Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 525/187/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2020. Зареєстровано: 21.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 1-кп/525/8/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014170000000441

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		                   Справа № 525/187/19
		                        Провадження № 1-кп/525/8/2020 
		           
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		20.02.2020 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю прокурора ОСОБА_4 
		        захисника адвоката ОСОБА_5 
		        потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7     
		        представника потерпілої та цивільного позивача 
		        ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 
		        обвинуваченого ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2014 року за №12014170000000441 про обвинувачення 
		 
		                ОСОБА_10 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янськ 
		Харківської області, українця, громадянина України, 
		проживаючого 
		АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого
		                та маючого на утриманні неповнолітню дитину,2007 р.н.                     (як вказано у обвинувальному акті та як вказав сам                     обвинувачений), не працюючого, раніше не судимого 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч.2 ст.286 КК України, - 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		05 жовтня 2014 року о 22 годині обвинувачений ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом  легковим автомобілем «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби на 276 км+680 м автодороги Київ-Харків-Довжанський на території Великобагачанського району Полтавської області, допустив неуважність та порушуючи вимоги п.2.9 «а» та п.12.3 Правил дорожнього руху України, маючи об`єктивну спроможність виявити небезпеку для свого руху або перешкоду, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на вантажний автомобіль «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , який здійснив аварійну зупинку та стояв на проїзній частині. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 згідно висновку судової медичної експертизи №265 від 18.11.2014 року отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння, основи черепу та лицьового скелету, ушкодження твердої мозкової оболонки із зруйнуванням речовини головного мозку, розчавлення м`яких тканин обличчя, рани, що розташовані, починаючи з ділянки проекції гілки нижньої щелепи зліва, на рівні вушної раковини, через ділянку проекції кута нижньої щелепи, ділянку підборіддя, до ділянки проекції кута нижньої щелепи, в ділянці правого кута рота, догори, через праву щоку, праве око, перенісся на лобну ділянку, доходячи майже до лівої скроні, садна, що розташовані на тильній поверхні лівого променево-п`ясткового суглобу, на тильній поверхні лівої кисті, в проекції 3-4 п`ястної кістки, численні, на тильній поверхні правої кисті в проекції 4-5 п`ястної кісток, на тильній поверхні проксимальної фаланги 3 пальця правої кисті, в ділянці правого підребірря, на передній поверхні правої гомілки у верхньо-середній третині, на передній поверхні третини лівої гомілки, на зовнішній поверхні лівого гомілкоступневого суглобу, які могли утворитися від дії твердих тупих предметів, по даності утворення можуть відповідати даті та обставинам, вказаним в описовій частині постанови та по ступеню тяжкості оцінюються тільки у своїй сукупності і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть; між виявленими на тілі ОСОБА_12 тілесними ушкодженнями та його причиною смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок. 
		Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №255 від 07.06.2018 року та висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №1391/1776 від 27.09.2018 року, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при зазначених вище обставинах не визнав і суду пояснив, що близько 22 години 05.10.2014 року він їхав за кермом автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, на передньому пасажирському сидінні знаходився його товариш ОСОБА_12 . Він спиртного того дня не вживав, рухався по правій крайній смузі руху в напрямку міста Києва, однак з якою швидкість точно сказати не може, можливо орієнтовно зі швидкістю приблизно 80-90 км/год, того вечора був великий потік автотранспорту, на його автомобілі було увімкнене ближнє світло фар, дорожні умови були задовільні, опадів не було, асфальтове покриття було сухе. Підіймаючись на підйом він бачив, що перед ним рухається мікроавтобус приблизно з такою швидкістю, як рухався і він, він намагався тримати дистанцію і в якийсь момент той мікроавтобус, без увімкнення показника повороту ліворуч раптово взяв (змістився) ліворуч і в цей момент він побачив, що перед ним на його полосі руху знаходиться вантажний автомобіль, він почав різке гальмування та вивернув кермо ліворуч, однак відбулося зіткнення керованого ним автомобіля з задньою частиною вантажного автомобіля. Після ДТП він втрачав свідомість, коли йому допомогли вибратися з салону автомобіля, він почував себе недобре, була нудота і він мало що пам`ятає. Також на місці події зрозумів, що його товариш ОСОБА_12 загинув. Вказав, що все відбулося раптово, він жалкує про те, що сталося, знаку аварійної зупинки позаду вантажного автомобіля він не бачив, а також не бачив працюючих аварійних вогнів-сигналізації на військовому вантажному автомобілі. Вказав, що він не запам`ятав модель, марку мікроавтобуса, а також його номерні знаки, оскільки все відбувалося раптово. Зазначив, що він добровільно відшкодував дружині загиблого ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 400000 грн., про що надав суду копії відповідних квитанцій, також хотів здійснити відшкодування шкоди батькам загиблого, однак вони не знайшли порозуміння. Просив його виправдати у вчиненні даного злочину, а в разі визнання його судом винним застосувати положення Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від покарання, так як він має неповнолітню дитину. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином визнав у повному обсязі. 
