Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/1539/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2020.
Дата набрання законної сили: 07.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/810/994/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.
		Доповідач -Коновалова В.А.
		 
		Справа № 415/1539/19
		Провадження № 22-ц/810/994/19
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		                                              ПОСТАНОВА
		Іменем України
		07 лютого 2020 року                                                                                     м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Коновалової В.А.,
		суддів: Авалян Н.М., Луганської В.М., 
		за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		скаржник - управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу 
		за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області
		на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Фастовця В.М. в м. Лисичанську Луганської області, 
		за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, 
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в обґрунтування якого вказав, що він є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алчевську Луганської області та після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії, яка була оформлена в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області. Спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 є позивач, який мешкав разом з померлою, піклувався про неї та поховав її , а тому прийняв спадщину фактично.
		Позивач звертався до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що неможливо встановити коло спадкоємців, які фактично прийняли спадщину та отримати такі дані неможливо, так як органи, які мають право їх видавати, знаходяться у м. Алчевську, тобто на території, яка тимчасово непідконтрольна владі України, та відповідно позивачем пропущений термін подання заяви про прийняття спадщини.
		Позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії, яка була оформлена в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року, яка була оформлена в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в сумі 18786,75 грн в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про судові витрати.
		Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси інших осіб, тому визнання позову відповідачем слід прийняти.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області, яке не брало участі у справі, просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області вказує на те, що судом не розглядалось питання щодо місця відкриття спадщини. Відповідно до пенсійної справи ОСОБА_3 останнім місцем її реєстрації є м. Алчевськ Луганської області, вона не була внутрішньо переміщеною особою. 21 грудня 2018 року до управління звернувся ОСОБА_4 із заявою про отримання допомоги на поховання, надавши копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 20 грудня 2018 року, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 20 грудня 2018 року, копію паспорту померлої, копії документів, що засвідчують його особу.
		Також, управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області посилається на те, що судом першої інстанції не розглядалось питання можливого ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця.
		Додатково управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області вказує на те, що при розгляді таких справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину. Проте, в тексті оскаржуваного рішення суду не зазначено, які дії проведено судом для вирішення зазначеного питання.
		Крім того, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що невідомо яким чином суд повідомляв відповідача про розгляд справи, адреса місця реєстрації якого знаходиться на тимчасово окупованій території України.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , просив закрити апеляційне провадження, зазначивши, що оскаржуваним рішенням встановлено, що позивач не мав можливості оформити свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з тим, що отримав відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, іншої можливості успадкувати недоотриману пенсію після смерті матері без звернення до суду у позивача не було.
		Також, позивач посилається на те, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області не надано доказів та не наведено підстав щодо порушення вказаним рішенням його прав та інтересів, не зазначено яким чином оскаржуване рішення суду впливає на право управління щодо успадкування спадщини позивачем чи відповідачем на недоотриману пенсію після смерті матері.
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року відповідачу роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від ОСОБА_2 не надійшло відзиву на апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області.
		Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, викликались в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".
		Представник управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
		В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. 
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені обставини про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року, яка була оформлена в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в сумі 18786,75 грн. 
		Також, суд виходив з того, що при зверненні до приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що неможливо встановити коло спадкоємців, які фактично прийняли спадщину та отримати такі дані неможливо, так як органи, які мають право їх видавати, знаходяться у м. Алчевську, тобто на території, яка тимчасово непідконтрольна владі України, та відповідно позивачем пропущений термін подання заяви про прийняття спадщини.
		Суд вважав, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси інших осіб, тому визнання позову відповідачем слід прийняти.
		Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
		Таким чином, обставинами, які підлягають встановленню та доказуванню у даній справі, є встановлення кола спадкоємців та наявність підстав для переходу права власності в порядку спадкування.
		Судом становлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року, яка була оформлена в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в сумі 18786,75 грн. 
		Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті останньої фактично проживали за однією адресою - АДРЕСА_1 . 
		На підтвердження обставин постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачем надана ксерокопія довідки з місця проживання № 1066 від 28 листопада 2018 року.
		Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. У справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до правовідносин у даній справі застосуванню підлягають "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
		Тому колегія суддів приймає до уваги зміст довідки № 1066 від 28 листопада 2018 року, виданої Управлінням житлово-комунального господарства м. Алчевськ щодо обставин постійно проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		       Отже, позивачем надано докази на підтвердження обставин постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.
		Зазначені вище обставини свідчать про те, що  ОСОБА_1 у відповідності до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , і згідно до вимог ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем, із заявою про відмову від спадщини не звертався. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. 
		В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області вказує на те, що при розгляді таких справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину. Проте, в тексті оскаржуваного рішення суду не зазначено, які дії проведено судом для вирішення зазначеного питання.
