Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3172/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		м. Вінниця
		17 лютого 2020 р. Справа № 120/3172/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича до помічника начальника Донецького прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції Лещенка Миколи Юрійовича про визнання дій протиправними,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Балтак Дмитро Олегович з адміністративним позовом до помічника начальника Донецького прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції Лещенка Миколи Юрійовича про визнання дій протиправними.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначив, що 30.09.2019 року на адресу представника позивачів від військової прокуратури Маріупольського гарнізону надійшла відповідь від 19.09.2019 року №28-5827вих19, на надісланий адвокатський запит від 03.09.2019 року №554, з якого вбачається, що відповідачем була розголошена службова та конфіденційна інформація, а також персональні дані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вважаючи такі дії відповідача протиправними, представник позивачів звернувся з даним позовом до суду.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року позовну заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича повернуто особі, яка її подала.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. 
		28.11.2019 року матеріали адміністративної справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду. 
		Ухвалою суду від 03.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено представнику позивачів термін для усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою від 16.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою суду від 20.01.2020 року адміністративну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича до помічника начальника Донецького прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції Лещенка Миколи Юрійовича про визнання дій протиправними, роз`єднано в самостійні провадження, а саме:
		- адміністративна справа за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича до помічника начальника Донецького прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції Лещенка Миколи Юрійовича про визнання дій протиправними;
		- адміністративна справа за позовом представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича до помічника начальника Донецького прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції Лещенка Миколи Юрійовича про визнання дій протиправними.
		Ухвалою від 21.01.2020 року адміністративну справу №120/207/20-а за позовом представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича до помічника начальника Донецького прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції Лещенка Миколи Юрійовича про визнання дій протиправними вирішено передати для розгляду до Донецького окружного адміністративного суду (вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).
		27.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
		Чинним законодавством України встановлено заборону на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Виняток становить, якщо такі дії здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Позивачами надано Державній прикордонній службі України згоду на обробку персональних даних, зокрема для реалізації визначених законодавством прав та обов`язків у сфері пов`язаної із проходженням військової служби, трудових правовідносин та соціального захисту.
		Отже на переконання відповідача, враховуючи наявність згоди на обробку персональних даних для реалізації обов`язків у сфері пов`язаної із проходженням військової служби, дії відповідача були правомірними.
		10.02.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивачів не погоджується із викладеними відповідачем поясненнями та аргументами у відзиві на позовну заяву, тому просить прийняти дану відповідь на відзив та врахувати її зміст при винесенні рішення по суті справи.
		Ухвалою суду від 17.02.2020 року у задоволенні клопотань відповідача про залучення співвідповідача, третьої особи та витребування доказів відмовлено.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
		21 травня 2018 року на підставі наказу начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №123-ос (по особовому складу), старший лейтенант ОСОБА_1 офіцер міжрайонного оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління та старший лейтенант ОСОБА_2 офіцер першого сектору оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління були звільнені з військової служби у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ.
		Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19 червня 2018 року №155-ос ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини, зняті зі всіх видів забезпечення та зараховані до військового оперативного резерву першої черги /а.с. 84, 87/.
		30 вересня 2019 року на адресу представника позивачів від військової прокуратури Маріупольського гарнізону надійшла відповідь на адвокатський запит, зі змісту якої вбачається, що відповідачем по справі листом від 26.06.2019 року була розголошена службова та конфіденційна інформація, а також персональні дані позивачів.
		Представник позивачів вважає, що дії відповідача з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять службову та конфіденційну інформацію та персональні дані без отримання згоди позивачів є протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).
		Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення чинного законодавства України, якими передбачено, що: 
		- збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац 2 частини 1 статті 302 Цивільного кодексу України); 
		- поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 14 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних»;
		- конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина 2 статті 21 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію»; 
		- розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 7 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
		Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.
