Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/42/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2020.

Номер судового провадження: П/9901/42/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		18 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №9901/42/20
		адміністративне провадження №П/9901/42/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М., Уханенка С.А.,
		розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, 
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Верховної Ради України щодо присвоєння йому першої категорії та першого рангу державного службовця і зобов`язати Верховну Раду України присвоїти йому першу категорію та перший ранг державного службовця відповідно до вимог абзацу 2 частини другої статті 20 Закону України №2790-XII від 17 листопада 1992 року «Про статус народного депутата України» в редакції станом на 27 листопада 2014 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року позивач був народним депутатом України.
		У нього як народного депутата України виникли легітимні очікування щодо реалізації права на присвоєння першої категорії та першого рангу державного службовця після закінчення повноважень народного депутата України відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України».
		Однак, положеннями Закону України «Про державну службу», який набув чинності 1 травня 2016 року, змінено нормативне регулювання присвоєння першої категорії та першого рангу державного службовця. Ці зміни вплинули на його очкування стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права на присвоєння першої категорії та першого рангу державного службовця.
		Позивач вважає, що гарантії трудових прав народних депутатів України не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
		Невиконання Головою Верховної Ради України свого обов`язку щодо присвоєння народним депутатам України минулого скликання першої категорії та першого рангу державного службовця, зазначає позивач, стало підставою для звернення до суду з цим позовом. 
		Вказана справа не підлягає розгляду Верховним Судом, як судом першої інстанції, з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
		Згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України.
		За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі №19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими й поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини та громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		З огляду на особливий статус та повноваження Верховної Ради України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні не будь-які адміністративні справи за участі вказаного суб`єкта владних повноважень, а лише справи щодо законності (крім конституційності) постанов, дій чи бездіяльності, прийняти/вчинених Верховною Радою України під час виконання нею публічно-владних управлінських функцій, що випливають з її статусу.
		Вирішуючи питання підсудності у справах, у яких відповідачем є Верховна Рада України, Верховний Суд зазначає, що в цих правовідносинах також визначальним є визначення конституційного статусу цього органу.
		Так, статус Верховної Ради України визначено в Конституції України, відповідно до статті 75 якої Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
		Стаття 85 Конституції України визначає коло повноважень парламенту, а стаття 91 визначає, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 жовтня 2003 року №16-рп/2003 вказав, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні і здійснює повноваження, визначені Конституцією України. На реалізацію своїх повноважень вона ухвалює рішення. Прийняття рішень Верховною Радою України здійснюється виключно на її пленарних засіданнях і являє собою процес формування та вираження волі парламенту України. Рішення Верховної Ради України є результатом її волевиявлення і ухвалюються на колегіальній основі. Волевиявлення Верховної Ради України з питань, віднесених до її відання, реалізується шляхом голосування народних депутатів України.
		Під терміном "рішення" Верховної Ради України, який вживається в частині другій статті 84 Конституції України, треба розуміти результати волевиявлення парламенту України з питань, віднесених до його компетенції.
		Отже, предметом публічно-правового спору за участю Верховної Ради України, що розглядається Верховним Судом як судом першої інстанції, можуть бути ті постанови, дії чи бездіяльність, які прийняті/вчинені Верховною Радою України як колегіальним законодавчим органом на виконання її повноважень, що визначені Конституцією України.
		У цій справі, як вбачається з матеріалів позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби, про що зазначає й сам позивач, а саме, щодо відмови відповідача присвоїти йому першу категорію та перший ранг державного службовця після припинення повноважень народного депутата України.
		Оскільки присвоєння категорій, рангів народним депутатам України не віднесено до повноважень Верховної Ради України як органу законодавчої влади, що визначені Конституцією України, ця справа не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції.
		Водночас такий спір повинен розглядатись Окружним адміністративним судом міста Києва відповідно до правил виключної підсудності, визначених статтею 27 КАС України.
		За правилами пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про передачу справи №9901/42/20 до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки в розглядуваному випадку Верховний Суд за інстанційною підсудністю є судом касаційної інстанції.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 29, 248, 266 КАС України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Передати справу №9901/42/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		А.Г. Загороднюк
		О.В. Калашнікова
		В.М. Соколов
		С.А. Уханенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...