному банку України договорів позики, отриманої від нерезидента, була припинена у відповідності до положень Конституції України. Законом України «Про валюту і валютні операції», в свою чергу, не було встановлено жодної відповідальності за нереєстрацію в Національному банку України договорів позики, отриманої від позичальників - нерезидентів. Крім того, позивачем зазначено, що договір позики, у зв`язку із яким відповідачем було застосовано штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403, був зареєстрований позивачем в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву та Київській області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом від 10.01.2007 №6376. Представником позивача зазначено, оскільки відсутній факт одержання позивачем позик/кредитних коштів після настання граничного строку погашення кредиту, одержання позивачем позик/кредитних коштів в рамках договору позики, який не було зареєстровано в Національному банку України, пролонгації договору позики в 2015 році, податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403 винесено за відсутності події порушення позивачем вимог пункту 2 Указу №734/99.
		Також, представником позивача вказано на те, що за результатами розгляду повідомлень про зміни до договору позики, поданих до органу Національного банку України після настання граничного строку погашення кредиту, Головне управління Національного банку України по місту Києву та Київській області в 2015 році надало позивачу підтвердження реєстрації таких змін, зазначивши у таких повідомленнях номер та дату першочергового реєстраційного свідоцтва про реєстрацію кредиту за договором позики, тим самим підтвердивши його чинність. Обслуговуючим банком та, в подальшому, органом Національного банку України під час здійснення реєстрації змін до договору позики були досліджені всі документи, що стосуються договору позики, зміни до договору позики були перевірені на відповідність умовам договору позики та законодавству України, а отже реєстрація Національним банком України таких змін в 2015 році прямо підтверджує, що реєстраційне свідоцтво було чинним, а договір позики залишався зареєстрованим в Національному банку України після настання граничного строку погашення кредиту.
		Зокрема, представником позивача зазначено, оскільки наразі за договором позики відсутнє виконання зобов`язання - за позивачем обліковується непогашена сума кредиту, в той час як граничний строк погашення настав 19.12.2014, такий договір позики відповідно до умов самого договору, а також у відповідності до положень статті 598, 599 Цивільного кодексу України, статті 180, 202 Господарського кодексу України, є діючим до повного погашення позивачем всієї позики та процентів за нею. Представником позивача наголошено, що прострочення строків виконання зобов`язань за договором позики не вважається окремим кредитом, не передбачає жодних додаткових дій з боку позивача, як реєстрації таких зобов`язань в Національному банку України, укладення додаткових угод щодо встановлення нового строку погашення кредиту, оскільки операції із погашення таких прострочених боргових зобов`язань проводяться банками безумовно. Враховуючи те, що Указом №734/99 не передбачено санкцій за нереєстрацію змін до договору/їх пролонгацію, на позивача не може бути покладено жодних фінансових санкцій, навіть якщо позивачем було б укладено додаткову угоду до договору позики щодо встановлення нової дати погашення кредиту.
		Також, представником позивача 20.11.2019 надано суду додаткові пояснення щодо незаконності застосування штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012211412 (стосовно дисконтування позики). Представником позивача зазначено, що позивач отримав, та, відповідно, відобразив отримання кредиту у 2009 році. На той момент відносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який не містив положення про відображення доходу від дисконтування заборгованості, та не містив навіть згадки про термін «дисконтування». У 2015 році Позивач не отримував позики, а обліковував залишки непогашеної заборгованості. В свою чергу, у 2015 році об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначався безпосередньо Податковим кодексом України (у редакції 2015 року) - без посилань на фінансовий результат визначений за правилами бухгалтерського обліку. Відповідно, застосування до відносин 2015 року правил оподаткування 2019 року - є неприпустимим та чинними нормами Податкового кодексу України та Національними П(С)БО не передбачено здійснення дисконтування заборгованості.
		Від відповідача 24.12.2019 до суду надійшли пояснення з приводу дисконтування, в яких зазначено, що  дисконтування полягає у переведенні майбутньої вартості грошей у поточну (теперішню), та спричинене, в першу чергу, знеціненням грошей у часі. Отримана позичальником вигода має бути відображена в бухгалтерському обліку у вигляді оподатковуваного доходу.
		Представником позивача через канцелярію суду 26.12.2019 надано додаткові пояснення у графічному вигляді щодо податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403 (щодо отримання кредиту від нерезидента).
