Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/7423/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2020. Зареєстровано: 16.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.

Результат оскарження 18.02.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: П/420/7785/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/7423/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          14 лютого 2020 року                                                                              м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                                      Потоцької Н.В.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарата Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Апарата Ради національної безпеки і оборони України в якому позивач просить:
		визнати протиправною бездіяльність Апарату Ради національної безпеки та оборони України, яка полягає у нездійсненні чи неналежному здійсненні мені оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (посада патронатної служби) з 20 до 27 серпня 2019 року;
		зобов`язати Апарат Ради національної безпеки та оборони України здійснити належним чином оплату праці за роботу на цій посаді шляхом виплати всіх сум, що належать позивачу, а також виплатити позивачу, як працівникові, середній заробіток за весь час затримки виплати цих сум по день фактичного розрахунку;
		стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Апарату Ради національної безпеки та оборони України (01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8) моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень а саме: Апарату Ради національної безпеки та оборони України у розмірі 15000,00 (п`ятнадцяти тисяч) грн.
		Позов обґрунтовано наступним.
		Наказом керівника АРНБОУ від 23 серпня 2019 р. № 531-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 27 серпня 2019 р. за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
		В день звільнення, 27 серпня 2019 р. ОСОБА_1 перебував на робочому місці в АРНБОУ до завершення робочого дня. Перед завершенням робочого дня я ознайомився із наказом про звільнення з Посади, отримав заповнену трудову книжку, де було зроблено на сторінці 38 записи № 27 та № 28 відповідно про призначення та звільнення з Посади. Одразу після цього, за погодженням з уповноваженими співробітниками та на їх наполегливу вимогу я був змушений залишити територію АРНБОУ, де діє пропускний режим, здав відповідні пропуски, отримані мною в АРНБОУ раніше.
		В день звільнення не було фактично проведено розрахунок за оплату праці на Посаді готівкою, при цьому жодна службова особа АРНБОУ зі мною питання розрахунку не обговорювала. У наступному ніякої інформації від АРНБОУ у передбачений законодавством України спосіб про форму та шлях отримання мною розрахунку за оплату праці на Посаді я не отримав. Довідку про мою роботу в АРНБОУ із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати мені під час мого звільнення надано не було.
		Відомостей про те, у якій спосіб, шляхом переказу на який банківський рахунок або в якій інший спосіб мені як працівнику була здійснена виплата всіх сум, що належать мені за роботу на Посаді з 20 до 27 серпня 2019 р., якою є ця сума (суми) та чи є (були) у АРНБОУ як роботодавця спірні питання щодо її (їх) розміру, мені невідомі. За таких умов вбачається вкрай вірогідним, що ці суми узагалі не були мені виплачені (надані, нараховані) у будь-якій спосіб. За будь-яких обставин такого нарахування явно не відбулося у день мого звільнення а саме 27 серпня 2019 р.
		Якщо такої виплати не було здійснено узагалі, через невиплату мені належних, як звільненому працівникові, сум у встановлені строки, за умови відсутності спору про їх розмір, така бездіяльність чи помилкова діяльність з боку АРНБОУ істотно порушує мої законні права та обов`язки, зокрема на правомірне володіння майном, на професійні честь та гідність, на право захищати власні права від неправомірних посягань.
		Ухвалою суду від 16.12.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.
		Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
		Копію ухвали про відкриття провадження по справі представник відповідача отримав 19.12.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ОДЕСА ЦОКК 65300 0701771 6.
		08.01.2019 року за вх. № 515/20 через канцелярію суду за підписом заступника керівника Апарату Ради національної безпеки і оборони України - керівника юридичної служби Р. Німчук надано відзив на адміністративний позов, який обґрунтований наступним.
		По перше:
		Наказом Апарату РНБО України від 20 серпня 2019 року № 519-к "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 призначено з 20 серпня 2019 року на посаду радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату Ради (посада патронатної служби) на строк повноважень Секретаря Ради національної безпеки і оборони України О. Данилюка (на умовах строкового трудового договору) у порядку переведення з Інституту законодавства Верховної Ради України.
