Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/5429/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2020. Зареєстровано: 18.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2020.

Номер судового провадження: 2/359/461/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/359/461/2020
		Справа № 359/5429/19
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 січня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді                Муранової Лесів І.В.,
		при секретарі -                Степаненко А.О.,
		за участі позивача -                         ОСОБА_1 ,
		представника позивача -                 Шкварко А.В. ,
		представника відповідача -                Голоденка В.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація ПСПОЗУ «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - 
		В С Т А Н О В И В:
		18.06.2019  ОСОБА_1  звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом до Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» з вищевказаним позовом про поновлення на роботі, з вимогами:  поновити його на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» з дати звільнення та стягнути з відповідача на його на користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, стягнути на його користь судові витрати, витрати на правову допомогу (а.с.1-5).
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 
		 
		З 01 квітня 2013 року, згідно наказу № 7-К від 01.04.2013 року він працював на посаді дільничного лікаря-терапевта міської АЗП-СМ в Бориспільському центрі первинної медико-санітарної допомоги. 22 квітня 2013 року його було переведено на посаду лікаря ЗП-СМ у тому самому підприємстві. 12 липня 2018 року Бориспільський центр первинної медико-санітарної допомоги перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство БРР «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Також, зазначив, що з 01.04.2013 року він є членом профспілкового комітету ППО ПСПОЗУ «БРЦПМСД».
		 
		27.05.2019 року в кінці робочого дня його було ознайомлено з наказом про переведення з 27.05.2019 року в інший структурний підрозділ відповідача строком на один місяць, а саме: пред`явлено наказ за № 142 від 27.05.2019 року, відповідно до якого його переміщено в інший структурний підрозділ у село Сеньківку, до іншої місцевості на підставі ч. 2 ст. 32 КЗпП Україні, що на думку позивача є незаконним. Позивач стверджує, що при виданні наказу про переведення і визначенні дати переведення відповідач не взяв до уваги ті положення статті 32 КЗпП України, відповідно до яких переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством, тобто «для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей», яких на момент видання наказу № 142 від 27.05.2019 року не існувало та не було зазначено в наказі.
		 
		Зазначає, що всупереч положень ст. 32 КЗпП України, відповідач не повідомив його про зміну істотних умов праці - переведення на роботу в іншу місцевість - за 2 (два) місяці, та не отримав його згоди на таку зміну істотних умов праці. З цих підстав вважає, що наказ відповідача № 142 від 27.05.2019 року є незаконним.
		 
		Зазначає, що, оскільки переведення, як такого, відповідно до норм чинного законодавства не відбулося, він продовжив виконувати свої посадові обов`язки на тому самому місці за адресою: м. Бориспіль, вулиця Гоголя, буд. 2 , у тому самому режимі, підкоряючись раніше виданим наказам та розпорядженням, а також правилам внутрішнього трудового розпорядку.
		 
		29 травня 2019 року, о 17:00 годині йому усно повідомили про те, що його звільнено за прогули без поважних причин згідно п. 4 статті 40 КЗпП України.
		 
		Факт прогулу позивач заперечує, оскільки був присутній у робочому кабінеті НОМЕР_2 за адресою м. Бориспіль, вул. Гоголя, 2 , проводив прийом хворих. Зі слів уповноважених осіб відповідача йому відомо, що підставою звільнення був нібито прогул, а саме: відсутність його на робочому місці у Сеньківській АЗПСМ, куди його переведено за наказом № 142 від 27.05.2019 року. При цьому зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначає, що невихід працівника на роботу в зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.
		 
		Також зазначає, що його звільнення відбулось з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України без згоди профспілкової організації, зазначає, що відповідач не направляв профспілці подання про розірвання трудового договору і таке питання профспілка не розглядала, письмової заяви про розгляд питання його звільнення за його відсутності він не надавав.
		 
		Також зазначає, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпГІ України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про плату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогул, а також, що його середній заробіток за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 695,28 грн. у день, а сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2019 року по 30.06.2019 року становить 20858.40 гривень.
		 
		19 червня 2019 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (а.с.15).
		 