		Також, представником позивача через канцелярію суду 13.01.2020 надано суду додаткові пояснення у графічному вигляді щодо податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012211412 (стосовно дисконтування позики).
		Під час судового розгляду справи відкладався та судом оголошувались перерви, у відповідності з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та додаткові пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
		ВСТАНОВИВ:
		Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі направлень від 29.11.2018 №4919, 4920, 4921, 4922, 4923, 4924, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.11.2018 №2407, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.
		За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018» від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049.
		Так, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»:
		- пунктів 4, 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пунктів 29, 32 П(С)БС 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.11.2001 №559, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на прибуток на загальну суму 231 180 815 грн. у тому числі: 2015 рік - 231 180 815 грн., 2016 рік - 231 180 815 грн., 2017 рік - 231 180 815 грн., 9 місяців 2018 року -231 180 815 грн.
		- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 949 510 грн., у тому числі по періодах: за червень 2017 року на суму 164 596 грн., за липень 2017 року на суму 204 798 грн., за серпень 2017 року на суму 580 116 грн.;
		- за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, встановлено порушення вимог статті 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99. Станом на 01.01.2015 не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по кредитному договору від 19 грудня 2012 року №б/н, що укладений з компанією-нерезидентом «SC SECURE CAPITAL LIMITED» (яка мала назву «AISI CAPITAL LIMITED» та згодом змінила свою назву), на суму 33 162     771,00 доларів США (за курсом НБУ на дату встановлення не реєстрації пролонгації Граничного строку погашення боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від них кредитами 15,7686 грн/Долар США, що становить в гривневому еквіваленті 522 930 470,79 грн.).
		Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з запереченнями від 08.02.2019 вих. №19/0208-1. 
		На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області «Про продовження термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» від 13.03.2019 №534, було продовжено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 13.03.2019 тривалістю 5 робочих днів та провести перевірку з питань, що стали предметом заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049.
		Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі направлень від 26.02.2019 №538 та №539 виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.02.2019 №393, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» з питань що стали предметом заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049.
		За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» з питань що стали предметом заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049» від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049.
		Так, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»:
		- пунктів 4, 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пунктів 29, 32 П(С)БС 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.11.2001 №559, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на прибуток на загальну суму 115 936 901 грн., у тому числі: за 2016 рік - 151 167 985 грн., за 2017 рік - 131 918 656 грн., за 9 місяців 2018 року - 115 936 901 грн.;
		- за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, встановлено порушення вимог статті 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99. Станом на 01.01.2015 не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по кредитному договору від 19 грудня 2012 року №б/н, що укладений з компанією-нерезидентом «SC SECURE CAPITAL LIMITED» (яка мала назву «AISI CAPITAL LIMITED» та згодом змінила свою назву), на суму 33 162     771,00 доларів США (за курсом НБУ на дату встановлення не реєстрації пролонгації Граничного строку погашення боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від них кредитами 15,7686 грн/Долар США, що становить в гривневому еквіваленті 522 930 470,79 грн.).
		На підставі акта перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
		- від 23.04.2019 №0012311403, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5     229     304,71 грн.; 
		- від 23.04.2019 №0012211412, відповідно до якого сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток становить у розмірі 115     936     901,00 грн.  
		Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412, на підставі статті 56 Податкового кодексу України позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 11.05.2019 №19/0511-6.
		За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 11.07.2019 №32130/6/99-99-11-64-01-25, податкові повідомленням-рішення від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412 залишило без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» - без задоволення.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412, прийнятими на підставі акта перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049, звернулось до суду з даним позовом.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
		Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України визначено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
		Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. 
		Відповідачем з приводу застосування санкцій згідно Указу Президента України №734/99, який на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень втратив чинність, зазначено, що акт перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, був складений за наслідками заперечень на акт планової перевірки від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049 та на момент проведення планової перевірки, остання декларація з прибутку була за 3 квартал 2018 року з граничним терміном 09.11.2018.
		Слід зазначити, що Указ Президента України №734/99 припинив свою дію 07.02.2019 на підставі введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VІІІ. Таким чином, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області правомірно застосовано під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» приписи Указу Президента України №734/99, оскільки даний Указ діяв у період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за який проводилась перевірка та на час проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», за результатами якої контролюючим органом був складений акт перевірки від 21.01.2019 №48/10-36-14-02-13/33584049, висновки якого стали підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», за результатами якої був складений акт перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049, на підставі якого були винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403.
