Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/3900/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2020. Зареєстровано: 18.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2020.
Дата набрання законної сили: 17.02.2020
Номер судового провадження: 176/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 лютого 2020 р. м. Харків Справа № 440/3900/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Гуцала М.І.,
		Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун (повний текст складено 13.12.19) по справі № 440/3900/19
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі  ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати,
		- зобов`язати відповідача виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 17 298,73 грн, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 17 298,73 грн.,
		- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 22.07.2019 по день фактичного розрахунку 27.08.2019 у сумі 27 076,32 грн.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 відмовлено у задоволенні позову  ОСОБА_1 .
		Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.
		В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що посадовими особами ГУ ПФУ в Полтавській області було протиправно не погоджено надання йому відпустки у зв`язку із відсутністю графіку відпусток, оскільки позивач має право на відпустку за бажанням у будь-який час як ветеран праці. Дана обставина спричинила невиплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Вказує, що у відповідача були наявні кошти на виплату відповідних матеріальних допомог, оскільки в 2019 році фактично була наявна економія бюджетних коштів на оплату праці. Також зазначає, що ним було своєчасно надано до Решетилівського об`єднаного управління ПФУ Полтавської області листок непрацездатності, яке із затримкою направило відповідну заяву-розрахунок до Великобагачанського відділення дирекції Фонду соціального страхування України, внаслідок чого допомога по тимчасовій непрацездатності була виплачена йому із затримкою.
		Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		В обгрунтування відзиву зазначає, що Порядком, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №12, не передбачено строків направлення страхувальником заяви-розрахунку до Фонду на виплату лікарняних, а відповідну заяву-розрахунок направлено до Фонду без будь-яких зволікань у найкоротший термін. Вказує про надходження 20.06.2019 заяви позивача про надання йому відпустки з 20.06.2019 з виплатою грошової допомоги. Разом з тим, графік відпусток у Решетилівському об`єднаному управлінні ПФУ Полтавської області на 2019 рік не було затверджено у зв`язку із перебуванням вказаної установи у процесі припинення. Посвідчення ветерана праці позивачем не надавалося ні до відповідного управління ПФУ, ні відповідачу. Крім того, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не було виплачено у зв`язку із відсутністю коштів, оскільки рішення про надання такої допомоги приймається керівником у межах затвердженого фонду оплати праці.
		Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 4 ст. 243 КАС України.
		Заслухавши доповідь обставин справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне. 
		В ході судового розгляду було встановлено, що наказом Голови правління Пенсійного фонду України від 15.03.2016 №214-о позивача ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за переведенням з Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області (а.с.15, 19). 
		На підставі наказу Пенсійного фонду України від 03.07.2019 №311-о "Про звільнення ОСОБА_1 " наказом голови комісії з припинення Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 22.07.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією (а.с.20).
		Даним наказом Комісію з припинення Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області зобов`язано провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 враховуючи:
		- компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за робочий рік 06.02.2018 по 05.02.2019 в кількості 3 календарних дні;
		- компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 06.02.2019 по 22.07.2018 в кількості 14 календарних днів;
		- компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як державному службовцю з урахуванням стажу державної служби за період роботи з 15.06.2019 по 22.07.2019 у кількості 15 календарних днів;
		- вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
		Згідно запису у трудовій книжці, позивача звільнено 22.07.2019 (зв.б.а.с.16).
		До цієї дати, позивач звернувся до начальника ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 13.06.2019 про погодження надання йому частини щорічної основної відпустки за робочий рік з 06.02.2019 по 05.02.2020 тривалістю 9 календарних днів з 20.06.2019 з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.24).
		За твердженням відповідача, вказана заява ОСОБА_1 від 13.06.2019 надійшла до ГУ ПФУ в Полтавській області 20.06.2019, тобто в день, з якого позивач просив надати йому відпустку.
		Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.07.2019 №11190/07.2-20 позивачу фактично відмовлено у наданні такої відпустки з посиланням на ст. 10 Закону України "Про відпустки", відповідно до якої черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Вказано, що в Решетилівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області не було розроблено графіку щорічних відпусток на 2019 рік. Крім того повідомлено, що Пенсійним фондом України вже підготовлено проект наказу про звільнення ОСОБА_1 , тому начальником ГУ ПФУ в Полтавській області і не погоджено надання частини щорічної основної відпустки тривалістю 9 календарних днів у вибраний позивачем період (а.с.25, 55, 58). 
		 ОСОБА_1 повторно звернувся до начальника ГУ ПФУ у Полтавській області із заявою від 04.07.2019 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань для проходження стаціонарного лікування опорно-рухового апарату, яка надійшла до відповідача 10.07.2019 (а.с.59).
		Однак, у день надходження зазначеної заяви (10.07.2019) надання такої матеріальної допомоги не було погоджено з огляду на відсутність такої можливості. Зазначено, що необхідно здійснити обов`язкові виплати, зокрема, компенсацію за невикористану відпустку за 31 кал. день - 18 109,00 грн, вихідну допомогу при скороченні - 17128,00 грн. Крім того, необхідно здійснити виплату по листку непрацездатності. При цьому, залишок Фонду заробітної плати по Решетилівському об`єднаному управлінню на 01.07.2019 становить 29926,40 грн (а.с.59).
		У день звільнення (22.07.2019) на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 31112,53 грн., деталі операції: зарплата ГУ ПФУ в Полт.обл. Коментар до платежу: Розрахункові за липень 2019 року (а.с.30).
		Крім того, 27.08.2019 на картку позивача надійшли кошти в сумі 4566,38 грн., деталі операції: зарплата ГУ ПФУ в Полт.обл., коментар платежу: Лікарняні за липень 2019 року (а.с.31).
		У зв`язку з цим позивач вважає, що остаточний розрахунок при звільненні з ним був здійснений лише 27.08.2019.
		Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, є факт надання державному службовцю щорічної основної відпустки (повністю чи її частини). Посвідчення ветерана праці позивачем ні до Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, ні до ГУ ПФУ у Полтавській області не надавалося. Надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника державної служби, яке може бути реалізовано лише за наявності відповідної фінансової можливості державного органу в межах затвердженого фонду оплати праці. Решетилівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області вчинено всі необхідні дії на виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Проте кошти були виплачені з порушенням строку не з вини відповідача.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Положеннями ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		Щодо позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов`язання відповідача виплатити таку допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.57 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
		Згідно зі ст.59 Закону України "Про державну службу" щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
		Відповідно до ст.10 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (тут і далі  в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
		Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом .
		Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: … 7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; … .
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що особливістю надання допомоги для оздоровлення є факт оформлення щорічної відпустки. Якщо працівник не оформлює відпустки, то претендувати на таку допомогу підстав у нього немає.
		Отже, допомога на оздоровлення нараховується одночасно з оформленням працівникові щорічної відпустки та виплачується йому разом з відпустковими виплатами.
		Тобто, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у разі надання державному службовцю щорічної відпустки, яка, в свою чергу, надається відповідно до відпрацьованого часу за заявою працівника згідно з графіком щорічних відпусток.
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року по справі №223/558/15-а, від 24 жовтня 2018 року по справі №825/2195/15-а.
		Колегія суддів звертає увагу, що щорічна відпустка ОСОБА_1 на підставі його заяви від 13.06.2019 не була надана, що виключає можливість виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення.
		Натомість позивачу згідно з наказом голови комісії з припинення Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 22.07.2019 було надано 100% компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за робочий рік 06.02.2018 по 05.02.2019 в кількості 3 календарних дні та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 06.02.2019 по 22.07.2018 в кількості 14 календарних днів.
		Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність надання йому відпустки незалежно від графіку відпусток, оскільки позивач має право на відпустку за бажанням у будь-який час як ветеран праці, колегія суддів зазначає наступне.
		Позивачем долучено до матеріалів справи посвідчення ветерана праці (а.с.26).
		Колегія суддів відмічає, що положеннями ст.10 Закону України "Про відпустки" передбачено надання щорічних відпусток за бажанням працівника, у якого наявний статус ветеран праці", в зручний для нього час.