		На підставі заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року видано Наказ Апарату РНБО України від 23 серпня 2019 року № 531-к «Про звільнення ОСОБА_1 » згідно якого звільнено з роботи 27.08.2019, за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).
		ОСОБА_1 на день написання заяви про звільнення з роботи пропрацював в Апараті РНБО України фактично три робочі дні тому йому не була оформлена банківська карта в рамках зарплатного проекту Апарату РН БО України в Укрексімбанку.
		Інформація про відкриті ОСОБА_1 рахунки в інших банках, які мають містити необхідні реквізити для зарахування коштів, у Апараті Ради відсутня у зв`язку із чим розрахунок з ним є неможливим.
		По друге:
		Працівник Фінансової служби Апарату Ради, який виконує обов`язки касира за залишеним ОСОБА_1 телефонним номером 29.08.2019 повідомила його про необхідність отримання коштів до 04.09.2019.
		В результаті розмови позивач повідомив, що прибудете до каси Апарату РНБО України для отримання зазначених коштів 03.09.2019 у зв`язку із чим керівником служби управління персоналом Апарату РНБО України була замовлена перепустка для проходження ним пропускного пункту.
		Для отримання розрахунку ОСОБА_1 так і не з`явився, зазначені кошти було депоновано та складено реєстр депонованих сум від 04.09.2019, а готівкові кошти здані на розрахунковий рахунок Апарату РНБО України.
		ОСОБА_1 після 03.09.2019 на телефонні дзвінки працівників Фінансової служби Апарату Ради не відповідав.
		Апарат РНБО України листами від 04.11.2019 №2147/20-17/2-19 та від 26.12.2019 №'2691/20-17/2-19 повідомив ОСОБА_1 , що на розрахунковому рахунку Апарату Ради знаходяться кошти передбачені для виплати йому за відпрацьований час та просив з`явитися до каси Апарату РНБО України.
		З огляду на вказане безпідставними є твердження позивача, про протиправну бездіяльність.
		По третє:
		ОСОБА_1 у своїй позовній заяві (абзац шостий сторінка 3) підставою стягнення моральної шкоди з Апарату Ради вказує:
		«Тривала відсутність можливості мене дізнатися про підстави погодження чи не погодження преміювання та надбавок за інтенсивність праці мене як Представника у жовтні-листопаді 2018р. негативно вплинуло на мою гідність, престиж та ділову репутацію, на моє право отримання публічної інформації та моїх персональних даних.»
		Враховуючи зазначене вище, повідомляємо суд, що до зазначених ОСОБА_1 у своїй позовній заяві «страждань» Апарат Ради жодного відношення не міг мати, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з Апаратом Ради з 20 по 27 серпня 2019 року а події, про які він зазначає, мали місце у 2018 році, тобто майже за рік до трудових правовідносин з відповідачем.
		09.01.2020 р. за вх. № 913/20 через канцелярію суду позивачем надано відповідь на відзив.
		Щодо розміру встановлених мені на посаді посадового окладу та надбавок.
		Погоджуючись із розміром встановленого мені посадового окладу та надбавки за вислугу років, встановлених Наказом № 519-к, зазначаю, що Наказом № 519-к, зокрема, не було враховане наявність у мене вченого звання професора та наукового ступеня доктора юридичних наук, які дають право на отримання відповідних доплат працівникам згідно підпунктів «в» та «г» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 у редакції, чинній станом на серпень 2019 р.
		Щодо обставин звільнення мене з посади за поданою заявою
		Обставини термінового звільнення мене з Посади одразу після призначення на Посаду я викладаю у Заяві виключно як фактор, що зумовив нездійснення чи неналежне здійснення мені оплати праці за роботу на Посаді з боку АРНБОУ, який, вкрай ймовірно, був змушеним порушувати законодавство про працю щодо мене зокрема через позицію СРНБОУ щодо потреби мого невідкладного звільнення з Посади.
		Також слід звернути увагу, на невірне визначення Посади в АРНБОУ у записах 27 та 28 у моїй трудовій книжці, зроблених відповідальними працівниками АРНБОУ на її сторінках 38-39.
