Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/5949/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування; з них спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2020.
Дата набрання законної сили: 17.02.2020
Номер судового провадження: 61-32686ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 лютого 2020 року
		м. Київ
		справа № 428/5949/17
		провадження № 61-32686св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
		учасники справи:
		позивач (за первісним позовом)-  ОСОБА_1 , відповідач (за первісним позовом) - Сєвєродонецьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, позивач (за зустрічним позовом)- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, відповідач (за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 грудня 2017 року у складі судді Юзефовича І. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Гаврилюка В. К., Дронської І. О., 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області 
		(далі - Сєвєродонецьке МВ УВД ФССУ у Луганській області) про скасування постанови та зобов`язання призначити страхові виплати.
		Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року по 08 червня 2015 року ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві шахта «Ніканор-Нова» (далі - ДП шахта «Ніканор-Нова»), яка у 2005 році була реорганізована 
		у Відокремлений структурний підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова» Державного підприємства «Луганськвугілля» (далі - ВСП «Шахта «Ніканор-Нова» 
		ДП «Луганськвугілля»).
		З грудня 2014 року по квітень 2017 року позивач працював на Шахті 
		«Г. Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» за професією - гірничий робітник очисного вибою(далі - ГРОВ).
		З 14 по 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 проходив обстеження в медичній установі, після чого у нього було вперше виявлено професійне захворювання, у зв`язку з чим 07 грудня 2015 року комісією з розслідування професійного захворювання було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.
		З 02 березня 2016 року медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) позивачу було встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, у тому числі 20 % по вібраційній хворобі та 5 % по сенсоневральній приглухуватості, а також визначено потребу в медикаментозному лікуванні за професійними захворюваннями.
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі - ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області) з документами для призначення йому передбачених законодавством виплат у зв`язку з професійним захворюванням, однак листом його було повідомлено про нарахування одноразової допомоги у зв`язку з професійним захворюванням у розмірі 5 856,50 грн та щомісячної страхової виплати у розмірі 0,00 грн з посиланням на пункт 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 
		від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266 (у редакції 
		від 26 червня 2015 року).
		Посилаючись на те, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм чинного законодавства здійснено розрахунок щомісячної страхової виплати у розмірі 0,00 грн, що позбавляє позивача права на відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області 
		від 11 травня 2016 року № 1211/9475/9475/3 про призначення йому щомісячної страхової виплати у розмірі 0,00 грн; зобов`язати відповідача призначити йому щомісячні страхові виплати з 02 березня 2016 року у розмірі 2 687,62 грн щомісячно з подальшим перерахуванням, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати в сумі 10 750,49 грн, визначеної відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, без урахування сплати/несплати страхувальником за розрахунковий період страхових внесків.
		У липні 2017 року ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акта розслідування причин виникнення хронічного захворювання.
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення йому страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням, яке було отримане ним під час роботи у ВСП «Шахта «Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля», повідомивши при цьому, що він не працює та надав трудову книжку з останнім записом про його звільнення.
		Постановами від 11 травня 2016 року № 1211/9475/9475/2 та 
		№ 1211/9475/9475/3 ОСОБА_1 було призначено одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 5 856,50 грн та щомісячну страхову виплату у розмірі 0,00 грн. Розрахунок щомісячної страхової виплати був проведений виходячи з норм Порядку № 1266 
		(у редакції від 26 червня 2015 року).
		Також ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області вказувало, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду адміністративним позовом до ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області, при розгляд якого стало відомо, що ОСОБА_1 працює на посаді ГРОВ на ВП «Шахта «Г. Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля», а тому внаслідок подання ОСОБА_1 неправдивих даних 
		повідомлення П-3 було надіслано на неналежне підприємство, і як наслідок, акт проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 складено неналежним підприємством.
		На підставі вищевказаного, ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області просило суд визнати недійсним та скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного захворювання 
		від 07 грудня 2015 року.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Скасовано постанову ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 11 травня 2016 № 1211/9475/9475/3 про призначення потерпілому ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати у розмірі 0,00 грн.
		Зобов`язано ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з 02 березня 2016 року по 01 квітня 2018 року у розмірі 2 687,62 грн щомісячно, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати в сумі 10 750,49 грн, визначеної із даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, без урахування сплати або несплати страхувальником за розрахунковий період страхових внесків.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Зустрічний позов ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області залишено без задоволення.
		Постановою Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2018 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що  ОСОБА_1 є застрахованою від нещасного випадку особою, в той час як ВСП «Шахта «Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля» є страхувальником, з яким позивач перебував у трудових відносинах на підставі трудового договору станом на час виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. Таким чином, несплата страхових внесків ВСП «Шахта «Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля» не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу страхових виплат, оскільки вичерпний перелік підстав для такої відмови передбачено статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»
		Разом з тим, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснювати подальше перерахування щомісячних виплат позивачу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з неможливості вирішення таких вимог на майбутнє та наявності у суду підстав для визначення точного розміру щомісячних виплат позивачу лише по 01 квітня 2018 року.
		Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог, суди дійшли висновку, що виконавчі органи ФССНВВПЗУ мають право звертатися до суду лише за вирішенням спорів щодо сум страхових внесків, розміру шкоди та прав на відшкодування, накладення штрафів та з інших питань.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі УВД ФССУ у Луганській області в особі Сєвєродонецького МВ УВД ФССУ у Луганській області просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині зустрічних позовних вимог не оскаржуються, тому перегляду в касаційному порядку не підлягають.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не взято до уваги, що розрахунок щомісячної страхової виплати здійснюється відповідно до Порядку № 1266 (у редакції від 26 червня 2015 року). Постановами від 11 травня 2016 року № 1211/9475/9475/2, 1211/9475/9475/3 потерпілому було призначено одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 5 856,50 грн та щомісячну страхову виплату у розмірі 0,00 грн. згідно з довідкою про індивідуальні відомості про застраховану особу.
