Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1772/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2020. Зареєстровано: 14.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Номер судового провадження: А/855/17882/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1772/17                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		  12 лютого 2020 року                                                                       м. Київ
		          
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                                             Ганечко О.М.,
		суддів                                                                                              Бужак Н.П.,
		                                                                                                    Сорочка Є.О.,
		за участі секретаря судового засідання                                        Біднячук Ю.С.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ворленд Трейдінг» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Еру Трейдінг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень,
		      
		   ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство «Еру Трейдінг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 18.01.2017 № 9-17 та рішення від 23.01.2017  № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2017 позовні вимоги задоволено.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2017 без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду     м. Києва.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019 в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство «Ворленд Трейдінг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
		У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308  КАС України,  справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкову вимогу від 18.01.2017 № 9-17, якою повідомлено Приватне підприємство «Еру Трейдінг», що, станом на 17.01.2017, сума податкового боргу становить 137656088,15 грн., з яких - 112373820,51 грн. - основний платіж та 25282267,64 грн. - пеня, попереджено Приватне підприємство «Еру Трейдінг», що у разі несплати податкового боргу, буде здійснено опис майна у податкову заставу та зобов`язано позивача терміново сплатити суму податкового боргу.
		Рішенням від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Приватного підприємства «Еру Трейдінг», а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке набуде у майбутньому.
		Згідно інтегрованих карток платника приватного підприємства «Еру Трейдінг», станом на 01.01.2017, обліковувався податковий борг з податку на додану вартість   із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 137656088,15 грн.
		Приватне підприємство «Еру Трейдінг», не погоджуючись із податковою вимогою від 18.01.2017 № 9-17 та рішенням від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу, звернулось до суду за захистом своїх прав.
		Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, у постанові від 21.02.2018                   № К/9901/4071/17, Верховний суд звернув увагу на те, що  задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що сума вимоги складається із неузгодженої суми податкового боргу, однак такі висновки судів є безпідставними, зроблені без дослідження будь-яких доказів і аргументів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, сума податкового боргу у позивача виникла у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань. З касаційної скарги податкового органу слідує, що податковий борг позивача виник з частки розстроченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно договору про розстрочення грошових зобов`язань від 10.01.2017 № 1 та відсотків за користування розстроченням. Крім того, суди досліджували і інші обставини по справі, які не є спірними, такі як: сплату позивачем митних платежів і законодавчі норми формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування.
		Зважаючи на зазначене, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексу та законами з питань митної справи.
		Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останній відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Нормами пункту  54.1 статті 54 Податкового кодексу України,  встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту  14.1.175    пункту  14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
		У відповідності до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Положеннями статті 36 Податкового кодексу України, передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
		Згідно з нормами статей 37, 38 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
		Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
		Згідно змісту пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає уразі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
		Так, відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених кодексом, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
		Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Під час нового розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у постанові Верховного суду від 21.02.2018 № К/9901/4071/17 наголошено увагу на тому, що стверджуючи про протиправність оскарженої позивачем вимоги та рішення, суд першої інстанцій з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначили про неузгодження суми податкового боргу у розмірі 112373820,51 грн., так як нового рішення про розстрочення відповідач не прийняв, хоча позивач із такою заявою звертався.  З даного приводу слід зважити на таке.             
		Порядок надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків регламентується статтею 100 Податкового кодексу України та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 «Про затвердження порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків».
		Згідно змісту пункту  100.2  статті 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.
		Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України, підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
		Згідно з пунктом 100.6 статті 100 Податкового кодексу України, розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
		Нормами пункту 100.13 статті 100 Податкового кодексу України, визначено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Відповідно до положень пункту 2.1 Порядку № 574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми; головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень; державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
		Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року        № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
		Відповідно до пункту 1.4 Наказу № 574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).
		Згідно з пунктом 1.6. Наказу № 574, на суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу).
		Відповідно до пункту 1.8 Наказу № 574, подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
		Так, Верховний суд у постанові від 21.02.2018 № К/9901/4071/17, скасовуючи рішення попередніх інстанцій вказав на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою вимогою від 18.01.2017 № 9-17, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив приватне підприємство «Еру Трейдінг», про те, що, станом на 17.01.2017, сума податкового боргу становить 137656088,15 грн., з яких 112373820,51 грн. - основний платіж та 25282267,64 грн. - пеня. Рішенням від 23.01.2017                                         № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу, здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) приватного підприємства «Еру Трейдінг». Судами досліджено та не заперечується самим позивачем, що станом на 4 квартал 2015 року (жовтень), у приватного підприємства «Еру Трейдінг» виникла заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 126071744,00 грн., яку він задекларував з терміном сплати до 30.11.2015.
		Не маючи можливості сплатити податок на додану вартість у сумі 122999584,00 грн., позивачем подано заяву від 27.11.2015 щодо надання розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, зі строком сплати до 30.11.2015. Також, позивач звернувся щодо надання розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання у розмірі 112969084,00 грн..
		Державною фіскальною службою України прийнято наступні рішення   про розстрочення грошового зобов`язання: від 30.11.2015 № 485 на суму 122999584,00 грн., строком сплати на два терміни: 21.12.2015 та 30.12.2015 рівними частинами; від 31.12.2015 № 506 на суму 112969084,00 грн., строком на 3 місяці з терміном сплати до 01.02.2016, 01.03.2016, 01.04.2016 рівними частинами.
		За наслідками прийнятих рішень, між позивачем та державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, укладено договори про розстрочення грошового зобов`язання від 30.11.2015         № 15 на суму 122999584,00 грн. та від 31.12.2015 № 16 на суму 112969084,00 грн.
		Протягом 2016 року, Державною фіскальною службою України приймались такі рішення про розстрочення грошового зобов`язання: від 29.04.2016 № 129 на суму 112373820,51 грн., з термінами сплати: 31.05.2016 - 56186910,51 грн. та  30.06.2016 - 56186910,51 грн.; від 30.06.2016 № 117 на суму 112373820,51 грн., з термінами сплати: 29.07.2016 - 56186910,51 грн. та 31.08.2016 - 56186910,51 грн.; від 31.08.2016 № 228 на суму 112373820,51 грн., з термінами сплати: 30.09.2016 - 56186910,51 грн. та 31.10.2016 - 56186910,51 грн.
		За наслідками прийнятих рішень, між позивачем та державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, було укладено договори про розстрочення грошового зобов`язання від 29.04.2016 № 4, від 01.07.2016 № 8, від 08.09.2016 № 9.
		Надалі, підприємство звернулось до податкового органу із новою заявою від 28.10.2016 № 1/01-2284 щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 112373820,51 грн. до 31.12.2016. 
		Як зазначається позивачем, з метою здійснення сплати митних платежів, в тому числі податку на додану вартість в періоді ввезення товарів на митну територію України, 18.10.2016 підприємство звернулось до Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом                   № 1/01-2268, яким просило здійснити зарахування митних платежів, сплачених за період з листопада 2015 року по вересень 2016 року в періоди фактичного ввезення товарів (імпорту природного газу) на митну територію України: жовтень - серпень 2016 року.
		Листом від 24.10.2016 № 28-70-1/19/10-3321 від 24.10.2016, Державна податкова інспекція в Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відмовила позивачу.
		В подальшому, позивач звернувся з заявою від 28.11.2016 № 1/01-2335 про перенесення сплати частки розстрочених сум, зокрема, з 30.11.2016 р. на 31.12.2016.
		Також, Приватне підприємство «Еру Трейдінг» звернулось з заявою від 29.12.2016                    № 1/01-2430 щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 112373820,51 грн. до 28.02.2017.
		Так, відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 31.10.2016         № 267/1, позивачу надано розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, які виникли у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих грошових зобов`язань у сумі 112373820,51 грн. з термінами сплати 31.10.2016 та 30.12.2016, про що укладено договір між Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та приватним підприємством «Еру Трейдінг» про розстрочення грошового зобов`язання від 10.01.2017 № 1.
		Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 зазначеного договору, платник податків зобов`язується забезпечити своєчасну сплату розстроченої суми грошового зобов`язання та розраховувати суму процентів на розстрочені грошові зобов`язання.