		Щодо нібито неможливості розрахунку зі мною в безготівковій Формі.
		Наявність у АРНБОУ «зарплатного проекту» саме з АТ «Укрексімбанк» не є правомірною причиною неможливості оформлення мені як працівнику АРНБОУ розрахункового рахунку та відповідної банківської картки протягом трьох робочих днів. Адже в Україні значна кількість банківських установ оформлюють для робітників підприємств та установ в рамках зарплатних проектів розрахунковий рахунок та відповідну банківську картку протягом одного робочого дня, що є загальновідомим фактом, який не потребує на доказування в рамках цієї справи.
		Щодо процедур розрахунку зі мною в готівковій Формі.
		Під час мого звільнення АРНБОУ, як роботодавцем, було прямо та безпідставне порушене вимоги ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 116 КЗпП за якими при звільненні працівника (якщо працівник працював у день звільнення) виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Жодних правомірних підстав перенесення такого терміну на інші наступні дні оплати праці КЗпП не передбачає.
		Щодо нібито здійснених спроб організувати розрахунок зі мною з 29 серпня 2019 р.
		Жодних доказів такої телефонної розмови у відзиві не наводиться.
		Згідно запису у трудовій книжці за № 30 на с. 40-41, з 28 серпня 2019 р. я перебував на посаді головного наукового співробітника Інституту законодавства Верховної Ради України, з повним працевлаштуванням зокрема у період з 29 серпня до 4 вересня, включно із 3 вересня 2019 р.
		Доказів надсилання мені Листа № 2147 та отримання мною Листа № 2147 у Відзиві не наводиться.
		Щодо міркувань відзиву з питань моральної шкоди
		Вищезазначена вкрай ймовірна бездіяльність чи помилкова діяльність АРНБОУ, що призвела до фактичної невиплати мені оплати праці за роботу на Посаді, щодо мене має ознаки незаконної, вона заподіяла мені очевидні втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань та інших негативних явищ, тому я маю право на відшкодування моральної шкоди».
		Таке речення Заяви чітко вказує:
		на наявність у мене моральної шкоди,
		на її природу у вигляді очевидних втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань та інших негативних явищ,
		на її заподіяння мені саме через невиплату мені АРНБОУ оплати праці за роботу на Посаді,
		на винний характер такого заподіяння з боку АРНБОУ у вигляді ймовірної бездіяльності чи помилкової діяльності.
		Також із цього речення прямо випливає причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю АРНБОУ та моїми моральними стражданнями та відповідно спричиненою мені моральною шкодою.
		17.01.2020 р. за вх. № 2045/20 через канцелярію суду позивачем надано заяву у справі.
		03.02.2020 р. за вх. № 4778/20 через канцелярію суду позивачем надано заяву у справі.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		Наказом Апарату РНБО України від 20 серпня 2019 року № 519-к "Про призначення ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 призначено з 20 серпня 2019 року на посаду радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату Ради національної безпеки і оборони України (посада патронатної служби) на строк повноважень Секретаря Ради національної безпеки і оборони України О. Данилюка (на умовах строкового трудового договору) у порядку переведення з Інституту законодавства Верховної Ради України.
		Вказаним наказом ОСОБА_1 установлено посадовий оклад згідно із штатним розписом Апарату Ради та надбавку за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу (раніше набутий стаж державної служби станом на 19.08.2019 становить 07 років 10 місяців 06 днів).
		На підставі заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року видано Наказ Апарату РНБО України від 23 серпня 2019 року № 531-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено з роботи з 27.08.2019 ОСОБА_1 , радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату Ради національної безпеки і оборони України, за угодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).
		13.01.2020 року на банківський рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк», картка № НОМЕР_1 , номер розрахункового рахунку отримувача НОМЕР_2 або IBAN UA313052990000026203681710490 було переведено 3257,72 грн. із повідомленням про «Безготівкове зарахування. Коментар до платежу: Aparat Rady natsionalnoi bezpeky i obo#UA3130**** **** 026203681710490 Deponenty; popovnennia kartkov.rakh.kartky 5168 **** **** 4946, Babin Borys».