		Ухвалою суду від 25 липня 2019 було частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Шкварка А.В. та витребувано у Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» належним чином засвідчені копії наступних документів: графік роботи позивача ОСОБА_1 за травень 2019 року; табель відпрацьованого робочого часу позивача за травень 2019 року, графік прийому позивача; попередження позивача про зміну істотної умови праці, а саме переведення на інше робоче місце; Колективний договір Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», або інший, діючий на підприємстві; амбулаторний журнал позивача форми №74/0 за 27,28,29 травня 2019 року. Також було частково задоволено клопотання представників відповідача Ільчишиної А.М. та Голоденка В.В. про витребування доказів, а саме: витребувано у ТОВ «АПТЕКА-194» відомості про те, чи перебуває ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «АПТЕКА-194» та чи вносив ОСОБА_1 відомості в систему реєстрації пацієнтів та чи вносив відповідні декларації пацієнтів в період 27,28,29 травня 2019 року (а.с.54-56).
		 
		Ухвалою суду від 25.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.44-45) відповідно до вимог ч.9 ст.43 КЗпП України суд звернувся із запитом до Первинної профспілкової організації ПСПОЗУ «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» щодо згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення позивача (а.с.53).
		 
		Ухвалою суду від 19.08.2019, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.66-67), до участі у справі було залучено третю особу - Первинну профспілкову організацію ПСПОЗУ «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги».
		 
		Ухвалою суду від 09.09.2019, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.83-84), було частково задоволено клопотання позивача, подане його представником Шкварко А.В. про виклик свідків (а.с.62-63) та ухвалено: допитати в якості свідків : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_12. про приєднання до матеріалів справи аудіозапису розмови з позивачем, відмовлено на підставі ст.83 ЦПК України (а.с.83-84). 
		 
		Ухвалою від 09.09.2019 підготовче судове засідання було закрито та призначено до судового розгляду по суті (а. с. 84,87).
		 
		15.10.2019 представниками відповідача Ільчишиною А.В. та ОСОБА_12. подано заяву про відвід головуючому судді Мурановій-Лесів І.В. (а.с.93-95), який ухвалою суду від 15.10.2019 було необґрунтованим та передано справу для вирішення питання про відвід судді в порядку ст.33 ЦПК України (а.с.99-102).
		 
		Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про відвід судді було відмовлено (а.с.106-107).
		 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Шкварко А.В. повністю підтримали заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини, просили суд позов задовольнити.
		 
		Представник відповідача ОСОБА_12. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві (а.с.20-25). Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив наступне. Відповідач повністю заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та безпідставним, зазначає, що з початку 2019 року в КНП БРЦПМСД, відбувається реорганізація, яка затверджена наказом від 01.02.2019 року за №41 «Про можливі зміни умов праці», а також наказом №120 від 13.05.2019 року «Про внесення змін до структури штатного розкладу КНП «БРЦПМСД з 15.05.2019 року», виданим з метою приведення у відповідність структури КНП «БРЦПМСД», згідно плану спроможної мережі надання первинної медичної допомоги Київської області, затвердженого розпорядженням КОДА від 16.05.2018 року за №312 керуючись п.1 ст.40, ст.49 КЗпП України та на підставі листа Бориспільської районної державної адміністрації №48/07-46-2023 від 24.04.2019 року «Про деякі питання управління комунальним некомерційним підприємством», яким Бориспільська районна державна адміністрація погоджує структуру комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Відповідач зазначає, що про можливі зміни в організації виробництва і праці на підприємстві з наступним можливим приведенням у відповідність структури КНП БРЦПМСД, Адміністрація КНІІ «БРЦПМСД» вручила 01.02.2019 року під особистий підпис голові профспілки ОСОБА_1 , повідомлення про зміну структури закладу МА ЗПСМ №1 з подальшою зміною структури закладу та наступним переведенням переміщенням до медичних амбулаторій ЗГІ-СМ району що підпорядковані центру. 27.05.2019 року позивач був ознайомлений з наказом «Про переміщення лікарів ЗПСМ до інших структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД» від 27.05.2019 року за №142, згідно якого: п.1 «Перемістити лікарів ЗПСМ до інших структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД». п.2 «Лікаря ЗПСМ ОСОБА_1 до Сеньківської МА ЗПСМ Бориспільського району Київської області строком на один місяць без змін оплати праці». 
		 
