Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/1009/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2020.
Дата набрання законної сили: 18.08.2020
Номер судового провадження: 3139

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		06.02.2020 Справа № 920/1009/19 м. Суми
		Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участі секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1009/19 у порядку загального позовного провадження
		за позовом: Державного навчального закладу «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» (пр-т Курський, буд. 141, м. Суми, 40031, ідентифікаційний код 02547501), 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Регіональний центр утеплення» (пр-т Курський, буд. 147, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37524141),
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізар-Техносервіс» (пр-т Курський, буд. 147, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 35906730),
		про стягнення 99900,00 грн,
		за участі представників учасників справи:
		позивача - адвокат Рубан О.О. згідно ордеру № 1002135 від 05.12.2019,
		відповідача - директор Ткаченко Л.М. (паспорт серії НОМЕР_1 ), 
		третьої особи - директор Ткаченко Л.М. згідно наказу № 17-к від 19.12.2014.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До господарського суду звернувся позивач - державний навчальний заклад «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» (пр-т Курський, буд. 141, м. Суми, 40031, ідентифікаційний код 02547501) з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Регіональний центр утеплення» (пр-т Курський, буд. 147, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37524141) на свою користь вартість штукатурної станції PFT G 54E, 2008 року випуску, заводський номер № 312140080618332 в сумі 99900,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані позбавленням позивача права власності на придбане ним майно за договором поставки № 26 від 17.04.2012, за яке позивачем сплачено відповідачеві заявлену до стягнення грошову суму на підставі ст. 661 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
		Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито провадження у справі № 920/1009/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання  на 19.11.2019.
		Ухвалою від 19.11.2019 у справі № 920/1009/19 судом постановлено відкласти підготовче засідання на 05.12.2019. 
		05.12.2019 відповідач подав до суду відзив б/н від 05.12.2019 (вх. № 10043) на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання перед позивачем за договором поставки № 26 від 17.04.2012 в повному обсязі. Стосовно вилучення штукатурної станції в межах кримінального провадження №12013200260000813, відповідач зазначає, що позивачем не додано до матеріалів позовної заяви відомостей щодо прийнятого в цьому кримінальному провадженні судового рішення та причетності до зазначених обставин відповідача.
		Також відповідач повідомив суду у відзиві на позов про втрату первинних документів 14.06.2013, що підтверджується повідомленням Сумського МВ УМВС України в Сумській області № 5732 від 16.07.2013.
		Ухвалою від 05.12.2019 у справі № 920/1009/19 судом постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача,  товариство з обмеженою відповідальністю «Лізар-Техносервіс» (пр-т Курський, буд. 147, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 35906730); продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 18.01.2020; відкласти підготовче засідання на 24.12.2019, 11:20.
		16.12.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 16.12.2019 (вх. № 10342), де позивач не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що на сьогоднішній день позивач позбавлений права власності на майно, за яке він розрахувався належним чином, що порушує його права та законні інтереси.
		Ухвалою суду від 24.12.2019 у справі № 920/1009/19 постановлено усне клопотання представника позивача про витребування та огляд матеріалів справи №920/1855/15 задовольнити; витребувати з архіву господарського суду Сумської області та оглянути в судовому засіданні матеріалів справи № 920/1855/15; відкласти підготовче засідання на 03.01.2020, 12:00.
		03.01.2020 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення б/н від 02.01.2020 (вх. № 93 від 03.01.2020), відповідно до якого вона зазначає, що в квітні 2013 року між відповідачем і третьою особою укладено договір позики № 1 від 27.04.2013 на суму 150000,00 грн; на підставі договору купівлі-продажу № 17/06 від 17.06.2013 відповідачем придбано у третьої особи штукатурну станцію G-54 E, яка була аналогічною до штукатурної станції PFT-G 5, але мала кращі технологічні характеристики. Зазначена штукатурна станція поставлена третьою особою відповідачеві в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики, знаходилась у заводському пакуванні та була укомплектована шлангом високого тиску. Зазначене обладнання третьою особою в червні 2013 року було придбано у ТОВ «АСМ БАУ Інжинірінг-Південь» м. Одеса, яке на той час було єдиним офіційним представником виробника обладнання для будівництва KNAUF. У зв`язку з наведеним третя особа просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. 
