Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/8414/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2020. Зареєстровано: 12.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2020.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/811/3038/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/8414/17                Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б. 
		Провадження № 22-ц/811/3038/18         Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. 
		Категорія:84
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		    04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді  Шандри М.М.
		суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
		секретаря: Бадівської О.О.
		за участю: представника позивачів  ОСОБА_1 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом Національної спілки художників України, Львівської обласної організації Національної спілки художників України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет», ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію,
		ВСТАНОВИЛА:
		Національна спілка художників України (далі -НСХУ) та Львівська обласна організація Національної спілки художників України звернулися до суду з позовом до ТзОВ «Захід.нет», ОСОБА_2 , в якому просили визнати недостовірною та зобов`язати відповідачів спростувати інформацію, опубліковану 15.05.2017 на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», а саме:
		- «Варто зауважити, що згідно з Статутом НСХУ, то процедура виключення членів Спілки не передбачає ініціативи центральних органів НСХУ», цитата колишнього голови ЛОО НСХУ М.Шимчука: «Ініціювати виключення того чи іншого члена спілки мають низові структури, наприклад секція, тоді це рішення затверджує правління і тоді воно скеровується до Києва, де рішення може бути або затверджене, або ні. Неможливо, щоб виключення відбувалось навпаки, щоб таке рішення приймалось у Києві».
		- «Власником майна на Мучній, 32 є TOB «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об`єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».
		- «Керівником також був ОСОБА_3 , а засновником - НСХУ. 21 березня 2017 року об`єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року».
		- «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року)».
		- «Комбінат припинив свою діяльність кілька років тому. Зараз ми робимо роботу по перезапуску виробничих процесів, тільки по новим бізнес-моделям. Наша робота спрямована на те, щоб зробити нову інфраструктуру. Ми прийшли до висновку, що будівля як актив для майнового комплексу спілки є зайвою. Тому було запропоновано цей актив продати і кошти, виручені від продажу, скерувати на реконструкцію самої фабрики. Чи було приміщення продано, я не знаю. Я лише готував документи, а рішення приймала спілка. Цей об`єкт було продано»
		-«6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TOB «K17».
		- «К17» було створено також в цей день. Засновником компанії вказано TOB «Укртепло-Львів».
		В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 15.05.2017 виданням«Захід.нет», зокрема журналістом ОСОБА_4 було опубліковану статтю під назвою «Зовсім не художня історія». У зазначеній статті наведено нібито факти, що стосуються статутної діяльності та майнових питань Національної спілки художників України та Львівської обласної організації Національної спілки художників України. Проте, позивач стверджує, що ряд зазначених устатті фактів та обставин не відповідають дійсності та є неправдивими. Так, зокрема Статут НСХУ в редакції 2007 року, передбачає, що Правління (Рада) Спілки здійснює прийом та виключення зі Спілки. Процедура прийому та виключення з числа членів Спілки врегульована відповідним Положенням, до якого відсилає п. 4.5. Статуту НСХУ. Зокрема, у п. 19, 20 та 21 зазначеного Положення чітко розписано порядок виключення з членів Спілки, документи та підстави, на основі яких відбувається виключення з числа членів Спілки.
		Зазначає, що підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) було створено Національною спілкою художників України ще у 2009 році, з внеском до статутного капіталу майнового комплексу на Мучній, 32 у м. Львові. 21 березня 2017 року відбулась процедура реорганізації - змінено лише організаційно-правову форму «Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури», що є очевидним, враховуючи, що код ЄДРПОУ TзOB залишився той самий, що був у підприємства об`єднання громадян. Процедура реорганізації шляхом перетворення передбачає автоматичний перехід майна, прав і обов`язків підприємства, що реорганізується, до підприємства правонаступника. Під час процедури реорганізації засновник ЛФСКС залишається той самий - НСХУ.
		Крім того, у статті від 15.05.2017 частково згадано майстерні у Стрийському парку, зокрема: «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року). Позивач зазначає, що такі є хибними, оскільки «УкрСиббанк» не є та ніколи не було власником будівлі павільйону (творчих майстерень) по АДРЕСА_1 .
		Також у статті від 15.05.2017 року нібито цитується ОСОБА_5 Оленчин щодо Художньо- виробничого комбінату. Позивач стверджує, що вказана цитата не відповідає сказаному під час інтерв`ю. Твердження «Чи було приміщення продано, я не знаю» виключає інше твердження «Цей об`єкт було продано».
		Щодо Художньо-виробничого комбінату, в статті наведено: «6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TOB «К17», проте, позивач стверджує, що це неправдива інформація, оскільки управитель - ТзОВ «КУП Акрополь» не укладав жодних договорів з ТзОВ «К17» та будь-яким іншим способом не передавав майно по АДРЕСА_2 цій юридичній особі.
		Окрім того позивач зазначає, що ТзОВ «К17» створено Національною спілкою художників України з внеском до статутного капіталу будівлі по АДРЕСА_2 , а ТзОВ «Укртепло-Львів» не засновувало ТзОВ «К17», а набуло корпоративних прав, після укладення відповідного договору купівлі-продажу зі Спілкою.
		Відтак, позивач вважає, що твердження автора статті є недостовірною інформацією та такою, що принижують ділову репутацію позивачів. Просить позов задоволити.
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року позов задоволено частково.
