Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/843/14 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 13.02.2020
Номер судового провадження: 3842 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" лютого 2020 р.                                                            Справа № 913/843/14  
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя  Сіверін В.І. 
		за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
		за участю представників сторін:
		позивача -  адвокат Микитенко О.В. 
		                    Костюк І.І.
		відповідача - адвокат Приходько С.В.
		розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", м. Київ (вх.№3842Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 913/843/14 (повний текст якого складено та підписано 25.11.2019 суддею Л.В. Шарко у приміщенні господарського суду Харківської області),
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", м. Київ;
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо  предмету спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ;                    
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод", м. Лисичанськ
		про  стягнення 287052541,58 грн.
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Публічне АТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ  "Лисичанський пивоварний завод" (м. Лисичанськ) 287052541,58 грн. за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ (зі змінами та доповненнями), який було укладено між сторонами 29.05.07р. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача. 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі №913/843/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 913/843/14 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.05.2014), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" задовольнити повністю. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (ідентифікаційний код: 00382987, місцезнаходження: 93193, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, буд. 500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" (ідентифікаційний код: 42322556, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній вал, буд. 7-9) заборгованість за кредитним договором № 13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 року, додатковою угодою № 2 від 16.07.2007 року та додатковою угодою № 6 від 28.11.2007 року до кредитного договору № 13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 року у загальному розмірі 287 052 541 (Двісті вісімдесят сім мільйонів п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок одна) гривні 58 копійок. Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи господарським судом Харківської області покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (ідентифікаційний код: 00382987, місцезнаходження: 93193, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, буд. 500). Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи Східним апеляційним господарським судом, покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (ідентифікаційний код: 00382987, місцезнаходження: 93193, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, буд. 500).
		В обґрунтування апеляційних вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. 
		Так, апелянт зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позову став висновок суду про те, що ТОВ «ФК «Геліос» не набуло прав нового кредитора у зобов`язанні у зв`язку із не переданням йому оригіналів документів, які підтверджують виникнення і розмір боргу. На думку апелянта, дана позиція суду прямо суперечить ст. 517 ЦК України (необхідність надання боржнику лише доказів переходу прав, тобто договору відступлення права вимоги) та правовому висновку Верховного Суду про те, що закон не містить такої вимоги набуття статусу нового кредитора, як надання новому кредиторові оригіналів документів. 
		Також, на думку апелянта, судом першої інстанції порушено конституційні та процесуальні права ТОВ «ФК «Геліос», як позивача у справі, шляхом позбавлення останнього доступу до правосуддя та позбавлення права на розгляд його позову в межах заявлених позовних вимог. Крім того, судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги позивача, не надано їм належної правової оцінки та не прийнято рішення за результатом їх розгляду. Натомість, судом першої інстанції, на думку апелянта, здійснено неправомірне й викривлене тлумачення й роз`яснення відповідачеві норм матеріального права. 
		Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив ст. 75 ГПК України щодо відсутності обов`язку доказування окремих обставин справи. Обставини наявності боргу не підлягали доказуванню, оскільки сторони їх не заперечували, дана обставина встановлена рішенням суду, що набрало законної сили. 
		Крім того, оскаржуване рішення прийнято суддею, якому, на думку апелянта, обґрунтовано заявлено відвід. Так, суддя господарського суду Харківської області Шарко Л.В. надала позивачу на ознайомлення із 4 томами справи, підготовки правової позиції, подання її іншим учасникам справи та суду, у сукупності 5 годин робочого часу. Заявлений позивачем відвід був з формальних підстав залишений без розгляду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 913/843/14.  Учасникам справи встановити строк для подання відзивів. Призначено справу до розгляду на 20.01.2020.
		20.01.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 оголошено про перерву у розгляді справи до 12.02.2020.