		   Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена такими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
		- показаннями потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що 06.10.2014 року вони дізналися про те, що їхній син ОСОБА_12 загинув у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася на території Великобагачанського району Полтавської області та про те, що за кермом автомобіля Мерседес, в якому їхній син перебував в якості пасажира, знаходився його знайомий ОСОБА_9 ; також від органів поліції вони дізналися, що водій ОСОБА_9 перебував за кермом в стані алкогольного сп`яніння і допустив зіткнення зі стоячим вантажним військовим автомобілем. Вказали, що їм відомо про те, що ОСОБА_9 сплатив дружині ОСОБА_12 - ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 300000 грн., за сплату ще 100000 грн. їм нічого не відомо; також посилалися на те, що до них ОСОБА_9 жодного разу не телефонував, їм не співчував. Цивільний позов підтримали у повному обсязі та наполягали на призначенні покарання у виді позбавлення волі згідно з законом;
		-    показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що у жовтні 2014 року він їхав в якості пасажира у військовому вантажному автомобілі, за кермом якого був ОСОБА_11 . В салоні також перебував пасажир ОСОБА_15 . Вони їхали по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у вечірній час в складі військової колони і на підйомі водій не зміг перемкнути передачі, транспортний засіб не міг продовжувати рух, тому вони зупинили даний автомобіль ближче до правого узбіччя. На автомобілі були увімкнені габаритні вогні, ОСОБА_11 також включив аварійну сигналізацію і позаду автомобіля встановив аварійний знак. Старший машини ОСОБА_15 та водій ОСОБА_11 вийшли з автомобіля, дістали з кузова буксирувальний трос і стояли біля кабіни. ОСОБА_15 стояв з правої сторони кабіни, чекаючи на інший автомобіль, який би відбуксирував їхній зламаний автомобіль, а ОСОБА_11 був, як він пригадує, з лівої сторони. Він продовжував перебувати в салоні вантажного автомобіля і через декілька хвилин відчув сильний удар в задню частину вантажного автомобіля. Він вийшов з автомобіля і побачив, що в задню частину вантажного автомобіля здійснив зіткнення легковий автомобіль Мерседес-Бенц, він з ОСОБА_15 , а також іншими громадянами, які зупинилися, допомагали водієві вибратися з пошкодженого автомобіля, хтось викликав швидку допомогу та працівників органів внутрішніх справ. Пасажир автомобіля Мерседес-Бенц ознак життя не подавав. Коли з автомобіля допомогли вибратися водієві, то він вів себе не адекватно, спочатку сварився з присутніми, вів себе агресивно, потім плакав, втрачав рівновагу і як пригадує, ніби падав. Як свідок зрозумів зі слів присутніх осіб, водій мав ознаки алкогольного сп`яніння. Вказав, що безпосередньо перед зіткненням він не пам`ятає, щоб він бачив проїжджаючий повз них в напрямку міста Києва мікроавтобус (по типу буса), хоча потік автомобілів в цьому напрямку був;
		   -показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що у вечірній час одного з днів жовтня 2014 року він їхав по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в напрямку міста Києва. Потік автомобілів був великий і він помітив, що в цьому потоці рухається агресивно автомобіль Мерседес-Бенц темного кольору, який здійснював обгони, вклинювався в попутний потік, різко пригальмовував, тому через такі дії він запам`ятав даний автомобіль. В подальшому, автомобіль Мерседес-Бенц здійснив обгін його автомобіля та поїхав далі в напрямку міста Києва. Хвилин через 15 свого руху він помітив, що на дорозі, ближче до правого узбіччя стоїть вантажний військовий автомобіль і в його задню частину здійснив зіткнення цей легковий автомобіль Мерседес-Бенц, який щойно агресивно себе поводив у потоці і обігнав його. Удар прийшовся більше правою передньою частиною легкового автомобіля. Побачивши це він зупинився, бачив, як люди допомагали витягти з пошкодженого автомобіля водія, він залишив свої координати та сказав, що в нього є відеозапис на реєстраторі руху того автомобіля Мерседес-Бенц і він в подальшому передавав його правоохоронцям, однак де вони його поділи свідку не відомо. Зазначив, що коли він під`їжджав до місця ДТП, то бачив, що на автомобілі МАЗ працювала аварійна сигналізація, яка мигала; 
