Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/3837/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 12.02.2020. Зареєстровано: 13.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 13.03.2020
Номер судового провадження: 1-кп/636/86/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019170000000818

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 636/3837/19
		Провадження № 1-кп/636/86/20
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		12 лютого 2020 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю обвинуваченої ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 62019170000000818, внесеного 05 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно 
		ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Червона Гусарівка, Балаклійського району, Харківської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, не засудженої, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді діловода технічної частини військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_5 29 червня 2017 року уклала контракт про проходження військової служби з Міністерством Оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника 179 об`єднаного навчально-тренувального центру військ зв`язку Збройних сил України полковника ОСОБА_6 . Згідно наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.10.2017 № 193-РС солдата ОСОБА_5 зараховано до списків частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду радіотелеграфіста взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 та в подальшому з 19 жовтня 2017 року перепризначена на посаду діловода технічної частини військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.
		Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		У відповідності до вимог ст.ст. 9,11,16,49,125 та 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинна свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
		Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
		Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійне:' бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час тост йн: знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: або оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент введення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.
		Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами Президента України, є складовою частиною особливого періоду.
		Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.
		В силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Збройні Сили України та інші військові формування приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів.
		У відповідності до абз. 8 ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Президент України приймає рішення про демобілізацію із внесенням відповідного Указу на затвердження Верховною Радою України.
		Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту  на організацію і штати мирного часу.
		За викладених обставин особливий період як часовий проміжок, що охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, на даний час не завершився.
		Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішила стати на злочинний шлях.
		Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді діловода технічної частини, діючи з прямим умислом, в умовах особливого періоду, бажаючи тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без поважних причин та відповідних дозволів командирів та начальників, 13 березня 2018 року самовільно залишила військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та перебувала за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , де посадові обов`язки не виконувала, а час, що з`явився використовувала на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби. 05 вересня 2019 року солдат ОСОБА_5 добровільно прибула до першого відділу військової прокуратури Харківського гарнізону, заявила про себе та в подальшому направлена до розташування військової частини НОМЕР_1 .
		Вказані дії ОСОБА_5  органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Обвинувачена в судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй злочині визнала, щиро розкаялася та погодившись з зазначеними в обвинувальному акті обставинами вчинення злочину, однак надати пояснення відмовилася.
		За згодою сторін, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.
		Тому, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченої та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченої:
		- довідки ОСК ГУНП України в Харківській області та ОСК МВС України № 117-30082019/63091 від 02.09.2019, згідно якої обвинувачена ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувалась (а.с. 34);
		- службової характеристики, виданої за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_5 характеризується посередньо, виконує службовий обов`язок, але іноді допускає випадки халатного ставлення до своїх службових обов`язків, не завжди вміє проявляти розумну ініціативу, має задовільне знання статутів та інших керівних документів, здатна до самокритичної оцінки своїх дій (а.с. 36);
		- інформації КНП «Балаклійська центральна клінічна районна лікарня» № 2408 від 02.09.2019, згідно якої ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомого. до вказаних лікарів не зверталася (а.с. 35);
		- медичної характеристики, виданої за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , згідно якої обвинувачена ОСОБА_5 знаходиться під медичним наглядом з 29.06.2017, скарг не пред`являє, випадки звільнення від виконання службових обов`язків за час перебування у військовій частині не зафіксовані (а.с. 37). 
		Оцінюючи всукупності всідосліджені докази,суд вважаєвстановленим,що своїмиумисними діями,які виразились у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, в умовах особливого періоду, де обвинувачена проходить службу за контрактом,  ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України.
		Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченої, а саме: раніше не засуджена, за місцем служби характеризується посередньо, має на утримання двох малолітніх дітей 2015 та 2018 року народження (а.с. 39, 40).
		При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5  покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином та дані про особу винного. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання  ОСОБА_5 , суд визнає її щире каяття та визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи». 
		При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також, достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, пом`якшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, і вважає, що виправлення ОСОБА_5  і попередження скоєння нею нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства. 
		Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності та відсутність тяжких наслідків, а також, враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе у даному випадку, призначивши  ОСОБА_5  покаранняу виглядіпозбавлення волі,застосувати донеї ст.75КК Україниі звільнитиїї відвідбування покаранняз випробуванням,одночасно поклавшина засудженуобов`язки,які сприятимутьїї виправленню,оскільки саметаке покарання,на думкусуду,є справедливим,а також,необхідним ідостатнім дляїї виправленнята попередженнявчинення неюнового злочину. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Судових витрат та речових доказів по справі немає.
		Відносно обвинуваченої ОСОБА_5  запобіжний захід не обирався. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_5  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_5  відвідбування призначеногопокарання,якщо вонапротягом іспитовогостроку тривалістю 1(один)рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...