Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 653/3367/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Терористичний акт.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: 51-1094км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22016230000000022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		04 лютого 2020 року
		м. Київ
		судова справа № 653/3367/16-к
		провадження № 51-1094км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		перекладача ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
		№ 22016230000000022 від 14 квітня 2016 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 і ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,
		за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 31 січня
		2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі ыз 07 травня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, а з 21 червня 2017 року  з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_6 у рахунок відшкодування:
		 матеріальної шкоди на користь ОСОБА_9  13 395,25 грн, моральної шкоди  150 000 грн;
		 моральної шкоди на користь ОСОБА_10  10 000 грн;
		 матеріальної шкоди на користь Херсонської дирекції УДППЗ«Укрпошта»  5395,59 грн;
		 матеріальної шкоди на користь Херсонської філії ПАТ«Укртелеком»  
		8242,01 грн;
		 матеріальної шкоди на користь ПАТ ЕК «Херсонобленерго»  719,80 грн.
		Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
		За вироком місцевого суду зі змінами, внесеними апеляційним судом,
		ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за виконання у співучасті з іншими суб`єктами злочину терористичного акту з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб шляхом вчинення вибуху, що призвело до загибелі людини, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, за таких обставин.
		У січні  лютому 2016 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з неустановленою слідством особою з метою підготовки, організації та вчинення терористичного акту в південному регіоні Херсонської області, спрямованого на порушення громадської безпеки, залякування населення, залучив до участі жителя м. Ізмаїла Одеської області (громадянина України)  особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження у зв`язку з її розшуком (далі  Особа), та інших невстановлених розслідуванням осіб, заздалегідь обізнаних про кінцеві цілі діяльності цієї групи.
		В указаний період зазначена група визначила місце вчинення терористичного акту  смт Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області.
		З метою забезпечення конспірації ОСОБА_6 та Особа під час готування до виконання злочину зустрічалися на орендованих квартирах, у тому числі
		у м. Херсоні: 23 лютого 2016 року  на вул. 40 років Жовтня, 11; 16 березня
		2016 року  на АДРЕСА_2 . 
		В період із 24 березня по 10 квітня 2016 року ОСОБА_6 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_11 і, не повідомляючи останньому мети подальшого використання  закладки вибухового пристрою великої потужності, попросив його підшукати та придбати дешевий транспортний засіб. 
		08 квітня 2016 року близько 00:30 на трасі Е-95 сполученням Київ  Одеса
		у районі с. Старі Маяки Одеської області ОСОБА_11 за 300 дол. США, які йому дав ОСОБА_6 , придбав у ОСОБА_12 автомобіль марки ВАЗ-2101
		(д.н.з. НОМЕР_1 ) та цього ж дня приблизно о 07:00 доставив ОСОБА_6 
		у м. Херсон. Машину вони залишили на незавершеному будівництві в районі
		вул. Комарова, 1.
		Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_6 прийшли у квартиру 
		АДРЕСА_3 , заздалегідь орендовану Особою, де на них уже чекала ця особа. У цей же день увечері вони всі разом виїхали в Одеську область.
		10 квітня 2016 року ОСОБА_6 та Особа з метою виготовлення вибухового пристрою та розміщення його в автомобілі марки ВАЗ-2101 на громадському транспорті прибули у м. Херсон, де з метою недопущення викриття їх злочинної діяльності ОСОБА_6 поселився окремо від вищевказаної особи  у квартирі АДРЕСА_4 , орендованій його знайомою ОСОБА_13 .
		Наступного дня близько 23:00 Особа на виконання спільного з ОСОБА_6 плану, спрямованого на вчинення терористичного акту в смт Новоолексіївка, виїхала на автомобілі марки ВАЗ-2101 у бік зазначеного населеного пункту, а ОСОБА_6 , спостерігаючи за діями вищевказаної особи з використанням мобільного терміналу ОСОБА_13 , залишився у м. Херсоні.
		У період із 23:20 13 квітня по 01:40 14 квітня 2016 року Особа
		в смт Новолексіївка з метою конспірації, не запускаючи двигуна автомобіля, перемістила (доставила) його в заздалегідь обумовлене з ОСОБА_6 місце запланованого терористичного акту  на вул. Центральну, 51 (неподалік залізничного вокзалу, поруч із кафе «Дружба»).