		-    показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що в жовтні 2014 року він в якості пасажира перебував у вантажному військовому автомобілі МАЗ під керуванням водія ОСОБА_11 і вони рухалися у вечірній час в складі колони військової техніки по автодорозі ІНФОРМАЦІЯ_2 . В салоні в якості пасажира також перебував військовий ОСОБА_14 . На підйомі дороги їхній вантажний автомобіль МАЗ зламався, оскільки водій не зміг перемкнути коробку передач, вони скотилися трохи назад якнайбільше до правого краю до узбіччя. Інша полоса в їхньому напрямку руху була вільна і по ній рухалися автомобілі в напрямку міста Києва. Водій ОСОБА_11 одразу виставив позаду знак аварійної зупинки та увімкнув аварійну сигналізацію, яка працювала (мигала). Він зв`язався з головним офіцером у колоні і викликав підмогу, щоб в подальшому відбуксирувати зламаний автомобіль МАЗ і вони почали чекати допомоги. Він з ОСОБА_11 дістали буксирувальний трос з кузова автомобіля та стояли з правої сторони кабіни автомобіля, ОСОБА_14 перебував у салоні автомобіля і через декілька хвилин (близько 5 хв.) він почув сильний удар в задню частину вантажного автомобіля. Коли вони з ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підійшли до задньої частини вантажного автомобіля то побачили, що в задню частину їхнього вантажного автомобіля здійснив зіткнення автомобіль Мерседес-Бенц темного кольору. Вони, а також інші громадяни, які зупинилися, побачивши ДТП, допомагали водієві вийти з пошкодженого автомобіля, була викликана швидка медична допомога та працівники органів внутрішніх справ. Бачив, що пасажир легкового автомобіля ознак життя не подавав. Коли з автомобіля допомогли вийти водієві, то він сказав, що почувається недобре, коли прибули працівники швидкої допомоги, то водій відмовився проходити огляд і здавати кров, говорив, що йому погано. Бачив, що після ДТП водій спиртного не вживав, постійно перебував у полі його зору, він говорив з водієм легкового автомобіля, той повідомив спочатку, що ніби не бачив вантажного автомобіля. Зі слів медичних працівників (які натякнули в розмові) він зрозумів, що нібито водій легкового автомобіля перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вказав, що їхній вантажний автомобіль можливо було об`їхати, оскільки інша полоса для руху в напрямку міста Києва була вільна, по ній рухалися інші автомобілі безперешкодно. Зазначив, що він не бачив, щоб безпосередньо перед зіткненням проїздив якийсь мікроавтобус повз них в напрямку міста Києва; 
		   - показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що він працює лікарем Великобагачанської ЦРЛ і у вечір ДТП перебував на чергуванні. До станції швидкої допомоги надійшов виклик про ДТП, яка сталася на автодорозі Київ-Харків-Довжанський. Бригада швидкої допомоги привезла з місця події одного хворого, йому було надано медичну допомогу, зроблено рентген та доправлено в реанімаційне відділення лікарні. Вказав, що забір крові у особи, яку було доставлено було здійснено відповідною медичною сестрою, також зроблено необхідні записи у відповідних журналах, кров була запечатана та в подальшому відправлена на дослідження до Полтавського обласного наркодиспансеру;
		   - показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що вона працює фельдшером підстанції швидкої медичної допомоги і виїздила на виклик про ДТП з постраждалими у вечірній час на автодорогу Київ-Харків-Довжанський до села Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області, де на відрізку дороги мається спуск-підйом. Вказала, що вона на місці ДТП надавала першу медичну допомогу водію легкового автомобіля, однак спочатку водій відмовився від госпіталізації;
