Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/2396/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 07.02.2020
Номер судового провадження: 61-8196ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		07 лютого 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 592/2396/17
		провадження № 61-8196св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - Відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		відповідачі: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут»,
		третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року у складі судді Князєва В. Б. та рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Собини О. І., а також касаційну скаргу Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		Відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діяв через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у лютому 2017 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (далі - ПАТ «Сумигаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (далі - ТОВ «Сумигаз збут»), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), про захист прав споживачів.
		Відповідно до уточнених позовних вимог просив: визнати недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, протокол № 20, щодо визначення мешканцям будинку АДРЕСА_1 , у тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, згідно з додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС); визнати за споживачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_1 , право на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу; зобов`язати ТОВ «Сумигаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу, починаючи з 01 листопада 2016 року, із застосуванням норми споживання природного газу за зазначений період, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 29 серпня 2016 року та 05 вересня 2016 року ПАТ «Сумигаз» складені акти про порушення на об`єкті - житловий будинок АДРЕСА_1 щодо факту відмови споживачів від встановлення лічильника, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора газорозподільної системи (далі - оператор ГРС). 24 листопада 2016 року постійно діючою комісією ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення прийнято рішення про визначення фактичного об`єму спожитого природного газу мешканцям цього будинку, як побутовим споживачам, у яких не установлені індивідуальні лічильники газу, з 01 листопада 2016 року за граничними об`ємами споживання природного газу населенням. Вважають це рішення незаконним, оскільки акти про порушення окремо стосовно кожного з побутових споживачів, які відмовилися від встановлення лічильника, не складалися. Чинним законодавством не передбачено відповідальності окремого побутового споживача за відсутність загальнобудинкового облікового приладу газу.
		Стислий виклад позиції інших учасників справи
		ПАТ «Сумигаз», ТОВ «Сумигаз збут» заперечували проти задоволення позову та просили суд відмовити у його задоволені у зв`язку з необґрунтованістю. 
		НКРЕКП зазначило, що відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРС, фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року позов Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діяв через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , задоволено.
		Визнано недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, протокол № 20, щодо визначення мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням згідно з додатком № 10 до Кодексу ГРС.
		Визнано за споживачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_1 , право на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу.
		Зобов`язано ТОВ «Сумигаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу, починаючи з 01 листопада 2016 року, із застосуванням норми споживання природного газу за зазначений період ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що у справі відсутні докази, які б підтверджували факт відмови позивачів від встановлення за рахунок оператора ГРС лічильника природного газу - індивідуального чи загальнобудинкового. Акти про порушення не містять відомостей щодо вчинення правопорушення саме позивачами. Отже, прийняття рішення про відповідальність позивачів є неправомірним.
		Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року апеляційні скарги ПАТ «Сумигаз», ТОВ «Сумигаз збут» задоволено частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року скасовано в частині визнання за споживачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_1 , права на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу; зобов`язання ТОВ «Сумигаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу, починаючи з 01 листопада 2016 року, із застосуванням норми споживання природного газу за зазначений період ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
		Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасовано. Стягнуто з ПАТ «Сумигаз» на користь держави судовий збір в розмірі 1 600, 00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, протокол № 20, щодо визначення мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, згідно з додатком № 10 до Кодексу ГРС.
		Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання ТОВ «Сумигаз збут» здійснити позивачам перерахунок об`ємів природного газу з 01 листопада 2016 року, оскільки стосовно побутових споживачів ТОВ «Сумигаз збут» є постачальником, а ПАТ «Сумигаз» - оператором газорозподільної мережі.
