Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/1192/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2020. Зареєстровано: 16.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/27006/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 лютого 2020 року 
		м.Київ
		справа №480/1192/19
		адміністративне провадження №К/9901/27006/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (суддя: Соп?яненко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (судді: Жигилій С.П., Чалий І.С., Перцова Т.С) у справі №480/1192/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, 
		                                         
		в с т а н о в и в :
		 
		01 квітня 2019 року Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"  (далі - позивач, ПАТ "Сумське НВО") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби  (далі - відповідач, Харківське управління Офісу ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення  від 03.05.2018 №0000645010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені в розмірі 214 461,54 грн.
		 
		Ухвалою Cумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу  подати клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому вказати поважні причини для його поновлення.
		 
		На виконання вимог вищеозначеної ухвали ПАТ "Сумське МНВО" було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач вказав на те, що вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, однак з інших підстав. Відтак, вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення ч. 2 та ч. 3  ст. 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  щодо переривання строку позовної давності у разі пред`явлення особою позову предметом якого є частина вимоги, право на яку має позивач.
		 
		Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, позовну заяву було повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
		 
		Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неможливість застосування у даному випадку строків звернення до суду, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та вважає, що застосуванню підлягають положення ч. 2 та ч. 3  ст. 264 ЦК України або  загальний строк позовної давності, визначений податковим законодавством, - 1095 днів.
		 
		Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
		 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
		 
		За приписами ч.1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Процесуальні строки, в тому числі строки звернення з до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.
		 
		Так, відповідно до ч. 1  ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		 
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3  ст. 122 КАС України).
		 
		Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо вказані особою у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		 
		Отже,  Кодекс адміністративного судочинства України  передбачає виняток із  загального правила у разі встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а наслідки пропуску таких строків передбачені КАС України.
		 
		Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення ПАТ "Сумське НВО" до суду з даним адміністративним позовом стало застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені в розмірі 214 461,54 грн на підставі рішення  Харківського управління Офісу ВПП ДФС від 03.05.2018 №0000645010.
		 
		За приписами пункту  1.  3  ст.  1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
		 
		Таким чином, доводи скаржника про наявність у нього права на звернення до суду протягом передбаченого  ПК України  строку давності у 1095 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні суми не є податковим платежем та грошовим зобов`язанням, податковим боргом в розумінні  ПК України, що унемовжливлює застосування положень статті 102 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду.
		 
		Так, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої  статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		 
		Дія  Закону №2464-VI  поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша  статті 2 цього Закону).
		 
		За положеннями частини другої  статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
		 
		Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає  Закон № 2464-VI.
		 
		В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6  Закону № 2464-VI  платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
		 
		Згідно з абз. 4-10 частини четвертої статті 25  Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
		 
		Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
		 
		Відповідно до частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. 
		 
		Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
		 
		Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, згідно яких платник єдиного внеску може оскаржити вимогу (рішення) контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня отримання в адміністративному чи судовому порядку.
		 
		Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2019 по справі № 802/983/18-а та постанові від 17.07.2019 по справі № 0740/1050/18.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач, отримавши 07.05.2018 рішення Харківського управління Офісу ВПП ДФС від 03.05.2018 №0000645010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, звернувся до адміністративного суду із даним  позовом лише 01.04.2019, тобто із пропуском 10-денного строку звернення до суду, встановленого Законом № 2464-VI.
		 
		В заяві про поновлення строку позивач початком перебігу строку звернення до суду вважає набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1840/3060/18, в якій він оскаржував вищеозначене рішення  Харківського управління Офісу ВПП ДФС з інших підстав, а саме 26.02.2019. Також позивач вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення ч. 2 та ч. 3  ст. 264 ЦК України  щодо переривання строку позовної давності.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності таких доводів позивача, оскільки порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, який на відміну від статті 264 ЦК України не передбачає можливості переривання строків звернення з позовом до адміністративного суду, у разі пред`явлення особою позову предметом якого є частина вимоги, право на яку має позивач.
		 
		При цьому суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення, тобто, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
		 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними.
		 
		Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст.123 КАС України. 
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		                                      п о с т а н о в и в :
		Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року залишити без змін,  а касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		Головуючий  суддя:                                                                               І.Л. Желтобрюх
		 
		Судді:                                                                                                   О.В. Білоус 
		 
		                                                                                               Н.Є. Блажівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...