Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9865/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2020. Зареєстровано: 14.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 10.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" лютого 2020 р.           Справа№ 910/9865/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Євсікова О.О.
		суддів:            Агрикової  О.В. 
		          Чорногуза М.Г. 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
		представників сторін:
		позивача:         Шимко Л.М.,
		відповідача:     Онищенко І.П.,
		розглянувши апеляційну скаргу 
		Акціонерного товариства "Київгаз"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 (повний текст складено 12.11.2019)
		у справі № 910/9865/19 (суддя Котков О.В.)
		за позовом          Акціонерного товариства "Київгаз"
		до                    Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
		про                    зобов`язання вчинити дії, захист ділової інформації та стягнення
		                    моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/9865/19 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства "Київгаз" (позивач) до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (відповідач) про:
		- зобов`язання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) внести відомості про рух природного газу в газосховищах на рахунку зберігання Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331), відобразивши в обліку відбір природного газу в обсязі 513,244 тис. куб. м (п`ятсот тринадцять тисяч двісті сорок чотири кубічних метри) шляхом зменшення обсягу природного газу на рахунку зберігання Акціонерного товариства "Київгаз" на 513,244 тис. куб. м (п`ятсот тринадцять тисяч двісті сорок чотири кубічних метри) та прийняття природного газу, що зберігається в газосховищах, в обсязі 2400,960 тис. куб. м (два мільйони чотириста тисяч дев`ятсот шістдесят кубічних метри) шляхом збільшення обсягу природного газу на рахунку зберігання Акціонерного товариства "Київгаз" на 2400,960 тис. куб. м (два мільйони чотириста тисяч дев`ятсот шістдесят кубічних метри);
		- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331), інформацію, поширену Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) у листах №5001вих-19-742 від 27.05.2019, №5001вих-19-765 від 31.05.2019, а саме: "У АТ "Київгаз" на момент надходження торгового сповіщення відсутній достатній розподілений робочий обсяг, що унеможливлює адміністрування оператором газосховищ прийому передачі природного газу в ПСГ в травні 2019 року на обсяг 2400,960 тис. куб. м";
		- зобов`язання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) спростувати недостовірну, що принижує ділову репутацію Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) інформацію, поширену Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) у листах №5001вих-19-742 від 27.05.2019, № 5001вих-19-765 від 31.05.2019 шляхом їх відкликання;
		- стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) моральної шкоди за приниження ділової репутації у розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що:
		- у відповідача не було підстав для відображення в обліку відбору природного газу позивачем в квітні 2019 року в обсязі 513,244 тис. куб. м, оскільки акт наданих послуг з відбору природного газу №2000205/04.19/1808000148/ПВдоб від 30.04.2019 у обсязі 513,244 тис. куб. м оформлений помилково, а господарської операції з відбору газу, з приводу якої він був оформлений, в дійсності не існувало;
		- у відповідача також не було підстав для відображення в обліку придбання природного газу позивачем в травні 2019 року в обсязі 2.400,960 тис. куб. м, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання позивачем або ТОВ "Євроенерготрейдинг" торгових сповіщень на передачу природного газу у вказаний період та у вказаному обсязі.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду України від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 910/9865/19, розгляд справи призначено на 08.01.2020.
		В судовому засіданні 08.01.2020 оголошено перерву до 05.02.2020.
		В судовому засіданні 05.02.2020 оголошено перерву до 10.02.2020.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:
		- послуга з відбору природного газу з підземних сховищ у обсязі 513,244 тис. куб. м була фактично надана відповідачем, що підтверджується актом наданих послуг № 2000205/04.19/ 1808000148/ПВдоб від 30.04.2019, ця послуга оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №4189 від 15.05.2019, а відповідач прийняв оплату;
		- у травні 2019 року відповідно до договору зберігання відповідач надав, а позивач отримав послугу індивідуального робочого обсягу на місяць на 3.759,051 тис. куб. м (в т.ч. 2.400,960 тис. куб. м газу, придбаного у ТОВ «Євроенерготрейд»), про що між позивачем та відповідачем підписаний акт наданих послуг №2000201/05.19/1808000148/ІРОміс від 31.05.2019; позивач дану послугу оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 4374 від 23.05.2019, а відповідач прийняв оплату.
