Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/6946/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2020.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Номер судового провадження: 61-12734ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		12 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 642/6946/18
		провадження № 61-12734св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Кузнєцова В. О., 
		суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		третя особа - приватний нотаріус Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміров Ельдар Акперович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лебедєвим Дмитром Володимировичем, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року в складі судді Вікторова В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року в складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі -  УВДФСС України у Луганській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від                  19 вересня 2018 року № 1490, видане приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміровим Е. А., недійсним в частині включення до складу спадщини                                         ОСОБА_1 недоотриманої її матір`ю - ОСОБА_2 суми страхової виплати в розмірі 56 285 грн за період з 01 липня 2014 року по 22 вересня 2016 року.
		Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2018 року  ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом № 1490, видане приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміровим Е. А., згідно з яким до складу спадщини входить право на недоотриману спадкодавцем ОСОБА_2 суму страхових виплат у розмірі 58 249 грн 12 коп. 
		Посилаючись на те, що сума страхових виплат не може входити до складу спадщини померлої ОСОБА_2 , оскільки остання не набула права на щомісячні страхові та не зверталась до робочих органів Фонду соціального страхування України на підконтрольній владі України території, а тому приватний нотаріус неправомірно включив до складу спадщини померлої недоотриману суму страхових виплат, УВДФСС України у Луганській області просило задовольнити позовні вимоги.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 вересня 2018 № 1490, видане приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміровим Е. А., недійсним в частині включення до складу спадщини                                            ОСОБА_1 недоотриманої її матір`ю - ОСОБА_2 суми страхової виплати в розмірі 56 285 грн за період з 01 липня 2014 року по 22 вересня 2016 року.
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що за життя  ОСОБА_2 не набула права на щомісячні страхові виплати в сумі 56 285 грн, оскільки не зверталась до робочих органів Фондусоціального страхування України на підконтрольній владі України території та вказані грошові кошти спадкодавцю не нараховувались, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для отримання спадкоємцем  ОСОБА_1 зазначеної суми страхових коштів,  які до складу спадщини не входять.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат                                         Лебедєв Д. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували до спірних правовідносин Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20. Чинним законодавством не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи реєстрації як внутрішньо переміщеної. Суди попередніх інстанцій не врахували, що Фонд соціального страхування та його робочий орган, зокрема, УВДФСС України у Луганській області, є правонаступником прав та обов`язків відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області. 
		 
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів
		 
		У серпні 2019 року УВДФСС України у Луганській області подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу представника                          ОСОБА_1 - адвоката Лебедєва Д. В., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що особа з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення такої особи має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Натомість спадкодавець ОСОБА_2 не зверталась з відповідною заявою до робочих органів Фонду соціального страхування, а тому права на страхову виплату немає. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 642/6946/18 з суду першої інстанції.
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу за позовом УВДФСС України у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміров Е. А., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, призначено до розгляду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що  ОСОБА_2 перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області, яке знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		З 01 липня 2014 року ОСОБА_2 припинені нарахування та виплати у відділенні в м. Первомайську, що підтверджується листом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15 травня 2015 року              № 656-08-2 та листом УВДФСС України у Луганській області від 07 травня                  2015 року № 02/547.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
		19 вересня 2018 року  ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом № 1490, видане приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміровим Е. А., згідно з яким до складу спадщини входить право на недоотриману спадкодавцем ОСОБА_2 суму страхових виплат у розмірі 58 249 грн                    12 коп., нарахованих УВДФСС України у Луганській області на  ім`я                    ОСОБА_2 
		30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до УВДФСС України у Луганській області із заявою про перерахування на її рахунок недоотриманої страхової виплати на загальну суму 58 249 грн 42 грн.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Частина перша статті 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		 
		Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
		 
		Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
		Спадкодавець ОСОБА_2 перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області, яке знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому всі нарахування та виплати страхових платежів було припинено з 01 липня 2014 року.
		Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначав, що                             ОСОБА_2   за життя із заявою за новим місцем знаходження відділення Фонду не зверталася, не скористалась своїм правом на отримання призначених страхових виплат, а тому, на думку позивача, страхові виплати на загальну суму 56 285 грн не можуть входити до складу спадщини, оскільки за життя у спадкодавця не виникло права на ці виплати. Законодавством не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились з тимчасово окупованої території. 
		 
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		 
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
		 
		У статті 38 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) Кабінет Міністрів України визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).
		 
		Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VІІ; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
		 
		Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
		 
		До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
		 
		Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.
		 
		Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.
		 
		Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VІІІ).
		 
		У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
		 
		Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
		 
		Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 243/3505/16-ц (провадження                       № 14-271цс18). 
		 
		Аналіз вищенаведених норм права дає підстави зробити висновок, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
		 
		Вищевикладені положення законодавства свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. 
		 
		При цьому суд касаційної інстанції виходить з того, що УВДФСС України у Луганській області не оспорюється розмір нарахованих спадкодавцю  ОСОБА_2 страхових виплат, який відповідно до довідки № 02/99 від                           10 травня 2017 року становить 56 285 грн.
		 
		Суди попередніх інстанцій вказаного вище не врахували, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 вересня                    2018 № 1490, виданого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміровим Е. А., в частині включення до складу спадщини ОСОБА_1 недоотриманої її матір`ю - ОСОБА_2 суми страхової виплати в розмірі 56 285 грн за період з                             01 липня 2014 року по 22 вересня 2016 року.
		 
		З огляду на викладене вище в сукупності, зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позові.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Таким чином, з УВДФСС України у Луганській області на користь                              ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у сумі 6 167 грн.
		Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лебедєвим Дмитром Володимировичем, задовольнити.
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати.
		У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміров Ельдар Акперович, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, відмовити.
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 167 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           В. О. Кузнєцов
		Судді :                                                                                                     В. С. Жданова
		                                                                                                                 В. М. Ігнатенко
		                                                                                                                 С. О. Карпенко
		                                                                                                                 М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...