		Відповідач стверджує, що ознайомившись з даним наказом позивач заявив, що виконувати пряму вказівку керівництва відмовляється і взагалі нічого підписувати не збирається про що було складено відповідний акт «про відмову від проставлення підпису про ознайомлення з наказом «Про переміщення лікарів ЗПСМ до інших структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД» за участі трьох свідків. Звертає увагу, що відповідно до 2 ст. 32 КЗпП зазначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Звісно, при цьому роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
		 
		Також вказує, що переведення відрізняється від переміщення тим, що у разі переведення працівнику доручається або інша робота, або та ж сама, але на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості.
		 
		У той же час при переміщенні працівник продовжує виконувати ту ж роботу, на тому самому підприємстві і в тій же місцевості, однак на іншому робочому місці, засобі праці чи іншому відділі.
		 
		В цьому зв`язку зазначив, що свою фактичну діяльність КНП «БРЦПМСД», здійснює саме в Бориспільському районі Київської області і АЗПСМ села Сеньківка є структурним підрозділом КНП «БРЦПМСД» в межах одного району. Також зазначає, що МА ЗПСМ №1 КНІІ «БРЦПМСД» взагалі реорганізована і перестала існувати в структурі КНП «БРЦПМСД», що в свою чергу вимагало від керівництва КНП «БРЦПМСД», швидкого прийняття рішення, як наслідок був виданий вищевказаний наказ № 142.
		 
		Зазначає, що позивач, ігноруючи пряму вказівку керівництва, спочатку 27.05.2019 року взагалі не з`явився, а потім 28.05.2019 року та 29.05.2019 року був відсутній на його безпосередньому робочому місці тобто в Сеньківській МА ЗПСМ Бориспільського району Київської області про що складено відповідні акти про відсутність на робочому місці (копії актів додаються).
		 
		Звертає увагу, що відповідно до листа ТОВ «АПТЕКА -194 » від 12.05.2019 року за №19/17, Товариство звернулось до відповідача звільнити по переводу наступних працівників КНП «БРЦПМСД» для подальшої роботи в їхньому закладі де під № 33 значиться позивач, який на момент ознайомлення його з наказом №142 від 27.05.2019 активно перереєстрував пацієнтів на ТОВ «АПТЕКА -194 », фактично здійснював прийом пацієнтів, ще працюючи в КНП «БРЦПМСД», кошти від обслуговування яких надходили до ТОВ «АПТЕКА -194», тобто в даному випадку мало місце грубе порушення трудової дисципліни.
		 
		Окремо звертає увагу, щодо попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої позивач, зазначає, що позивач є не просто рядовим членом первинної профспілкової організації, а її головою, який є прямо зацікавленою особою в даному випадку, тому до такого погодження потрібно відноситися критично. Стверджує, що на момент звільнення необхідного кворуму для прийняття таких рішень в первинній профспілковій організації КНП «БРЦПМСД», вже не було, а саме утворення, як первинна профспілкова організація в КНП «БРЦПМСД» вже не існувало.
		 
		Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи матеріалів, які обґрунтовують вартість даної правової допомоги в такому розмірі, а саме: прайс вартості послуг, акту виконаних робіт, фактичним обліком вказаних коштів (запис в книгу операцій, банківської квитанції про внесення коштів на рахунок суб`єкта господарювання ).
		 
		З цих підстав, просили відмовити у задоволенні позову повністю.
		 
		Листом від 31.07.2019 Первинна профспілкова організація ПСПОЗУ «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», головою якої є позивач ОСОБА_1 , за його підписом повідомила Бориспільському міськрайонному суду, що не отримувало звернення від КНП БРР «БРЦПМСД» щодо надання згоди про звільнення лікаря ЗПСМ ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП, та, що у разі звернення ППОПСПОЗУ «БРЦПМСД» не погодить дане звільнення, так як було порушення зі сторони адміністрації КНП БРР «БРЦПМСД» КЗпП України та видано наказ №142 від 27.05.2019 «Про переміщення лікарів ЗП-СМ до інших структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД» в іншу місцевість (с.Сеньківка) без його згоди, а отже з порушенням ст.32 КЗпП України.
		 
		В своїх письмових поясненнях від 03.09.2019 (а.с.76-77) залучена до участі у справі третя особа Первинна профспілкова організація ПСПОЗУ «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» звертає увагу, що адміністрації КНП БРР «БРЦПМСД» не погодила з первинною профспілковою організацією внесення змін до структури та штатного розкладу установи та порушила наведені положення п.п.2.1.8, 2.1.19, 2.3.2, 3.3.2 Колективного договору, укладеного між КНП БРР «БРЦПМСД» та ППО ПСПОЗУ «БРЦПМСД» 12.09.2018 року та зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації.
		 
		Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , дослідивши письмові матеріали справи, витребувані та надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		За змістом ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		 
		Згідно із записами в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 (а.с.9-11) він з 04.01.2000 року був прийнятий на посаду лікарі-терапевта дільничного поліклініки Бориспільської центральної районної лікарні та 01.04.2013 року звільнений по переводу, та цією ж датою зарахований на посаду дільничного лікаря-терапевта міської АЗП-СМ по переводу до Бориспільського центру первинної медико-санітарної допомоги, який з 12.07.2018 перейменований в Комунальне некомерційне підприємство Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги».
		 
		З 22.04.2013 позивач був переведений на посаду лікаря ЗП-СМ (загальної практики сімейної медицини) міської АЗП-СМ (амбулаторії загальної практики сімейної медицини).
		 
		29.05.2019 року позивача звільнено за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України згідно з наказом №127-к від 29.05.2019 (а.с.11 - на звороті).
		 
		Так, вищевказаним наказом №127-к від 29.05.2019 наказано: звільнити 29.05.2019 ОСОБА_1 лікаря Сеньківської АЗП-СМ п.4 ст.40 КЗпП України без поважних причин (відсутність на роботі протягом дня 27.05.2019, 28.05.2019, 29.05.2019). Як зазначено в наказі, підставою були: доповідна завідувача Сеньківської АЗП-СМ ОСОБА_16 та акти про відсутність на роботі від 27.05.2019, 28.05.2019 та від 29.05.2019 (а.с.12).
		 
		Встановлено, що звільненню позивача передували наступні встановлені судом обставини.
		 
		13.05.2019 відповідачем Комунальним некомерційним підприємством Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (КНП «БРЦПМСД») було видано наказ №120 від 23.05.2019 «Про внесення змін до структури та штатного розкладу КНП «БРЦПМСД» з 15.05.2019» (а.с.27, 201-202).
		 
		За змістом вказаного наказу, з метою приведення у відповідність структури КНП «БРЦПМСД», згідно плану спроможної мережі надання первинної медичної допомоги Київської області, затвердженого розпорядженням КОДА від 16.05.2018р. №312, керуючись п.1 ст.40, ст.49 КЗпП України та на підставі листа Бориспільської районної державної адміністрації №48/07-46-2023 від 24.04.2019 «Про деякі питання управління комунальними некомерційними підприємствами», було наказано: 1.Вивести з штатного розкладу АЗП-СМ №1 з 76 шт.одиниць (в т.ч. лікар ЗП-СМ - 24,75 ст.). 2.Внести зміни до структури та до штату розкладу КНП «БРЦПМСД» з 15.05.2019.
		 
		15.05.2019 Комунальним некомерційним підприємством Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (КНП «БРЦПМСД») було видано наказ №133 (а.с.199-200), за змістом якого з метою реорганізації та оптимізації чисельності штатного розкладу підприємства з метою утворення належних умов його функціонування наказано: -вивести з 15.05.2019 зі штату КНП «БРЦПМСД» наступні посади, зокрема, лікар загальної практики-сімейний лікар - 28 ставок, а всього 76 ставок. 
		 
		Також наказано: інспектору відділу кадрів провести переведення працівників відповідно до штатного розпису з дотримання вимог чинного законодавства України (а.с.199-200).
		 
		Наказом КНП «БРЦПМСД» №134 від 15.05.2019 «Про затвердження мережі штатного розкладу закладів охорони здоров`я району станом на 15.05.2019» (а.с.203), затверджено мережу, кількість персоналу та фонд заробітної плати закладів охорони здоров`я станом на 15.05.2019, а також шатні розклади з фондом заробітної плати закладів охорони здоров`я станом на 15.05.2019 (а.с.203-204).
		 
		Згідно Титульного списку лікувальних закладів Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на 15.05.2019 (а.с.204) міська медамбулаторія загальної практики-сімейної медицини (АЗП-СМ №1) в штатному розписі відсутня та, як визнано сторонами, зокрема відповідачем у наданому відзиві на позов (а.с.22), МА ЗПСМ №1 КНП «БРЦПМСД» була реорганізована і перестала існувати в структурі КНП «БРЦПМСД».
		 