		З урахуванням наведеного, на думку апелянта, відповідач неправомірно інформував ТОВ «Євроенерготрейд» листами № 5001ВИХ-19-742 від 27.05.2019, № 5001 ВИХ-19-765 від 31.05.2019 про відсутність у позивача достатнього розподіленого робочого обсягу, що унеможливлює адміністрування відповідачем прийому-передачі газу в підземних сховищах  у травні 2019 року на обсяг 2.400,960 тис. куб. м, оскільки така інформація є недостовірною.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
		В судових засіданнях 05.02.2020 та 10.02.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити  апеляційну скаргу.
		Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні  апеляційної скарги відмовити повністю.
		Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 08.08.2018 між Акціонерним товариством "Київгаз" (замовник) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) укладено договір зберігання (закачування, відбору) природного газу №1808000148 (далі - договір), відповідно до розділу ІІ якого оператор надає замовнику послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу (далі - послуги) шляхом надання йому доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у договорі, а замовник зобов`язується оплатити оператору вартість послуг на умовах, визначених договором.
		Відповідно до п. 3.12 договору адміністрування передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, здійснюється оператором згідно з Кодексом газосховищ.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив адміністрування передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, у квітні-травні 2019 року, поширив про позивача недостовірну інформацію, що принижує ділову репутацію останнього, чим заподіяв позивачу моральну шкоду.
		На підтвердження позовних вимог позивач вказує, що на рахунку зберігання позивача у підземних сховищах газу обсяг природного газу станом на 31.03.2019 становив 1871,335 тис. куб. м, що підтверджується актом № 226/03-19 про рух природного газу в газосховищах, який обліковується на рахунку зберігання позивача.
		Позивач вказує, що у квітні 2019 року він здійснив відбір природного газу з підземних сховищ газу (ПСГ) у обсязі 513,244 тис. куб. м, що підтверджується актом наданих послуг № 2000205/04.19/1808000148/ПВдоб від 30.04.2019.
		Послуга з транспортування зазначеного обсягу газу позивачем отримана за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28.09.2011 та оформлена актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2019.
		Вказаний обсяг природного газу був використаний позивачем на покриття виробничо-технологічних втрат (ВТВ).
		Послуги з відбору та транспортування природного газу позивач оплатив  повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 4081 від 11.05.2019 та № 4189 від 15.05.2019.
		02.05.2019 між ТОВ "Євроенерготрейд" (оптовий продавець) та АТ "Київгаз" (оптовий покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № ЄЕТ/КГ-02/05/19, відповідно до п. 1.1 якого оптовий продавець зобов`язується передати у власність оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов, а оптовий покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених договором.
		Пунктом 3.1 договору встановлено, що оптовий продавець передає оптовому покупцю газ в підземних сховищах газу (далі - ПСГ).
		Відповідно до п. 3.3 договору право власності на газ переходить від оптового продавця до оптового покупця в ПСГ з дати підписання сторонами договору відповідного акта приймання-передачі газу.
		На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №ЄЕТ/КГ-02/05/19 від 02.05.2019 ТОВ "Євроенерготрейд" передало, а АТ "Київгаз" прийняло природний газ в обсязі 2400,960 тис. куб. м, який зберігався в підземних сховищах газу АТ "Укртрансгаз", що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 23.05.2019.
		Як стверджує позивач, ТОВ "Євроенерготрейд" надало акт прийому-передачі природного газу відповідачу для відображення в обліку руху природного газу в ПСГ АТ "Укртрансгаз". Проте відповідач, отримавши від ТОВ "Євроенерготрейд" акт прийому-передачі природного газу в ПСГ АТ "Укртрансгаз" від 23.05.2019, не відобразив в особових рахунках АТ "Київгаз" та ТОВ "Євроенерготрейд" приймання-передачу природного газу, посилаючись на відсутність у позивача достатнього розподіленого робочого обсягу, що унеможливлює адміністрування відповідачем прийому-передачі газу в ПСГ в травні 2019 року на обсяг 2400,960 тис. куб. м.
		Позивач вказує, що на рахунку зберігання позивача у ПГС обсяг природного газу становить 3759,051 тис. куб. м, з розрахунку: 1871,335 тис. куб. м - 513,244 тис. куб. м + 2400,960 тис. куб. м = 3759,051 тис. куб. м.