		03.02.2020 від апелянта надійшла заява про виправлення описки в апеляційній скарзі, якій просив розглядати пункт 3 прохальної частини апеляційної скарги ТОВ «ФК «Геліос» на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі №913/843/14 в наступній редакції:
		« 3. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00382987; місцезнаходження: 93193, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, буд. 500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42322556; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9) заборгованість за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 у загальному розмірі 24 427 608,59 дол. США (двадцять чотири мільйони чотириста двадцять сім тисяч шістсот вісім доларів США 59 центів), що за офіційним курсом НБУ станом 27.05.2014 (дата здійснення розрахунку для заяви про збільшення позовних вимог), в національній валюті становило суму у розмірі 287 052 541,58 грн. (двісті вісімдесят сім мільйонів п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок одна гривня 58 копійок)».
		11.02.2020 від позивача надійшли пояснення в обґрунтування своєї позиції у даній справі.
		Також, 11.02.2020 від позивача надійшли пояснення щодо відзиву відповідача на апеляційну скаргу.
		12.04.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для витребування у ПАТ «Кредитпромбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 21666051; місцезнаходження: 01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 38) довідки про надходження на рахунки даної фінансової установи від ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» грошових коштів у будь-якій валюті в якості погашення заборгованості за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007, в період з 28.09.2013 по поточну дату надання відповідної довідки.
		Розглянувши дане клопотання колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.
		Частиною 4 ст. 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Як вбачається з тексту даного клопотання заявником не зазначено які саме дії були здійснені, спрямовані на отримання вказаного доказу (з пояснень представників позивача колегії суддів - жодних дій не вчинялось), та не зазначено причин, з яких даний доказ не був поданий в строк , визначений законом.  
		12.02.2020 представником позивача подане клопотання про залучення до участі у справі № 913/843/14 у якості третіх осіб ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Кредитпромбанк», які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
		Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.
		Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 267 ГПК України суд з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що винесеним судом першої інстанції рішенням про відмову в задоволенні позову у даній справі з підстав невизнання за позивачем права на стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції фактично вирішено питання про права та обов`язки таких осіб, як ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Кредитпромбанк», як первісних кредиторів за кредитним договором. Більше того, як зазначає апелянт, переважна більшість аргументів відповідача по справі, які беззаперечно прийнято судом першої інстанції та покладено в основу прийнятого рішення, полягає в тому, що відповідач не визнає кредитором за кредитним договором ні позивача, ні його попередника - ПАТ «Дельта Банк».
		В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2019 заяву ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" про заміну позивача на правонаступника - задоволено. Замінено позивача у справі № 913/843/14 ПАТ "Дельта Банк", м. Київ на його правонаступника - ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос", з посиланням на те, що 14 серпня 2019 року відбулись відкриті торги щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом №UKR-2019-03, до якого включені, у тому числі, права вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 року.
		Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом №UKR-2019-03 від 14.08.2019 року, переможцем торгів стало ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" (далі по тексту - ТОВ "ФК "Геліос" або правонаступник позивача).
		За результатами проведення торгів між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Геліос" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019 року (надалі по тексту - договір відступлення права вимоги).
		За таких умов, враховуючи, що правочин цесії не визнаний судом недійним і не містить ознак нікчемності, у колегії суддів відсутні будь-які сумніви щодо статусу позивача як нового кредитора у зобов`язанні, що буде докладно обґрунтовано нижче. 
		Таким чином, оскільки право вимоги  за кредитним договором № 13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 передано новому кредитору (ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос"), колегія суддів дійшла висновку про те, що дане рішення не може вплинути на права та обов`язки осіб, яких позивач бажає залучити у якості третіх осіб.
		Представником відповідача 12.02.2020 подане клопотання про залучення у якості доказу копії висновку експерта № 622 Донецького НДІ судових експертиз від 10.02.2020.