		Проте слід враховувати, що згідно правових висновків Верховного Суду (постанови від 06 вересня 2019 року по справі №823/178/16, від 21 листопада 2019 року по справі № 456/952/16-а) покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності оспорюваного рішення (дій, бездіяльності) не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
		Так, відповідачем заперечується факт надання позивачем до Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області чи до ГУ ПФУ у Полтавській області відомостей стосовно наявності у ОСОБА_1 статусу ветерана праці, а позивачем не доведено зворотнє.
		Враховуючи зазначене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати доведеним факт обізнаності відповідача із наявністю обставин, які надають позивачу на отримання щорічної відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час незалежно від графіку відпусток.
		Зазначені висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 червня 2018 року по справі №208/1131/17 (2-а/208/153/17).
		Крім того у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №813/1158/17 викладено правовий висновок, що реалізація пільг з надання відпустки у зручний для особи час здійснюється саме на стадії складання та погодження відповідного графіку відпусток.
		Колегія суддів відмічає, що з пояснення Голови комісії з припинення Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, викладеного в листі від 20.06.2019 №1187/08-16 вбачається, що у зв`язку із запланованою реорганізацією та ліквідацією Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області графік щорічних відпусток працівникам Управління на 2019 рік не розроблявся та не затверджувався профспілковими зборами. Кошти на оплату відпусток 2019 року та грошової допомоги в фонді оплати праці Управління не передбачено (а.с.58).
		Враховуючи, що відповідно до Правил/Положення … графік відпусток Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області затверджується до …., а позивач на цей час значився керівником вказаного органу і був обізнаний із зазначеним Правилами/Положенням, наведене свідчить, що ОСОБА_1 було відомо про нескладання цього графіку на 2019 рік.
		Однак, вказане нескладання графіку відпусток на 2019 рік позивач не оскаржував та не висловлював зауважень чи побажань щодо термінів відпустки для складання такого графіку, що свідчить про відсутність заперечень позивача стосовно вказаного факту.
		Доводи заявника апеляційної скарги про підписання листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.07.2019 №11190/07.2-20 заступником начальника, що свідчить про здійснення розгляду та непогодження заяви ОСОБА_1 від 13.06.2019 про надання відпустки не начальником ГУ ПФУ в Полтавській області, не можуть бути належним доказом наявності підстав для нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення, зважаючи на відсутність самого факту надання позивачу відпустки, як обов`язкової умови для реалізації права позивача на такий вид допомоги.
		При цьому колегія суддів враховує, що позивач був обізнаний з відмовою у наданні відпустки, проте не вчиняв жодних дій, направлених на захист свого порушеного права, передбаченого ст. 3 Закону України «Про відпустки».
		Зокрема, у цій справі позивач теж не заявляє вимог про визнання протиправною відмову відповідача у наданні йому відпустки за заявою від 13.06.2019. В той же час, реалізація судом права розгляду таких вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України (шляхом виходу за межі заявлених позовних вимог) унеможливлена значним терміном пропущеного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України. 
		Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав не спростовують висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.
		Щодо позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та зобов`язання відповідача виплатити таку допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України "Про державну службу" державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
		Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) та її розмір визначається Порядком надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 (далі  Порядок №500).
		Згідно із пп.2-3 Порядку №500 державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. Рішення про надання керівнику державної служби у державному органі та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного державного органу за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу).
		Із системного аналізу вищевказаних положень вбачається, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань повинна надаватися тому державному службовцю, який дійсно має обґрунтовану підставу для її отримання та не може власноруч подолати обставини, що виникли не з його вини. Державні службовці мають право отримувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, при цьому вказуючи будь-яку підставу, яку вони на власний розсуд віднесли до соціально-побутової.
		Таким чином, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не належить до обов`язкових виплат, а її виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах встановленого фонду оплати праці.