		Як зазначає позивач, відповідач не виконує умови договору щодо адміністрування передачі природного газу та вимоги Кодексу газосховищ щодо відображення руху природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання позивача, а саме:
		- акт про рух природного газу в газосховищах, який обліковувався на рахунку зберігання позивача в квітні 2019 року, не відображає відбір позивачем з ПСГ газу у обсязі 513,244 тис. куб. м у березні 2019 року;
		- акт про рух природного газу в газосховищах за травень 2019 року не відображає передачу природного газу від ТОВ "Євроенерготрейд" до АТ "Київгаз" в обсязі 2400,960 тис. куб. м.
		Листом № 5001вих-19-692 від 15.05.2019 відповідач повідомив позивача щодо неможливості відбору в квітні 2019 року газу у обсязі 513,244 тис. куб. м. з огляду на відсутність укладеного договору на транспортування.
		Листами № 5001вих-19-742 від 27.05.2019 та № 5001вих-19-765 від 31.05.2019 відповідач повернув ТОВ "Євроенерготрейд" акт прийому-передачі природного газу в ПСГ АТ "Укртрансгаз" від 23.05.2019 у зв`язку з відсутністю у позивача достатнього розподіленого робочого обсягу, що унеможливлює адміністрування відповідачем прийому-передачі газу в ПСГ у травні 2019 року на обсяг 2400,960 тис. куб. м.
		Проте інформація, поширена відповідачем про позивача, на думку апелянта, є недостовірною та спростовується:
		- заявкою позивача на розподіл потужності від 23.05.2019 на робочий обсяг 2400,960 тис. куб. м, яка погоджена відповідачем;
		- актом наданих послуг № 2000201/05.19/1808000148/ІРОміс від 31.05.2019, який підтверджує отримання позивачем у травні 2019 року послуги індивідуального робочого обсягу і підписаний позивачем та відповідачем без зауважень;
		- платіжним дорученням № 4374 від 23.05.2019, яке підтверджує оплату послуг індивідуального робочого обсягу за травень 2019 року.
		В листі № 1285-07/19 від 05.07.2019 ТОВ "Євроенерготрейд" повідомило позивача про те, що, вступаючи у правовідносини з АТ "Київгаз", враховуючи його ділову репутацію, ТОВ "Євроенерготрейд" було впевнене, що позивач здійснює свою діяльність відповідно до вимог закону. Однак інформація, надана АТ "Укртрансгаз" листами № 5001вих-19-742 від 27.05.2019 та № 5001вих-19-765 від 31.05.2019, є такою, що суперечить відомостям, наданим АТ "Київгаз". Поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача, за твердженням останнього, призвело до відмови ТОВ "Євроенерготрейд" від подальшої співпраці з позивачем.
		Позивач вказує, що недостовірна інформація, поширена відповідачем, дискредитує позивача, принижує його ділову репутацію та ставить під сумнів професійну діяльність позивача на ринку природного газу, а тому позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду за приниження ділової репутації у розмірі 10.000,00 грн.
		 
		Колегія суддів відзначає, що відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 розділу 1 Кодексу газосховищ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2495 (далі - Кодекс газосховищ), цей Кодекс визначає правові, технічні, організаційні і економічні засади функціонування газосховищ природного газу (далі - газосховища), зокрема:
		права та обов`язки оператора газосховищ та замовників послуг;
		умови доступу до газосховищ;
		умови та порядок надання послуг із зберігання (закачування, відбору) природного газу;
		механізми взаємодії оператора газосховищ з оператором газотранспортної системи, іншими суб`єктами ринку природного газу;
		основні правила технічної експлуатації газосховищ.
		Дія цього Кодексу поширюється на оператора газосховищ та замовників послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу (далі - замовник).
		Згідно з п. 3 глави 1 розділу 1 Кодексу газосховищ у цьому Кодексі терміни вживаються, зокрема, у таких значеннях:
		номінація - заявка замовника, надана оператору газосховища стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником природного газу протягом певного періоду (у розрізі доби) для закачування до газосховищ та/або відібрані з газосховищ;
		торгове сповіщення - інформаційне повідомлення встановленої цим Кодексом форми, що направляється оператору газосховища або від замовника, на рахунку зберігання якого обліковується певний обсяг природного газу, який він має намір відчужити, або від замовника, який має намір набути відповідний обсяг природного газу;
		рахунок зберігання - обліковий запис, який оператор газосховища створює для кожного замовника та на якому відображається рух природного газу замовника в газосховищах: обсяг закачування природного газу, обсяг відбору природного газу, передача природного газу, що зберігається в газосховищах, обсяг природного газу в газосховищах на певний момент часу, а також його митний режим та обмеження/обтяження, про які було проінформовано оператора газосховища відповідно до чинного законодавства.
		Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газосховищ з метою користування послугами зберігання (закачування, відбору) замовник подає оператору газосховища номінацїї/реномінацїї на закачування та/або відбір відповідно до умов цього Кодексу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.
		Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IX Кодексу газосховищ замовник подає номінацію оператору газосховища не пізніше ніж до 13:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 12:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, що передує газовій добі, яка стосується номінації. Якщо замовник надає більш ніж одну таку номінацію в цей самий строк, оператор газосховища розгляне номінацію, яка була одержана останньою. Оператор газосховища повідомляє замовника про прийняття або відхилення номінації до 15:00 UTC (17:00 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 14:00 UTC (17:00 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, що передує газовій добі, яка стосується номінації.
		Номінацїї/реномінацїї, відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу газосховищ, повинні містити таку інформацію: ідентифікацію замовника послуг, що надає номінацію/реномінацію; газову добу, до якої належить відповідна номінація/реномінація; обсяг природного газу, поданий замовником послуг для закачування до газосховищ та/або відбору з газосховищ; ідентифікацію про те, що обсяг природного газу, поданий для закачування та/або відбору до/з газосховищ, перебуває в митному режимі митного складу у визначенні Митного кодексу України; ідентифікацію про те, що номінація/реномінація подається на обсяги природного газу, поданого для закачування та/або відбору до/з газосховищ з використанням потужностей з обмеженнями у визначенні Кодексу газотранспортної системи.
		Тобто згідно з вимогами Кодексу газосховищ позивач для того, щоб скористатися послугою відбору природного газу, мав подати оператору газосховища (відповідачу) номінацію на відбір природного газу не пізніше ніж до 12:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, що передує газовій добі, яка стосується номінації.
		Відповідно до п. п. 1, 3-13 глави 1 розділу IX Кодексу газосховищ з метою користування послугами зберігання (закачування, відбору) замовник подає оператору газосховища номінації/реномінації на закачування та/або відбір відповідно до умов цього Кодексу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.
		3. Оператор газосховища підтверджує номінації/реномінації в такому порядку:
		номінації/реномінації для закачування та/або відбору природного газу з використанням річної потужності;
		номінації/реномінації для закачування та/або відбору природного газу з використанням індивідуальної потужності закачування/відбору на місяць;
		номінації/реномінації для закачування та/або відбору природного газу з використанням індивідуальної потужності на добу наперед.
		4. Номінація/реномінація замовників, яким надається послуга зі зберігання (закачування, відбору) природного газу на переривчастій основі, може бути підтверджена зі зменшенням обсягів природного газу, заявлених замовником у номінації/реномінації. Зменшення здійснюється в такій черговості:
		індивідуальна послуга на закачування/відбір на добу наперед;
		індивідуальна послуга закачування/відбору на місяць.
		У випадку, якщо послуги мають однаковий строк надання, зменшення має відбуватись в порядку черговості отримання номінацій/реномінацій.
		5. Номінації можуть бути змінені відповідно до процедури реномінації.
		6. У номінаціях і реномінаціях необхідно врахувати зміну часу з літнього на зимовий, а також із зимового на літній.
		7. Номінації та реномінації, які подаються замовником, повинні враховувати обмеження та припинення, які впроваджуються згідно з положеннями цього Кодексу, Національного плану дій, а також інші обмеження, які впроваджуються згідно з чинним законодавством.
		8. У разі відсутності технічної можливості подавати/приймати обсяг природного газу, зазначений у номінації, оператор газотранспортної системи повідомляє про це оператора газосховища. Оператор газосховища повинен негайно інформувати про це замовників. Замовники протягом двох годин після одержання вищезазначеної інформації зобов`язані скорегувати номінацію на закачування та/або відбір та подати оператору газосховища реномінацію.
		9. Оператор газосховища має право зменшувати чи відхиляти номінацію під час нейтрального періоду та в інших випадках, передбачених цим Кодексом та договором зберігання (закачування, відбору) природного газу. У такому випадку оператор газосховища зменшує чи відхиляє номінації з урахуванням порядку підтвердження номінацій/реномінацій, зазначеному в пункті 3 цієї глави.