		14 квітня 2016 року приблизно о 01:40 Особа, попередньо обладнавши вибуховим пристроєм автомобіль ВАЗ-2101, під`єднала детонатор вибухового пристрою до акумулятора та, використовуючи годинник як таймер, відстрочила вибух на 12 годин.
		У цей же день о 13:30 на вул. Центральній, 51 у смт Новоолексіївка (неподалік залізничного вокзалу, поруч із кафе «Дружба») в результаті умисних спільних дій ОСОБА_6 , Особи та інших невстановлених розслідуванням осіб було вчинено вибух припаркованого на узбіччі вулиці вищевказаного автомобіля марки
		ВАЗ-2101, унаслідок чого ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 ,
		ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 отримали поранення, а ОСОБА_19 загинув, також було завдано матеріальної шкоди фізичним та юридичним особам на загальну суму 13 851,59 грн.
		За результатами розгляду кримінального провадження місцевий суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 27
		і ч. 3 ст. 258 КК України на ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України як виконання у співучасті з іншими суб`єктами злочину терористичного акту з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб шляхом вчинення вибуху, що призвело до загибелі людини.
		Місцевий суд дійшов висновку, що обвинувачення  ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах (належних, допустимих, прямих чи непрямих), зібраних під час досудового й судового слідства, а тому виправдав  ОСОБА_6 на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю факту вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення. 
		У результаті розгляду апеляційних скарг сторін кримінального провадження апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2018 року змінив вирок місцевого
		суду від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_6 , уточнив його обвинувачення, 
		визнане судом доведеним за ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, а саме виключив вказівку місцевого суду на те, що цей злочин ОСОБА_6 вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_20 , при цьому ухвалив зазначити, що вищевказаний злочин ОСОБА_6 вчинив за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. 
		Також апеляційний суд виключив із мотивувальної частини вироку посилання на перелік документів, з яких одні не є процесуальними документами, а інші не містять відомостей про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2
		ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 цього Кодексу суд зарахував ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення із 07 травня
		2016 року по 06 грудня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		У решті вирок залишив без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та на порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що всупереч положенням кримінального процесуального закону місцевий суд необґрунтовано не забезпечив участі перекладача. На думку захисника, суд присяжних безпідставно не звернув належної уваги на те, що ОСОБА_6 не було надано обвинувального акта в перекладі на мову, якою він володіє, та немотивовано не надав ОСОБА_6 для ознайомлення вироку суду в перекладі на російську мову. 
		Крім того, як вважає захисник, місцевий суд не дав належної правової оцінки допущеним порушенням статей 208, 213 КПК України в ході затримання
		ОСОБА_6 та необґрунтовано визнав допустимими первинні докази у кримінальному провадженні (протокол затримання, протокол вилучення речей, протоколи їх огляду, висновки експертиз та інші).
		На думку захисника, протокол допиту свідка ОСОБА_21 упорядку, передбаченому ст. 225 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки до останнього було застосовано насильство з боку працівників УСБ України в Херсонській області, про що, на переконання захисника, свідчить кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_21 .
		Окрім того, захисник вважає, що місцевий суд незаконно критично оцінив показання свідка ОСОБА_21 у ході судового провадження, при цьому необґрунтовано взяв до уваги показання останнього в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
		Крім того, на думку захисника, місцевий суд усупереч положенням ст. 97 КПК України незаконно поклав в основу свого рішення показання ОСОБА_22 , які він давав у ході судового провадження.
		Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушенняі всупереч вимогам ст. 52 КПК України розглянув кримінальне провадження без участі захисника ОСОБА_23 , а також без участі потерпілих у кримінальному провадженні, яким, як вважає захисник, не було належним чином повідомлено про розгляд кримінального провадження в апеляційному порядку,й постановив рішення, що не відповідає вимогам положень, передбаченим статтями 404, 405, 412, 419 цього Кодексу.
		Суть доводів у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 за змістом є аналогічним доводам захисника ОСОБА_24 і зводяться до того, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є незаконними, а тому засуджений просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		У запереченні на касаційні скарги сторони захисту прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить залишити без зміни постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, а касаційні скарги  без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Захисник ОСОБА_24 та засуджений ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах, та просили їх задовольнити.
		Прокурор вважав, що доводи в касаційних скаргах сторони захисту є безпідставними, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення  законними та обґрунтованими. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
		При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах, оскільки такі обставини, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
		При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. 
		Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим  рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Висновок місцевого суду про необхідність виправдання  ОСОБА_6 за ч. 1
		ст. 263 КК України на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю факту вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення у касаційних скаргах не оспорюється. 
		Висновки суду присяжних про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, за обставин, викладених у вироку зі змінами, внесеними апеляційним судом, колегія суддів касаційного суду вважає правильними та такими, що підтверджуються сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Так, у результаті судового провадження суд присяжних дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого
		ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, тобто у виконанні у співучасті з іншими суб`єктами злочину терористичного акту з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб шляхом вчинення вибуху, що призвело до загибелі людини.
		Свій висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 27
		і ч. 3 ст. 258 КК України суд обґрунтував дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, зміст яких детально викладено у вироку.
		Серед іншого,складеними в порядку, передбаченому КПК України, протоколами процесуальних дій та додатками до них, у тому числі даними, що містяться на носіях інформації, на яких за допомогою технічних засобів було зафіксовано процесуальні дії; даними, що містяться у висновках експертиз; показаннями потерпілих та свідків про відомі їм обставини кримінального провадження в тому числі показаннями свідка ОСОБА_21 , допитаного у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, а також свідка  ОСОБА_22 (особи, до якої було застосовано заходи безпеки).
		Доводи сторони захисту про те, що місцевий суд безпідставно критично оцінив показання свідка ОСОБА_21 у ході судового провадження, при цьому необґрунтовано взяв до уваги його показання від 16 вересня 2019 року в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, а також про недопустимість запису одночасного допиту цього ж свідка з ОСОБА_6 від 15 вересня 2016 pоку з огляду на те, що до свідка ОСОБА_21 було застосовано фізичне насильство з боку співробітників УСБУ в Херсонській області з метою примусити останнього дати неправдиві показання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , то колегія суддів касаційного суду вважає такі доводи є необґрунтованими.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що допит свідка
		ОСОБА_21 слідчий суддя провів відповідно до положень статей 225, 352 КПК України за участю сторони захисту  захисника ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_25 .
		Під час судового провадження кримінального провадження були досліджені підстави та результати проведеного допиту свідка ОСОБА_21 за правилами
		ст. 225 КПК України.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії, будучи попередженим про відповідальність свідка за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_21 повідомив слідчому судді про те, що ОСОБА_6 пропонував різним людям, у тому числі і йому, за гроші вчиняти різного роду злочинні дії (підриви проти нинішньої влади та цивільного населення), однак він відмовився. Тобто ОСОБА_21 дав показання на підтвердження причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів. Такі ж показання свідок ОСОБА_21 давав у ході одночасного допиту з ОСОБА_6 . 
		У подальшому суд присяжних допитав свідка ОСОБА_21 (29 червня
		та 22 грудня 2017 року), який, будучи попередженим про відповідальність свідка за завідомо неправдиві показання, дав показання про те, що жодних пропозицій йому від ОСОБА_6 про вчинення суспільно небезпечних діянь, у тому числі й терористичних актів, за винагороду не надходило.
		Зміну своїх показань свідок ОСОБА_21 пояснив тим, що співробітники УСБУ в Херсонській області, погрожуючи фізичною розправою та притягненням до кримінальної відповідальності, примусили його дати неправдиві показання в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, про схиляння ОСОБА_6 до вчинення ним ( ОСОБА_21 ) терористичного акту. 
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд присяжних, оцінивши кожен доказ окремо відповідно до положень ст. 94 КПК України, обґрунтовано поклав в основу свого рішення показання свідка ОСОБА_21 , отримані в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
		Крім того, постановою старшого слідчого військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України від 16 березня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань
		за № 22016230000000022 від 03 серпня 2017 року, в частині вчинення співробітниками УСБУ кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 373, ч. 2 ст. 373, ч. 2 ст. 372 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1
		ст. 284 КПК України, а тому підстави вважати, що показання свідка ОСОБА_21 у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, є недопустимим доказом (про що йдеться в касаційних скаргах сторони захисту), відсутні.
		Доводи сторони захисту про те, що місцевий суд усупереч положенням
		ст. 97 КПК України незаконно поклав в основу свого рішення показання ОСОБА_22 зі слів свідка ОСОБА_21 , колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування з метою забезпечення безпеки до ОСОБА_22 (особи, яка брала участь у кримінальному провадженні як свідок) було застосовано заходи безпеки.