		Таким чином, судом встановлено що відбулось скорочення штату Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу МА ЗПСМ №1.
		 
		Із зазначеним наказом позивач відповідачем ознайомлений не був, про можливе скорочення, переведення, а також істотну зміну умов праці не попереджався.
		 
		Також встановлено, що 27 травня 2019 року в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ільчишиною А.М. було видано наказ №142 від 27.05.2019 «Про переміщення лікарів ЗП-СМ до інших структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД», за змістом п.п.1,2 якого наказано: перемістити лікарів ЗП-СМ структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД», а саме:
		- лікаря ЗП-СР ОСОБА_1 до Сеньківської АЗПСМ Бориспільського району Київської області строком на один місяць без змін оплати праці.
		 
		Позивач визнав, що про вказаний наказ йому стало відомо 27.05.2019 після 12.00години, копію наказу не отримував, від підпису про ознайомлення відмовився.
		 
		Як стверджує позивач, та як частково підтвердила допитана свідок ОСОБА_6 , позивач виходив на роботу за своїм попереднім робочим місцем в приміщенні міської медамбулаторії по вул.Гоголя, 2 м.Бориспіль згідно із затвердженим графіком: 27 та 28 травня з 8 до 13 години та 29 травня з 13 до 18 години. 
		 
		Водночас, затверджений графік робочого часу позивача за травень 2019 року, який згідно з показаннями свідка ОСОБА_6 , головної медичної сестри, був нею складений за її підписом та за підписом позивача ОСОБА_1 , відповідачем суду наданий не був.
		 
		Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили, що бачили позивача в приміщенні по вул.Гоголя, 2 в м.Борисполі , за місцем знаходження міської медамбулаторії (АЗПСМ №1) в зазначений період з 27 по 29 травня 2019 року включно, зокрема у відділі кадрів та в робочому кабінеті при складанні відповідних Актів про відмову позивача від ознайомлення з наказом 27 та 29 травня 2019 року.
		 
		Так, згідно з Актом «Про відмову ОСОБА_1 », складеним за участі співробітників Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», позивач у присутності свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ознайомився з наказом в.о. директора КНП «БРЦПМСД» від 27 травня 2019 року №142 «Про переміщення лікарів ЗП-СМ до інших структурних підрозділів КНП «БРЦПМСД» та відмовився від проставлення підпису про ознайомлення з ним (а.с.32).
		 
		29.05.2019 співробітниками Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_12., ОСОБА_13 та ОСОБА_15 складено Акт «Про відмову про ознайомлення та отримання наказу №127-К від 29.05.19 «Про звільнення лікаря Сеньківської АЗП-СМ ОСОБА_1 » (а.с.33).
		 
		Також встановлено, що 28.05.2019 завідувачем Сеньківської МА ЗПСМ ОСОБА_16 на ім`я в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ільчишиної А.М. складена доповідна про те, що 27.05.2019 та 28.05.2019 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин в Сеньківський МАЗПСМ .
		 
		Крім того, встановлено, що з метою підтвердження відсутності позивача ОСОБА_1 у Сеньківській медичній амбулаторії ЗПСМ співробітниками відповідача були складені та подані в.о.директора КНП «БРЦПМСД» Ільчишиній А.М. Акт по відпрацюванню робочого часу лікарем ЗП-СМ ОСОБА_1 27.05.2019, Акт про відсутність на роботі від 28.05.2019, Акт по відпрацюванню робочого часу по Сеньківській АЗПСМ 29.05.2019 (а.с.35,37,38).
		 
		Факт своєї відсутності в Сеньківській амбулаторії загальної практики - сімейної медицини КНП «БРЦПМСД» 27,28 та 29 травня 2019 року визнаний позивачем та не оспорюється.
		 
		Водночас, як вбачається зі змісту досліджених в судовому засіданні, наданих відповідачем за клопотанням позивача сторінок амбулаторного журналу позивача (форма №74/0) за 27,28,29 травня 2029 року (а.с.80-82), позивач протягом вказаних робочих днів здійснював прийом хворих.
		 
		Дана обставина відповідачем належними і допустимими доказами не спростована.
		 