		10. Оператор газосховища відхиляє номінації/реномінації за умови:
		відсутності дійсного договору зберігання (закачування, відбору) природного газу між замовником та оператором газосховища;
		невиконання умов договору зберігання (закачування, відбору) природного газу замовником;
		невиконання замовником порядку подання номінації/реномінації, визначеного цим розділом;
		наявності простроченої заборгованості у замовника перед оператором газосховища за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу;
		недотримання умов оплати послуг відповідно до вимог цього Кодексу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу;
		відсутності у замовника достатньої розподіленої потужності та відсутності вільної та/або неномінованої потужності закачування/відбору на добу наперед для надання замовнику індивідуальних послуг на добу наперед;
		відсутності достатнього розподіленого робочого обсягу у замовника за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу для виконання номінації на закачування природного газу;
		відсутності достатнього обсягу природного газу на рахунку зберігання замовника для здійснення відбору відповідно до поданої номінації/реномінації на відбір з урахуванням відповідного митного режиму та ідентифікації про те, що природний газ був поданий на точку виходу до газосховища чи групи газосховищ на умовах користування потужністю з обмеженнями;
		наявності обмежень та/або обтяжень, про які відповідно до законодавства поінформований оператор газосховища, на природний газ замовника у відповідному обсязі;
		оголошення оператором газосховища про обмеження, викликані аварією або надзвичайною ситуацією, що робить неможливим надання послуг зі зберігання (закачування, відбору) природного газу, та/або у період нейтрального періоду за наданою замовником номінацією/реномінацією;
		необхідності виконання оператором газосховища вимог Національного плану дій або правил про безпеку постачання природного газу;
		невиконання вимог чинного законодавства щодо зберігання природного газу відповідно до обраного митного режиму;
		відсутності в номінації/реномінації інформації щодо митного режиму природного газу;
		відсутності в номінації/реномінації інформації про подачу природного газу на умовах користування потужністю з обмеженнями у визначенні Кодексу газотранспортної системи, якщо природний газ був поданий на умовах користування потужністю з обмеженнями.
		11. У разі відхилення номінації/реномінації оператор газосховища інформує замовника про причини відхилення в електронному вигляді.
		12. Номінація/реномінація, що пройшла процес перевірки, визначений цим Кодексом, отримує статус підтвердженої номінації/реномінації.
		13. Номінація/реномінація замовників, яким надаються послуги зберігання (закачування, відбору) на переривчастій основі, може бути змінена оператором газосховища в односторонньому порядку у випадку необхідності виконання поданих реномінацій замовників, які використовують послуги зберігання (закачування, відбору) на гарантованій основі. Оператор газосховища повинен негайно поінформувати про це замовників, яким була змінена номінація/реномінація.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, в листі № 1198/20 від 07.05.2019 позивач просив відповідача погодити відбір природного газу з ПСГ за квітень 2019 року в обсязі 513,244 тис. куб. м, в той час як у квітні 2019 року позивач не подавав номінації/реномінацїї на відбір газу з газосховищ, оскільки матеріали справи зворотного не містять, а лист № 1198/20 від 07.05.2019 не може вважатися номінацією в розумінні Кодексу газосховищ.
		За таких обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що у відповідача не було підстав для відображення в обліку відбору природного газу позивачем в квітні 2019 року в обсязі 513,244 тис. куб. м шляхом зменшення обсягу природного газу на рахунку зберігання позивача на 513,244 тис. куб. м.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивач на підтвердження відбору природного газу з підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у квітні 2019 року у обсязі 513,244 тис. куб. м надав акт наданих послуг №2000205/04.19/1808000148/ПВдоб від 30.04.2019.
		Відповідач листом №5001ВИХ-19-692 від 15.05.2019 повідомив позивача про недійсність акта наданих послуг по відбору з ПСГ в квітні 2019 року на обсяг 513,244 тис. куб. м та можливість використання перерахованих коштів в поточному та/або наступному періодах, оскільки вказаний акт був оформлений помилково, а господарської операції з відбору газу, з приводу якої він був оформлений, в дійсності не існувало.