		03.01.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання б/н від 03.01.2020 (вх. № 87), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази: копію платіжного доручення № 14 від 23.05.2012 та копію виписки банку про рух коштів по рахунку позивача за 24.05.2012.
		У підготовчому засіданні 03.01.2020 судом розглянуто питання, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
		03.01.2020 учасники справи усно повідомили суду, що всі докази, необхідні для об`єктивного розгляду даної справи по суті зібрані, та зазначили, що вважають за можливе закрити підготовче провадження у цій справі та перейти до її розгляду по суті.
		Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом ухвалою від 03.01.2019 постановлено долучити до матеріалів справи додаткові докази;  закрити підготовче провадження та призначити зазначену справу до судового розгляду по суті на 13.01.2020.
		Протокольною ухвалою в судовому засіданні по суті судом оголошувалась перерва до 30.01.2020.
		У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 06.02.2020.
		Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
		Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
		У судовому засіданні 06.02.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
		17.04.2012 між сторонами у справі укладено договір поставки №26 (далі договір), відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача, а позивач зобов`язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість у порядку і на умовах договору (пункт 2.1 договору).
		Відповідно до пункту 2.3 договору позивачем придбано у відповідача наступний товар: штукатурна станція PFT-G 5 - 1 шт., зварювальні напівавтомати - 15 шт., шпаклевочна станція ТМАХ-506 - 1 шт., нівелір лазерний - 2 шт., лазерна лінійка - 4 шт., шліфувальна машина для штукатурки - 1 шт.   
		Як вбачається з матеріалів цієї справи, відповідно до видаткової накладної №РН-0000005/1 від 21.05.2012 відповідач поставив позивачеві наступний товар: штукатурна станція PFT-G 5 - 1 шт., зварювальні напівавтомати - 15 шт. на загальну суму 189900,00 грн. (а.с. 12).
		Позивач розрахувався за штукатурну станцію 23.05.2012, що підтверджується копією платіжного доручення № 14 від 23.05.2012 та випискою про рух коштів із банківського рахунку позивача (а.с. 91-92). Вартість штукатурної станції згідно з первинними обліковими документами становить 99900,00 грн. 
		Судом встановлено та підтверджується сторонами, що позивач після отримання штукатурної станції у травні 2012 року з`ясував, що станція не укомплектована повністю, а саме: відсутній шланг високого тиску, а тому позивач повернув постачальнику (відповідачу) на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання б/н від 25.05.2015 на підставі акту приймання-передачі №1 від 25.05.2012 шпаклевочну станцію в кількості 1 шт. вартістю 95000,00 грн. і штукатурну станцію в кількості 1 шт. вартістю 99900,00 грн.
		Згідно з актом приймання-передачі №2 від 18.06.2013 до договору відповідального зберігання б/н від 25.05.2015 відповідач передав позивачу шпаклевочну станцію в кількості 1 шт. вартістю 95000,00 грн. і штукатурну станцію (G-54 Е-(380В) в кількості 1 шт. вартістю 99900,00 грн. 
		У матеріалах цієї справи копія акту №2 від 18.06.2013 відсутня, оскільки його оригінал був вилучений у позивача відповідно до протоколу обшуку від 22.01.2014 (а.с.15-18) та викрадений у відповідача (а.с.34). Однак сторони підтверджують обставини приймання-передачі майна, підписання такого акту, копію якого судом оглянуто в матеріалах справи №920/1855/15 (а.с.78 т.1).
		Штукатурна станція у стані, придатному до використання, доукомплектована шлангом для подачі сумішей була повернута відповідачем позивачеві. При цьому постачальник (відповідач у справі) пояснив позивачеві, що доукомплектування поставленої за договором № 26 від 17.04.2012 штукатурної станції не було можливе, оскільки шланг високого тиску окремо виробниками не поставляється, а нові штукатурні станції PFT в Україну не завозилися. 
