Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/377/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2020. Зареєстровано: 14.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2020.
Дата набрання законної сили: 13.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/318/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №817/377/17
		адміністративне провадження №К/9901/318/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
		суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
		розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №817/377/17
		за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Комшелюк Т.О., Махаринця Д.Є., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017  року, постановлену в складі: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Моніча  Б.С., Охрімчук І.Г.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.  ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Департамент ДВС Міністерства юстиції України) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКС України) з вимогами:
		1.1.  визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо вчинення дій, передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440, щодо інвентаризації та погашення заборгованості за постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25  березня 2011 року №2а-5416/09/1770; 
		1.2.  зобов`язати ДКС України включити дані до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, про виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року в справі №2а-5416/09/1770 відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440.
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-1 протиправно зволікав із внесенням до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, відомостей про судове рішення в справі №2а-5416/09/1770, унаслідок чого вказане рішення залишається невиконаним.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011  року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року в справі №2а-5416/09/1770, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення Чорнобильської катастрофи зобов`язано відповідно до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахувати кошти для придбання житла ОСОБА_1 .
		4. 22 серпня 2011 року Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-5416/09/1770 про зобов`язання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати кошти для придбання житла ОСОБА_1 .
		5. 06 січня 2012 року Відділом примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження №30565213.
		6. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року боржника у виконавчому провадженні №30565213 - України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи замінено на його правонаступника - Міністерство соціальної політики України.
		7. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року замінено спосіб виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а-5416/09/1770 на стягнення з Міністерства соціальної політики України цільовим призначенням кошти в розмірі 4' 021' 748,50 грн без ПДВ відповідно до порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для придбання житла ОСОБА_1 
		8. 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 подав до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві заяву про прийняття ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в справі №2а-5416/09/1770 про зміну способу виконання постанови для виконання.
		9. 23 лютого 2017 року Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві включило відомості про судове рішення в справі №2а-5416/09/1770 до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
		10. Уважаючи, що органи ДВС України протиправно зволікали із внесенням відомостей про рішення в справі №2а-5416/09/1770 до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, позивач звернувся до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		11. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017  року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
		11.1.  визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо вчинення дій, передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03 вересня 2014 року, щодо інвентаризації та погашення заборгованості за постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25  березня 2011 року в справі №2а-5416/09/1770;
		11.2.  зобов`язано ДКС України включити дані до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, про виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у справі №2а-5416/09/1770 відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03 вересня 2014 року.
		12. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що, з набранням чинності 01 січня 2013 року Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», рішення, боржниками за якими є державні органи, виконуються органами ДКС України.
		13. Закріплений в указаному законі механізм виконання рішень, боржником за якими є держава, передбачає, що виконавчі документи, які видані до 01 січня 2013 року, подаються до відповідних Управлінь ДВС України, які за даними власних реєстрів перевіряють виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про його виконання в повному обсязі вносять інформацію про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
		14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правові підстави для внесення відомостей про рішення в справі №2а-5416/09/1770 до вказано Реєстру виникли у вересні 2014 року, коли Кабінетом Міністрів України був розроблений і затверджений відповідний механізм.
		15. Установивши, що відомості про рішення в справі №2а-5416/09/1770 до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, були внесені лише 23 лютого 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в спірних правовідносинах мала місце протиправна бездіяльність відповідача-1, унаслідок якої відповідне судове рішення не виконується тривалий час.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		16. У касаційній скарзі ДКС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
		17. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-2 зазначив, що виконавчий лист в справі №2а-5416/09/1770 до ДКС України надійшов 10 квітня 2017 року та в цей же день був прийнятий для виконання.
		18. Водночас його фактичне виконання у день надходження було неможливим, оскільки ДКС України у питанні виконання судових рішень зв`язана черговістю їх надходження та обсягом коштів у Державному бюджеті України, передбачених для цієї мети.
		19. Скаржник також наголошує на тому, що ДКС України не має правових підстав та повноважень змінювати черговість виконання судових рішень, що перебувають у неї на виконанні, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що відомості про рішення в справі №2а-5416/09/1770 до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, підлягають включенню з вересня 2014 року, а не датою його фактичного надходження, є протиправними.
		20. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
		21. Касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду 02 січня 2018 року та за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желтобрюх І.Л., суддям Білоусу О.В., Стрелець Т.Г.
		22. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській  О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
		V. Джерела права та акти їхнього застосування
		25. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
		26. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		27. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
		28. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їхнього виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року  №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
		29. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
		30. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		31. Частиною другою статті 3 Закону №4901-VI установлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, установлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
		32. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		33. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів і відомостей.
		34. Згідно із статтею 7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. 
		35. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
		36. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні цього судового рішення.