		17 листопада 2017 року в режимі відеоконференції було допитано свідка ОСОБА_22 , який показав, що на початку 2016 року свідок ОСОБА_21 розповідав йому, що ОСОБА_26 за гроші пропонував йому ( ОСОБА_21 ) вчинити злочин, однак він відмовився.
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд присяжних, давши належну правову оцінку вищевказаним показанням свідка ОСОБА_22 , обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки такі показання цього свідка конкретно не свідчили про вчинення ОСОБА_6 терористичного акту у співучасті 14 квітня 2016 року в смт Новоолексіївці, а лише в якійсь частині підтвердили показання свідка ОСОБА_21 на досудовому розслідуванні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, про те що ОСОБА_6 підшукував осіб для вчинення різних злочинів, у тому числі й проти громадської безпеки.
		Підстав вважати, що показання свідка ОСОБА_22 є недопустимим доказом у кримінальному провадженні з огляду на положення ст. 97 цього Кодексу, про що йдеться в касаційних скаргах сторони захисту, колегія суддів касаційного суду не вбачає.
		Немає, на думку колегії суддів касаційного суду, й підстав вважати, що місцевий суд усупереч положенням ст. 42 КПК України позбавив ОСОБА_6 права брати участь у допиті свідка ОСОБА_22 .
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд, ухваливши рішення про дистанційний допит особи під захистом  свідка ОСОБА_22 , дослідивши підстави застосування до нього таких заходів, перед проведенням цієї процесуальної дії видалив засудженого ОСОБА_6 із зали судових засідань через відсутність технічної можливості усунути ймовірність ідентифікації свідка під захистом.
		Допит свідка ОСОБА_22 було проведено за участю захисників засудженого ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які ставили запитання вказаному свідку. Технічний запис його допиту було надано засудженому ОСОБА_6 для ознайомлення.
		Доводи сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з незалученням перекладача колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними.
		Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлено конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України,
		ст. 10 КПК України), згідно з якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (у т. ч. у процесуальних правах, передбачених КПК України) за мовними ознаками.
		Проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна зі сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, є також права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах «а», «е» п. 3
		ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі  Конвенція).
		Згідно зі ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особі повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. 
		Як зазначено у ч. 1 ст. 68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекласти пояснення, показання або документи сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
		Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, які сторони винесли на його розгляд.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК України щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому в розумінні положень ст. 6 Конвенції. 
		Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ОСОБА_6 було залучено адвоката ОСОБА_25 для здійснення захисту за призначенням. Надалі було залучено
		ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які надавали ОСОБА_6 правову допомогу в ході судового провадження.
		У ході ознайомлення з матеріалами справи під час їх відкриття й надання доступу до них у порядку ст. 290 КПК України, а також при врученні копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 293 цього Кодексу ані ОСОБА_6 , ані його захисник ОСОБА_27 (на момент здійснення процесуальної дії) жодних зауважень чи клопотань не заявляли, в тому числі й клопотань щодо неволодіння чи недостатнього володіння ОСОБА_6 державною мовою. 
		05 жовтня 2016 року обвинувальний акт № 22016230000000022 від 14 квітня
		2016 року щодо ОСОБА_6 надійшов на розгляд до місцевого суду.
		Згідно з аудіозаписами судових засідань у суді першої інстанції, що містяться на технічних носіях інформації, цей суд як у ході підготовчого судового засідання, так і в ході судового провадження неодноразово з`ясовував у ОСОБА_6 зрозумілість державної мови. 
		Під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_6 у присутності захисників ОСОБА_23 та ОСОБА_24 повідомив суду про те, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, а також вручено пам`ятку.
		Всупереч зазначеному в пам`ятці праву особи, яка притягується до відповідальності, мати перекладача, маючи двох захисників   ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , ОСОБА_6 таким правом не скористався, і протягом тривалого часу розгляду кримінального провадження жодних зауважень з приводу безперечного нерозуміння української мови ані останній, ані його захисники не зазначали та не клопотали про необхідність залучення перекладача.
		Крім того, після оголошення прокурором обвинувального акта ОСОБА_6 зазначив, що суть пред`явленого обвинувачення є йому зрозумілою, та на усі питання, поставлені українською мовою, надав відповіді російською, а також ставив питання учасникам кримінального провадження російською мовою. 