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
		Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
		Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
		Юридичний спір в даній справі, виходячи із позовних вимог, виник з приводу бездіяльності відповідачів, яка виразилась у нездійсненні чи неналежному здійсненні позивачу оплати праці за роботу на посаді.
		Разом з цим, позивач зазначає, що підставою для звернення з адміністративним позовом стало порушення його законних прав на правомірне володіння майном, на професійні честь та гідність, на право захищати власні права від неправомірних посягань, що виразилось у не проведенні повного розрахунку за оплату праці у день звільнення.
		За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Відповідно до ст.117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Судом встановлено, що Наказом від 23 серпня 2019 року № 531-к «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено з 27.08.2019 ОСОБА_1 , радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату Ради національної безпеки і оборони України, за угодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).
		Відповідно до ст. 2411 КЗпП, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
		Отже, якщо в наказі на звільнення зазначено «звільнити з 27 серпня», працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Оскільки строк звільнення починається з 27 серпня, наступний за ним день - 28 серпня. Виходячи з цього, працівник вважатиметься звільненим з 28 серпня.
		Вказане підтверджується і п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».
		Тобто, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
		Відповідно до ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
		Так, в наказі на звільнення вказано «звільнити з 27 серпня», тобто 27 серпня є останнім днем роботи ОСОБА_1 , а отже і днем звільнення та днем видачі трудової книжки.
		Щодо проведення розрахунку.
		Згідно ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.
		Повний розрахунок означає виплату працівникові:
		заробітної плати, що йому належить (ураховуючи день звільнення, оскільки він є останнім робочим днем);
		грошової компенсацiї за всi невикористанi днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки, якщо працiвник має на неї право;
		вихiдної допомоги (ст. 44 КЗпП) у певних випадках.
		Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року, видано Наказ від 23 серпня 2019 року № 531-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з 27.08.2019 р.
		Фінансова служба Апарату Ради після отримання наказу про звільнення співробітника проводить розрахунок необхідних коштів, подає фінансові зобов`язання та платіжні доручення до Державної казначейської служби України та не пізніше 13:00 години замовляє готівку для проведення розрахунку на наступний день, що обумовлено регламентом роботи Укрексімбанку, який подає заявку на отримання готівки від Національного Банку України. 
		Документи, надані розпорядником бюджетних коштів, опрацьовуються органом Казначейства за захищеними видатками, які не потребують проведення процедур закупівель, - протягом 1 операційного дня (п. 2.3 абзац з Наказу Міністерства Фінансів України №309 від 02.03.12 «Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України»).
		У спірних правовідносинах наступним робочим днем був 27 серпня 2019 року.
		Оскільки День незалежності України - 24 серпня 2019 року припав на вихідний день - суботу, тому, враховуючи положення частини третьої статті 67 КЗпП України, 26 серпня 2019 року був відповідно вихідним днем.
		У вказаний день кошти отримуються із відділення Укрексімбанку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, в касу фінансової служби Апарату Ради та проводиться розрахунок зі співробітником (протягом 5 днів, відповідно п.18 Постанови ПБУ №148 від 29.12.17 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»).
		Як встановлено судом, до каси Апарату РНБО України згідно прибуткового касового ордеру від 29.08.2019 №79 було отримано готівкові кошти, частина з яких передбачалась для розрахунку з ОСОБА_1 за відпрацьований в Апараті Ради період у сумі 3274,09 грн.
		Виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у період часу з 27.08.2019 року по 29.08.2019 року відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо нездійснення оплати праці ОСОБА_1 , оскільки в даний період часу відсутня вина роботодавця, наявність якої передбачає ст. 117 КЗпП.
		Щодо періоду часу з 30.08.2019 року по 10.12.2019 року.