		   - показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що вона працює медичною сестрою приймального відділення Великобагачанської ЦРЛ і в жовтні 2014 року у нічний час вона здійснювала забір крові у чоловіка, якого було доставлено з ДТП, яке відбулося біля с. Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області на автодорозі Київ-Харків-Довжанський. Вказала, що коли вона здійснила забір крові, то її запечатала, здійснила відповідні записи у журналах та пробірці, її поставила у спеціальне місце для зберігання, а на ранок кров було направлено до Полтавського обласного наркодиспансеру для дослідження; 
		-    даними рапорту оперативного чергового Великобагачанського РВ від 05.10.2014 року про те, що о 22 год. 05.10.2014 року до чергової частини Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_15 про те, що на автодорозі Київ-Харків біля села Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода із потерпілими (т.2 а.с.171);
		-    даними рапорту оперативного чергового Великобагачанського РВ від 06.10.2014 року про те, що о 02 год. 11 хв. 06.10.2014 року до чергової частини Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області надійшло телефонне повідомлення від медичної сестри ОСОБА_19 про те, що до Великобагачанської ЦРЛ з ДТП доставлений громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.172); 
		-    даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2014 року зі схемою та фототаблицею до нього (т.2 а.с.а.с.173-176,177,178-185) (кольорові фотознімки з місця ДТП судом за згодою всіх учасників процесу оглянуті в ході розгляду справи і знаходяться на диску (т.3 а.с.160), а також даними протоколу огляду транспортного засобу - автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , 2001 р.в. з фототаблицею до нього від 05.10.2014 року (т.2 а.с.190-193), де з участю понятих та водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зафіксовано загальний вигляд місця ДТП  276 км+680 м автодороги Київ-Харків-Довжнський Великобагачанського району Полтавської області в напрямку міста Києва; зафіксовано, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є підйом, асфальтобетонне покриття сухе, дорожнє покриття для двох напрямків шириною 11,2 м, на проїжджій частині нанесені лінії повздовжньої розмітки, суцільна розділяє зустрічні потоки, переривчаста розділяє попутні потоки транспорту; зафіксовано в місці ДТП наявність дії дорожніх знаків 1.4.2, 1.4.1, 5.54 ПДР України; зафіксоване місце розташування автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 та наявність, зокрема, слідів юзу задніх правих його коліс, зафіксовані на цьому транспортному засобі (у задній його частині) механічні пошкодження, осипи частин скла та пластику біля передньої частини легкового автомобіля Мерседес-Бенц; зафіксоване положення та місце розташування пошкодженого легкового автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , який на час огляду має значні механічні пошкодження передньої лівої, а також передньої правої частини; в місці зіткнення зафіксовані подряпини проїзної частини автодороги; на передньому пасажирському місці легкового автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 виявлено труп пасажира ОСОБА_12 з явними тілесними ушкодженнями; також зафіксовані та описані пошкодження задньої частини автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 та передньої частини легкового автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ; також вказано, які об`єкти матеріального світу були вилучені уповноваженим слідчим з місця ДТП; вбачається, що дані протоколи огляду підписані всіма учасниками, в тому числі водіями ОСОБА_9 та ОСОБА_11 без будь-яких доповнень, зауважень чи застережень; 
		-    відомостями, що містяться в протоколі огляду трупа ОСОБА_12 від 06.10.2014 року з фототаблицею до нього (огляд проведений з участю понятих, судово-медичного експерта та водіїв ОСОБА_9 і ОСОБА_11 ) про те, що на тілі потерпілого, який на час огляду знаходиться на передньому пасажирському сидінні легкового автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , маються тілесні ушкодження в області голови, передньої частини тіла, пошкодження шкіряного покриву, ссадини, а також маються сліди бурого кольору, схожі на кров (т.2 а.с.а.с.186-189); 
