Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/49273/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2020. Зареєстровано: 12.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2020.

Номер судового провадження: 2-3110/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/49273/18-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2019 року                        Печерський районний суд м. Києва
		суддя Батрин О.В.
		секретар судового засідання Шевченко Т.В.,
		справа № 757/49273/18-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»
		третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, визнання недійсним пункту кредитного договору,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У жовтні 2018  року  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, визнання недійсним пункту кредитного договору. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.01.2014 між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір № К-5668980 (далі - договір), згідно з яким вона отримала кредитні кошти в сумі 294 474,00 грн. з процентною ставкою в розмірі 16,5% річних у разі, якщо вона належним чином виконує умови договору та 26% річних у разі невиконання будь-якого із зобов`язань за договором. Пунктом 9.1 договору передбачено, що за порушення позичальником строків сплати ануїтентних платежів та/або інших платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 1% від суми несплаченого ануїтентного платежу за кожний день такого порушення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків сплати платежів, передбачених п.п.1.1., 1.4, 3.4, 3.14, 3.16 цього договору, а також будь-яких інших строків сплати платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити ануїтентний платіж. Крім того, зазначає, що п. 9.2 договору встановлена ще одна відповідальність за невиконання умов договору, а саме - штраф у розмірі 5% від суми кредиту, визначеної п.1.1 договору. У зв`язку з неможливістю виконати в повному обсязі свої зобов`язання за договором, у позивача станом на 30.07.2018 виникла заборгованість, яка складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 260 260,85 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 129 384,11 грн., суми пені в розмірі 1 188 192,55 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14 723,70 грн. Позивач вважає, що п. 9.1 договору суперечить вимогам законодавства, а тому в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний судом недійсним. Зокрема, позивач зазначає, що п. 9.1 договору не відповідає ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умова цього пункту є несправедливою, адже встановлює значно завищену компенсацію за невиконання умов договору. Також зазначає, що договором встановлена подвійна цивільно-правова відповідальність за невиконання умов договору, що суперечить ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме зобов`язання.
		Ухвалою суду від 09.10.2018 відкрито провадження у вказаній справі за правилами позовного (загального) провадження.
		Ухвалою суду від 10.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви від ТОВ «Росвен Інвест Україна» про залучення до участі у справі в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору. Залучено у вказаній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Росвен Інвест Україна».
		Ухвалою суду від 02.04.2019 замінено у вказаній цивільній справі відповідача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Росвен Інвест Україна».
		21.06.2019 представник відповідача ТОВ «Росвен Інвест Україна» через канцелярію суду подав заяву, в якій просив визнати позовні вимоги та обставини, що наведені в позовній заяві в повному обсязі та задовольнити позовні вимоги. Про наслідки визнання позову відповідачу відомо.
		07.12.2018 представник третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через канцелярію суду подав письмові пояснення, згідно з якими просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
		У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Через канцелярію суду представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.
		Інші учасники справи до судового засідання не з`явились. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
		Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що 22.01.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є відповідач ТОВ «Росвен Інвест Україна», укладено договір № К-5668980, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» надав позивачу грошові кошти у розмірі 294 474,00 грн., а позивач зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16,5% річних у разі, якщо вона належним чином виконує умови договору та 26% річних у разі невиконання будь-якого із зобов`язань за договором (а.с. 5-9).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором у позивача станом на 30.07.2018 виникла заборгованість за договором, яка складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 260 260,85 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 129 384,11 грн., суми пені в розмірі 1 188 192,55 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14 723,70 грн. (а.с. 11-17).
		Відповідно до п. 9.1 договору, за порушення позичальником строків сплати ануїтентних платежів та/або інших платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 1% від суми несплаченого ануїтентного платежу за кожний день такого порушення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків сплати платежів, передбачених п.п. 1.1., 1.4, 3.4, 3.14, 3.16 цього договору, а також будь-яких інших строків сплати платежів, передбачених цим договором, Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити ануїтентний платіж.
		Відповідно до 9.2 договору за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов`язковість надання яких передбачено цим договором (в тому числі документів за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов`язкового надання документів), а також за порушення позичальником зобов`язань, зазначених в п.п. 5.1-5.11 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5% процентів від суми кредиту, визначеної п. 1.1 цього договору. 
		Обґрунтовуючи позов, позивач просить визнати п. 9.1 договору недійсним з тих підстав, що умова цього пункту є несправедливою, оскільки суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також порушує ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачені підстави, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, п`ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою ( правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		За правилами ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Аналізуючи положення п. 9.1 та п. 9.2 договору, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає, що на позивача покладено подвійну цивільно-правову відповідальність у вигляду пені в розмірі 1 188 192,55 грн. та штрафу в розмірі 14 723,70 грн., що не заперечується представником відповідача.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15 про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Відповідно до ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Отже, на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		Відповідно до ч. 1, 2, п. 5 ч. 3, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		Тобто, з правового змісту вказаної норми вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності; 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Як встановлено судом і не заперечується представником відповідача, у вказаному договорі, зокрема, в п. 9.1 встановлена пеня в розмірі 1% від суми несплаченого ануїтентного платежу за кожний день такого порушення, що є непропорційною сумою компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором, відповідно до розміру тіла кредиту та відсотків, тобто свідчить про несправедливі умови, враховуючи покладення на позивача цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу, що встановлений п. 9.2 договору. 
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що умова п. 9.1 договору порушує передбачені ЦК України та Конституцією засади добросовісності, справедливості та розумності.
		Враховуючи встановлені судом обставини справи, аналізуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав відповідно до ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсним пункту 9.1 договору, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 3, 5, 6, 16, 203, 215, 549 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 206, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, визнання недійсним пункту кредитного договору - задовольнити.
		Визнати пункт 9.1 кредитного договору № К-5668980 від 22.01.2014р., укладеного між ОСОБА_1 Ідентифікаційний та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», - недійсним.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальність «Росвен Інвест Україна»: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корп. 1, код ЄДРПОУ 37616221
		Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.
		 
		Суддя                                                                О.В.Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...