		Доводи відповідача, що в період 27-29 травня 2019 року позивач фактично здійснював прийом пацієнтів іншого закладу та активно перереєстрував пацієнтів КНП «БРЦПМСД» на ТОВ «АПТЕКА.194», суд вважає недоведеними з наступних підстав.
		 
		Так, згідно з інформацією Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА.194» від 30 серпня 2019 року, наданої на виконання ухвали суду від 25.07.2019 року в порядку ст.84 ЦПК України, з 15.04.2019 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу за сумісництвом на посаду сімейного лікаря на 0,5 ставки до лікувального закладу ТОВ «АПТЕКА.194». Копія наказу №700-к від 15.04.2019 року додана до відповіді (а.с.71-72).
		 
		Проте, дана обставина позивачем не заперечувалась, як і визнавався той факт, що 27,28 та 29 травня 2019 року він по дві години працював (0,5 ставки) в ТОВ «АПТЕКА.194», але у вільний від основної роботи в КНП «БРЦПМСД» час та здійснював у ці години реєстрацію декларацій пацієнтів, які виявили бажання укласти її з позивачем як з лікарем ТОВ «АПТЕКА.194».
		 
		Так, суд констатує, що, незважаючи на надані ТОВ «АПТЕКА.194» відомості про те, що протягом 27,28,29 травня 2019 року ОСОБА_1 вніс відповідно 21, 29 та 3 (кількість) декларацій пацієнтів в медичну інформаційну систему «Доктор ЕЛЕКС» від медичного закладу ТОВ «АПТЕКА.194» (а.с.71,73,74,75), така інформація є недостатньою та не доводить твердження відповідача, оскільки жодного конкретного випадку перереєстрації пацієнтів КНП «БРЦПМСД», зокрема тих, які зазначені в амбулаторному журналі позивача, відповідач не навів.
		 
		Та, як було зазначено вище, 29.05.2019 року позивач був звільнений за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
		 
		Проаналізувавши встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи та спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого чинним трудовим законодавством порядку та без достатніх правових підстав.
		 
		Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		Згідно з вимогами ч.3 ст.41 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
		Відповідачем зазначених вимог ст.43 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо отримання попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки, дотримано не було.
		Твердження відповідача про те, що на момент звільнення позивача первинної профспілкової організації в КНП «БРЦПМСД» вже не існувало, належними і допустимими доказами не доведені та спростовують відомостями Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманою судом станом на 25.07.2019 (а.с.49-52).
		 
		Крім того, суд дійшов висновку, що відсутність позивача в Сеньківській АЗП-СМ в період з 27,28 та 29 травня 2019 року не можна вважати прогулом (відсутність на роботі без поважних причин понад три години), виходячи з наступного.
		Так, відповідно до ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		За змістом ч.3 цієї статті, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Відповідно до вимог ч.4 ст.32 КЗпП України ,якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		Посилання відповідача на норми ч.2 ст.32 КЗпП України, за змістом якої не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, суд вважає безпідставними.
		Такі твердження відповідач обґрунтовує тим, що відбулось переміщення позивача на таку саму посаду в інший структурний підрозділ в межах однієї місцевості - Бориспільського району Київської області.
		Проте, як встановлено судом, до 15.05.2019 в КНП «БРЦПМСД» функціонували декілька структурних підрозділ - амбулаторій загальної практики - сімейної медицини (АЗП-СМ), які були створені у селах району, а також міська - АЗП-СМ №1.
		Зокрема, встановлено, що згідно з записами в трудовій книжці позивача, останнім записом перед його звільненням 29.05.2019 був порядковий запис №19: про переведення на посаду лікаря ЗП-СМ міської АЗП-СМ (а.с.11-на звороті).
		Суд звертає увагу, що запис в трудовій книжці позивача про його переведення (переміщення) до Сеньківської АЗПСМ Бориспільського району Київської області на підставі наказу №142 від 27.05.2019 (а.с.30) відповідачем не здійснювався.
		В цьому зв`язку суд також констатує, що, оскільки найменування посади позивача, зокрема в зазначеному наказі №142 від 27.05.2019 «Про переміщенні лікарів ЗП-СМ до інших структурних підрозділів КП «БРЦПМСД» не змінювалось, підстави зазначати про його звільнення з посади лікаря Сеньківської АЗП-СМ, як зазначено в наказі №127-к від 29.05.2019 (а.с.31) були відсутні.
		Як роз`яснив Верховний Суд України (справа 6-1471цс17), норма статті 32 КЗпП України трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
		Якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
		Встановлено, що відповідач на свій розсуд трактує поняття «інша місцевість», аргументуючи тим, що зміна місця роботи позивача не пов`язана з переведенням в іншу місцевість, оскільки зазначений в наказі «Про переміщення працівників» №142 від 27.05.2019 структурний підрозділ - Сеньківська АЗП-СМ знаходиться в межах одного Бориспільського району Київської області.
		Проте, законодавець визначає поняття «інша місцевість» як інший населений пункт. Такого висновку можна прийти, проаналізувавши положення Постанови Кабінету Міністрів від 2 березня 1998 року №255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість».
		Так, у п.1 вказаної Постанови зазначено наступне: «установити, що працівникам у зв`язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов`язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються…».
		Оскільки, позивач до 27 травня 2019 року працював на посаді лікаря загальної практики- сімейної медицини у міській амбулаторії ЗП-СМ №1, адреса місцезнаходження якого, як визнано сторонами, була в м.Борисполі Київської області, вул.Гоголя, 2 , визначення йому у зв`язку з ліквідацією зазначеного структурного підрозділу іншого місця роботи у Сеньківській АЗП-СМ- в іншому населеному пункті с.Сеньківка Бориспільського району Київської області, свідчать про переведення позивача в іншу місцевість, тобто про зміну істотною умови праці позивача.
		 