		-    даними протоколу огляду речей від 07.10.2014 року з фототаблицею до нього про те, що цього числа в м. Миргород Полтавської області з участю судово-медичного експерта та понятих було оглянуто одяг потерпілого ОСОБА_12 , вбачається, що одяг даного потерпілого має видимі плями бурого кольору; вбачається, що після огляду одягу було проведено його опечатування (т.2 а.с.а.с.194-197); 
		-даними Акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги/вулиці  276 км+680 м автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський про те, що дане обстеження цієї ділянки дороги на території Великобагачанського району Полтавської області проводилося комісією у зв`язку з ДТП, яка мала місце о 22 годині 05.10.2014 року з участю автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ; при цьому, комісією визначено параметри дороги та її покриття, інші елементи дороги та встановлено, що недоліків в утриманні дороги/вулиці, які сприяли вчиненню ДТП (або вплинули на тяжкість її наслідків) не виявлено (т.2 а.с.198);
		-даними постанови старшого слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області від 06.10.2014 року про визнання речовими доказами, згідно якої автомобіль «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню і вказано, що після проведення відповідних досліджень, необхідно передати власникам на зберігання (т.2 а.с.а.с.209-210); 
		-даними постанови старшого слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області від 06.10.2014 року про визнання речовими доказами, згідно якої лампочку жовтого кольору та лампочку білого кольору із передньої лівої фари автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 та лівий і правий ліхтарі в зборі від автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню і передані на зберігання в кімнату речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.а.с.211-212); 
		-постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області від 06.10.2014 року про визнання речовими доказами, згідно якої одяг загиблого ОСОБА_12 : светр чоловічий синього кольору, чоловічі джинсові брюки з паском, кофта чоловіча сірого кольору, труси чоловічі чорного кольору, кросівок сірого кольору із шкарпеткою коричневого кольору визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню і передані на зберігання в кімнату речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.а.с.213-214); 
		-квитанцією про зберігання речових доказів по даному кримінальному провадженню, згідно якої вищевказані речові докази прийняті на відповідальне зберігання в кімнату речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.215); 
		-висновком експерта (судово-медичної експертизи) №265 від 18.11.2014 року про те, що при дослідженні тіла ОСОБА_12 у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток склепіння, основи черепу та лицьового скелету, ушкодження твердої мозкової оболонки із зруйнуванням речовини головного мозку, розчавлення м`яких тканин обличчя, рани, що розташовані, починаючи з ділянки проекції гілки нижньої щелепи зліва, на рівні вушної раковини, через ділянку проекції кута нижньої щелепи, ділянку підборіддя, до ділянки проекції кута нижньої щелепи, в ділянці правого кута рота, догори, через праву щоку, праве око, перенісся на лобну ділянку, доходячи майже до лівої скроні, садна, що розташовані на тильній поверхні лівого променево-п`ясткового суглобу, на тильній поверхні лівої кисті, в проекції 3-4 п`ястної кістки, численні, на тильній поверхні правої кисті в проекції 4-5 п`ястної кісток, на тильній поверхні проксимальної фаланги 3 пальця правої кисті, в ділянці правого підребірря, на передній поверхні правої гомілки у верхньо-середній третині, на передній поверхні третини лівої гомілки, на зовнішній поверхні лівого гомілкоступневого суглобу, які могли утворитися від дії твердих тупих предметів, по даності утворення можуть відповідати даті та обставинам, вказаним в описовій частині постанови та по ступеню тяжкості оцінюються тільки у своїй сукупності і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть; між виявленими на тілі ОСОБА_12 тілесними ушкодженнями та його причиною смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок (т.2 а.с.а.с.217-219);
