Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/4480/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2020.
Дата набрання законної сили: 05.02.2020
Номер судового провадження: 850/12931/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		05 лютого 2020 року справа №200/4480/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., секретар судового засідання  Кобець О.А., за участю представника позивача  Куренного С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в справі № 200/4480/19-а (головуючий І інстанції Стойка В.В., повний текст судового рішення складено та підписано 30 серпня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (далі  позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової (далі  відповідач, Офіс, податковий орган), в якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
		-№ 0004944712 від 13.12.2018 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 562904753,00 грн;
		-№ 0004984712 від 13.12.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених на Україні товарів (робіт, послуг) на 832690,00 грн та нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 208172,50 грн;
		-№ 0004994712 від 13.12.2018 в частині зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1583459,00 грн;
		-№ 0005004712 від 13.12.2018 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 10064451,00 грн та штрафних фінансових санкцій у розмірі 2516112,75 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку господарським операціям щодо поставки товару та послуг, а також використання їх у власній господарській діяльності під час перевірки були надані, при цьому будь яких недоліків в цих документах податковим органом не встановлено. Зазначає, що позивач не мав повноважень перевіряти у контрагентів, які поставляли металобрухт наявність актів обстеження. Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, які вчинені його контрагентами. Податкова інформація не може бути підставою для визнання господарських операцій такими, що не відбулись. Вважає, що амортизаційні відрахування передбачені пп. 10-14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 не належать до правовідносин щодо оренди нерухомого майна. Також зазначив, що правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, використання його у власній господарській діяльності, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.
		Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків. Крім того, отримані від контрагентів податкові накладні зареєстровані податковим органом. В податкових накладних зазначені сплачені суми ПДВ, які позивач правомірно відніс до податкового кредиту. Про наявності у контрагентів податкової пільги позивачу не було відомо. 
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано спірні рішення податкового органу.
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Під час перевірки ТОВ «Електросталь» встановлено оформлення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг у контрагентів, проте не підтверджено походження товарів, що придбавалися у цих суб`єктів господарювання, тобто в ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники продукції. Зроблено висновок про не відображення позивачем у складі доходів операцій з безоплатного отримання активу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 56190679,00 грн.
		Крім того, позивачем не відображено у складі доходів операції з безоплатного отримання активу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах з постачальниками металобрухту. Встановлено неможливість фактичного здійснення заявлених у первинних документах господарських операцій, здійснення операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, взаємовідносини з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов`язань. Сумнівність контрагентів першої ланки ланцюга постачання полягає зокрема в постачанні активів від невстановленого виробника. Обрив ланцюга постачання вказує на порушення підприємствами податкового та митного законодавства, та відповідно взаємовідносини між контрагентами по ланцюгу постачання є такими, що здійснені не у правовому полі. ТОВ «УКРЛОМГРУП», ТОВ «ВТОРМЕТ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ВТОРМЕТ ЕКСПОРТ», ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМТРЕЙД» не відповідають законодавчим вимогам до спеціалізованих підприємств з огляду на те, що у підприємств відсутнє відповідне устаткування як власне так і орендоване та засоби екологічної безпеки. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у перелічених підприємств відсутні власні чи орендовані земельні ділянки. Встановлено відсутність актів обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам Закону України «Про металобрухт на територіях відповідних адміністративних одиниць, що надає змогу зробити висновок про фіктивність господарської операції з постачальниками металобрухту. Отже, ТОВ «Електросталь» не відображено у складі доходів операції з безоплатного отримання активу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах з вищезазначеними постачальниками металобрухту на загальну суму 502065065,00 грн
		Також перевіркою встановлено, що товариство по об`єктам, переданим в оренду ТОВ «Електросталь-Курахове», нараховує у бухгалтерському обліку амортизацію щомісяця у сумі 816501,56 грн за прямолінійним методом, яку відображає за ДТ субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» у складі витрат.
		Оскільки ТОВ «Електросталь» надано майно в оренду з орендною платою 50000,00 грн щомісяця, по якому нараховує щомісяця витрати на його утримання у вигляді амортизаційних цитрат у сумі 816501,56 грн, то ТОВ «Електросталь-Курахове» у вартості орендної плати не здійснює економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду.
