Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/751/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2020. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 19.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/1804/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 лютого 2020 року 
		м. Київ
		справа № 806/751/16
		адміністративне провадження № К/9901/1804/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого  Стародуба О.П., 
		суддів  Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. (судді  Гурін Д.М., Семенюк М.М., Чернова Г.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016р. (судді  Капустинський М.М., Євпак В.В., Шидловський В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа  ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
		в с т а н о в и в :
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
		визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 23.12.2005р. внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоком засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016р. №20; 
		зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи з 23.12.2015р. внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності по захворюванню, пов`язаному з проходженням військової служби. В свою чергу Комісія Міністерства оборони України, повертаючи подані ним документи без реалізації і прийняття відповідного рішення до ІНФОРМАЦІЯ_2 діяла протиправно, не у спосіб та порядок, що передбачений чинним законодавством України.
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. позов задоволено.
		Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 23.12.2015р. внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлену протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016р. №20.
		Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи з 23.12.2015р. внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. 
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 01.04.2016р.№20, про направлення документів на доопрацювання з поверненням їх до обласних військових комісаріатів.
		Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено при повторному огляді через три роки після первинного огляду, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 163 цього Закону право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі здійснюється лише у разі встановлення вищої групи інвалідності при повторному огляді, проведеному протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
		Крім того, позивачем всупереч Порядку №975 не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а тому Міністерством оборони України правомірно прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України з 02.07.1979р. по 22.06.1981р. (а.с. 14  15)
		У період з 30.01.1980р. до 22.06.1981р. позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях. (а.с.16)
		Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України від 20.04.2012р. №752 отримані позивачем вогнепальні осколкові поранення голови та лівої ноги (контузія головного мозку у 1981 році), - поранення, (контузія), і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 17  19)
		Згідно довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серії 10 ААБ від 01.06.2012р. №239490 позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 24.05.2012р., яка настала внаслідок поранення, контузії захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.07.2012р. (а.с. 20)
		Згідно довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серії 12 ААА №218830 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно з 23.12.2015р., яка настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. (а.с. 21)
		12.01.2016р. Чуднівським Управлінням праці та соціального захисту населення позивачу встановлено статус інваліда війни ІІ групи безтерміново. (а.с. 22)
		16.02.2016р. позивач звернувся до Чуднівського районного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із пораненням, контузією, захворюванням, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в Афганістані, де велися бойові дії, із встановленням ІІ групи інвалідності з 23.12.2015р. (а.с. 23)
		Рішенням Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленого протоколом від 01.04.2016р. №20, вирішено повернути позивачу подані документи на доопрацювання, оскільки у поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499. (а.с. 24)
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як військовослужбовець, що отримав захворювання яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
		Суд виходив з того, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. При цьому застосування статті 16 Закону України №2011-ХІІ пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особи, яким після 01.01.2007р. встановлено інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу проходження військової служби і часу звільнення, мають право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, доказів її отримання також немає. Таким чином, оскільки позивач вперше у 2016 році звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, то до спірних відносин належить застосувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІ групи інвалідності.
		Апеляційний суд виходив з того, що оскільки ІІ групу інвалідності позивачу встановлено у січні 2016 року, до спірних відносин мають застосовуватись положення Порядку №975 та редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набула чинності з 01.01.2014р. У звязку з цим, безпідставними є посилання Комісії Міністерства оборони України у протоколі її засідання на відсутність підтверджень настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби з посиланням на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008р.
		Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач передбаченого законодавством рішення про виплату або про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не приймав, суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, а тому належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати допомоги у зв`язку зі встановленням позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку №975, а не до Порядку №499.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.
		Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІІ.
		Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Згідно пункту 4 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
		Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
		У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.
		Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
		До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб  платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,  копію сторінки паспорта з такою відміткою).
		Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
		Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
		Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду від 07.03.2018р. у справі №678/283/17, від 22.03.2018р. у справі №288/349/17, від 11.09.2018р. у справі №760/20297/16-а та від 10.04.2019р. у справі №822/220/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
		В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач в порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звернувся до відповідача з заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийняте, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.
		Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на положення Порядку №499 є безпідставними, оскільки на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядку №975, до цього часу одноразової грошової допомоги позивач не отримував, а тому відповідач зобов`язаний був вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
		При цьому оскільки Міністерством оборони України розгляд питання про виплату або про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Порядку №975 не вирішувалось, та за результатами такого розгляду рішення не приймалось, суд апеляційної інстанції обгрунтовано прийняв рішення про зобов`язання відповідача належним чином розглянути звернення позивача.
		Посилання відповідача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 163 Закону №2011-XIІ право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі здійснюється лише у разі встановлення вищої групи інвалідності при повторному огляді, проведеному протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, який позивачем пропущено, є безпідставними, оскільки за виплатою допомоги він звернувся вперше.
		Безпідставними є також посилання на не надання повного пакету документів, передбаченого Порядком №975, зокрема, не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки такі підстави не були предметом для повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання до Житомирського обласного військового комісаріату, а тому судами такі обставини не досліджувались в межах розгляду цієї справи.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень  без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016р.  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		О.П. Стародуб
		Н.В. Коваленко
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...