		А тому, таке переведення мало відбуватись з дотриманням вимог ч.1,3 ст.32 КЗпП України, тобто з попередженням позивача про істотні зміни в організації праці (можливе скорочення) не менш як за два місяці до таких змін, а також за згодою позивача. Та, у зв`язку з тим, що позивач не був згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір міг бути припинений на підставі пункту 6 статті 36 цього Кодексу.
		Про відсутність згоди на переведення до Сеньківській АЗП-СМ свідчать особисті письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , подані ним на ім`я в.о. директора КНП «БРЦПМСД» Ільчишиної А.М. від 29.05.2019 (а.с.34), у яких позивач власноручно зазначив, що відмовляється їхати працювати в інший населений пункт в Сеньківську АЗПСМ, в зв`язку з тим, що його не було попереджено заздалегідь про переведення в інший населений пункт, а також ним підписані декларації з пацієнтами, в яких зазначено, що він повинен надавати первинну медичну допомогу за адресою в м.Борисполі по вул.Гоголя, 2 .
		Як роз`яснив Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», невихід працівника на роботу в зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.
		 
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, за прогул, оскільки відповідач допустив незаконне переведення позивача до Сеньківської АЗП-СМ.
		В цьому зв`язку суд також зазначає, що наданий відповідачем лист директора КНП «БРЦПМСД» від 01.02.2019 №41, адресований голові первинної профспілки ПСПОЗУ «БРЦПМСД» ОСОБА_1 (а.с.26) не може вважатись повідомленням працівника ОСОБА_18 про можливі істотні зміни в організації праці, оскільки таке повідомлення було адресовано голові первинної профспілкової організації та за змістом самого листа було здійснено на виконання вимог частини другої статі 49-4 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
		Крім того, звертає на себе увагу, що в зазначеному листі КНП «БРЦПМСД» фактично визнавав, що «у разі припинення права на користування приміщенням, яке розташовано за адресою м.Бориспіль, вул.Гоголя, 2 , де знаходиться АЗП-СМ №1, буде проведено реорганізацію даної амбулаторії з подальшою зміною структури закладу та наступним переведенням працівників до медичних амбулаторій ЗП-СМ району, що підпорядковані центру». 
		І про жодне «переміщення» працівників у вказаному листі не йдеться.
		Суд звертає увагу, що сам факт звернення ТОВ «АПТЕКА.194» з листом від 12.05.2019 року за №19/17, з проханням: звільнити по переводу наступних працівників КНП «БРЦПМСД» для подальшої роботи в їхньому закладі де під № 33 значиться позивач (а.с.28-29) не має ніякою юридичної сили та наслідків без відповідної письмової згоди на переведення позивача ОСОБА_1 , а тому посилання на вказаний лист відповідачем у своєму відзиві слід визнати необґрунтованими.
		 
