Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/3793/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2020. Зареєстровано: 16.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 05.06.2020
Результат оскарження 05.06.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/620/3964/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/3793/19
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо розгляду документів стосовно надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу учасника бойових дій відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 06.11.2019;
		- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути документи стосовно надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу учасника бойових дій відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 06.11.2019.
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 позовна заява залишена без руху. У встановлений строк вимоги ухвали виконані, а провадження у справі відкрито 25.11.2019.
		В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що вона, діючи через свого представника, звернулася до Комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни із заявою та відповідним пакетом документів про надання статусу учасника бойових дій її померлому сину ОСОБА_2 , проте листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України №15535/22-2019 від 18.11.2019 відмовлено у задоволенні її заяви. Фактично, будь-якого рішення комісія не ухвалювала, надані позивачем документи та заява відповідно до чинного законодавства не розглядалися Комісією МВС України, що свідчить про грубу бездіяльність сторони відповідача.
		Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 11.06.1981 (а.с.19).
		ОСОБА_2 в період з 04.07.2014 по 08.08.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області, що підтверджується копією трудової книжки останнього та довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області №111 від 19.09.2019 (а.с.20, 24).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.08.2019 (а.с.18).
		Відповідно да наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 25.10.2014 №47 та УМВС України в Чернігівській області від 21.07.2014 №945 рядовий міліції ОСОБА_2 , міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів», перебував у службовому відрядженні в складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, що підтверджується довідкою від 23.10.2019 № 399 (а.с.28).
		Вказана обставина, окрім викладеного, також підтверджуються листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області № 356 від 19.09.2019; витягом із наказу Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області № 945 від 21.07.2014; листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області від 23.10.2019; довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області № 399 від 23.10.2019 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.21-22, 23, 27, 28).
		Як вбачається з листа ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області №356 від 19.09.2019 УМВС України в Чернігівській області не направляло матеріали на розгляд Комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війн працівників органів внутрішніх справ України, так як ОСОБА_2 жодного разу не звертався з приводу даного питання та не надав необхідних документів для отримання статусу учасника бойових дій. Працівники, які перебували разом із ОСОБА_2 у службовому відрядженні у складі сил та засобів і безпосередньо брали участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, отримували статус УБД за вищевказаний період.
		Зважаючи на вказані обставини, 06.11.2019 ОСОБА_1 , діючи через свого представника, звернулася до Комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни із заявою та відповідним пакетом документів про надання статусу учасника бойових дій її померлому сину ОСОБА_2 .
		Проте листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України №15535/22-2019 від 18.11.2019 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про надання статусу учасника бойових дій померлому сину ОСОБА_2 . 
		Будь-якого рішення Комісія МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни не ухвалювала, надані позивачем документи та заява відповідно до чинного законодавства не розглядалися.
		Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
		Згідно зі ст. 5, п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України. Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
		Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому вказаного пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).
		Згідно з абз. 2 п. 2 вказаного Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
		Відповідно до п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
		Положеннями п. 5 Порядку № 413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
		Тобто прийняття рішення з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій віднесено, зокрема, до повноважень Комісії МВС.
		Наказом МВС України від 21.12.2015 №1600 утворено комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а також затверджено склад такої Комісії.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 вказаного Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 вказаного Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
		Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
		Пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 вказаного Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
		Відповідно до п.2 розділу 1 Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (чинне на час існування спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2016 № 868 (далі - Положення № 868) комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій. учасниками війни (далі - Комісія) утворюється в апараті МВС наказом МВС з метою реалізації заходів, пов`язаних із наданням статусу учасника бойових дій, учасника війни працівникам МВС.
		Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 6 і 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п.1 розділу II Положення №868).
		Пунктом 2 розділу II Положення №868 передбачено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право, зокрема:
		-вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України та керівниками територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, іншими особами, визначеними чинним законодавством (далі - керівники підрозділів), чи подані особисто;
		-повертати документи керівникам підрозділів для подальшого доопрацювання;
		-приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій. учасника війни.
		Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, учасника війни в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) (п.4 розділу II Положення №868).
		Слід зазначити, що ні Департамент персоналу, організаційної, освітньої та наукової діяльності МВС, ні Головне управління МВС України у Чернігівській області в особі ліквідаційної комісії не уповноважені вивчати документи та приймати рішення щодо надання працівникам МВС України статусу учасника бойових дій, оскільки це, згідно з П.2 розділу II Положення №868, віднесено до повноважень Комісії.
		Тобто, відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх обов`язків та не прийняв жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання її сину ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій.
		Щодо можливих заперечень відповідача про те, що повноваження щодо надання особі статусу учасника бойових дій виконує Комісія, яка діє при МВС України на правах дорадчого органу, а прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду поданих документів належить до дискреційних повноважень Комісії, то слід зазначає таке.
		Комісія не є юридичною особою, а отже не має адміністративно-процесуальної правосуб`єктності.
		З врахуванням викладеного можна дійти до висновку, що Міністерство внутрішніх справ України в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни допустило бездіяльність щодо розгляду документів стосовно надання померлому сину позивачки статусу учасника бойових дій відповідно до поданої нею заяви.
		Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права позивачки необхідно зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути документи щодо надання померлому ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій відповідно до поданої його матір`ю заяви від 06.1 1.2019.
		Крім того, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, відповідачем не надано.
		Оскільки відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, суд розцінює дану обставину як визнання позову.
		Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
		Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що за визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. 
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання правової допомоги від 01.09.2019.
		Як вбачається з доданих до позовної заяви, позивачем не додано доказів, які підтверджують здійснення витрат на правничу (правову) допомогу та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
		Отже, позивачем документально не доведено факт понесення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 6000,00 грн. 
		Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо не розгляду документів стосовно надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу учасника бойових дій відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 06.11.2019.
		Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2019 про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу учасника бойових дій.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2020 року.
		 
		 
		Суддя О.Є. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...