Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/2656/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2020. Зареєстровано: 12.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2020.
Дата набрання законної сили: 11.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/810/1143/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 415/2656/19 
		Провадження № 22-ц/810/1143/19 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 лютого 2020 року                                                                  м. Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого - судді Кострицького В.В.,
		суддів: Коновалова В.А., Лозко Ю.П.,
		за участю секретаря Сінько А.І.,
		учасники справи:
		позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		в с т а н о в и в:
		У березні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку чим підписав заяву № б/н від 17 березня 2012 року, згідно якої відповідач по справі отримав кредит у розмірі 9600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 24 лютого 2019 року заборгованість за вищезазначеним договором становить 327064,49 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 9263,99 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 315 800, 50 грн, заборгованості за пенею та комісією - 2000,00 грн. При чому позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Враховуючи викладене Банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 125589,54 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 9263,99 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом з 17.03.2012 по 31.12.2017 року - 116 325,55 грн.
		Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
		Не погодившись з таким рішенням, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає, що воно прийнято з порушенням матеріального і процесуального права, просила її скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми та принципи процесуального права, а саме: рівності перед законом і судом (ст.6 ЦПК України), змагальності сторін (ч.3 ст.11 ЦПК України), диспозитивність цивільного судочинства ( ч. 1 ст. 13 ЦПК України), а також ст. ст. 81, 83, 89 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		На думку апелянта суд першої інстанції порушив вищезазначені норми процесуального законодавства, оскільки здійснив розгляд справи поверхнево та упереджено, не спрямував розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Також судом першої інстанції не застосовано ( ст.ст. 204,509,526,527, 626,629, 638, 1054 ЦК України), які підлягають обов`язковому застосуванню та через дійшов до неправильного висновку. Тому з зазначеними висновками суду, АТ КБ «Приватбанк» погодитись не може виходячи з того, що АТ КБ «Приватбанк» надано до суду копію анкети-заяви на двох сторінках від 12 вересня 2013 року, з чіткою наведеною інформацією, а саме: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається , що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим що зазначена заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифи зіставляються між ним і банком договір о наданні банківських послуг, також зазначено, що клієнт ознайомлений із договором о наданні банківських послуг до його укладання та згоден з його умовами, а також повідомлений про необхідність регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті «Приватбанка» www.pb.ua .
		Укладення такого кредитного договору відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України не суперечить вимогам чинного законодавства України.
		Таким чином, на думку апелянта суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно ст. 374 ЦПК України є підставою для скасування рішення. 
		Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази по справі, невірно витлумачено та застосовано норми матеріального права, не перевірено розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розмірі встановлених обов`язкових платежів. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30.10.2019 року по справі №415/2668/19 і ухвалити нове рішення яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2019 року в даній справі визначено склад колегії суддів: Кострицький В.В. (головуючий суддя), Назарова М.В., Лозко Ю.П..
		Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження.
		Ухвалою суду від 13 січня 2020 року призначено судовий розгляд справи на 21 січня 2020 року.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 року в даній справі визначено склад колегії суддів: Кострицький В.В. (головуючий суддя), Коновалова В.А., Лозко Ю.П..
		Після призначення до розгляду апеляційного провадження у справі три рази призначався судовий розгляд, однак у зв`язку з відсутністю даних про належне повідомлення відповідача розгляд справи відкладався.
		Представник апелянта у судове засідання не з`явився, надавши заяву про те, що не заперечує проти винесення рішення, підтримує доводи скарги. 
		Що стосується відповідача, всі судові повідомлення про розгляд справи за адресою зазначеною як реєстрації та мешкання у м. Лисичанськ, повертаються до суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», «інші причини, що не дали змоги вручити поштове відправлення», «адресат відсутній за вказаною адресою».
		Наведене свідчить про вжиття судом всіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
		У зв`язку із зазначеним у відповідності до вимог п. 11 ст. 128 ЦПК України судом п`ять раз завчасно до судових розглядів розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
		Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
		Тому з урахуванням тривалості провадження по теперішній справі, з метою дотримання гарантованого позивачу як стороні цього провадження права на розгляд його справи впродовж розумного строку, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, що 17 березня 2012 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що він разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).
		Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог.
		Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі та вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
		Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
		Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 17 березня 2012 року між банком ПАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому внаслідок реорганізації - АТ КБ «ПриватБанк») був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 9600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до п. 2.1.1.5.5. з видачею кредитної картки.
		На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача, копію його паспорту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.
		Надані АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
		Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
		Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування.
		03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами  шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача кредитних коштів в сумі 9263, 99 грн, які він фактично отримав на підставі заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. 
		Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «КБ «ПриватБанк» процентів та неустойки за договором кредиту, оскільки позивачем не доведено погодження з відповідачем розміру процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у виді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		У зв`язку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
		Ухвалюючи нове судове рішення, колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17 березня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). 
		Крім того, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 березня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 березня 2019 року). Так кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. 
		Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, апеляційний суд доходить наступного, що у разі визнання анкети-заяви о приєднанні до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» як чинного договору, то в такому разі у вказаних домовленостях сторонами не зазначено усі умови користування кредитом, а саме заборгованості за процентами за користування кредитними коштами , що встановлено позивачем у розмірі 125589,54 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 9263,99 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом з 17.03.2012 по 31.12.2017 року - 116 325,55 грн у зв`язку з чим вбачається порушення процесуальних норм права.
		Також при укладенні вказаної анкети-заяви вбачаються порушення частин першої, другої статті 207 ЦК України, що відображується в тому, що зазначені вище домовленості повинні бути вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. 
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, про, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		Таким чином, колегія суддів, зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 9263,99 грн.
		Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1921 грн., при поданні апеляційної скарги - судовий збір в сумі 2881,50 грн., а всього 4802,50 грн. (а.с.1, 61). Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» 
		 
		 
		 
		підлягають частковому задоволенню, то судові витрати відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 354, 25 гривень. 
		Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року задовольнити частково. 
		Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2019 року скасувати повністю.
		У справі ухвалити нове рішення яким позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»  (код ЄДРПОУ 14360570)  заборгованість за кредитним договором б/н  від 17 березня 2012 року, яка складається із заборгованості за кредитом 9263,99 (дев`ять тисяч двісті шістдесят три ) гривені,   та у відшкодування судового збору 354, 25 гривень.
		У задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з дня   прийняття  і  касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 Цивільного процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 11 лютого 2020 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                             В.В. Кострицький
		 
		 
		Судді                                                                       В.А. Коновалова
		 
		 
		 
		                                                                                                   Ю.П. Лозко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...