Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/3556/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2020. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.

Номер судового провадження: К/9901/23672/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		18 лютого 2020 року 
		м. Київ
		справа №820/3556/17
		касаційне провадження №К/9901/23672/18
		 
		 
		Судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шипуліної Т.М.
		у справі № 820/3556/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2020 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнив. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 у справі № 820/3556/17 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
		 
		При цьому судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі                           № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2            статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2          статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
		 
		Мною, ОСОБА_2 , у зв`язку із незгодою з мотивами суду та викладеним у рішенні правовим висновком, висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому.
		 
		По-перше, відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
		 
		У справі, яка розглядалась, судами встановлено, що позивач є власником 1/3 частки нежитлової будівлі - млина, загальною площею 246,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Ця нежитлова будівля відповідно до технічного паспорту вказана як виробничий будинок та не використовується як будівля промисловості з 2008 року.
		 
		Натомість у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17, від висновку щодо застосування норми права у якій вирішено відступити, встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець; на підставі договору дарування від 20.12.2011 № 2524 володіє на праві приватної власності комплексом, за адресою АДРЕСА_2 , який складається з виробничих приміщень; основним видом її діяльності за КВЕД-56.10 є діяльність ресторанів, надання послуг з мобільного харчування.
		 
		Тобто, правовідносини в цих двох справах не є подібними, а тому вважаю, що підстави для передачі справи № 820/3556/17 на розгляд палати були відсутні. 
		 
		В свою чергу, частиною п`ятою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.
		 
		По-друге, вважаю, що правовий висновок щодо застосування норми права повинен бути викладений чітко, вичерпно, зрозуміло та виключати можливість його довільного тлумачення, зокрема судами нижчих інстанцій, адже за правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		На моє переконання, викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у цій справі правовий висновок наведеним критеріям не відповідає, оскільки поширює пільгу на фізичних осіб/юридичних осіб/нерезидентів, не пояснюючи при цьому, чи повинні ці особи бути зареєстровані належним чином як суб`єкти підприємницької діяльності у відповідності до законодавства України, а також яким чином вони повинні використовувати об`єкти промисловості за функціональним  призначенням - особисто/шляхом передачі в платне користування за договором оренди/шляхом передачі в безоплатне користування за договором позички тощо.  
		 
		Більш того, положення Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають можливість відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, частково. 
		 
		По-третє, вважаю, що застосування для цілей оподаткування підпункту «є»           підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе щодо будівель промисловості, які перебувають у власності саме промислових підприємств, а тому ця пільга не поширюється на фізичних осіб або іноземців, у тому числі й тих, які зареєстровані як суб`єкти господарської діяльності. 
		 
		На мою думку, за наведених обставин постановлені у справі судові рішення слід було скасувати та прийняти нове - про відмову в позові, проте з інших мотивів. 
		 
		_______________
		Т.М. Шипуліна
		Суддя Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...