Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/11447/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2020.
Дата набрання законної сили: 07.02.2020
Номер судового провадження: 61-10581ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                 
		Іменем України                                   
		07 лютого 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа № 754/11447/18
		провадження № 61-10581св19
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		третя особа - П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня            2019 рокуу складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                  ОСОБА_2 , третя особа - П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.  
		Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати             ОСОБА_3 , якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Наприкінці 2016 року він тяжко захворів та за рекомендаціями лікарів йому було заборонено фізичні навантаження та довготривалі поїздки. Вони з матір`ю проживали у різних містах, а тому через хворобу він не мав можливості приїхати до неї. Про смерть матері його не повідомили.
		13 серпня 2018 року з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 набула право власності на квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом                        від 07 серпня 2017 року. Вказував, що при отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона не повідомила державного нотаріуса про те, що у померлої є спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на момент смерті матері він перебував на пенсії і був непрацездатним. 
		Вважає, що строк на подачу заяви на прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин.
		З огляду на викладене,  ОСОБА_1 просив суд  визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці після набрання судовим рішенням законної сили, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 07 серпня 2017 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори на квартиру АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року в задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для поновлення йому строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходив з того, що причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними труднощами для вчинення цих дій.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		23 травня 2019 року  ОСОБА_1  звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня           2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
		Аргументи учасників  справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на обставини, які були підтверджені показами свідків про те, що мати  ОСОБА_3 покинула  ОСОБА_1 ще у дитинстві. При зустрічі в           2000-х роках, спілкування між матір`ю та заявником довго не тривало, оскільки ОСОБА_2 чинила ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з матір`ю.
		Поза увагою судів залишився той факт, що відповідач не повідомила нотаріуса про те, що у спадкодавця є син, а нотаріус не здійснив будь-яких дій щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадкової справи.
		Судами першої та апеляційної інстанцій помилково не враховано доказів щодо фізичного стану ОСОБА_1 , а саме довідка про його стан здоров`я та покази свідків. Разом з тим суди не звернули уваги на висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 532/1645/16-ц, від 10 жовтня 2018 року № 643/15965/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі             № 385/1449/15-ц.
		Доводи інших учасників справи
		У серпні 2019 року  ОСОБА_2  подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що позивачем не доведено, що в нього дійсно існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для несвоєчасного виконання обов`язку, як спадкоємця, подати заяву про прийняття спадщини. Правова позиція щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в таких випадках викладена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 15 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (провадження           № 6-85цс12), від 04 листопада 2015 року (провадження № 6-1486цс15), постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц.
		Крім того, за змістом статті 63 Закону України «Про нотаріат» обов`язок нотаріуса про повідомлення спадкоємців розповсюджується лише на тих осіб, місце проживання та роботи яких відоме. Проте, позивачем не доведено, що нотаріус була обізнана про його місце проживання або роботи.
		Також, позивач не скористався своїм правом звернутись до нотаріуса за своїм місцем проживання для посвідчення заяви про прийняття спадщини та направлення такої заяви за місцем відкриття спадкової справи рекомендованим поштовим відправленням.
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_2  вважає, що судові рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права з урахуванням наявної судової практики у справах з аналогічними вимогами, тому слід залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 .
		Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
		18 жовтня 2011 року ОСОБА_3 зробила розпорядження, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_2 .
		У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 07 серпня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Інші особи із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
		Згідно з довідкою від 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 звертався до лікаря ОСОБА_4 за консультацією 08 грудня 2016 року зі скаргами на постійний головний біль, нудоту та інше та після об`єктивного обстеження лікарем, було призначено симптоматичну терапію та рекомендовано пройти додаткові обстеження; протягом даного період позивач консультується з приводу свого самопочуття та приймає призначене лікування.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, заявник як на поважність причини пропуску вказував, що наприкінці 2016 року він важко захворів та за рекомендаціями лікарів йому було заборонено фізичні навантаження та довготривалі поїздки, а також на те, що він не був обізнаний про смерть матері.
		Проте, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що сама по собі довідка згідно якої позивач звертався до лікаря за консультацією 08 грудня 2016 року, не може свідчити про те, що ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
		За вказаних обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що позивачем не доведено, що в нього дійсно існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для несвоєчасного виконання обов`язку, як спадкоємця, подати заяву про прийняття спадщини та не надано доказів, що у нього не було об`єктивної можливості дізнатися про смерть матері, дійшов обґрунтованого висновку про те, що причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач не можуть бути визнані поважними.
		Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальний дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
		Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення відповідачем нотаріуса про те, що у спадкодавця є син, а нотаріусом не здійснено будь-яких дій щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадкової справи є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не доведено, що нотаріус, який відкрив спадкову справу, знав або міг знати про наявність у спадкодавця спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, а також його місце проживання чи роботи.
		Інші доводи наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 Є. В. Петров
		                                                                                                            А. А. Калараш
		                                                                                                            С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...