		Крім того, відповідно до частини 8 статті 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про валюту і валютні операції», визначено що уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону, зокрема, порушили вимоги Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.
		Слід зазначити, що судом не приймаються до уваги доводи позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неповноважним органом, оскільки, відповідно до Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 №542, передбачено застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення вимог статті 2 Указу Президента України від  27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання  резидентами  кредитів,  позик  в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства».
		Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» за період з 01.01.2015 по 30.09.2018  проведена контролюючим органом поза межами строків визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Так, під час судового розгляду даної справи відповідачем наголошено та в свою чергу не спростовано позивачем, що граничні строки проведення перевірки вираховуються не з 01.01.2015 - початку періоду перевірки, а з моменту подання звітів про фінансові результати та податкових декларацій позивачем за період проведення перевірки. На момент планової перевірки остання декларація була за 3 квартал 2018 року з граничним терміном 09.11.2018. 
		Як зазначено відповідачем, під час перевірки встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 порушено порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів. Перевіркою встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» та «AISI CAPITAL LIMITED» було укладено договір позики від 19.12.2006 б/н, за умовами якого загальна сума позики склала 30 000 000,00 доларів США, строк погашення якої становить 19.12.2012. Зазначений договір було зареєстровано в Головному управлінні Національного банку по місту Києву і Київській області, що засвідчено реєстраційним свідоцтвом від 10.01.2007 №6376.
		Надалі, між позивачем та нерезидентом було укладено ряд додаткових угод, що змінювали умови договору, договір позики від 19.12.2006, було зареєстровано в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, що засвідчено рядом виданих реєстраційних свідоцтв. 
		Так, матеріали справи містять додаток до реєстраційного свідоцтва від 01.03.2010 №2, яким на підставі укладення додаткових угод від 04.08.2009 б/н та від 21.01.2010 б/н до договору позики від 19.12.2006 б/н, внесено зміни до реєстраційного свідоцтва від 10.01.2007 №6376. Зокрема, на підставі внесених змін до договору позики від 19.12.2006 б/н, строк погашення позики визначений до 19.12.2014.
		Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що станом на 01.01.2015 строк погашення позики не був пролонгований. У зв`язку з чим у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» рахується кредиторська заборгованість 33 162 771,00 дол. США.
		Контролюючим органом наголошено, що договір позики від 19.12.2006 б/н зі змінами закінчив свою дію в грудні 2014 року, у разі якщо не зареєстровано в органах Національного банку України відповідні додаткові угоди до вказаного договору щодо пролонгації строку дії договору.
		Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ №734/99) встановлено, що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті (далі договори), підлягають реєстрації Національним банком України.
		Відповідачем наголошено, що кредити, позики, в тому числі поворотна фінансова допомога, в іноземній валюті, отримані від нерезидента, підлягають обов`язковій реєстрації в Національному банку України. Це передбачено Указом №734/99. При цьому до обов`язкової реєстрації належать договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від них кредитами.
		При проведенні в бухгалтерському обліку операцій з обслуговування позики від нерезидента первинним документом є зареєстрований відповідно до вимог законодавства договір про надання позики, в якому, зокрема, встановлюються сума, валюта, строк позики, розмір процентної ставки, комісій, неустойки, інших встановлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування позикою відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Національного банку України від 17.06.2004 №270 (далі - Положення №270).
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1 глави 2 Положення №270, зміни відомостей щодо сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розмірів процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором зборів, платежів, санкцій за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, а також зміна уповноваженого банку - обслуговуючого банку за договором потребують обов`язкового внесення відповідних змін до реєстрації договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог абзацу другого пункту 1.10 глави 1 розділу I цього Положення.
		Відповідачем зазначено, що невиконання вимог законодавства щодо реєстрації кредитних договорів тягне за собою накладення фінансових санкцій відповідно до Указу №734. Національний банк України застосовує санкцію до банків та інших фінансово-кредитних установ, а Державна фіскальна служба - до інших резидентів та нерезидентів України відповідно до Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 №542.
		Статтею 2 Указу №734/99 визначено, що у разі  одержання  резидентами  кредитів,  позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов`язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.
		Так, відповідачем наголошено, що невиконання вимог законодавства щодо реєстрації кредитних договорів тягне за собою накладення контролюючим органом фінансових санкцій у вигляді штрафу. 