		За таких обставин ТОВ «ВКП «Регіональний центр утеплення» передав ДНЗ «СМВПУ» штукатурну станцію G-54 Е, яка мала, як зазначив відповідач, кращі технічні характеристики. 
		Як зазначає третя особа, 27.04.2013 між відповідачем та третьою особою укладено договір позики № 1 (а.с. 77-78), відповідно до якого третьою особою отримано від відповідача грошові кошти в сумі 150000,00 грн. У червні 2013 року відповідач звернувся до третьої особи з проханням придбати для нього будівельне обладнання (штукатурну станцію). У подальшому між третьою особою та відповідачем у справі укладено договір купівлі-продажу № 17/16 від 17.06.2013, на підставі якого за актом № 1 приймання-передачі обладнання від 18.06.2013 третьою особою передано відповідачеві штукатурну станцію G-54 Е-(380В). Зазначене обладнання придбано третьою особою у ТОВ «АСМ БАУ Інжинірінг-Південь», м. Одеса на підставі рахунків № 87 від 19.06.2013 та № 18/6-2 від 18.06.2013 на загальну суму 111899,60 грн. (а.с. 79-86). Зазначена штукатурна станція передана третьою особою відповідачеві в рахунок часткового погашення заборгованості третьої особи перед відповідачем у цій справі за договором позики № 1 від 27.04.2013. 
		Проте судом установлено, що 31.07.2012 ТОВ НВП «Гарпун» придбало у ТОВ «Центр штукатурних технологій» штукатурну станцію PFT54 Е заводський №312140080618332 для власних потреб та водоповітряний шланг 3/4*40м та 01.08.2012 агрегат поставлено на облік основних засобів ТОВ НВП «Гарпун».
		У подальшому в квітні 2013 року штукатурну станцію було надано в оренду фізичній особі-підприємцю Федоркіну Олексію Сергійовичу, який 21.05.2013 повідомив, що дане обладнання було вкрадено з об`єкта, на якому він працював, розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, с.   Червоне, вул. Грушевського, 23.
		22.01.2014 в рамках кримінального провадження №12013200260000813 слідчим СУ УМВС України в Сумській області здійснено обшук нежитлових приміщень позивача за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 141 та вилучено штукатурну станцію G-54 Е, документи, в тому числі вищезгаданий акт №2 від 18.06.2013, які визнано речовими доказами.
		Зазначені факти встановлено господарським судом Сумської області під час розгляду справи № 920/1855/15, рішення від 12.01.2017 в якій набрало законної сили 03.10.2017, та відповідно до якого судом за товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Гарпун» визнано право власності на штукатурну станцію PFT G 54 Е, 2008 року випуску, заводський номер 312140080618332.  
		Сторонами не оспорюється, що саме це будівельне обладнання передавалося ними за актом приймання-передачі №2 від 18.06.2013 та було вилучено слідчим у позивача. У подальшому накладено арешт і визнано штукатурну станцію PFT G 54 Е, 2008 року випуску, заводський номер 312140080618332 речовим доказом у кримінальному провадженні.
		Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Суд, дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
		Статтею 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним. 
		Згідно із частиною першою статті 334 вищевказаного Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Дана стаття, встановлюючи загальне правило, пов`язує виникнення права власності у набувача за договором саме із передачею речі, а не з іншим моментом, наприклад, сплатою вартості товару. При цьому такою передачею визнається фактичне вручення майна набувачеві, здача його перевізникові чи організації зв`язку для відправлення, пересилання, фактичне надходження майна у володіння набувача (наприклад, поставка на склад), а також передачу йому товаророзпорядчого документа. Вручення даного документа означає передачу набувачу всіх повноважень з розпорядження майном. Набувач, якому переданий в установленому законом порядку товарно-розпорядчий документ, набуває права шляхом здійснення правочинів з даним документом продати товар, заставити його тощо. 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Видаткова накладна № РН-0000005/1 від 21.05.2012 підтверджує факт придбання позивачем як покупцем за договором поставки № 26 від 17.04.2012 штукатурної станції PFT G 5.