		З урахуванням несплати позивачем суми розстроченого грошового зобов`язання у належний строк, станом на 30.11.2016, у Приватного підприємства «Еру Трейдінг» виник податковий борг з податку на додану вартість. У зв`язку з несплатою розстроченого податкового боргу, відповідачем винесена податкова вимога від 18.01.2017 № 9-17 на суму 137656088,15 грн., з яких - 112373820,51 грн. - основний платіж та 25282267,64 грн. - пеня.       
		На виконання вимог статей 89 та 91 Податкового кодексу України, з метою опису майна у податкову заставу, Офісом великих платників направлено рішення про опис майна у податкову заставу від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23. З метою опису майна в податкову заставу, Офісом великих платників направлено приватному підприємству лист про надання переліку ліквідних активів від 23.01.2017 № 3610/10/28-10-17-2-23.
		Станом на 13.02.2017, згідно інтегрованих карток платника у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 137656088,15 грн.                     
		Крім того, відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 08.02.2017                № 3067/7/99-99-17-04-17, розглянуто документи щодо розстрочення грошового зобов`язання Приватного підприємства «Еру Трейдінг» з податку на додану вартість на суму 112373,8 грн. за межі 2016 бюджетного року, надіслані Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві разом з листом від 16.01.2017 № 324/8/26-15-17-01-11, та повідомлено про відсутність підстав для надання розстрочення зазначеного вище зобов`язання.
		Листом Державної фіскальної служби України від 08.02.2017 № 3067/7/99-99-17-04-17, повернуто без погодження рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про перенесення раніше визначених термінів сплати розстроченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість Приватного підприємства «Еру Трейдінг», згідно з рішенням Державної фіскальної служби України від 31.12.2016 № 506 без погодження.
		Листом від 16.03.2017 № 14824/10/28-10-17-2-23, за результатами розгляду заяви приватного підприємства, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби повідомлено, що заява від 27.02.2017 № 1/01-2553 про розстрочення грошових зобов`язань, не відповідає вимогам статті 100 податкового кодексу України та Наказу № 574. Так, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби зазначено, що останній не має можливості здійснити об`єктивний аналіз фінансового стану ПП «Еру Трейдінг», та, в подальшому, підготувати та передати відповідно до приписів Наказу № 574 до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості надання розстрочення грошових зобов`язань з податку на додану вартість для прийняття рішення про розстрочення грошових зобов`язань.   
		Таким чином, з урахуванням наведених вище положень чинного законодавства та обставин справи, з урахуванням висновків Верховного Суду у даному спорі, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, здійсненими за наслідком нового розгляду справи, про те, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, позаяк у встановлений строк платником податків не було погашено суму, нараховану на підставі самостійно задекларованих грошових зобов`язань, та, як наслідок, зазначені грошові зобов`язання позивача набули статусу податкового боргу, а його розмір підтверджується відповідними доказами та даними з ІКПП, - вказаний позов підприємства є необгрунтованим та безпідставним.
		Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Ворленд Трейдінг».
		В апеляційній скарзі наведено загальні посилання на норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, проте позивачем не розкрито зміст власних доводів про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального/процесуального права, а посилання на неможливість використання інформації з ІКПП про складові податкового боргу, є необгрунтованим, оскільки платником податків не наведено належних підтверджень про наявність неточностей/помилок у розрахунках податкового органу. 
		Крім того, слід звернути увагу й на те, що в підстави позову було покладено доводи підприємства про закінчення строку для прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відмову в такій, проте оскільки позивач не отримував жодного рішення, застосував принцип мовчазної згоди та вважав, що фіскальний орган не набув права виносити податкову вимогу. Проте, доводами про невідповідність нарахованої суми грошового зобов`язання, позовні вимоги не обгрунтовувались. Сума податкового боргу у позивача виникла у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань, з урахуванням розстрочень та відсотків за користування зазначеними розстроченнями.
		Колегія суддів не приймає посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини, в контексті наведених рішень про «право мирно володіти своїм майном», про «законне сподівання особи», оскільки, саме позивачем в спірних правовідносинах не було дотримано приписів податкового законодавства в частині обов`язку сплати узгоджених грошових зобов`язань, а тому, дії податкового органу були цілком передбачуваними та легітимними, в контексті вимог ПК України.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведена протиправність оскаржуваних в даній справі рішень, а суб`єктом владних повноважень - податковим органом, спростовано доводи позовної заяви та апеляційної скарги. З наведених в апеляційній скарзі доводів, оскаржуване рішення не підлягає скасуванню.
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.                    
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,         
		        
		 П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ворленд Трейдінг» - залишити без задоволення.
		 
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                      О.М. Ганечко
		 
		Судді                                                                                                                        Н.П. Бужак
		 
		                                                                                                                Є.О. Сорочко
		Повний текст постанови складено 12.02.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...