Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 134/87/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2020. Зареєстровано: 13.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2020.
Дата набрання законної сили: 10.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/29854/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №134/87/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/29854/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1
		до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
		про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_1
		на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Граб Л.С., суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1., позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: 
		визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у відновленні виплати пенсії за вислугу років; 
		зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити йому виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та виплатити йому не отриманий розмір пенсії за період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року в загальній сумі 90144 грн;
		стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 987,29 грн з нарахуванням подальших втрат доходів до часу виплати компенсації.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови позивачу у відновленні виплати пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1. виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону №2262-ХІІ, та виплатити ОСОБА_1. неотриманий розмір пенсії за період з 20 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 394 (триста дев'яносто чотири) гривні 90 копійок з вирахуванням подальших втрат доходів до часу виплати компенсації. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн 20 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону №2262, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у статті 54 вказаного Закону підстав для її невиплати. 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. слід відмовити, оскільки відповідач діяв у спосіб, на підставах та в межах наданих йому повноважень, що передбачені  Конституцією та чинним законодавством України.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити в резолютивній частині судове рішення суду першої інстанції.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що зміни до статті 54 Закону №2262-ХІІ, якими передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується, суперечать Конституції України. Однак, судами попередніх інстанцій цьому не було надано належної оцінки, також не проведено будь-якого правового аналізу позовної заяви та наданих доказів. 
		Позиція інших учасників справи
		6 червня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №134/87/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
		Суддя-доповідач ухвалою від 7 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №134/87/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 лютого 2020 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 17 серпня 2011 року ОСОБА_1. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплату якої призупинено, оскільки останній працює головним спеціалістом Головного управління Державної казначейської служби України в Крижопільському районі Вінницької області.
		19 червня 2015 року ОСОБА_1. звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №355/С-12 від 3 липня 2015 року йому відмовлено у виплаті пенсії.
		ОСОБА_1., вважаючи відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
		1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), яким внесено зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
		Отже, з 1 квітня 2015 року призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
		Разом з цим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.
		Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Законом України «Про державну службу».
		Відтак, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про державну службу», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Тому, позовні вимоги позивача з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року підлягають задоволенню.
		При цьому, з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон №911-VIII, яким внесено зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку було викладено в наступній редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".
		Водночас, Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» перше речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, відповідно до якого тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
		Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		Тобто, норми Закону №911-VIII, за змістом якого пенсія, призначена за Законом №2262-ХІІ, особам працюючим, зокрема, на посаді головного спеціаліста Головного управління Державної казначейської служби України в Крижопільському районі Вінницької області, не виплачується, були чинними до прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 №7-рп/2016, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно.
		Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що виплата раніше призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років особі, яка працює на посаді головного спеціаліста Головного управління Державної казначейської служби України в Крижопільському районі Вінницької області, підлягає поновленню з 1 червня по 31 грудня 2015 року та з 20 по 31 грудня 2016 року.
		Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних правових норм викладено в постанові Верховного Суду України від 31 липня 2018 року у справі №127/4952/17, від 21 листопада 2018 року у справі №646/6378/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі №221/2499/16-а, 16 травня 2019 року у справі №404/4811/16-а та від 22 жовтня 2019 року у справі №132/339/17.
		З приводу позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача компенсації втрати частини  доходів, то колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
		Відповідно до положень статті  1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Згідно положень статті  2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону №2050-III).
		Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Згідно положень статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
		Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що суди не встановили, що в період з червня 2015 року по грудень 2015 року та за грудень 2016 року позивачу нараховувалась пенсія, то позовні вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 987,29 грн з вирахуванням подальших втрат до часу виплати компенсації, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №134/89/16-а.
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо невідновлення нарахування та виплати ОСОБА_1. пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слід визнати неправомірними та зобов'язати відновити нарахування та виплату ОСОБА_1. раніше призначеної пенсії за вислугу років з 1 червня по 31 грудня 2015 року та з 20 по 31 грудня 2016 року включно. В інші частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року скасувати.
		Прийняти нову постанову.
		Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за вислугу років.
		Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 1 квітня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ та виплатити йому неотриманий розмір пенсії за період з 1 червня по 31 грудня 2015 року та з 20 по 31 грудня 2016 року.
		В решті позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                 Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний 
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...