		У свою чергу відповідач зазначає, що неможливість надання відповідачем послуг з відбору природного газу з ПСГ у квітні 2019 року та, відповідно, відображення руху природного газу в обсязі 513,244 тис. куб. м, що обліковується на рахунку зберігання позивача, обумовлено такими обставинами:
		- неподанням АТ "Київгаз" номінації/реномінацїї на відбір природного газу у квітні 2019 року відповідно до вимог Кодексу газосховищ, яким передбачено, що послуги відбору/закачування газу до/з газосховищ здійснюється на добовій основі на підставі номінацій;
		- відсутністю у позивача чинного договору на транспортування природного газу.
		За вказаних обставин відповідач згідно з пунктом 3 глави 7 розділу III Кодексу газосховищ в односторонньому порядку склав акт про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання АТ "Київгаз" в ПСГ за квітень 2019 року, згідно з яким на рахунку зберігання АТ "Київгаз" на кінець звітного місяця (квітень 2019 року) обліковувалось 1871,335 тис. куб. м природного газу, а тому дії АТ "Укртрансгаз" щодо відображення руху природного газу в газосховищах в квітні 2019 року, який обліковується на рахунку зберігання АТ "Київгаз", в повній мірі відповідають вимогам пункту 3 глави І розділу І, пункту 3 глави 7 розділу III Кодексу газосховищ.
		 
		Як зазначалось вище, згідно з п. 3 глави 1 розділу 1 Кодексу газосховищ торгове сповіщення - це інформаційне повідомлення встановленої цим Кодексом форми, що направляється оператору газосховища або від замовника, на рахунку зберігання якого обліковується певний обсяг природного газу, який він має намір відчужити, або від замовника, який має намір набути відповідний обсяг природного газу.
		Відповідно до пунктів 1-4, 6-11 глави 1 розділу VIII Кодексу газосховищ замовники мають право укладати угоди, на підставі яких відбувається передача природного газу, що зберігається в газосховищах.
		2. Оператор газосховища забезпечує функціонування інформаційної платформи, за допомогою якої обліковується передача природного газу, що зберігається в газосховищах.
		3. Обліковий запис щодо передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, з рахунку зберігання замовника, який передає природний газ, на рахунок зберігання замовника, що приймає природний газ, здійснюється оператором газосховища на підставі торгових сповіщень про передачу природного газу, що надаються йому замовниками.
		4. Торгове сповіщення має містити таку інформацію:
		реквізити, у тому числі ЕІС-код замовника, який надає торгове сповіщення;
		реквізити суб`єкта ринку природного газу, у тому числі його ЕІС-код, який є іншою стороною передачі природного газу, що зберігається в газосховищах;
		предмет торгового сповіщення - передача або прийом природного газу, що зберігається в газосховищах;
		обсяг природного газу, що передається;
		митний режим природного газу, що передається.
		6. У разі передачі/прийому замовником у газосховищі будь-якої частини обсягу природного газу, який був поданий на точку виходу до газосховища чи групи газосховищ на умовах користування потужністю з обмеженнями у визначенні Кодексу газотранспортної системи, замовник зобов`язується, крім інформації, визначеної в пункті 4 цієї глави, зазначити в торговому сповіщенні, що природний газ, який підлягає передачі, був поданий на точку виходу до газосховища чи групи газосховищ на умовах користування потужністю з обмеженнями.
		7. Після підтвердження торгового сповіщення оператор газосховища збільшує обсяг природного газу на рахунку зберігання замовника, який приймає природний газ, та зменшує обсяг природного газу на рахунку зберігання замовника, який передає природний газ, на обсяг природного газу, який був вказаний у торговому сповіщенні.
		8. Строк підтвердження торгових сповіщень не повинен перевищувати 2 години, з моменту їх отримання. Оператор газосховища має мінімізувати час на адміністрування торгових сповіщень.
		9. Якщо оператор газосховища не підтверджує торгове сповіщення, він зобов`язаний протягом 2-х годин повідомити причини відмови замовнику, який передає або приймає природний газ, що зберігається в газосховищах, в електронному вигляді.
		10. Торгові сповіщення можуть надаватися замовниками в електронному вигляді з використанням електронно-цифрового підпису за формою оператора газосховища, розміщеною на його веб-сайті. Замовник має право дозволити третій особі надавати від його імені торгові сповіщення за умови попереднього погодження з оператором газосховища.
		11. Адміністрування передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, між замовниками здійснюється оператором газосховища на безоплатній основі.