		Лише 28 грудня 2017 року перед судовими дебатами захисник ОСОБА_24 звернувся до місцевого суду з письмовим клопотанням про залучення у кримінальному провадженні ОСОБА_28 як перекладача з української мови на російську. 
		Генічеський районний суд Херсонської області ухвалою від 15 січня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_24 через відсутність підстав для ухвалення такого рішення.
		З огляду на матеріали кримінального провадження, а саме на те, що
		ОСОБА_6 є громадянином України, який проживав в україномовному середовищі, під час навчання в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті прослухав практичний курс української мови та ділової української мови, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних обставин, які би свідчили про обмеження  ОСОБА_6  у його процесуальних правах за мовною ознакою чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність допущених судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, про які зазначається в касаційних скаргах.
		Крім того, засуджений ОСОБА_6 клопотань про залучення перекладача для його участі в суді касаційної інстанції також не заявляв, однак залучення перекладача касаційним судом не свідчить про незаконність вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 на підставі порушення його права на захист.
		Доводи в касаційних скаргахсторони захисту про те, що ОСОБА_6 не було надано обвинувального акта в перекладі на мову, якою він володіє, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ході досудового розслідування ОСОБА_6 жодного разу не заявляв про нерозуміння української мови, а також не подавав клопотань про необхідність залучення перекладача і не вимагав перекладу процесуальних документів, а після оголошення прокурором обвинувального акта пояснив суду, що обвинувачення йому зрозуміле.
		Колегія суддів касаційного суду вважає неспроможними й доводи сторони захисту про порушення місцевим судом права ОСОБА_6 на справедливий суд через ненадання йому вироку суду в перекладі на російську мову з огляду на те, що кримінальне провадження здійснювалося державною мовою, судове рішення після закінчення судового розгляду по суті було ухвалено теж державною мовою, в ході судового провадження було встановлено, що відсутні підстави для залучення перекладача, з чим погодилася й колегія суддів касаційного суду, а тому такі вимоги засудженого не підлягали задоволенню, про що останньому було роз`яснено судом. 
		Доводи сторони захисту про те, що місцевий суд не дав належної правової оцінки порушенням кримінального процесуального закону з боку органу досудового розслідування, допущених під час затримання ОСОБА_6 , колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними, оскільки зміст протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08 травня 2016 року свідчить про те, що під час затримання ОСОБА_6 орган досудового розслідування повністю дотримався вимог статей 208, 213 КПК України.
		Крім того, доводи захисника про недопустимість первинних доказів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 (протокол затримання, протокол вилучення речей, протоколи їх огляду, висновки експертиз та інші) з огляду на незаконне затримання ОСОБА_6 та незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, а також на те, що в ході затримання до нього було застосовано фізичне насильство з метою схилити до дачі показань, про що, на переконання захисника, свідчить кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 про можливі неправомірні дії працівників УСБУ в Херсонській області, були предметом ретельного перегляду місцевим та апеляційним судами, які надали достатні вмотивовані відповіді на ці доводи про їх безпідставність.
		Крім того, постановою старшого слідчого прокуратури Одеської області
		від 29 грудня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017230000000241 від 03 серпня 2017 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито через відсутність у діях співробітників УСБ України в Херсонській області складу кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 371 КК України. 
		Зі змісту матеріалів кримінального провадження видно, що аналогічні твердження з приводу порушень кримінального процесуального закону, порушення права на захист засудженого, а також невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які є аналогічними у касаційних скаргах, висловлювала сторона захисту й у своїх апеляційних скаргах. Апеляційний суд обґрунтовано визнав такі доводи апелянтів безпідставними і ці висновки, з якими погоджується колегія суддів касаційного суду, належним чином мотивував у своєму рішенні.
		Крім того, з цих матеріалів убачається, що апеляційний розгляд було проведено з дотриманням вимог ст. 52 КПК України, при цьому сторона захисту не заявляла клопотання про дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 404 КПК України.
		При цьому підстав вважати, що в ході судового провадження в суді апеляційної інстанції було порушено право будь-кого з потерпілих на участь у ньому, колегія суддів касаційного суду не вбачає.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		З урахуванням того, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила, касаційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...