		Статтею 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
		Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
		За Цивільним кодексом України зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (статті 270, 271, 301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (частина 3 статті 269 ЦК України).
		Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.
		В силу ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		У свою чергу за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. (ст. 20 Закону України «Про інформацію»).
		Змістом ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
		Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Конституційний Суд України в абз. 1 п. 1 резолютивної частини рішення від 30.10.1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
		Аналогічна правова позиція висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 20.01.2012 у справі №2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України, який, даючи офіційне тлумачення частин 1, 2 статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Системний аналіз наведених норм доводить, що інформацією про фізичну особу (персональними даними) є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. У свою чергу, за порядком доступу така інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом, конфіденційної.
		Конфіденційною визнається інформація про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, адресу, дату і місце народження, а також про майновий стан особи та інші персональні дані. При цьому, перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.
		Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
		Чинним законодавством встановлено заборону на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Виняток становить, якщо такі дії здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Судом встановлено, що 26 червня 2019 року відповідачем направлено Військовому прокурору Маріупольського гарнізону майору юстиції Олександру Гладію лист із розрахунком утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2018 року, витягів з наказів начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2018 року №162-ос, від 19.06.2018 року №155-ос, від 21.06.2018 року №158-ос, вхідною телеграмою від військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2018 року №6460.
		Адміністрацією Державної прикордонної служби України листом №30/Б-797 від 26.04.2019 року проінформовано, що з метою забезпечення виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Адміністрації Державної прикордонної служби України видано наказ №501 від 07 липня 2011 року "Про затвердження переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Державній прикордонній службі України та Інструкції із захисту публічної інформації у Державній прикордонній службі України".
		Відповідно до вищезазначеного наказу відомості (дані, інформація), які містяться у послужному списку військовослужбовців Державної прикордонної служби України (по заповненню за встановленою формою) та висновках, витягах, відомостях, картках, контрактах, книгах, наказах, особових справах, паспортах, планах, положеннях, результатах психологічних обстежень, справах, характеристиках, що створюються (обробляються) посадовими та службовими особами Державної прикордонної служби України, розголошення яких може мати негативні наслідки у сфері державної безпеки та/або може завдати шкоди законним інтересам та правам військовослужбовців Державної прикордонної служби України, віднесені до відомостей, що становлять службову інформацію у Державній прикордонній службі України.
		Підтвердженням того, що інформація, яка міститься у додатках до листа направленого відповідачем Військовому прокурору Маріупольського гарнізону майору юстиції Олександру Гладію від 26.06.2019 року містить конфіденційну та службову інформацію є відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4 .
		З даної відповіді вбачається, що відповідачем направлено розрахунок утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2018 року, витяги з наказів начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2018 року №162-ос, від 19.06.2018 року №155-ос, від 21.06.2018 року №158-ос.
		Крім того, витяги з наказів начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби від 19.06.2018 року №155-ос, від 21.06.2018 року №158-ос, також містять конфіденційну та службову інформацію стосовно ОСОБА_2 .
		Враховуючи вищенаведені норми, проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд доходить висновку, що у направленій відповідачем інформації міститься службова та конфіденційна інформація стосовно позивачів. 
		Аналізуючи доводи відповідача, що інформація була надіслана на виконання вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних", а саме в інтересах національної безпеки України, суд зазначає наступне.
		При вирішенні питання про надання інформації чи документів особа, яка володіє інформацією повинна керуватись трискладовим тестом. Останній зобов`язує розпорядників інформації, розглядаючи запит на публічну інформацію або вирішуючи чи оприлюднювати інформацію, з`ясовувати:
		1) чи обмежується доступ до інформації на підставі закону в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) чи може розголошення інформації завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) що переважає: шкода від оприлюднення такої інформації чи суспільний інтерес в її отриманні, що полягає в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Розпорядник інформації повинен у конкретній ситуації оцінити, збалансувати та вирішити, який інтерес має більший пріоритет. Якщо переважає інтерес суспільства - надати інформацію, а якщо інтерес захисту приватності - відмовити.