		Позивачем не заперечувався той факт, що позика за договором 19.12.2006 станом на час перевірки виплачена не була, строк погашення позики не був пролонгований у встановленому порядку. Факт порушення вимог Указу №734/99 матеріалами справи не спростовується. 
		Відтак, доводи позивача щодо необгрунтованості податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №0012311403, є безпідставними.
		Щодо оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 23.04.2019  №0012211412, слід зазначити наступне.
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
		Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Як зазначено відповідачем, перевіркою встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (Позичальник) та Європейським Банком Реконструкції Розвитку (далі - Банк)  було укладено кредитну угоду від 12.01.2009 б/н та ряд додаткових угод, відповідно до яких Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму, що не перевищує 34 400 000,00 доларів США. Банком та Позичальником підписаний лист про комісії Позичальника від 23.01.2009 б/н, яким визначені розміри комісій у зв`язку з наданням та обслуговуванням кредиту. До кредитної угоди від 12.01.2009 б/н укладено додаткові угоди від 24.09.2009 №1 та від 31.05.2011 №2.
		На підставі статті 1 Указу №734/99, кредитна угода від 12.01.2009 б/н, лист про комісії від 23.01.2009 б/н, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 24.01.2009 №1, зареєстровані в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області відповідно до реєстраційного свідоцтва від 29.09.2009 №11612 (строк погашення кредиту визначений до 18.03.2019). Надалі, відповідно до додатку до реєстраційного свідоцтва від 18.07.2011 №1 були внесені зміни до реєстраційного свідоцтва від 29.09.2009 №11612, зокрема, визначено, що строк погашення кредиту визначений до 18.09.2020. Також, відповідачем зазначено, що відповідно до додаткової угоди від 07.01.2015 до кредитного договору від 12.01.2009 б/н, продовжено термін погашення кредиту до 18.12.2022. Таким чином, заборгованість по вказаному кредитному договору від 12.01.2009 б/н є довгостроковою.
		Відповідачем вказано на те, що в період з 01.01.2015 по 31.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» отримало від Банку кредитні кошти у розмірі 1 121 262,59 доларів США. Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» здійснило виплати коштів по кредитному договору за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 у сумі 37 040 597,11 грн. (1 601 646,73 доларів США). Станом на 2015 рік заборгованість складала 317 842 343,2 грн. (13 243 062,92 доларів США).
		Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 (далі - П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти»), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
		Пунктом 4 П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти» визначено, що фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства. Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		Пункт 6 П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти» визначає, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
		Пунктом 10 П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти» передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
		Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти», фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
		Пункт 30 П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти» передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: 30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; 30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; 30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; 30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
		Пунктом 31 П(С)БО 13 «Фінансові Інструменти» передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		Відповідно до пункту 32 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» збільшення або зменшення фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.
		Відповідачем наголошено на тому, що при складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування.
		Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід») визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
		Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 «Дохід», визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
		Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 (далі - П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
		Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		Відповідачем вказано на те, що з метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним Банком України було підготовлено Лист «Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів» від 17.08.2004 №12-111/1226-8366, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ» банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів).
		Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України було видано Лист від 18.06.2018  №18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості», яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.
		Так, відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання» визначено, що довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями. 
		Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.
		Згідно з пунктом 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.
		Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (далі - П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»), визначено наступні терміни:
		Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
		Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.
		Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.
		Пунктом 4 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» визначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.
		Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
		Відповідно до пункту 8 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.
		Пункт 10 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» визначено, що фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.
		Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.
		Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
		Так, відповідачем наголошено, що Товариством з обмеженою відповідальністю  «Термінал Бровари» не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування заборгованості в загальній сумі 151 167 985 грн., та не здійснено амортизацію дисконту протягом строку користування на загальну суму 35 231 084 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 19 249 329 грн. та за 9 місяців 2018 року на суму 15 981 755 грн., чим порушено приписи пунктів 4, 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», пунктів 29, 32 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».
		Відтак, висновки контролюючого органу щодо завищення від`ємного значення податку на прибуток за відповідний період внаслідок невірного обрання методу бухгалтерського обліку не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю  «Термінал Бровари».
		З огляду на наведені вище обставини, враховуючи обґрунтованість висновків акта перевірки від 26.03.2019 №235/10-36-14-12/33584049, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення  від 23.04.2019 №0012311403 та №0012211412 винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо їх скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		          Суддя                                                                                 Літвінова А. В.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 07.02.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...