		Колегія суддів, порадившись на місці, задовольнила зазначене клопотання з огляду на те, що заявником виконано всі вимоги положення ч. 3 ст. 269 ГПК України щодо обґрунтування неможливості подання зазначеного доказу разом з відзивом на апеляційну скаргу: доказ не існував на час подання відзиву; доказ своєчасно представлений суду після його отримання стороною; подання доказу до матеріалів справи само по собі не має ознак зловживання правом. 
		В судовому засіданні 12.02.2020 колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 13.02.2020. 
		13.02.2020 представником позивача подані пояснення щодо висновку експерта № 622 Донецького НДІ судових експертиз від 10.02.2020.
		В судове засідання 13.02.2020 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
		По-перше, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно визнано дії позивача щодо подання заяви про відвід судді Шарко Л.В. від 13.11.2019, - зловживанням процесуальними правами. 
		Так, судом першої інстанції заяву ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" (м. Київ) про відвід судді Шарко Л.В. у справі №913/843/14 визнано такою, що заявлена завідомо безпідставно та спрямовано на затягування та перешкоджання розгляду справи згідно пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно, заяву про відвід судді Шарко Л.В. залишено без розгляду, на підставі частини 3   статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
		Між тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було дотримано прав позивача на ознайомлення із матеріалами справи та отримання розумного строку на подання відзиву. 
		Зокрема, дана господарська справа до моменту подання позивачем клопотання про ознайомлення із матеріалами справи і надання строку на подання відзиву de facto розглядалась на протязі п`яти років, з 2014 року.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.19 замінено позивача у справі №913/843/14 ПАТ "Дельта Банк", м. Київ на його правонаступника - ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос". В цьому ж судовому засіданні 12.11.19 задоволено клопотання представника позивача про надання часу на ознайомлення із матеріалами справи і підготовку правової позиції у спорі, розгляд справи відкладений до 14.20 год 13.11.19. 
		Таким чином, як зазначає позивач, він же суб`єкт подання заяви про відвід судді, на ознайомлення із чотирма томами справи та підготовку правової позиції належної якості йому було надано судом першої інстанції тільки 5 годин робочого часу. 
		Колегія суддів зазначає, що таке обмеження прав позивача судом не можна вважати обґрунтованим, оскільки, по-перше, з огляду на тривалий строк вирішення даного спору і критерії розумності строку провадження (складність справи; поведінка сторони; поведінка судових та інших державних органів; важливість предмету розгляду для заявника; див. наприклад, Рішення ЄСПЛ у справі «Чірікоста та Віола проти Італії» та ряд інших), ніякі обставини не заважали суду першої інстанції надати позивачу більше часу на ознайомлення із справою та підготовку правової позиції, по-друге, на думку колегії суддів, обмеження прав сторони з суто формальних підстав суперечить меті і завданням правосуддя у приватно-правових спорах.  
		13.11.2019 посилаючись на безпідставне обмеження його прав судом, позивач звернувся із заявою про відвід (арк. справи 218-219, т. 4), яка була визнана судом такою, що заявлена завідомо безпідставно, спрямована на затягування та перешкоджання розгляду справи і згідно пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України є зловживанням правом. 
		Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на положення частини 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року, у відповідності до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. На думку колегії суддів, суд першої інстанції повинен був надати більший строк позивачеві для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції, а реагування позивача на обмеження права шляхом подання заяви про відвід є обґрунтованим і не носить ознак зловживання правом. 
		В зв`язку з цим, колегія суддів доходить до висновку про те, що зазначена заява про відвід суду була обґрунтованою.
		З урахуванням наведеного та положень п. 2 ч. 3 ст. 277 ГПК України, у відповідності  до яких, якщо   в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, рішення підлягає скасуванню, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана обставина є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття вірного по суті рішення, але з хибних правових підстав.  
		Зокрема, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що до позивача не перейшло право вимоги у зобов`язанні у зв`язку із непереданням йому доказів такого переходу прав (оригіналів документів щодо виникнення кредитної заборгованості та її розміру). 
		Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції хибним. 