		Також суд апеляційної інстанції вважав неконкретними та зайвими висновки суду першої інстанції про необхідність визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 права на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу. Апеляційний суд зазначив, що скасування рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» про встановлення фактичного об`єму спожитого газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням є достатнім та належним способом захисту для відновлення порушеного права позивачів.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги ПАТ «Сумигаз»
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ПАТ «Сумигаз» просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року повністю, а також скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Сумигаз», ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ПАТ «Сумигаз» 
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що резолютивні частині оскаржуваних судових рішень суперечать встановленим фактичним обставинам справи. Заявник зазначає, що судами встановлено факт відмови споживачів від встановлення лічильників, а тому, на переконання ПАТ «Сумигаз», відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, протокол № 20, щодо визначення мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, згідно з додатком № 10 до Кодексу ГРС.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Позивач просить касаційну скаргу ПАТ «Сумигаз» відхилити, оскільки наведені у касаційній скарзі доводи не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, Відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , просить скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Сумигаз збут» здійснити перерахунок об`ємів природного газу за період з 01 листопада 2016 року, залишити в цій частині в силі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд, відмовляючи частково у задоволенні позову, допустив порушення вимог частини першої статті 15 ЦК України та пункту четвертого частини другої статті 16 ЦК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільного права та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		НКРЕКП просило під час розгляду касаційної скарги позивача врахувати пояснення, надані під час розгляду справи у суді першої інстанції.
		Інших відзивів не надходило.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 мешкають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
		Постачання природного газу у будинок, в якому проживають позивачі, здійснюють відповідачі. Природний газ використовується тільки для приготування їжі.
		Згідно з ліцензією, виданою НКРЕКП на підставі рішення від 26 березня 2015 року № 929 (переоформлена рішенням від 01 вересня 2015 року № 2248), ПАТ «Сумигаз» є газорозподільною організацією.
		Постановою НКРЕКП від 31 березня 2016 року № 549 (зі змінами від 15 грудня 2016 року), затверджено План розвиту газорозподільної системи ПАТ «Сумигаз» на 2016-2025 роки, яким передбачено витрати на встановлення будинкових приладів обліку.
		Будинок АДРЕСА_1 включено до Плану розвитку газопостачальної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми ПАТ «Сумигаз» на 2016 рік, якою передбачені витрати на встановлення будинкових приладів обліку.
		29 серпня 2016 року працівники ПАТ «Сумигаз» намагалися встановити загальнобудинковий вузол обліку газу у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , проте мешканці будинку завадили цим спробам, вважаючи, що ПАТ «Сумигаз» зобов`язане забезпечити за власний рахунок кожну квартиру індивідуальним лічильником газу.
		29 серпня 2016 року складено акт про порушення № 64/122, яким встановлено, що споживачі відмовилися від встановлення лічильника газу у житловому будинку АДРЕСА_1 , що здійснюється за ініціативою та за кошти ПАТ «Сумигаз». Зафіксовано недопуск мешканцями квартир будинку представників оператора ГРС для проведення ремонтних, монтажних робіт. В акті наявні підписи із зазначенням номерів квартир.
		Мешканці цього будинку 29 серпня 2016 року звернулися до голови правління ПАТ «Сумигаз» з письмовою заявою, у якій вони повідомили, що відмовляються від встановлення загальнобудинкового лічильника газу. Просили забезпечити їх індивідуальними приладами обліку природного газу.
		05 вересня 2017 року складено акт про порушення № 04/158 аналогічного змісту. В акті зазначено, що мешканці від підпису відмовилися.
		Згідно з витягом з протоколу № 20 засідання постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення в частині прийнятого рішення від 24 листопада 2016 року, комісією вирішено з 01 листопада 2016 року фактичний об`єм спожитого природного газу побутовим споживачам будинку № 3 за зазначеною адресою, у яких не встановлено індивідуальних лічильників газу, визначати за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, відповідно до додатку №10 до Кодексу ГРС.
		Відповідно до рахунків-квитанцій, наданих позивачами, на оплату послуг з газопостачання фактична кількість послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 01 листопада 2016 року становить 9, 80 м3 на одну особу.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ПАТ «Сумигаз»
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. 
		За змістом пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України 
		«Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; ціну продукції визначено неналежним чином.
		Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV, далі - Закон України «Про житлово-комунальні послуги»), який був чинним на час звернення позивачів до суду з позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 
		житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; 
		виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; 
		засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; 
		комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; 
		норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 
		споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		Як зазначено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Тарифи на газопостачання відносяться до тарифів першої групи житлово-комунальних послуг.