		Крім того, суди попередніх інстанції не врахували, що призначення страхових виплат ОСОБА_1 із розрахунку середнього заробітку по Шахті «Ніканор-Нова» суперечить чинному законодавству, тому що згідно зі статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. До ушкодження здоров`я (07 грудня 2015 року) позивач працював на ВП «Шахта «Г.Г. Капустіна» на посаді ГРОВ і мав заробітну плату, з якої сплачені внески, саме з цієї заробітної плати необхідно призначати страхові виплати позивачу.
		Доводи інших учасників справи
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що з 29 вересня 2003 року по 08 червня 2015 року 
		ОСОБА_1 працював на ДП шахта «Ніканор-Нова», яку у 2005 році було реорганізовано у ВСП «Шахта «Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля».
		Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання 
		від 28 квітня 2015 року № 15/326 ОСОБА_1 , останнє місце роботи якого є ВСП «Шахта Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля», ГРОВ, вперше було виявлено та встановлено професійне захворювання.
		07 грудня 2015 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого ОСОБА_1 тривалий час (близько 24 роки) працював в умовах дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища робочих міст, які знаходяться у підземних гірничих виробках (гірничий майстер, гірник з ремонту гірничих виробок та гірничих очисного вибою), неефективності роботи систем вентиляції, засобів колективного та індивідуального захисту тощо, що призвело до професійного захворювання.
		Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, виданої 16 березня 2016 року обласною МСЕК, 
		ОСОБА_1 був первинно оглянутий та йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 02 березня 2016 року до 01 квітня 2017 року 
		у зв`язку з професійним захворюванням, у тому числі 20 % по вібраційній хворобі та 5 % по сенсоневральній приглухуватості.
		Листом від 04 травня 2016 року ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області повідомило ОСОБА_1 про те, що йому належить одноразова страхова виплата у розмірі 5 856,50 грн. Щомісячна страхова виплата згідно з пунктом 14 Порядку № 1266 (у редакції від 26 червня 
		2015 року) складатиме 0,00 грн., оскільки для розрахунку виплат використовується розмір заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за розрахунковий період.
		Страхові внески ДП «Луганськвугілля» сплачені не були. Постановами 
		ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 11 травня 2016 року № 1211/9475/9475/3 призначено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 0,00 грн. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, виданої 
		15 березня 2017 року обласною МСЕК, ОСОБА_1 був повторно оглянутий та йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 01 квітня 2017 року до 01 квітня 2018 року у зв`язку з професійним захворюванням, 
		у тому числі 20 % по вібраційній хворобі та 5 % по сенсоневральній приглухуватості.
		Також суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ВВД ФССНВВПЗУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови та зобов`язання призначити страхові виплати (№ 428/11236/16-а).
		Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у адміністративній справі № 428/11236/16-а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 
		2017 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено 
		ОСОБА_1 , що даний спір належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Правовідносини з відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконання трудових обов`язків, регулюються законодавством, чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування такої шкоди, яке настає з дня встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності.
		Зазначене передбачалося як пунктом 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила № 472), які діяли до 11 липня 2001 року, так і пунктом 1 частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» внесені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» й викладено його в новій редакції, яка й діє станом на цей час.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
		Згідно з частиною другою статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.
		Частинами першою, третьою, сьомою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 
		4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
		Відповідно до частини першої, другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату. У разі якщо при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, йому провадиться одноразова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності, щодо попереднього обстеження МСЕК, виходячи з розрахунку 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
		Згідно зі статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на відповідача покладено обов`язок здійснювати страхові виплати позивачу на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, тому несплата страхових внесків підприємством не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу страхових виплат.
		Разом з тим, суди встановили, що відповідно до пунктів 11, 13 Порядку 
		№ 1266 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
		Відповідно до частини першої статті 42 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.
		Ступінь втрати професійної працездатності позивачем відповідно до довідки МСЕК від 16 березня 2016 року становить 25 % з 02 березня 
		2016 року по 01 квітня 2017 року Ступінь втрати професійної працездатності позивачем відповідно до довідки МСЕК від 15 березня 2017 року становить 25 % з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2018 року.
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що сума щомісячної страхової виплати становить 2 687,62 грн з 02 березня 2016 року по 01 квітня 2018 року, з урахуванням середньомісячної заробітної плати для розрахунку щомісячних страхових виплат у розмірі 10 750,49 грн, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснювати подальше перерахування щомісячних виплат позивачу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з неможливості вирішення таких вимог на майбутнє та наявності у суду підстав для визначення точного розміру щомісячних виплат позивачу лише по 01 квітня 2018 року, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що розрахунок щомісячної страхової виплати відповідно до Порядку № 1266 (у редакції від 26 червня 2015 року), є безпідставними, оскільки вказаний порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням виключно в разі сплати страхових внесків страхувальником і не визначає підстав, з яких у особи виникає або зникає право на такі виплати, а також не визначає механізму обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) в разі повної несплати страхувальником страхових внесків.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закон.
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області залишити без задоволення.
		Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...