		 
		Таким чином адміністрування передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, здійснюється оператором газосховищ відповідно до пункту 3 глави 1 розділу VIII Кодексу газосховищ на підставі торгових сповіщень про передачу природного газу, що надаються оператору замовниками, з використанням інформаційної платформи (веб-сайту) оператора.
		Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання позивачем або ТОВ "Євроенерготрейдинг" торгових сповіщень на передачу природного газу в травні 2019 року в обсязі 2400,960 тис. куб. м, з огляду на те, що звернення з листами про узгодження актів приймання-передачі природного газу в ПСГ не може вважатися наданням торгових сповіщень, оскільки адміністрування передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, шляхом узгодження складених у паперовій формі актів приймання-передачі природного газу в ПСГ Кодексом газосховищ не передбачено.
		Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу VIII Кодексу газосховищ оператор газосховища підтверджує торгові сповіщення та обліковує передачу природного газу, що зберігається в газосховищах, якщо суб`єкт ринку природного газу, який приймає природний газ, має на момент передачі природного газу укладений з оператором газосховища договір зберігання (закачування, відбору) природного газу та необхідний розподілений робочий обсяг за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу.
		Індивідуальний робочий обсяг, відповідно до пункту 1 глави 6 розділу IV Кодексу газосховищ, надається на гарантованій основі строком на 1 газовий місяць. При цьому така послуга доступна для будь-якого газового місяця відповідного року зберігання, наступного після місяця, в якому відбувається розподіл потужності.
		За умовами пункту 3 глави 6 розділу IV Кодексу газосховищ заявки на розподіл індивідуального робочого обсягу подаються до 10 числа поточного місяця на наступний газовий місяць та/або наступні газові місяці до кінця відповідного року зберігання. Якщо 10 число місяця припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку подачі заявки вважається наступний робочий день.
		Разом з тим відповідно до пункту 3 глави 8 розділу III Кодексу газосховищ оператор газосховища розраховує вартість зберігання залишку природного газу після закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) як для індивідуального робочого обсягу на місяць на підставі складеного акта про обсяг залишку природного газу та виставляє рахунок власнику природного газу.
		У запереченнях на викладені в позовній заяві обставини відповідач наголошує, що позивач, незважаючи на зберігання в газосховищах 1871,335 тис. куб. м природного газу АТ "Київгаз" на кінець квітня 2019 року, подав заявку на індивідуальний робочий обсяг на травень 2019 року на обсяг 1358,091 тис. куб. м, яка була узгоджена відповідачем 10.05.2019, у зв`язку з чим станом на 22.05.2019 відповідно до заявки АТ "Київгаз" від 10.05.2019 було розподілено лише 1358,091 тис. куб. м робочого обсягу на травень 2019 року.
		Пунктом 7 глави 6 розділу IV Кодексу газосховищ передбачено, що замовник може замовити додатковий індивідуальний робочий обсяг на місяць після закінчення строку розподілу, вказаного у пункті 3 цієї глави, протягом газового місяця, в якому має надаватись така послуга, шляхом надання заявки на отримання додаткового індивідуального робочого обсягу. Замовник має подати заявку на розподіл додаткового індивідуального робочого обсягу не пізніше ніж за один робочий день до дня надання такої послуги.
		Як встановлено колегією суддів, 23.05.2019 позивач подав додаткову заявку на індивідуальний робочий обсяг на травень 2019 року на обсяг 2400,960 тис. куб. м, яка була узгоджена АТ "Укртрансгаз" 23.05.2019, тобто цього ж дня.
		Також 23.05.2019 позивач звернувся до АТ "Укртрансгаз" з листом № 1360/09 з проханням узгодити акти приймання-передачі природного газу в ПСГ в травні 2019 року між ТОВ "Євроенерготрейд" та АТ "Київгаз" в обсязі 2400,960 тис. куб. м.
		Проте, як вірно зазначив місцевий суд, надання послуги за правилами, визначеними пунктом 7 глави 6 розділу IV Кодексу газосховищ, розпочалося б тільки 24.05.2019, а відтак 23.05.2019 в АТ "Укртрансгаз" не було б правових підстав для підтвердження торгових сповіщень АТ "Київгаз" та ТОВ "Євроенерготрейд" у випадку їх подання 23.05.2019. Але таких сповіщень оператору за встановленим Кодексом порядком та за визначеною оператором на інформаційній платформі формою ані від продавця, ані від покупця не надходило.