		Визнано недостовірною інформацію, опубліковану 15 ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», а саме:
		- «Власником майна на Мучній, 32 є TOB «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об`єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».
		- «Керівником також був ОСОБА_3 , а засновником - НСХУ. 21 березня 2017 року об`єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року».
		- «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року)».
		-«6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TOB «K 17».
		- «К 17» було створено також в цей день. Засновником компанії вказано TOB «Укртепло-Львів».
		Зобов`язано Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Захід.нет»спростувативизнану судом недостовірною інформацію, що булаопублікована 15 травня 2017 року на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія».
		В іншій частині позовних вимог  відмовлено.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет» на користь Львівської обласної організації Національної спілки художників України 640,00 грн. судового збору.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівської обласної організації Національної спілки художників України 640,00 грн. судового збору.
		Рішення судуоскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід.нет».
		В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що частина інформації, яку вимагає спростувати позивач є достовірною та підтверджується даними державних реєстрів, а інша частина є оціночними судженнями. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін, з підстав викладених у відзиві на скаргу (а.с.25-30 т.2).
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
		Згідно із ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
		Згідно із ч.1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до вимог ст.263ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, наякі сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,якібули досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.
		Судом установлено, що 15 травня 2017 року видання«Захід.нет»на інтернет-сайтіопублікувало статтюпід назвою«Зовсім нехудожняісторія»,автор статті ОСОБА_2 .У вказанійстатті наявні наведені позивачами твердження, зокрема:
		- «Варто зауважити, що згідно з Статутом НСХУ, то процедура виключення членів Спілки не передбачає ініціативи центральних органів НСХУ», при цьому видання цитує колишнього голову ОСОБА_6 : «Ініціювати виключення того чи іншого члена спілки мають низові структури, наприклад секція, тоді це рішення затверджує правління і тоді воно скеровується до Києва, де рішення може бути або затверджене, або ні. Неможливо, щоб виключення відбувалось навпаки, щоб таке рішення приймалось у Києві».
		- «Власником майна на Мучній, 32 є TOB «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об`єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».
		- «Керівником також був ОСОБА_3 , а засновником - НСХУ. 21 березня 2017 року об`єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року».
		- «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року)» (щодо майнового комплексу Львівської експерементальної кераміко-скульптурної фабрики на вул. Самчука, 26).
		- «Комбінат припинив свою діяльність кілька років тому. Зараз ми робимо роботу по перезапуску виробничих процесів, тільки по новим бізнес-моделям. Наша робота спрямована на те, щоб зробити нову інфраструктуру. Ми прийшли до висновку, що будівля як актив для майнового комплексу спілки є зайвою. Тому було запропоновано цей актив продати і кошти, виручені від продажу, скерувати на реконструкцію самої фабрики. Чи було приміщення продано, я не знаю. Я лише готував документи, а рішення приймала спілка Цей об`єкт було продано» -цитата ОСОБА_7 .
		-«6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TOB «K17».
		- «К17» було створено також в цей день. Засновником компанії вказано TOB «Укртепло-Львів».
		   При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що зазначені у статті відомості не відповідають дійсності, оскільки спростовуються матеріалами справи, в даному випадку позивачами по справі доведено факт поширення відповідачем недостовірних відомостей, натомість відповідачем у справі не доведено відповідність розповсюджених відомостей дійсності.
		   Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
		   Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право па недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та іншіособистінемайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права, юридичноїособизахищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		За змістом приписів ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).
		   Згідно з положеннями ч.ч. 4, 6ст. 277 Цивільного кодексу Україниспростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		Слід зауважити,що  стаття 10захищає нелише сутьвисвітлених ідейта інформації,але такожі форму,в якійвони надаються.Журналістська свободатакож включаєможливість перебільшеньабо навітьпровокацій.Пункт 2статті 10Конвенції майжене надаєможливостей дляобмеження свободивираження поглядів,коли йдетьсяпро виступиполітиків абопро питання,які становлятьсуспільний інтерес. 
		Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
		Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не константацією фактів.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував належним чином, що з метою привернути увагу громадськості, журналіст ОСОБА_8 у статті, яка написана у публіцистичному стилі, виразила суб`єктивні оціночні судження щодо майнових питань НСХУ та Львівської обласної організації Національної спілки художників України.
		За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Ураховуючи викладене,суд першоїінстанції дійшов помилковоговисновку пронаявність правовихпідстав для часткового задоволення позовних вимог, що призвело до ухвалення незаконного рішення, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		   Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет» задовольнити. 
		Рішення Галицького районного суду м. Львова віж 17 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог, визнання недостовірної інформації, опублікованої 15 травня 2017 року на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», а саме:
		- «Власником майна на Мучній, 32 є TOB «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об`єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».
		- «Керівником також був ОСОБА_3 , а засновником - НСХУ. 21 березня 2017 року об`єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року».
		- «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року)».
		-«6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TOB «K 17».
		- «К 17» було створено також в цей день. Засновником компанії вказано TOB «Укртепло-Львів».
		Зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет» (місцезнаходження за адресою: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 37123250) спростувати визнанану судом недостовірною інформацію, що булаопублікована 15 ІНФОРМАЦІЯ_1 2017 року на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», - скасувати.
		Ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.
		Рішення суду в частині стягнення судового збору - скасувати.
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
		 
		Повний текст постанови складено:10.02.2020
		 
		Головуючий     
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...