		Як зазначено у пункті 1 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
		Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС оператор ГРС - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
		Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ПАТ «Сумигаз» є оператором ГРС.
		Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
		Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані до 01 січня 2018 року забезпечити безкоштовне встановлення лічильників газу для населення, яке проживає у квартирах та приватних будинках, де газ використовується тільки для приготування їжі. Крім того, цим законом передбачено, що в тарифі на газ закладено встановлення квартирних лічильників газу.
		Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 524/7637/16-ц (провадження № 14-470цс19), підстав відступити від яких не встановлено.
		Таким чином, позивачі правомірно просили встановити їм індивідуальні газові лічильники, а не загальнобудинковий, на чому наполягав відповідач, тому в ПАТ «Сумигаз» не було законних підстав для нарахування позивачам об`ємів природного газу в розмірі граничної місячної норми споживання на одну особу, що визначено в додатку № 10 до Кодексу ГРС.
		Отже, рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, протокол № 20, про визначення мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, згідно з додатком № 10 до Кодексу ГРС, прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Відповідач своїми діями порушив права споживача, які гарантовані статтею 24 Конституції України та частиною першою статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Доводи касаційної скарги ПАТ «Сумигаз» висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних частинах не спростовують, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог касаційної скарги ПАТ «Сумигаз» і скасування рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року повністю та рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Сумигаз», ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Сумигаз збут» здійснити перерахунок об`ємів природного газу за період з 01 листопада 2016 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок що дії з розрахунку вартості газу, які здійснює ТОВ «Сумигаз збут», нерозривно пов`язані з діями ПАТ «Сумигаз» щодо визначення обсягу спожитого газу.
		Відповідно до глави 4 розділу IХ Кодексу ГРС об`єми та обсяги споживання природного газу побутовими споживачами визначаються оператором газорозподільної мережі (в цьому випадку - ПАТ «Сумигаз»). Зокрема, в абзаці 3 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу зазначено, що оператор ГРС в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з приписами глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС об`єми та обсяги споживання природного газу побутовими споживачами визначаються оператором газорозподільної мережі, тобто ПАТ «Сумигаз», безумовні вимоги якого зобов`язане виконувати ТОВ «Сумигаз збут».
		Проте, висновки суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» в частині визначення позивачем режиму споживання, яким фактичний об`єм споживчого природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенню згідно з додатком № 10 до Кодексу ГРС, є способом захисту, який є достатнім для відновлення їх порушених прав, суперечать положенням статті 16 ЦК України. 
		Пункт четвертий частини першої статті 16 ЦК України встановлює, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Оскільки рішення (акт-розрахунок) ПАТ «Сумигаз» не має наслідком виникнення певних прав та обов`язків у споживачів, не сприяє ефективному відновленню порушених прав позивачів, то вимога, заявлена з метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав, є належним способом захисту за умови звернення з позовними вимогами до особи, яка це право порушила, тобто ПАТ «Сумигаз».
		Втім, позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пред`явлені до ТОВ «Сумигаз збут», а не до ПАТ «Сумигаз», тобто зазначений позов пред`явлено до неналежного відповідача, а тому наведені порушення, допущені апеляційним судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає, до кого з відповідачів пред`явлені ті чи інші позовні вимоги.
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг ПАТ «Сумигаз» та Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права, а встановлені формальні порушення не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.
		Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Щодо клопотання Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про розгляд справи з викликом сторін
		Відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , просив здійснювати розгляд справи за участю представника Сумської міської ради.
		Як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Зважаючи на наведені правила та те, що процесуальним законом не передбачено можливість виклику сторін для участі у розгляді справи касаційним судом під час попереднього судового засідання, яке проводиться у порядку письмового провадження, Верховний Суд визнає клопотання про розгляд справи з викликом представника Сумської міської ради таким, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» залишити без задоволення. 
		Касаційну скаргу Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діє через Сумську міську раду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
		Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...