		Зокрема, в ході вирішення даного спору колегією суддів становлено наступні факти і відповідні їм правовідносини. 
		29.05.2007 між ЗАТ "Лисичанський пивоварний завод", як позичальником, правонаступником якого є ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" та ВАТ "Кредитпромбанк", як банком було укладено кредитний договір №13/046/2007-КЛТ.
		Пунктом 1.1 кредитного договору встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України або в доларах США з повною або частковою конвертацією в українську гривню в межах загальної суми, еквівалентної 14  000  000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід`ємною частиною; процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування та сплати комісії за надання кредитів; а також взаємні права та зобов`язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.
		За умовами п.1.2 кредитного договору від 29.05.2007 зобов`язання банку щодо надання кредитів та зобов`язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів та комісії, а також інші права та зобов`язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом у межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п.3.4.5 цього договору.
		У відповідності до умов п. 3.4 кредитного договору позичальник зобов`язувався використати кредити на цілі, вказані у п. 2.2 цього договору, сплачувати банку нараховані відсотки за кожним кредитом, наданим згідно додатковим угодам та повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 28.02.2013.
		27.09.2013 між  ПАТ "Кредитпромбанк", як продавцем та ПАТ "Дельта банк", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами п.2.1 якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.
		Зі змісту п.1.1 договору від 27.09.2013 вбачається, що правами вимоги є всі права вимоги продавця в якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.
		У додатку №1 до договору від 27.09.2013 погоджено, що продавець продає, а покупець купує, в тому числі, право вимоги до ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що в процесі розгляду даної справи представником ПАТ "Дельта Банк" було долучено до матеріалів справи копії листів, адресованих ПАТ "Кредитпромбанк", з яких вбачається, що під час укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 ПАТ "Кредитпромбанк" не передав ПАТ "Дельта Банк" оригіналів Кредитного договору, Додаткових угод до нього, усіх забезпечувальних договорів та будь-яких інших документів, що стосуються кредитного договору.
		Таким чином, колегією суддів встановлено, та визнано сторонами, що новому кредитору (ПАТ "Дельта банк") первісним кредитором (ВАТ "Кредитпромбанк") не були передані оригінали документів, які засвідчують право вимоги до боржника ТОВ "Лисичанський пивоварний завод",  а саме: кредитний договір № 13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007 з додатковими угодами до нього, іпотечний договір №13/046/1001/2007 від 29.05.2007 з додатковими угодами до нього, договори застави та додаткові угоди до них. 
		14 серпня 2019 року відбулись відкриті торги щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом №UKR-2019-03, до якого включені, у тому числі, права вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" за кредитним договором №13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007.
		Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом №UKR-2019-03 від 14.08.2019 року, переможцем торгів стало ТОВ "ФК "Геліос" (далі по тексту - ТОВ "ФК "Геліос" або новий кредитор).
		За результатами проведення торгів між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Геліос" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019 (надалі по тексту - договір відступлення права вимоги).
		Згідно з п. 1.1 договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банком передано новому кредитору, а новим кредитором прийнято всі права та вимоги банку, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, у тому числі, всі права вимоги до боржників за кредитними договорами та всі права вимоги банку до майнових і фінансових поручителів боржників, які виникли за укладеними між ними і банком договорами.
		Перелік договорів, права вимоги банку за якими відступлені правонаступнику позивача, наведені в додатку №1 до договору відступлення права вимоги.
		Так, зі змісту додатку №1 договору відступлення права вимоги вбачається, що банком відступлено, а новим кредитором набуто права вимоги банку за кредитним договором № 13/046/2007-КЛТ від 29.05.2007.
		Згідно з п. 1.3 договору відступлення права вимоги, майнові права вважаються переданими новому кредитору з моменту підписання цього договору відступлення права вимоги.
		В цій частині колегія суддів звертає увагу на повну відсутність у вказаному лоті та відповідних пакетах документів доказів щодо виникнення та розміру заборгованості. 