		З урахуванням вищенаведеного, на порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, пунктів 10 - 14 П(С)БО 15 ТОВ «Електросталь» занижено інші операційні доходи за операцією з надання в оренду майна на загальну 4 649 009 грн.
		Крім того, у порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України ТОВ «Електросталь», занижено податкові зобов`язання за вищезазначеною операцією - надання в оренду майна на суму ПДВ  929802,0 грн за січень 2018-червень 2018 року.
		Податковим органом зроблено висновок, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки вони не є виробниками товару, відсутні основні засоби, працівники, деякі з них фігурують у кримінальних провадженнях. Зазначає, що за податковою інформацією було встановлено обрив ланцюга постачання товарів по контрагентах позивача. Тому надані до перевірки ТОВ «Електросталь», видаткові накладні, податкові накладні, не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «Електросталь». Враховуючи вищенаведене позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 7672921,00 грн. 
		На порушення п. 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість по придбаному вугіллю у контрагентів, якими не подано заяви про відмову/зупинення використання пільги на суму 5319780,00 грн.
		Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Електросталь» у періоді, який перевірявся, до складу податкового кредиту включено ПДВ по придбанню вугілля на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інформакс», ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів», ТОВ «Профсплав», ТОВ «Алеф строй інвест», ТОВ «КМ групп», ТОВ «Ракса», ТОВ «Асгард мета груп», ТОВ «ДТ-ТК», ТОВ «Везувій трейд», ТОВ «Електросталь-Курахове», в результаті завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість по придбаному вугіллю у контрагентів, якими не подано заяви про відмову/зупинення використання пільги на суму 5319780,00 грн. також відповідачем встановлено, що ТОВ «Електросталь» включено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних контрагентів, які взагалі не подавали до контролюючих органів заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ. Отже, відповідне право на формування податкового кредиту при придбанні такої продукції у товариства відсутнє. Крім того, з 01.01.2016 по 30.06.2018 встановлено випадки несвоєчасного подання контрагентами ТОВ «Електросталь» заяв про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, а саме: Концерн «Тріон», ТОВ «ДЗПМ», ТОВ «Міськснаб», ТОВ «Ришесс Юкрейн».
		Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС «Податковий блок» щодо контрагентів позивача. У зв`язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Відповідач до суду апеляційної інстанції не прибув був належним чином повідомлений про дату, час ти місце судового засідання.
		Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
		Згідно з матеріалами справи ТОВ «Електросталь» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 32582387, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Позивач перебуває на податковому обліку Офісу великих платників Держаної фіскальної служби України. 
		На підставі наказу Офісу від 16.08.2018 № 1537 згідно з направленнями від 29.08.2018 № 150-159, виданими Запорізьким управлінням Офісу здійснено планову виїзну документальну перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
		За результатами перевірки складено Акт від 12.11.2018 № 106/28-10-47-12/32582387 (далі  Акт перевірки), у висновках якого зазначено, що ТОВ «Електросталь» порушено:
		-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п.п. 140.4.2 п. 140.4, п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5, пп. 10-14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999за № 860/4153, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодам 2015 рік  14936 758,00 грн;1 квартал 2016 року  17166880,00 грн; півріччя 2016 року  22251 906,00 грн; три квартали 2016 року  26390970,00 грн; 2016 рік  69731461,00 грн; 1 квартал 2017року  293553503,00 грн; півріччя 2017 року  447215189,00 грн; три квартали 2017 року  397699069 грн,00; 2017 рік  496800538,00 грн; 1 квартал 2018 року  561072830 грн; півріччя 2018 року  563397334,00 грн загалом на суму 563397334,00 грн; 
		-п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 45, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період: квітень 2018 року  355947,00 грн, травень 2018 року  209922,00 грн, червень 2018 рок  168668,00 грн на загальну суму 734537грн;
		-п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за періоди січень-грудень 2015 року, березень-грудень 2016 року, січень-вересень 2017 року на загальну суму 11604507,00 грн;
		-п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2018 року  1614777,00 грн на загальну суму 1614777,00 грн, 
		-п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за періоди 2016 рік - 20733,38 грн; 2017 рік - 48147,20 грн; 1 півріччя 2018 року - 28008,13 грн, всього у сумі 96888,71 грн.
