Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/21201/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 07.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 759/21201/19                                                                                             Суддя в І-й інстанції  Жмудь В.О.
		Провадження № 33/824/913/2020                                                                         Суддя в II-й інстанції  Ігнатюк О.В.
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ   АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І м е н е м    У к р а ї н и
		 
		07 лютого 2020 року                                                                                             м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд
		у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ейсмонта І.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника Ейсмонта І.Г. на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року, -
		в с т а н о в и в :
		Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року на 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
		ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 08 листопада 2019 року, близько 23 години 05 хвилин, на автошляху М-06 Київ-Чоп, 18 км., керував автомобілем марки «Subaru Outback», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер Алкотест-6810», результат тесту становив 0,61 %.
		У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисника Ейсмонта І.Г. указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалися на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянтів поза увагою судді суду першої інстанції залишилось те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було проведено за допомогою приладу «Драгер Alcotest 6810», результати якого у будь-якому разі не могли бути визнані допустимим доказом. Зокрема вказали на те, що прилад «Драгер Alcotest 6810» не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, що відповідно до вимог Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1413/27858 та положень ч.2 ст.266 КУпАП унеможливлювало використання цього приладу працівниками поліції. Між тим, останнє калібрування цього приладу було здійснене із пропуском встановленого строку вдвічі. Наведене, з огляду на положення ч.5 ст.266 КУпАП було підставою для визнання одержаних результатів недійсними. Звернули увагу і на те, що після незгоди ОСОБА_1 із результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, останній висловив бажання пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, на що, у порушення вимог ч.3 ст.266 КУпАП та Інструкції отримав відмову від працівників поліції. Ці обставини не знайшли свого відображення на відеозаписі із нагрудної камери поліцейських, який зупинився відразу після проходження тесту. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 після оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення особисто звернувся до закладу охорони здоров`я, де було проведено експертне дослідження судово-токсилогічного дослідження крові ОСОБА_1 та результати якого не виявили у його крові будь-які спирти. Окрім цього, на думку апелянтів не могли бути визнані у якості належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснення яких були фактично заздалегідь виготовленими формулярами. На переконання апелянтів, відсутність повного відеозапису із місця події безумовно підтверджує викладені у апеляційній скарзі доводи щодо обстановки на місці події та свідчить про незаконність дій працівників поліції, а доводи судді суду першої інстанції у цій частині є фактично припущеннями, які не ґрунтуються на зібраних матеріалах. Просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
		Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Ейсмонта І.Г., які доводи апеляційної скарги підтримали, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
		Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
		Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 130  КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначене вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. 
		За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. 
		Як вбачається із матеріалів справи,  ОСОБА_1 у вину поставлено керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому, відповідно до п.6. розділу I, п. 1 розділу II Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський, на місці зупинки транспортного засобу, проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 22 Розділу III Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
		Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП зазначених вимог закону у повній мірі не дотримались, а суддя місцевого суду, не врахувавши наявні порушення закону ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
		Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини  ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду, як на доказ послався зокрема на тест, зроблений за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810», ARBH-0023, результат якого становив 0,61 %. Однак із таким висновком судді погодитись безспірно не можливо.
		Так, вимоги, які поширюються на медичні вироби та допоміжні засоби до них, а також встановлюють умови введення їх в обіг та / або експлуатацію і проведення процедури оцінки відповідності, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року № 753 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів».
		Відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2017 року № 122, Держлікслужба здійснює ведення Реєстру осіб, відповідальних за ведення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг. Орган з оцінки відповідності інформує, зокрема Держлікслужбу про всі видані, змінені, доповнені, тимчасово припинені, відкладені або відхилені сертифікати відповідності.
		Відповідно до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення Газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» не містить оцінки відповідності та державної реєстрації. Між тим, відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2010 року № 95, строк дії свідоцтва приладу «Drager Alcotest 6810» про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010 року, вичерпаний 10.02.2015 року.
		Таким чином, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу марки «Drager Alcotest 6810», який не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України.
		Із урахуванням викладеного, огляд ОСОБА_1 за допомогою технічного приладу марки «Drager Alcotest 6810», проведений із порушенням вимог Інструкції та положень ст.266 КУпАП, у зв`язку із чим, результати проведеного огляду не могли бути використані судом, як беззаперечний доказ вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
		Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини  ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду, як на докази, послався також і на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також на відеозапис події зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського. Однак із таким висновком судді погодитись безспірно не можливо. Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Щодо пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то із матеріалів справи вбачається, що ці пояснення складені у вигляді рукописної інформації про свідків та про особу щодо якої складався протокол про адміністративне правопорушення та місця проведення певних дій. Інші обставини завчасно були надруковані на відповідному бланку. Суд звертає увагу на те, що ці пояснення самі по собі не можуть бути використані у якості доведення вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння з огляду на те, що результати проведеного огляду неможливо використати у якості допустимого доказу вини ОСОБА_1 . 
		Окрім наведеного, неможливо визнати у якості належного доказу вини ОСОБА_1 і наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського. Так, на вказаному відеозаписі момент проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння фактично не зафіксований, відеокамера фіксувала інші об`єкти. Із указаного відеозапису неможливо зробити висновок щодо присутності свідків на місці події, а також порядку проведення огляду. Наведене, указує на неналежність відеозапису вини  ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
		Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом витлумачені на користь  ОСОБА_1 .У зв`язку із цим, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. 
		Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Ейсмонта І.Г. задовольнити.
		Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
		Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                      О.В. Ігнатюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...