		Як зазначено представником відповідача, працівник Фінансової служби Апарату Ради, який виконує обов`язки касира за залишеним ОСОБА_1 телефонним номером 29.08.2019 повідомила його про необхідність отримання коштів до 04.09.2019. В результаті розмови позивач повідомив, що прибудете до каси Апарату РНБО України для отримання зазначених коштів 03.09.2019 у зв`язку із чим керівником служби управління персоналом Апарату РНБО України була замовлена перепустка для проходження ним пропускного пункту.
		Однак, для отримання розрахунку ОСОБА_1 так і не з`явився, тому зазначені кошти було депоновано та складено реєстр депонованих сум від 04.09.2019 (копія додається), а готівкові кошти здані на розрахунковий рахунок Апарату РНБО України (копія квитанції від 04.09.2019 №11111841577).
		Разом з цим, в заявах по суті справи ОСОБА_1 заперечує щодо вказаної обставини, а тому вона підлягає доведенню відповідачем.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Вказана законодавча норма є імперативною.
		Імперативні норми права містять категоричні приписи, що безпосередньо визначають поведінку суб`єктів, не дозволяють відхилятися від них і не можуть бути замінені за рішенням (домовленістю) цих суб`єктів іншими умовами.
		Як встановлено судом, твердження відповідача про повідомлення ОСОБА_1 щодо можливості отримати грошові кошти засобами телефонного зв`язку не доведено відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами (ст. 73-76 КАС України).
		Крім цього, відповідачем навіть не зазначено прізвище посадової особи, яка телефонувала позивачу, не зазначено номер телефону за яким здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 .
		Крім цього, слід також зазначити, що відповідь на відзив, яка містить у собі заперечення ОСОБА_1 щодо телефонного повідомлення про можливість отримати кошти, відповідачем отримано 10.01.2020 року. Вказане підтверджується роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошти» за трек-номером 6502307373944.
		Однак, навіть після цього, представником відповідача, станом на 14.02.2020 року, не надано доказів зворотнього.
		Також, відповідачем зазначено, що Апарат РНБО України листами від 04.11.2019 №2147/20-17/2-19 та від 26.12.2019 №2691/20-17/2-19 повідомив ОСОБА_1 , що на розрахунковому рахунку Апарату Ради знаходяться кошти передбачені для виплати йому за відпрацьований час та просив з`явитися до каси Апарату РИБО України у зручний для нього час або надати всі необхідні реквізити для перерахування депонованої заробітної плати на його розрахунковий (картковий) рахунок.
		При цьому, також представником відповідача не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів направлення та отримання ОСОБА_1 цих листів.
		У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечує факт отримання листа від 04.11.2019 №2147/20-17/2-19, але підтверджує отримання листа від 26.12.2019 №2691/20-17/2-19
		В свою чергу, судом встановлено, що 27.11.2019 року ОСОБА_1 на адресу Апарату РНБО України направлено листа з вимогою виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та повідомлено реквізити його банківських рахунків.
		Вказаний лист отримано Апаратом РНБО України 10.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 6502307331354.
		Таким чином, станом на 11.12.2019 року у розпорядженні Апарату РНБО України була наявна інформація про банківські рахунки позивача.
		Однак, лише 13.01.2020 року на банківський рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк», картка № НОМЕР_1 , номер розрахункового рахунку отримувача НОМЕР_2 або IBAN UA313052990000026203681710490 було переведено 3257,72 грн. із повідомленням про «Безготівкове зарахування. Коментар до платежу: Aparat Rady natsionalnoi bezpeky i obo#UA3130**** **** 026203681710490 Deponenty; popovnennia kartkov.rakh.kartky 5168 **** **** 4946, Babin Borys».
		Підсумовуючи викладене, суд вважає, що протиправна бездіяльність Апарату Ради національної безпеки та оборони України, яка полягає у нездійсненні оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Бабіна Б.В. має місце у період часу з 30.08.2019 року по 12.01.2020 року, а саме:
		з 30.08.2019 року по 04.09.2019 року (через недоведеність повідомлення позивача);
		з 05.09.2019 року по 04.11.2019 року (через невчинення юридично значимих дій щодо повідомлення позивача про можливість отримати кошти);
		з 04.11.2019 року по 10.12.2019 року (через ненадання доказів щодо направлення листа від 04.11.2019 року №2147/20-17/2-19);
		з 11.12.2019 року по 12.01.2020 року (через неперерахування на банківську картку ОСОБА_1 грошових коштів).