		ТОВ «Електросталь» не погодилося з висновками Акту перевірки та надіслало Офісу заперечення від 26.11.2018 № 407/02.
		За результатами розгляду заперечень товариством отримано відповідь про залишення їх без розгляду.
		На підставі Акту перевірки Офісом 13.12.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:
		-№ 0004944712, яким встановлено порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п. 140.4.2 п. 140.4. п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5. пп. 10-14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний податковий період: 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, перше півріччя 2018 року в розмірі 563397334,00 грн; 
		-№ 0004984712, яким встановлено порушення п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за завітний податковий період квітень-червень 2018 року на 832690,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 208172,50 грн;
		-№ 0004994712, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: червень 2018 року на 1614777,00 грн;
		-№ 0005004712, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за звітний податковий період: січень 2015 року, березень 2015 року, травень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року, березень-грудень 2016 року, січень-серпень 2017 року на загальну суму 10064451,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2516112,75 грн.
		Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «Електросталь» до Державної фіскальної служби України (скарга від 27.12.2018 № 407/1/02). 
		Рішенням від 27.02.2019 № 9670/6/99-99-11-04-02-85 про результати розгляду скарги Державна фіскальна служба України залишила податкові повідомлення-рішення Офісу від 13.12.2018 №№ 0004944712, 0004984712, 0004994712, 0005004712 без змін, а скаргу  без задоволення. 
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Електросталь» мало правовідносини на постачання металобрухту з ТОВ «УКРЛОМГРУП», ТОВ «ВТОРМЕТ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ВТОРМЕТ ЕКСПОРТ», ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМТРЕЙД», ТОВ «ПРАЙД-ГРУП». 
		Всі первинні документи на виконання вищезазначених правовідносин з постачання позивачу металобрухту та використання його у своїй господарської діяльності під час перевірки були надані, будь які зауваження щодо їх оформлення у відповідача відсутні, отже зазначена обставина не є спірною. 
		В акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що товариством не відображено у складі доходів операції з безоплатного отримання активу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах з вищезазначеними постачальниками металобрухту на загальну суму 502065065,00 грн, оскільки господарські операції з вищезазначеними контрагентами фактично не відбулись. Відповідач посилається на податкову інформацію, відповідно до якої встановлено неможливість цими підприємствами-контрагентами фактичного здійснення заявлених у первинних документах господарських операцій, відсутність актів обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам Закону України «Про металобрухт» на територіях відповідних адміністративних одиниць, що для податкового органу зумовило висновок про фіктивність господарської операції з постачальниками металобрухту.
		Також, ТОВ «Електросталь» мало господарські відносини з придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), послуг у контрагентів: ТОВ «ДОН ФЕРУМ ГРУПП», ТОВ «ВІК 2000», ТОВ «ВОСТОКПРОМЦЕНТР», ТОВ «ТД «СХІД АЛЕКС», ТОВ «КМ ГРУПП», ТОВ «МІСЬКСНАБ», ТОВ «СКІОН ТРЕЙД», TOB «АРМАЛІТ», TOB «ПРОФСПЛАВ», TOB «АММОЛ1Т ТРЕЙД», TOB «ТПК «ГРАНД-ТИТАН», ПП «БАГЛІЙМЕТ», TOB «РИШЕРСС ЮКРЕЙН», TOB «СІМУРГ ДСТ», ТОВ «СТІЛ-МЕТ», ТОВ «ДНЕПР MET».
		На підтвердження господарських операцій позивачем до перевірки надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій та використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначена обставина не є спірною та визнається сторонами. 
		Разом з цим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Електросталь» не відображено у складі доходів операції з безоплатного отримання активу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 56190679,00 грн, оскільки товари у зазначених суб`єктів господарювання не придбавались, в ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники даної продукції. Крім того, за даними автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» виявлено відсутність основних засобів, працівників, для здійснення таких операцій, що свідчать про неможливість здійснювати фінансово-господарську діяльність суб`єктами господарювання, що залучені до поставки цих ТМЦ, наявність відкритих кримінальних справ, не подання податкових звітів, також вони не є виробниками проданого товару.