		Трискладовий тест зобов`язує якомога повніше оцінювати обставини справи. І тільки дуже вагомі аргументи на користь суспільного інтересу (який полягає лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини) можуть схилити терези на користь розголошення інформації. Тим більше, якщо це стосується чутливої інформації.
		Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.12.2019 року №120/2013/19-а.
		Таким чином, якщо конфіденційна інформація збирається в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, вона може бути надана лише за згодою суб`єкта персональних даних.
		Згода суб`єкта персональних даних являє собою добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
		Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
		Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист персональних даних»).
		Як вже зазначалось, відповідачем при направленні листа Військовому прокурору Маріупольського гарнізону, було здійснено копіювання та розповсюдження документів, що містять службову та конфіденційну інформацію стосовно позивачів. Такі дії відповідача суд оцінює як обробку персональних даних позивачів, адже копіювання та розповсюдження за своєю суттю є одними з можливих варіантів обробки персональних даних особи.
		Посилання відповідача, що позивачами надано Державній прикордонній службі України згоду на обробку персональних даних, а тому його дії були правомірними, спростовуються наступним.
		Як вбачається із матеріалів справи позивачі по справі були звільнені з військової служби 21 травня 2018 року на підставі наказу начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №123-ос (по особовому складу). В свою чергу, дії відповідача, з приводу направлення листа Військовому прокурору Маріупольського гарнізону вчинились 26 червня 2019 року.
		Таким чином, згода позивачів на обробку персональних даних втратила свою юридичну силу з моменту звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з військової служби.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що такі дії відповідача безпосередньо суперечать вимогам чинного законодавства.
		Суд наголошує, що реалізація права на недоторканність особистого життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.
		Відтак, відповідачем у даному випадку було допущено порушення положень статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 32 Конституції України, абзацу 2 частини 1 статті 302 ЦК України, частини 2 статті 14 Закону України "Пpo захист персональних даних", частини 2 статті 21 Закону України "Про інформацію", частини 2 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій помічника начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби з правової роботи начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_5 з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять службову та конфіденційну інформацію, а також персональні дані старшого лейтенанта ОСОБА_1 офіцера міжрайонного оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління та старшого лейтенанта ОСОБА_2 офіцера першого сектору оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління, шляхом направлення Військовому прокурору Маріупольського гарнізону майору юстиції Олександру Гладію листа від 26.06.2019 року, із розрахунком утримання грошового забезпечення за червень 2018 року, витягів з наказів начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2018 року №162-ос, від 19.06.2018 року №155-ос, від 21.06.2018 року №158-ос, вхідною телеграмою від військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2018 року №6460. 
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору питання про розподіл судового збору у справі не вирішується.
		Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 3, 19, 32 Конституції України, ст. 270, 271, 301, 302 Цивільного кодексу України, ст. 15, 159, 160, 162, 163, 165 Кримінально процесуального кодексу України, ст. 6, 10, 14, 24 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI, ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII, ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, суд -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправними дії помічника начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби з правової роботи начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_5 з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять службову та конфіденційну інформацію, а також персональні дані старшого лейтенанта ОСОБА_1 офіцера міжрайонного оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління та старшого лейтенанта ОСОБА_2 офіцера першого сектору оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління, шляхом направлення Військовому прокурору Маріупольського гарнізону майору юстиції Олександру Гладію листа від 26.06.2019 року, із розрахунком утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2018 року, витягів з наказів начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2018 року №162-ос, від 19.06.2018 року №155-ос, від 21.06.2018 року №158-ос. 
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач (1): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
		Позивач (2):  ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
		Відповідач: Помічник начальника Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби з правової роботи начальник групи правового забезпечення підполковник юстиції Лещенко Микола Юрійович (вул. Гагаріна, 150-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, ЄДРПОУ 14321726).
		 
		 
		Суддя Свентух Віталій Михайлович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...