		-копією висновку експерта (судової металознавчої експертизи) №11442 від 14.11.2014 року з фототаблицею до нього про те, що в момент останнього механічного удару лампи заднього лівого ліхтаря автомобіля МАЗ-5335, д.н.з. НОМЕР_2 випромінювали світло; в момент останнього механічного удару лампи 1-3 (нумерація експерта на фотознімку №2) заднього правого ліхтаря автомобіля МАЗ-5335, д.н.з. НОМЕР_2 випромінювали світло (т.2 а.с.а.с.220-223); 
		-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.11.2014 року зі схемою до нього про те, що цього числа з участю водія автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 та в присутності понятих ОСОБА_11 розповів обставини ДТП, що мала місце 05.10.2014 року на автодорозі Київ-Харків-Довжанський з участю автомобіля Мерседес-Бенц, а також показав місце розташування керованого ним автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 на відповідній полосі руху на вищевказаній автодорозі; за наслідками вказаного були здійснені відповідні заміри; також вбачається, що під час даної слідчої дії ОСОБА_11 зазначив про те, що потік автомобілів в напрямку міста Києва рухався по лівій полосі (вантажний автомобіль стояв на правій крайній полосі руху) і безпосередньо перед зіткненням він не бачив, щоб повз його вантажний автомобіль проїздив якийсь мікроавтобус (по типу буса); вбачається, що даний протокол підписаний всіма учасниками даної слідчої дії без будь-яких зауважень, доповнень чи застережень; при цьому, фотознімки з даної слідчої дії до справи не додані (т.2 а.с.а.с.224-228); 
		-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18.11.2014 року зі схемою до нього з участю водія ОСОБА_9 в частині того, що в ході даної слідчої дії було визначено з участю ОСОБА_9 видимість елементів проїзної частини з робочого місця водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 - 76,4 м (т.2 а.с.а.с.229-233); 
		-висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №32/33 від 26.04.2017 року про те, що з урахуванням слідової інформації, зафіксованої на місці події, місце зіткнення автомобілів «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 та «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 знаходилося в районі початку слідів подряпин на відстані порядку 2.15…3.8 м від правого краю проїзної частини (габаритної ширини автомобіля «Мерседес-Бенц С240») та 690 м до кілометрового знаку «276» по напрямку руху автомобіля «Мерседес-Бенц С240»; в момент зіткнення задня частина автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 розташовувалася на відстані порядку 0,7 м від правого краю проїзної частини дороги по напрямку руху автомобіля «Мерседес-Бенц С240»; в момент зіткнення передня частина автомобіля «Мерседес-Бенц С240» розташовувалася на відстані не далі як 2.15 м від правого краю проїзної частини дороги по напрямку свого руху (т.2 а.с.а.с.242-245);
		-даними протоколу огляду від 28.08.2017 року зі схемою та фототаблицею до нього про те, що цього числа з участю понятих було оглянуто місце ДТП на автошляху Київ-Харків-Довжанський 276 км+680 м, визначено, що ділянка автодороги має три смуги для руху, дві смуги в напрямку міста Києва та одна в напрямку міста Харкова; всі смуги для руху мають однакову ширину, а саме 3,7 м; також в ході даного огляду були здійснені відповідні заміри, зокрема, прямий відрізок до початку заокруглення (становить 112 м), також було визначено величину заокруглення та висоту; також здійснено фотознімки ділянки автодороги до місця зіткнення в різних напрямках руху, а також самого місця зіткнення (т.2 а.с.а.с.247-252; т.3 а.с.а.с.1-3); 