		Колегія суддів не приймає посилань позивача на те, що інформаційна платформа запрацювала лише 01.08.2019 (т. 1 а.с. 148-149).
		Як вбачається з наданих відповідачем пояснень (т. 1 а. с. 148 -149)  та доказів (т. 1 а. с. 173-179), до 01.08.2019 функціонувала Інформаційна платформа Оператора ГТС, яка передбачала можливість для подання єдиної номінації, в т.ч. і на відбір природного газу з газосховищ. Оператор газосховищ мав свій кабінет у Інформаційній платформі Оператора ГТС та мав можливість підтверджувати /відхиляти номінації на відбір природного газу. Тобто у позивача у квітні 2019 року була можливість подавати номінації на відбір природного газу з ПСГ через інформаційну платформу, як це робили інші замовники послуг.
		На підтвердження наведеного вище відповідач вказує, зокрема, те, що на офіційному сайті AT «Укртрансгаз» міститься Робоча інструкція подання добової номінації (версія 1.1. від 30.03.2019), на с. 5, 6 якої вказується, що доступними розділами для завантаження були в т.ч. «Газосховища (відбір)» (т. 1 а.с. 173-179).
		При цьому з 01.08.2019 почала функціонувати окрема Інформаційна платформа Оператора газосховищ України, проте до цієї дати подавалися єдині номінації (в т.ч. і на відбір природного газу) до Інформаційної платформи Оператора ГТС України.
		Таким чином вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості про рух природного газу в газосховищах на рахунку зберігання АТ "Київгаз", відобразивши в обліку прийняття природного газу, що зберігається в газосховищах, в обсязі 2400,960 тис. куб. м шляхом збільшення обсягу природного газу на рахунку зберігання позивача на 2400,960 тис. куб. м є необґрунтованими за відсутності факту подання сповіщень.
		Щодо спростування недостовірної інформації колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
		Відповідно до ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
		Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про інформацію").
		Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
		Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		В пункті 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства суб`єкт господарювання має право вимагати спростування поширених у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з ним чи його діяльністю, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації.
		Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов`язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання.
		В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 №1 зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		При цьому обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Листами №5001вих-19-742 від 27.05.2019 та №5001вих-19-765 від 31.05.2019 відповідач повідомив, що оператор газосховищ надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, укладеного між оператором і замовником та на умовах, визначених затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2495 Кодексом газосховищ (далі - Кодексом).
		Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу VIII Кодексу газосховищ оператор газосховища підтверджує торгові сповіщення та обліковує передачу природного газу, що зберігається в газосховищах, якщо суб`єкт ринку природного газу, який приймає природний газ, має на момент передачі природного газу укладений з оператором газосховища договір зберігання (закачування, відбору) природного газу та необхідний розподілений робочий обсяг за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу.
		У АТ «Київгаз» на момент надходження торгового сповіщення 23.05.2019 був відсутній достатній розподілений робочий обсяг, що унеможливлює адміністрування оператором газосховищ прийому-передачі природного газу в ПСГ в травні 20019 року на обсяг 2400,960 тис. куб. м.
		 
		Дослідивши зміст листів № 5001вих-19-742 від 27.05.2019 та №5001вих-19-765 від 31.05.2019, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що викладена в них інформація носить лише інформаційний характер про неможливість адміністрування оператором газосховищ - АТ "Укртрансгаз" прийому-передачі природного газу в ПСГ в травні 2019 року на обсяг 2400,960 тис. куб. м з посиланням на норми Кодексу газосховищ. При цьому будь-яка інформація, яка б могла принизити ділову АТ "Київгаз", у вказаних листах відсутня.
		Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10    000,00 грн. колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з п. 4 ч. 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Таким чином для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв`язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження завдання позивачу саме моральної шкоди при розповсюдженні відповідачем інформації.
		Беручи до уваги те, що вимога про спростування недостовірної інформації задоволенню не підлягає, у задоволенні похідної вимоги про стягнення моральної шкоди, як вірно відзначив місцевий суд, також належить відмовити.
		Враховуючи викладене вище, наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена позивачем у встановленому порядку належними та допустимими доказами, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову. 
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
		Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
		У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. 
		Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 910/9865/19 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/9865/19 залишити без змін.
		 
		3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9865/19.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складено 11.02.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.О. Євсіков 
		 
		Судді                                                                                О.В.  Агрикова
		 
		                                                                                М.Г. Чорногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...