		Зокрема, матеріали справи не містять оригіналів кредитних договорів, додаткових угод до них, меморіальних ордерів, первинних документів щодо часткового виконання зобов`язання тощо. 
		Відсутність оригіналів вказаних документів підтверджується листом ПАТ «Дельта-банк» до ПАТ «Кредитпромбанк» від 31.07.2015 № 2/01-17/6171 (а.с. 214 т.2), і, відповідно до зафіксованих технічною фіксацією судового засідання пояснень представників позивача, відсутність доказів була відома ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" на час придбання лоту та наступного укладання договору цесії.
		Також в цій частині колегія суддів надає оцінку запереченню представників позивачів, які вказували на те, що матеріали справи все ж містять один оригінальний доказ - меморіальні ордери (а.с. 48 т.1).  На думку колегії суддів, це заперечення є хибним. Так, незважаючи на те, що електронні бухгалтерські документи існують в цифровому вигляді, сам процесуальний доказ є письмовим (роздруківкою електронного документа - меморіального ордера). Наявні на аркуші 48 т.1 ордери є безумовними копіями, що випливає з наявної на них позначки «дублікат» та наявного на них засвідчення копії оригінального доказу - «Згідно з оригіналом» тощо. 
		Таким чином, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять жодного оригінального доказу виникнення та розміру кредитного зобов`язання (оригіналів договорів, додаткових угод, ордерів тощо). 
		Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та  юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.   
		У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Частиною 3 ст.656 Цивільного кодексу України унормовано, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		В силу ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).
		У відповідності до ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України зазначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
		В контексті означеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що здійснення цесії, а отже, і набуття статусу нового кредитора у зобов`язанні,  підтверджується саме договором цесії, укладеним між старим та новим кредитором, а не переданням доказів щодо виникнення та розміру зобов`язання. 
		В ході вирішення спору колегією суддів становлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019 не визнавався судом недійсним і не має ознак нікчемності. 
		Таким чином, не існує жодних об`єктивних підстав вважати, що вказаний правочин втратив здатність до створення правових наслідків, в тому числі наслідку щодо набуття новим кредитором повного обсягу прав у кредитному зобов`язанні. 
		Аналогічна правова позиція відображена у постанові ВС у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/14240/18.
		Таким чином, колегія суддів переконана в тому, що ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" набула статусу нового кредитора у кредитному зобов`язанні. 
		В той же час, оцінюючи заперечення відповідача щодо застосування до спірних правовідносин приписів ст. 517 ЦК України, колегія суддів вважає це заперечення є резонним та таким, що тягне безумовну відмову у задоволенні позовних вимог. 
		При цьому колегія суддів виходить з наступного. 
		Базовим правилом цесії є незмінність прав боржника щодо нового кредитора - вони залишаються такими саме, як і його права щодо первісного кредитора. А саме, боржнику надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора.
		Вказана теза унормована у ч.1 ст. 518 ЦК України, де зазначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
		Зазначеній нормі кореспондують положення ч.1 ст. 517 УК України, де зазначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Таким чином, закон надає боржнику право боржнику висувати проти нового кредитора всі ті заперечення, що і проти первісного кредитора, і, відповідно, покладає на нового кредитора обов`язок довести обґрунтованість вимог із посиланням на докази. 
		В судовому засіданні, відповідаючи  на запитання колегії суддів, представники позивача визнали, що новому позивачу було достеменно відомо про відсутність оригіналів кредитного договору, додаткових угод, меморіального ордеру тощо, на час проведення відкритих електронних торгів. 
		В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на дві суттєві обставини. 
		По-перше, підставою виникнення прав нового кредитора є договір з іншим господарюючим суб`єктом - ПАТ «Дельта-банк» (договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019). Тобто, укладаючи комерційну угоду, позивач (новий кредитор) в повній мірі прийняв на себе усі ризики, пов`язані із відсутністю жодних доказів виникнення і розміру боргу.   