		Крім того, по господарським операціям із зазначеними контрагентами податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 7672921 грн.
		Також встановлено, що на підставі договору оренди від 29.12.2017 № Е/17-18/51, укладеного з ТОВ «Електросталь-Курахове», надано в строкове платне користування виробничі, адміністративно-побутові будівлі та споруди, розташовані за адресою Донецька область, м. Курахове Примослова зона, 70.
		Згідно з актом перевірки встановлено порушення позивачем ПСБО 15 «Дохід» занижено доходи за операцією з надання в оренду нерухомого майна за договором, укладеним з ТОВ «Електросталь-Курахове» на суму 4649009,00 грн, оскільки надано майно в оренду з орендною платою 50000,00 грн щомісяця, по якому нараховує щомісяця витрати на його утримання у вигляді амортизаційних витрат у сумі 816501,6 грн. ТОВ «Електросталь-Курахове», на думку податкового органу, у вартості орендної плати не здійснює економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду. 
		Також, у порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України ТОВ «Електросталь» занижено податкові зобов`язання за операцією надання в оренду вищезазначеного майна на суму ПДВ  929802,00 грн за січень-червень 2018 року.
		Крім того, встановлено, що ТОВ «Електросталь» у спірному періоді до складу податкового кредиту включено ПДВ з придбанню вугілля на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інформакс», ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів», ТОВ «Профсплав», ТОВ «Алеф строй інвест», ТОВ «КМ групп», ТОВ «Ракса», ТОВ «Асгард мета груп», ТОВ «ДТ-ТК», ТОВ «Везувій трейд», ТОВ «Електросталь-Курахове», які звільнені від сплати ПДВ на підставі наданої пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. За висновками акту перевірки позивачем завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість по придбаному вугіллю у контрагентів, якими не подано заяви про відмову/зупинення використання пільги на суму 5319780,00 грн. 
		Вважаючи, що Офісом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч нормам чинного законодавства, ТОВ «Електросталь» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.
		 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі  ПК України).
		Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. ст. 1 ПК України). 
		Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
		Таким чином, на позивача покладено обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
		Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.
		Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Розділ V ПК України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
		За приписами п. 61.1 ст. 61, ст. 94 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Положеннями п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу регламентовано, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: 
		а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; 
		б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; 
		в) ввезення товарів на митну територію України;
		г) вивезення товарів за межі митної території України;
		е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
		Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
		дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
		Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною, а лише вказано, що податковий кредит позивача не підтверджено податковими накладними ТОВ «ДОН ФЕРУМ ГРУПП»  2953231,00 грн, ТОВ «Вік 2000» - 551386,00 грн, ТОВ «СІМУРГ ДСТ» - 202678,00 грн, ТОВ «КМ ГРУПП» - 224129,00 грн, ТОВ «Профсплав» - 772416,00 грн, ТОВ ТПК «Гранд Титан» - 1167100,00 грн, ТОВ «Армаліт» - 148236,00 грн, ТОВ «ВОСТОКПРОМЦЕНТР» - 810518,00 грн, ТОВ «Аммоліт Трейд» - 133891,00 грн, ТОВ «МІСЬКСНАБ» - 59817,00 грн, ТОВ «Скіон трейд» - 92365,00 грн, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС» - 65504,00 грн, ТОВ «РИШЕСС ЮКРЕЙН» - 23000,00 грн, ПП «Багліймет» - 144101,00 грн, ТОВ «Днепр Мет» - 274223,00 грн, ТОВ «СТІЛ МЕТ» - 50326,00 грн, а всього на суму 7672921,00 грн фактично через відсутність об`єкта оподаткування з ПДВ, оскільки зазначені постачальники не мають достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, власного або орендованого обладнання, нерухомого майна та земельних ділянок. У свою чергу постачальниками придбано товари та послуги, реалізовані у подальшому на адресу ТОВ «Електросталь» у контрагентів, які також не є виробниками товарів та виконавцями замовлених послуг. 
