Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/38525/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2020. Зареєстровано: 18.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2020.

Номер судового провадження: 2-4600/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/38525/19-ц 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 січня 2020 року Печерський районний суд міста Києва 
		у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
		при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Першої Київської державної нотаріальної контори, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про зняття арешту з частки майна, -
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Першої Київської державної нотаріальної контори, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зняття арешту з 1/3 частки у квартирі АДРЕСА_1 , належної йому на праві власності, шляхом внесення запису про зняття з неї арешту, мотивуючи тим, що 20 лютого 2019 року дізнався з листа Першої Київської державної нотаріальної контори про внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в частині накладення арешту на 1/3 частину вказаної квартири із забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, належного позивачеві.
		Зазначає також, що внесення нотаріальною конторою відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в частині накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 здійснено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 квітня 2000 року, виданого Печерським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на примусове виконання виконавчого листа № 1-38 від 10 березня 2000 року, виданого Київським міським судом на виконання вироку в кримінальній справі в частині конфіскації в доход держави майна засудженого ОСОБА_1 , 1978 року народження, тобто іншої, аніж позивач, особи.
		Ухвалою суду від 23 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі, а її розгляд призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, сторонам роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.
		Матеріали справі містять заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, на вимогах позову наполягає, представника нотаріальної контори, який просить здійснювати розгляд справи за його відсутності відповідно вимог діючого законодавства України, а також представника податкової інспеції, який просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, також покладаючись на розсуд суду.
		Відзиву, інших заяв або клопотань з процесуальних питань від сторін до суду не надходило.
		Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
		Сторони будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з`явились.
		При розгляді справи по суті враховано приписи ч.ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України та не встановлено відповідних обмежень щодо неможливості її розгляду за даних обставин, а тому дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в порядку загального позовного провадження, суд, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1993 року народження, 04 червня 2009 року Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві видано паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , (видавник: RRP-4HI1B75UU), зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , що підтверджено довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі ДФС у місті Києві про те, що 13 січня 2010 року у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 36596721, виданої 21 січня 2019 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА, місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , є: АДРЕСА_1 . 
		Рішенням І сесії VII скликання Київської міської ради від 17 грудня 2015 року № 30/30 «Про повернення історичних назв, уточнення назв, перейменування вулиць, проспекту, площ та провулків у місті Києві» АДРЕСА_1 перейменована АДРЕСА_1 .
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки - 174278093; дата, час формування - 18 липня 2019 року о 11:44:02) право власності на частку в цій квартирі мають 2 особи, серед яких - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 04.06.2009, видавник: RRP-4HI1B75UU, Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві, країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 .
		Таким чином, суд приходить до висновку, що власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 є позивач.
		Також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 09 листопада 2004 року о 10:45:50 за № 1450685 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11, накладено обтяження у вигляді арешту на 1/3 частки, належної ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови б/н від 26 квітня 2002 року, виданої Відділом деpжавної виконавчої служби у Печеpському pайоні міста Києва на примусове виконання виконавчого листа № 1-38 від 10 березня 2000 року, виданого Київським міським судом.
		Стороною позивача надано належним чином засвідчену копію вироку Київського міського суду від 10 березня 2000 року у кримінальній справі № 1-38.
		Суд, вивчивши наданий вирок Київського міського суду, дійшов висновку, що згідно із резолютивною частиною цього вироку до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна був засуджений ОСОБА_1 , 1978 року народження, який на час постановлення вироку був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
		Здійснюючи виконавчі дії, в тому числі в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 квітня 2000 року, державний виконавець не переконався, що фактично накладено арешт саме на майно засудженого ОСОБА_1 , а не іншої особи, що вказує на те, що примусове виконання виконавчого листа № 1-38 від 10 березня 2000 року відбулося не у відповідності із резолютивною частиною вироку Київського міського суду.
		Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Накладення арешту на 1/3 частину квартири за своїм юридичним наслідком являє собою створення перешкоди у розпорядженні цією квартирою (майном). Вироком Київського міського суду від 10 березня 2000 року винну у скоєнні злочину особу, тобто ОСОБА_1 , 1978 року народження засуджено до позбавлення волі із конфіскацією всього майна в дохід держави.
		Винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 квітня 2000 року, а так само внесення державним нотаріусом відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відбулося послідовно після набуття законної сили вироком Київського міського суду.
		Отже, обмеження права на розпорядження належною позивачу на праві власності 1/3 частиною квартири відбулося у порядку, який не відповідає чинному законодавству України, ані на день фактичного здійснення обмеження в праві розпорядження часткою квартири, ані на час із зверненням із позовом.
		Таким чином, оскільки арешт на 1/3 частини спірної квартири не накладався в порядку кримінально-процесуального законодавства України, а накладався в порядку виконання вироку у кримінальній справі в частині виконання додаткового покарання засудженого у вигляді конфіскації належного йому майна, розгляд позову здійснюється у порядку цивільного судочинства.
		Аналогічна за змістом правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Великої Палати від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження 14-105цс19), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.
		Право власності позивача на 1/3 частки у квартирі відповідачами не оспорюється.
		У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Положеннями ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Частиною 2 цієї статті встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. 
		Оскільки право власності позивача на 1/3 частку квартири сторонами не оспорюється, проте здійснення цього права власності обмежено внаслідок дій відповідачів, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зняття арешту на належну йому 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , а тому доводи викладені у позові є такими, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а його вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Позов - задовольнити.
		Зняти арешт з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , 1993 року народження ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про зняття арешту з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , 1993 року народження.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Суддя                                                                                 В. А. Писанець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...