		По-друге, поважність причин відсутності оригіналів доказів (останні були вилучені слідчим в порядку процедури кримінального провадження) не може тягнути перекладення негативних наслідків зазначених вище ризиків на боржника.  Колегія суддів зазначає, що незалежно від поважності чи неповажності причин відсутності оригіналів доказів, позивач самостійно, вільно і свідомо прийняв рішення про придбання лоту в цілому, хоча міг відмовитись від укладення цієї угоди, тому він не може посилатись на поважність причин відсутності доказів. Будь-яке інше тлумачення базових принципів цивільного обороту означатиме, що ризики, які виникли із придбанням кредитором права, яке не підтверджено жодним доказом, перекладається на боржника, що прямо суперечить звичаям ділового  обороту та положенням ст. 518 ЦК України. Очевидно, що не можна задовольняти вимогу кредитора про стягнення коштів з тієї причини, що докази відсутні з поважної причини, і так само не можна позбавляти боржника можливості заявляти заперечення проти вимог кредитора з тієї підстави, що докази відсутні у кредитора з поважної причини.      
		Таким чином, укладаючи договір цесії, позивач (новий кредитор) ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос", достеменно знаючи про відсутність оригіналів документів, які підтверджують підстави виникнення і розмір боргу, прийняв на себе усі ризики, які пов`язані із відсутністю доказів виникнення та розміру вимоги. 
		Відповідно до приписів ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.  
		Матеріали справи свідчать про те, що боржник своєчасно і належним чином заявив заперечення, яке ґрунтується на відсутності доказів, а саме зазначив про недопустимість доказів (їх фіктивність) у клопотання про призначення почеркознавчої експертизи  (а.с.200-201 та. 2). 
		Більше того, останній подавав клопотання про проведення криміналістичної експертизи доказів, заперечуючи достовірність і допустимість копій документів (а.с.223-226 т.2). Вказане клопотання відповідача було задоволено судом, однак ухвала про проведення криміналістичної експертизи доказів була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у зв`язку із неможливістю проведення експертного дослідження за відсутності оригіналів доказів (а.с. 115-124 т.3).
		Таким чином, судовим рішенням (постанова суду є окремим видом судового рішення), яке набуло законної сили, встановлена (констатована) повна відсутність доказів щодо підстав виникнення зобов`язання та його розміру.
		Ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином, враховуючи заперечення боржника щодо недопустимості копій та встановлену судом повну відсутність доказів, колегія суддів, керуючись приписами ч.6 ст. 91 ГПК України, зазначає про неможливість прийняття до уваги копій доказів, і, як наслідок, повну недоведеність позовних вимог.  
		Також колегія суддів зазначає, що будь-яке інше тлумачення положень ч.6 ст. 91 ГПК України в умовах даного спору потягне порушення принципів рівності сторін та змагальності. 
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що за відсутності оригіналів документів, доданих до позовної заяви, неможливо встановити факт наявності заборгованості відповідача та її розмір (суттєвою є та обставина, що як позивач, так і  відповідач стверджують, що сума заборгованості при поданні позову була розрахована невірно).
		Крім того, в частині реалізації обов`язку щодо оцінки доказів, колегія суддів зазначає про недоцільність (юридичну дефектність) оцінки судом науково-правового висновку Київського Національного університету ім. Т. Шевченка від 25.10.2019 та висновку судового економічного експерта № 622 Донецького НДІ судових експертиз від 10.02.2020, оскільки обидва висновка зроблені за відсутності оригіналів доказів, і, відповідно, мають в своїй основі дефект, зазначений у ч.6 ст. 91 ГПК України.
		У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права та хибним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 913/843/14 задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2019 у справі № 913/843/14  скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Повний тест постанови апеляційного суду складено 18.02.2020.
		Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддя                                                                    М.М. Слободін
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.І. Терещенко  
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.І. Сіверін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...