		Суд, звертає увагу, що про необхідність переведення працівників, також було зазначено відповідачем у вищевказаному наказі КНП «БРЦПМСД» №133 від 15.05.2019, яким внесені зміни до штату КНП «БРЦПМСД» та одночасно наказано: «інспектору відділу кадрів провести переведення працівників відповідно до штатного розпису з дотримання вимог чинного законодавства України» (а.с.199-200).
		 
		Проте, відповідач не дотримався вищенаведених вимог чинного законодавства України та допустив спочатку незаконне переведення, а в подальшому - незаконне звільнення позивача за прогул.
		Ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		 
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної лікаря ЗП-СМ КНП «БРЦПМСД», а не лікаря Сеньківської АЗП-СМ, як безпідставно зазначено в наказі про звільнення №127-к від 29.05.2019 , здійснено з грубим порушенням вищенаведених вимог ст.ст.32,40,43 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а отже позивача слід поновити на займаній посаді.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		У зв`язку з цим, підлягає задоволенню вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з за період з 29.05.2019 по 29.01.2020 включно (168 робочих днів) в розмірі 116807 гривень 04 копійки, виходячи з середньоденного розміру заробітної плати позивача, визначеного відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», який становить 695 гривень 28 копійок, що підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 23.01.2020 за №8 (а.с.192) та позивачем не оспорюється.
		Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Строк звернення з позовом до суду визначений ст.232 КЗпП України позивачем не порушений.
		Відповідно до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст.4,5,6 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звільнений від сплати судового збору щодо вимоги про поновлення на роботі, на користь держави слід стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн.40коп. за немайновою вимогою про поновлення на роботі, та 768 грн.40 коп. за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, всього на загальну суму 1536 гривень 80 копійок.
		 
		Відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За змістом ч.3 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		За змістом ч.8 цієї ж статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		За змістом ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до вимог ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно з вимогами ч.3,4 для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		При цьому за змістом ч.6 цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як вбачається зі змістом позовної заяви позивач повідомляв суд про понесені судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13000 гривень, на підтвердження чого надав письмові докази: квитанцію №007184 від 01.06.2019, Ордер адвоката серії КС №355755 від 01.06.2019 (а.с.6,7).
		Розрахунок таких витрат до суду не подавався. Водночас адвокатом на виконання укладеного договору здійснювалось представництво позивача у суді в підготовчому засіданні та судових засіданнях, подавались клопотання.
		За змістом поданого відзиву (а.с.20-25) відповідач не визнавав позову в цілому, а також в частині стягнення витрат на правничу допомогу, при цьому зазначав, що позивачем не долучено до матеріалів справи матеріалів, які обґрунтовують вартість даної правової допомоги в такому розмірі, а саме: прайс вартості послуг, акту виконаних робіт, фактичним обліком вказаних коштів (запис в книгу операцій, банківської квитанції про внесення коштів на рахунок суб`єкта господарювання ).
		 
		Окрім відзиву, клопотання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач не подав.
		 
		Отже, за відсутності клопотання відповідача, підстави для зменшення документально підтверджених витрат позивача на адвокатську допомогу у суду відсутні, а отже, понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 1300 гривень підлягають стягненню на його користь з відповідача..
		 
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,137,141,258,259,263-265,266,273,394,315,319,430 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити.
		 
		Поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаді лікаря загальної практики - сімейної медицини (ЗП-СМ) з дати звільнення з 29.05.2019.
		 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (код ЄДРПОУ 38462558, зареєстроване місце знаходження:Київська область, м.Бориспіль, вул.Гоголя, 2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.05.2019 по 29.01.2020 включно в розмірі 116807 гривень 04 копійки (сто шістнадцять тисяч вісімсот сім гривень чотири копійки) з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
		 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (код ЄДРПОУ 38462558, зареєстроване місце знаходження:Київська область, м.Бориспіль, вул.Гоголя, 2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті правової допомоги в сумі 13000 гривень (тринадцять тисяч гривень). 
		 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (код ЄДРПОУ 38462558, зареєстроване місце знаходження:Київська область, м.Бориспіль, вул.Гоголя, 2) на користь держави судовий збір в сумі 1536 гривень 80 копійок (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
		 
		Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання. 
		 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення суду виготовлений 11.02.2020.
		 
		Суддя                                                                                І.В.Муранова-Лесів

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...