		У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
		Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.
		Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.
		Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності Апарату Ради національної безпеки та оборони України, яка полягає у нездійсненні оплати праці ОСОБА_1 за роботу на посаді радника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (посада патронатної служби) з 30 серпня 2019 року по 12 січня 2020 року.
		Відповідно до ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		У спірних правовідносинах вимога про виплатити позивачу, як працівникові, середнього заробітку за весь час затримки виплати цих сум по день фактичного розрахунку є похідною від задоволеної позовної вимоги, а тому підлягає задоволенню.
		При цьому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про зобов`язання Апарату Ради національної безпеки та оборони України здійснити належним чином оплату праці за роботу на цій посаді шляхом виплати всіх сум, що належать позивачу, оскільки така виплата здійснена 13.01.2020 року.
		Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.
		В силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Суд не погоджується з твердженням позивача, що відповідач своїми діями, які зокрема полягають у бездіяльності Апарату Ради національної безпеки та оборони України, яка полягає у нездійсненні оплати праці за роботу, які б підтверджували заподіяння позивачу моральної шкоди.
		Як зазначено вище, судом задоволено вимогу про зобов`язання Апарату Ради національної безпеки та оборони України здійснити ОСОБА_1 виплату за час затримки виплати заробітної плати з 30.09.2019 року по 12.01.2020 року, що за приписами КЗпП і є юридичною відповідальністю роботодавця.
		При цьому, КЗпП містить спеціальну норму, яка регламентує відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику та визначає 3 складові, які її характеризують, а саме:
		порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Як встановлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом керівника АРНБОУ від 23 серпня 2019 р. № 531-к звільнений з роботи з 27 серпня 2019 р. за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (запис у трудовій книжці №28).
		28.08.2019 року ОСОБА_1 призначений на посаду головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України (запис у трудовій книжці №30).
		Вказане свідчить про недоведеність позивачем втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 року по справі №531/1230/17 із посиланням на постанову ВС від 04.04.2018 року по справі №339/169/16-а (провадження №К/9901/8866/18).
		Враховуючи  встановлене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
		Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. 
		Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
		У відповідності до ч.1 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Зобов`язання подати звіт є диспозитивним правом суду, а не обов`язком, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
		Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у додатковій постанові від 31 липня 2018 року по справі №235/7638/16-а.
		Позивачем не наведено будь - яких доводів щодо необхідності вжиття процесуальних заходів, як і не зазначено підстав, через які відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, отже відсутні підстави для задоволення заяви позивача щодо встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання рішення суду першої інстанції.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
		Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Апарату Ради національної безпеки та оборони України, яка полягає у нездійсненні оплати праці ОСОБА_1 за роботу на посаді радника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (посада патронатної служби) з 30 серпня 2019 року по 12 січня 2020 року.
		Зобов`язати Апарат Ради національної безпеки та оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки з 30 серпня 2019 року по 12 січня 2020 року.
		Відмовити у визнанні протиправною бездіяльності Апарату Ради національної безпеки та оборони України, яка полягає у нездійсненні оплати праці ОСОБА_1 за роботу на посаді радника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (посада патронатної служби) з 27 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року.
		Відмовити в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Апарату Ради національної безпеки та оборони України здійснити належним чином оплату праці за роботу на посаді шляхом виплати всіх сум, що належать ОСОБА_1 .
		Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Апарату Ради національної безпеки та оборони України моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень а саме: Апарату Ради національної безпеки та оборони України у розмірі 15000,00 (п`ятнадцяти тисяч) грн.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , телефон: (НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
		Апарат Ради національної безпеки і оборони України - адреса: 01601, м. Київ, вул. П. Болбочана, 8, код ЄДРПОУ 21656169, телефон: (044)255-05-15
		 
		 
		          Головуючий суддя                                                                                Потоцька Н.В.
		 
		          
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...