		Як зазначено в акті перевірки, в результаті зазначеного перевіркою відповідно до наданих підприємством документів не можливо встановити фактичного постачальника товарів, придбання яких документально оформлено від контрагентів позивача.
		Крім того, в акті перевірки зазначено, що отримана податкова інформація свідчить про нереальність здійснення операцій придбання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів  відсутнє дійсне формування активу, тобто факт виробництва, імпорту контрагентами у попередніх ланках ланцюга його продажу та докладно описана у акту перевірки.
		При цьому, в Акті перевірки по кожному з зазначених вище контрагентів наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі на виконання робіт та надання послуг, платіжні документи. 
		Будь які зауваження щодо складання податкових накладних та інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено. Також таких зауважень не було зазначено представником відповідача у судовому засіданні.
		Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.
		Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: 
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
		ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
		дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
		ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
		Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами. 
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. 
		Як вже зазначалось судом раніше, на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Згідно з п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.
		Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265-271 Господарського кодексу України. 
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
		Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум податку на прибуток та до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку. 
		Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.
		Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.
		Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
		Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
		ПК України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань. 
		Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН. 
		Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
		Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
		Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
		Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов`язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. 
		Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.04.2019 в справі № 811/1772/13-а. 
		Посилання апелянта на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару, та актів обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам Закону України «Про металобрухт» на територіях відповідних адміністративних одиниць спростовуються судом, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів. 
		Що стосується порушених кримінальних справ, то згідно з наданою податковим органом інформацією зазначені кримінальні справи не стосуються господарських операцій, які відбулись між ТОВ «Електросталь» та його контрагентами. Також суд зазначає, що порушення кримінальної справи не є належним доказом у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства. Доказів щодо наявності вироків по кримінальним справам, які пов`язані з господарськими операціями, які є предметом розгляду даної справи податковим органом не надано.
		Таким чином, Офіс дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами, не мали реального характеру, та про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на прибуток та податку на додану вартість.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року в справі № 805/4333/17-а, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.08.2017 № 0005964706, відповідно до якого встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 1514728,00 грн, визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 441323,00 грн. 
		Це рішення податкового органу прийнято на підставі акту перевірки від 19.10.2017 № 93/28-10-47-06/32582387, за висновками якого ТОВ «Електросталь» завищено суму бюджетного відшкодування за травень-липень 2017 року.
		Тобто податкове повідомлення-рішення № 0005004712 включає періоди, за якими вже прийнято рішення судом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. 
		Щодо включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, які були видані контрагентами, які звільнені від сплати ПДВ на підставі наданої пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПК України суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 45. підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.
		У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.
		Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.
		Пунктом 198.5. ст. 198 ПК України регламентовано, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		За приписами п. 198.6. ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком (п. 201.3. ст. 201 ПК України). 
		При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, /розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. 
		Податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками вугілля визначено ТОВ «Електросталь» виключно по податкових накладних, складених на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		Податковий орган як підставу для застосування до позивача штрафних фінансових санкцій зазначає, що постачальники вугілля зобов`язані були скласти податкові накладні за такою операцією на платника податку-покупця та у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини зробити запис «Без ПДВ» і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних». 
		Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у податкових накладних, складених ТОВ «ІНФОМАКС», ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ», ТОВ «Профсплав», ТОВ «АЛЕФ СТРОЙ ІНВЕСТ», ТОВ «КМ групп», ТОВ «РАКСА», ТОВ «АСГАРД МЕГА ГРУП», ТОВ «ДТ-ТК», ТОВ «ВЕЗУВІЙ ТРЕЙД», ТОВ «Електросталь-Курахове» відсутній запис «Без ПДВ» та всі вони були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначена обставина не є спірною та визнається сторонами. 
		Суд спростовує доводи апелянта щодо складення контрагентами позивача податкових накладних з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, оскільки всі зазначені податкові накладні були прийняті та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких ТОВ «Електросталь» було сплачено податок на додану вартість, що також не є спірною обставиною, та відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України цілком правомірно цей податок був віднесений до податкового кредиту в розмірі 5319780,00 грн.