		Матеріали справи не містять доказів щодо з`ясування судом першої інстанції зазначених вище обставин, проте в мотивувальній частині тексту оскаржуваного рішення суд посилається на постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. 
		У зв`язку із вказаними обставинами судом апеляційної інстанції досліджувалась постанова приватного нотаріуса Лисичанського міського округа Луганської області Бойко Юрія Вікторовича про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 січня 2019 року.
		В постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 січня 2019 року зазначено, що за даними Спадкового реєстру після померлої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня спадкова справа. Ця інформація свідчить про те, що протягом визначеного терміну ніхто зі спадкоємців, в тому числі і ОСОБА_1 , не звертався до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про її прийняття. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущеним терміном для її прийняття та відсутності документального факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем за однією адресою на дату смерті останнього. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України  передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
		Зазначені обставини свідчать про те, що позивач до звернення до суду із позовом звертався до приватного нотаріуса Лисичанського міського округа Луганської області Бойко Юрія Вікторовича із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Проте, нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю встановити факт сумісного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки довідка з місця проживання видана органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території.
		Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Згідно відповіді управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області № 4460/02-02 від 11.05.2019 року за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася недоотримана пенсія в сумі 18786,75 грн, за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року. 
		Встановивши, що за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримала пенсію у розмірі 18786,75 грн, а позивач є її спадкоємцем за законом першої черги та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач як спадкоємець набув право власності на невиплачену спадкодавцю пенсію. 
		Оскільки управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області недотримана ОСОБА_3 пенсія у розмірі 18786,75 грн не виплачується позивачу, то ці обставини свідчать про порушення прав позивача на отримання вказаної суми. 
		Судом апеляційної інстанції, виконуючи покладені на суд завдання цивільного судочинства щодо справедливого та своєчасного вирішення цивільної справи, забезпечуючи проведення змагального процесу, з`ясовані обставини щодо наявність підстав для переходу права власності в порядку спадкування на недоотриману спадкодавцем пенсію та перевірено право позивача на набуття права власності в порядку спадкування за законом щодо недоотриманої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року в сумі 18786,75 грн.
		Посилання управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області на те, що судом першої інстанції не розглядалось питання можливого ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, не заслуговує на увагу, оскільки предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а зазначене питання не є предметом розгляду у цій справі. Крім того, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування у зв`язку з ухиленням від надання допомоги спадкодавцеві, може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч. 2 ст. 1259 ЦК України. Однак таких вимог у встановленому законом порядку не заявлялося.
		Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що за допомогою на поховання 21 грудня 2018 року звернувся ОСОБА_4 , надавши копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 20 грудня 2018 року, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 20 грудня 2018 року, копію паспорту померлої, копії документів, що засвідчують його особу, з огляду на таке.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 звертаючись до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області про отримання допомоги на поховання після померлої ОСОБА_3 , діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі виданої та нотаріально посвідченої довіреності від 29 січня 2019 року. В зазначеній довіреності вказано, що ОСОБА_4 уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України, його структурних підрозділах, будь-яких відділеннях Укрпошти, з приводу оформлення спадкових справ та отримання допомоги на поховання, та недоотриманих грошових коштів (пенсії) його матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Дані обставини свідчать про те, що допомога на поховання після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримана її сином ОСОБА_1 .
		Доводи апеляційної скарги про те, що невідомо яким чином суд повідомляв відповідача про розгляд справи, адреса місця реєстрації якого знаходиться на тимчасово окупованій території України, не заслуговують на увагу, оскільки це повідомлення не стосується прав управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області.
		Посилання у відзиві на апеляційну скаргу про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю у зв`язку з тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права та інтереси управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області не вирішувались, не заслуговує на увагу, оскільки предметом спору у даній справі є визнання права власності у порядку спадкування на недоотриману пенсію, яка нараховується та виплачується саме управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області.
		Відповідно до ч. 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Отже, в управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області виникає обов`язок виплати позивачу недоотриманої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року в сумі 18786,75 грн.
		Таким чином, суд повинен з`ясовувати лише питання чи виникло у позивача право власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію.
		Посилання у відзиві на апеляційну скарзі на те, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області в апеляційній скарзі зазначені недостовірні дані, що спричинило поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
		Позивач був обізнаний про подання управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області апеляційної скарги, надавав письмове клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження (а.с.49). Проте, доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні, на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, не надав.
		Управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області, яке не було залучено до участі у справі, до апеляційної скарги надані докази поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. 
		 
		Щодо суті апеляційної скарги
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. 
		       З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області.
		Керуючись ст.ст. 76, 77, 81, 367, п. 1 ч. 1 ст. 374,  ст. 375, 384 ЦПК України, ст.ст. 1216,1220,1268-1270 ЦК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганській області залишити без задоволення.
		Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.
		 
		Головуючий                                                                                    В.А. Коновалова
		 
		Судді Н.М. Авалян
		 
		                                                                                                          В.М. Луганська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...