		Також матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем штукатурної станції PFT G 5 відповідачеві за договором відповідального зберігання від 25.05.2012, у зв`язку з некомплектністю зазначеної штукатурної станції та неможливістю її використання.
		Як встановлено рішенням Господарського суду Сумської області від 12.01.2017 у справі № 920/1855/15 за актом приймання-передачі № 2 від 18.06.2013 відповідачем передано позивачу шпаклевочну станцію (поршневий розпилювач RTX1500-220V EUROPE VERSION(702200001/2012/016458)) у кількості 1 шт. вартістю 95000,00 грн та штукатурна станція  (G-54 Е-(380В)) у кількості 1 шт. вартістю 99900,00 грн. У подальшому, 22.01.2014 в рамках кримінального провадження № 013200260000813 слідчим СУ УМВС України в Сумській області здійснено обшук нежитлових приміщень позивача за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 141 та вилучено штукатурну станцію G-54 Е; рішенням від 12.01.2017 у вищезазначеній справі судом визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Гарпун» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 13/62, код ЄДРПОУ 365501123) право власності на штукатурну станцію PFT G 54 Е, 2008 року випуску, заводський номер 312140080618332 , яку придбано останнім у відповідача 31.07.2012.
		З наведеного вище випливає, що зазначене майно придбано позивачем у відповідача як добросовісним набувачем, якому не було відомо про права третіх осіб на придбаний ним товар.
		За приписами статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. 
		У відповідності до вимог статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
		З метою захисту прав покупця законодавством встановлено додатковий правовий механізм притягнення до відповідальності про  давця у випадку задоволення позову третьої особи про витребування придбаного майна за договором купівлі-продажу. 
		Зазначена правова норма, яка визначає умови та порядок притягнення до відповідальності продавця за наведених в ній обставин.
		Добросовісність є загальною засадою цивільного права. Добросовісністю покупця слід визнати впевненість останнього у відсутності в будь-кого прав на товар, цивільний оборот якого не дає підстав припускати певну дефектність його правового режиму. Відтак, добросовісність покупця створює передумови до відшкодування продавцем йому шкоди, завданої позбавленням покупця володіння купленою річчю за рішенням суду товару.
		Тому формою відповідальності продавця перед по  купцем за умови перелічених обставин є відшкодування завданих покупцеві збитків. 
		Відповідно до статті 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Таким чином, у разі вилучення за рішенням суду товару у позивача, як добросовісного покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець (відповідач у справі) має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України).
		Твердження відповідача про повне виконання ним своїх зобов`язань за договором поставки №26 від 17.04.2012 суд вважає безпідставним, оскільки саме штукатурна станція (G 54 Е-(380В), яку відповідач передав позивачеві замість  PFT G 5, була вилучена у позивача правоохоронними органами та визнана речовим доказом в кримінальному проваджені. Зазначений факт ТОВ «ВКП «Регіональний центр утеплення» не спростовано. 
		Відповідачем і третьою особою не доведено походження штукатурної станції (G 54 Е-(380В), оскільки з поданих останньою доказів щодо її відносин з відповідачем щодо  придбання та передачі певного обладнання, перерахування коштів ТОВ «АСМ БАУ Інжинірінг-Південь» не вбачається, що вони мають відношення до цієї справи та вилученої у позивача штукатурної станції.
		За таких обставин наявні всі правові підстави для стягнення на підставі частини першої статті 661 ЦК України з відповідача як постачальника (продавця) збитків у сумі 99900,00 грн., що виразилися у втратах позивача як покупця на придбання майна, яке вилучено з його володіння за рішенням суду. 
		Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		У відповідності до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами, які містяться в справі та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
		Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.  Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.  Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Тому судовий збір у сумі 1921,00 грн. покладається на відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов задовольнити.
		2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Регіональний центр утеплення» (пр-т Курський, буд. 147, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37524141) на користь державного навчального закладу «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» (пр-т Курський, буд. 141, м. Суми, 40031, ідентифікаційний код 02547501) збитки в сумі  99900,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
		3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій          статті 261 цього Кодексу.
		Повне рішення складено 10.02.2020. 
		 
		 
		 
		Суддя                                В.В. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...