		Крім того, відповідачем не надані докази того, що контрагенти ТОВ «Електросталь» - постачальники вугілля не задекларували свої зобов`язання з ПДВ на зазначені в Акті перевірки суми.
		Судом враховано доводи товариства, що йому не було відомо про те, що його контрагенти мали податкову пільгу, оскільки отримані податкові накладні не мали відповідного запису «Без ПДВ».
		Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
		За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.
		Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість на суму 5319780,00 грн.
		Що стосується встановленого актом перевірки порушення ПСБО 15 «Дохід» в частині заниження доходу за операцією з надання в оренду нерухомого майна за договором, укладеним з ТОВ «Електросталь-Курахове» на суму 4649009,00 грн, яка є складовою частиною суми, на яку податковим повідомленням-рішенням № 0004944712 зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пп. 14.1.3. пп. 14.1. ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). 
		Згідно з п.п. 22-23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (далі  П(С)БО 7), об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. 
		Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів. Знос основних засобів  це сума амортизації об`єкта основних засобів з початку його корисного використання (п.4 П(С)БО 7). 
		Отже амортизації не є витратою на утримання майна, переданого в оренду та не є витратою з надання майна в оренду. 
		Пунктом 10 П(С)БО 15 встановлено, що результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених умов: можливості достовірної оцінки доходу, імовірності надходження економічних вигод від надання послуг, можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу, можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення. 
		Таким чином, амортизація не здійснюється для надання послуг з оренди майна. 
		Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України (надалі  ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Статтею 286 ГК України регламентовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. 
		За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відтак, наведеними нормами чинного законодавства України не передбачено, що розмір орендної плати має бути не менше розміру нарахованої амортизації. 
		Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. 
		Як вбачається з договору від 29.12.2017 № Е/17/02-18/51 договірна вартість оренди складає 50000,00 грн з ПДВ. При цьому ст.20 ПК України не надає контролюючим органам право на встановлення ціни договору або зміни його розміру. 
		Відповідно до п.3 П(С)БО 15 це положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов`язані з договорами оренди тому порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України щодо заниження ТОВ «Електросталь» інших операційних доходів за операцією надання в оренду майна відповідачем не доведено.
		Щодо заниження податкових зобов`язань за надання в оренду майна на суму ПДВ 929802,00 грн за січень-червень 2018 року в порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України суд зазначає наступне:
		Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
		товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
		газу, який постачається для потреб населення.
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. 
		До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
		До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
		Згідно з матеріалами справи в Акті перевірки зроблено висновок про заниження ТОВ «Електросталь» податкових зобов`язань за операцією надання в оренду майна на суму ПДВ 929802,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Електросталь-Курахове» за договором оренди від 29.12.2017 № Е/17/02-18/51. Зазначеним договором оренди передбачено розмір орендної плати 50000,00 грн з ПДВ щомісяця.
		Отже, сума ПДВ визначена з договірної вартості оренди, що відповідає приписам п. 188.1 ст. 188 ПК України. При цьому відповідачем заниження бази оподаткування ПДВ послуги згідно з вимогами ПСБО 15 розраховано як різниця між розміром амортизаційних відрахувань та ціною послуги згідно договору.
		Разом з цим, як вже зазначалось раніше, відповідно до п. 3 П(С)БО 15 це положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов`язані з договорами оренди. Крім того, амортизація не є елементом витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду .
		Тому порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України по взаємовідносинах з ТОВ «Електросталь-Курахове» за договором оренди ТОВ «Електросталь» відповідачем не доведено.
		Під час розгляду справи податковим органом доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.
		Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено реальність здійснення господарських операцій.
		Крім того, суд відзначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображенням принципу, пов`язаного з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
		Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. 
		Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в справі № 200/4480/19-а  залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в справі № 200/4480/19-а  залишити без змін.
		Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 лютого 2020 року.
		Повний текст судового рішення складено та підписано 10 лютого 2020 року.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Колегія суддівМ. Г. Сухарьок 
		 
		 
		Т. Г. Гаврищук
		 
		 
		А. В. Гайдар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...