		Пояснення Голови комісії з припинення Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, викладені в листі від 20.06.2019 №1187/08-16 (а.с.58), свідчать про те, що кошти на оплату грошової допомоги в фонді оплати праці управління не передбачено. Фонд оплати праці об`єднаного управління за період з 01.01.2019 по 12.06.2019 було використано на оплату праці працівникам управління, на оплату компенсації за невикористані відпустки, на оплату вихідної допомоги при вивільненні працівників.
		Вказане підтверджується кошторису, штатний розпис Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, які діяли у липні 2019 року, та інші докази відсутності у межах встановленого фонду оплати праці станом на 04.07.2019 та 10.07.2019 коштів для виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань;
		Таким чином, на підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмовивши позивачу у наданні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, відповідач жодним чином не порушив вимоги чинного законодавства, оскільки на момент написання позивачем заяви про виплату матеріальної допомоги кошторисом Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області не було передбачено коштів для здійснення даної виплати.
		До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у справі №809/3057/15 (постанова від 27 червня 2019 року).
		Щодо позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року по справі №806/2473/18.
		Таким чином, необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Тобто для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 116-117 КЗпП України, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум.
		Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №524/8024/16-а.
		Як свідчать матеріали справи, у період з 02.07.2019 по 15.07.2019 позивач перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЦ №103983 (а.с.28).
		Таким чином, позивач перебував на лікарняному більше п`яти днів.
		За твердженням позивача, і це не заперечується відповідачем, вказаний листок непрацездатності ОСОБА_1 подано до Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 16.07.2019.
		Решетилівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області підготовлено та направлено листом від 19.07.2019 до Великобагачанського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 в сумі 5672,52 грн., до якої включено суми податків та зборів (а.с.60-63).
		У день звільнення (22.07.2019) на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 31112,53 грн., деталі операції: зарплата ГУ ПФУ в Полт.обл. Коментар до платежу: Розрахункові за липень 2019 року (а.с.30).
		В подальшому, 27.08.2019 на картку позивача надійшли кошти в сумі 4566,38 грн. (лікарняні за липень 2019 року) (а.с.31), у зв`язку з чим позивач вважає, що з ним невчасно проведено остаточний розрахунок при звільненні.
		Відповідач, в свою чергу, наголошує на тому, що в день звільнення ОСОБА_1 22.07.2019 ГУ ПФУ у Полтавській області здійснено повний розрахунок із позивачем шляхом виплати коштів у сумі 31112,53 грн (а.с.30), яка включає допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, що виплачується страхувальником-роботодавцем працівника. Кошти у сумі 4566,38 грн., які надійшли позивачу 27.08.2019, є допомогою по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, які оплачуються Фондом соціального страхування України.
		Зокрема, відповідно до виписок Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк" Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 27.08.2019 було перераховано на рахунки ГУ ПФУ в Полтавській області суму лікарняних позивача в розмірі 4566,38 грн., яка цього ж дня (27.08.2019) була перерахована на банківський рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою (а.с.65-66).
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
		Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), в т.ч. за допомогою по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) визначено Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12 (надалі - Порядок №12). 
		Пунктами 4, 5 Порядку №12 визначено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.
		Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.
		Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.
		Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку (п. 8 Порядку №12).
		Відповідно до п. 9 Порядку №12, після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
		Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що Решетилівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області вчинено всі необхідні дії на виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Проте кошти були виплачені з порушенням строку не з вини відповідача.
		При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про здійснення Решетилівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області затримки у направленні до Великобагачанського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України заяви-розрахунку, оскільки листок непрацездатності подано позивачем до відповідного управління пенсійного фонду 16.07.2019, а днем звільнення позивача є вже 22.07.2019, тобто через 5 днів. 
		Отже, затримка на кілька днів в направленні до Фонду соціального страхування відповідної заяви-розрахунку не може в даному випадку суттєво вплинути на строки перерахування Фондом соціального страхування відповідному органу пенсійному фонду коштів на виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності.
		З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав не спростовують висновки суду.
		Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
		Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 по справі № 440/3900/19 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис)  (підпис) Л.О. Донець   А.П. Бенедик   Повний текст постанови складено 17.02.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...