Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/2345/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2020.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Номер судового провадження: 51-3001км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160390000997

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		12 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа №511/2345/18
		провадження № 51-3001км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням 
		 
		 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя  АДРЕСА_1 , працює слюсарем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (Далі  КК) не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (даліКК). 
		 
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою від 20 листопада 2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 185 КК закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексуУкраїни(далі  КПК) у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
		 
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2019 року рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року залишив без змін. 
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він у період з 01 вересня 2016 року по 20 вересня 2018 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території приватного домоволодіння на  АДРЕСА_2 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , вчинив крадіжку майна, належного останній, а саме  двох пропанових балонів об`ємом 50 л і вартістю 900 грн кожний, металевого штатива для телевізора вартістю 300 грн, пилососа марки «Тайфун» вартістю 200 грн, трьох алюмінієвих карнизів помаранчевого кольору вартістю 150 грн кожний, масляного обігрівача вартістю 600 грн, завдавши ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 3350 грн. 
		 
		 
		 
		Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі прокурор проситьскасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першоїінстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
		 
		На думку прокурора, об`єктивні дані про те, що обвинувачений ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 перебували в трудових відносинах, відсутні в матеріалах кримінального провадження та жодним документом не підтверджуються, а висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою ґрунтується лише на показаннях потерпілої та її клопотанні. 
		 
		Крім того, зазначає, що ухвала місцевого суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки в ній не надано достатніх обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ч. 2 ст. 419 КПК у зв`язку з тим, що в ній не надано вичерпних відповідей на доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, щодо відсутності правових підстав для закриття кримінального провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 477 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.
		 
		Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 не підтримала доводи, наведені у касаційній скарзі. 
		 
		До суду касаційної інстанції надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_9 , вона просить здійснювати касаційний розгляд справи за її відсутності. 
		 
		ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах. 
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст.412КПК).
		 
		Кримінально-правова оцінка діянь ОСОБА_8 за ч.1 ст.185КК укасаційній скарзі прокурора не оспорюється.
		 
		Доводи прокурора про істотне порушення цих вимог кримінального процесуального закону та безпідставне закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8  на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК не є обґрунтованими.
		 
		Відповідно до зазначеної норми кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення закривається, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення.
		 
		Так, п.7 ч.1 ст.284 та ч.4 ст.26КПК визначають безумовною підставою для закриття кримінального провадження відмову потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, відмову його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (у редакції Закону України від 23 лютого 2014 року № 767-VII, чинній на момент розгляду справи судом) кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), якщо воно вчинено особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. 
		 
		На думку Суду, поняття «найманий працівник» у вказаній нормі є значно ширшим, ніж у трудовому праві, та охоплює собою не лише ті випадки, коли винний на підставі укладеного трудового договору виконував певну роботу в інтересах потерпілого, а й усі інші випадки трудових правовідносин, коли особа на підставі будь-якого цивільно-правового договору виконувала роботу на користь потерпілого і на момент вчинення злочину фактично була найманим працівником.
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні 20 листопада 2019 року надала суду заяву про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у зв`язку з її відмовою від обвинувачення, оскільки обвинувачений був її найманим працівником, здійснював охорону будинку та прилеглої території на АДРЕСА_2 , завдав шкоди виключно її майну і вона примирилася з обвинуваченим. 
		 
		Як ОСОБА_9 , так і обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердили наявність у них зазначених правовідносин. 
		 
		Згідно з обвинувальним актом унаслідок вчиненої крадіжки було заподіяно шкоди виключно майновим правам потерпілої ОСОБА_9 , яка, використавши своє право, під час підготовчого судового розгляду відмовилася від обвинувачення.
		 
		За таких обставин колегія суддів не вбачає істотних порушень закону з боку суду та вважає, що висновки суду першої інстанцій про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на підставах, визначених п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення є правильними.
		 
		Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, доводи в якій є аналогічними тим, що викладені в його касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК потерпілим може бути фізична особа, яка має право винаймати певних осіб та отримувати послуги з виконання на її користь робіт згідно з цивільно-правовими угодами. 
		 
		При цьому апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дійшов умотивованого висновку про приватну форму обвинувачення в цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК) та про правомірність його закриття щодо ОСОБА_8 на підставі п. 7 ч. 1 ст.284 КПК.
		 
		Колегія суддів також не може погодитися із доводами прокурора в касаційній скарзі про порушення місцевим судом вимог ст. 370 КПК щодо недостатності обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення, оскільки суд під час підготовчого судового засідання з`ясував, у яких стосунках (правовідносинах) перебували між собою потерпіла та обвинувачений, вислухав думку прокурора стосовно обставин, викладених у заяві потерпілої, і надав їм належну оцінку.
		 
		 
		 
		 
		Як правильно зазначив апеляційний суд, той факт, що ОСОБА_8 є найманим працівником потерпілої ОСОБА_9 , встановлено на підставі показань потерпілої та обвинуваченого і стороною обвинувачення не спростовано. При цьому кримінальний процесуальний закон для прийняття рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (у редакції Закону України від 23 лютого 2014 року № 767-VII, чинній на момент розгляду справи судом) та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПКне вимагає обов`язкового укладення договору між потерпілою та обвинуваченим у письмовій формі з його обов`язковою реєстрацією в районній державній адміністрації, а також внесення відповідного запису в трудову книжку обвинуваченого.
		 
		Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які би могли бути безумовними підставами для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі й тих, на які вказано в касаційній скарзі,невстановлено.
		 
		Тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_6  без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...