		37. Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI, інвентаризації та погашення заборгованості за ними визначений в Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 (далі - Порядок №440).
		38. Під «рішенням» у Порядку №440 розуміються виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону №4901-VI суб`єкти, які видані або ухвалені до 01 січня 2013 року.
		39. Відповідно до пункту 3 Порядку №440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
		40. Згідно з пунктом 5 Порядку №440 зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби.
		41. Пунктом 7 Порядку №440 передбачено, що відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов`язана перевірити виконання такого рішення за даними  автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі  - Реєстр).
		42. Як установлено пунктом 9 Порядку №440, відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов`язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.
		43. Відповідно до пункту 13 Порядку №440 передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.
		44. Пунктом 20 Порядку №440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
		VI. Позиція Верховного Суду
		45. 01 січня 2013 року набрав чинності Закон №4901-VI, яким законодавець запровадив комплекс засобів, які покликані забезпечити безумовне виконання рішень суду про стягнення коштів, боржниками за якими є держава та її органи.
		46. Для досягнення мети, визначеної Законом №4901-VI, забезпечується безспірне списання органом ДКС України коштів із рахунків боржників на підставі виконавчих документів у строк, що не перевищує три місяці, а в разі відсутності в боржника коштів або у разі неможливості виконання рішення у вказаний строк - шляхом проведення відповідних розрахунків за рахунок коштів Державного бюджету України.
		47. Беручи до уваги, що до набрання чинності Законом №4901-VI рішення про стягнення коштів, боржниками за якими є державні органи, виконувалися в загальному порядку органами Державної виконавчої служби України, з метою уникнення випадків повторного стягнення коштів із боржників (Державного бюджету України) на підставі виконавчих документів, які повністю або частково виконані органами ДВС України, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI та Порядком №440 передбачений спеціальний порядок прийняття до виконання виконавчих документів, що були видані до 01 січня 2013 року, відповідно до якого такі рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, включаються після перевірки їхнього виконання за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
		48. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на рішення в справі №2а-5416/09/1770 поширювалися гарантії, передбачені Законом №4901-VI, а тому з дня набрання чинності Порядком №440 (23 вересня 2014 року), яким визначений механізм включення відомостей про виконавчі документи до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, в органу ДВС України, на виконанні якого перебувало вказане рішення, виник безумовний обов`язок перевірити стан його виконання, і у випадку, якщо виконання цього рішення не завершене - включити його до Реєстру, а виконавчий документ передати на виконання до відповідного органу ДКС України.
		49. Проте такий висновок судів попередніх інстанцій не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи.
		50. Аналіз мети Закону №4901-VI і запроваджених ним заходів дає підстави для висновку, що передбачені цим законом гарантії та процедури застосовуються у випадку сукупності двох умов: рішення суду передбачає стягнення певної суми коштів; боржником за таким рішенням є державний орган, державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
		51. Суд зазначає, що до постановлення Рівненським окружним адміністративним судом ухвали від 14 грудня 2016 року про зміну способу виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року в справі №2а-5416/09/1770, судове рішення в справі №2а-5416/09/1770 не передбачало стягнення з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення Чорнобильської катастрофи (Міністерства соціальної політики України) грошових коштів і мало виключно зобов`язальний характер.
		52. Оскільки в порядку, передбаченому Законом №4901-VI, виконуються лише рішення про стягнення коштів, боржником за якими є державні органи (державні підприємства, установи, організації або юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства), суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про те, що обов`язок щодо включення відомостей про рішення в справі №2а-5416/09/1770 до Реєстру у відповідача-1 виник у вересні 2014 року.
		53. Як установили суди попередніх інстанцій, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в справі №2а-5416/09/1770 про зміну способу виконання постанови позивач до Управління ДВС ГТУЮ в м. Києві подав 14  лютого 2017 року, а 23 лютого 2017 року рішення в справі №2а-5416/09/1770 було включено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
		54. Беручи до уваги, що для перевірки виконання рішення за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень і для включення відомостей про нього до Реєстру Порядком №440 установлений строк тривалістю сім робочих днів з дня надходження відповідного судового рішення, Суд дійшов висновку, що доводи позивача про зволікання відповідача-1 щодо внесення до Реєстру відомостей про судове рішення в справі №2а-5416/09/1770 є необґрунтованими.
		55. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про протиправну бездіяльність відповідача-1 й про наявність підстав для задоволення позову.
		56. Пунктом 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		57. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		58. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		59. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, Суд дійшов висновку про необхідність їх скасування з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.
		60. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		61. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
		62. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017  року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в справі №817/377/17 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
		63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                      О.Р. Радишевська
		 
		Судді:                                                                                          О.В. Кашпур
		 
		                                                                                          С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...