		-даними протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.05.2018 року зі схемою до нього, де з участю понятих було проведено визначення об`єктивної видимості автомобіля МАЗ з робочого місця водія автомобіля Мерседес та після розташування транспортних засобів та здійснення відповідних замірів було визначено, що відстань від задньої частини вантажного автомобіля до передньої частини автомобіля Мерседес становить 157 м (т.3 а.с.а.с.14-17);
		-висновком експерта (судової автотехнічної експертизи) №255 від 07.06.2018 року про те, що в заданій дорожній обстановці в діях автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням обставин даної пригоди; в умовах заданої пригоди водій автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху; в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням обставин даної пригоди, не вбачається; в умовах заданої пригоди технічна можливість уникнути ДТП не залежала від односторонніх дій водія автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 , а цілком визначалася діями водія автомобіля марки «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 (т.3 а.с.а.с.20-24);
		-висновком комісійної судової автотехнічної експертизи №1391/1776 від 27.09.2018 року про те, що покази водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 в частині зміщення мікроавтобусу, який рухається зі швидкістю 90 км/год, з крайної правої на крайню ліву смугу за умови, що до зміщення ліворуч мікроавтобус рухався по крайній правій смузі для руху на відстані 1,2 м від правого краю дороги, а потім перебуваючи на відстані 27,5 м від задньої частини вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 до задньої частини мікроавтобусу змістився ліворуч на крайню ліву смугу, з технічної точки зору неспроможні; в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути зіткнення з вантажним автомобілем «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 ; в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП (т.3 а.с.а.с.25-31);
		-результатом токсикологічного дослідження №998 Полтавського обласного наркологічного диспансеру від 10.10.2014 року про те, що у крові ОСОБА_9 , яка надійшла з Великобагачанської ЦРЛ (лікар ОСОБА_17 ) виявлено етанол в кількості 0,8 г/л (проміле); вбачається, що аналіз крові проводився 09.10.2014 року (т.3 а.с.33);
		-листом Великобагачанської ЦРЛ №1128 від 21.08.2017 року про те, що у громадянина ОСОБА_9 06.10.2014 року о 03 год.30 хв. було взято зразки крові для визначення алкоголю у його крові; огляд після доставки ОСОБА_9 до Великобагачанської ЦРЛ проводили черговий лікар приймального відділення ОСОБА_17 та чергова медична сестра ОСОБА_19 (т.3 а.с.37);
		-копіює витягу з Журналу відбору зразків біологічного матеріалу Великобагачанської ЦРЛ про те, що у водіїв ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в нічний час (зокрема у ОСОБА_9 о 03 год. 30 хв.) 06.10.2014 року здійснювався забір крові (т.3 а.с.а.с.42-44);
		-копіями документів з Полтавського обласного наркологічного диспансеру від 25.04.2018 року про те, що 06.10.2014 року з Великобагачанської ЦРЛ згідно направлення №24 від 06.10.2014 року до даного диспансеру надійшли, зокрема, зразки крові ОСОБА_9 у відповідному опечатаному контейнері зі збереженням відповідного температурного режиму та при дослідженні даного зразку крові було в ній виявлено 0,8 проміле етанолу (т.3 а.с.а.с.45-48);
		-висновком комісійної судово-медичної експертизи №46 від 04.05.2018 року в частині того, що у представленій медичній документації на ім`я ОСОБА_9 виявлено дані про те, що концентрація етанолу у його крові, вилученій 06.10.2014 року о 03 год. 30 хв. становила 0,8 проміле (0,8 г на 1 л крові), що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння (згідно Методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» Київ, 2004 рік) (т.3 а.с.а.с.49-53). 
		Дослідивши та проаналізувавши докази по даній справі, що надані на засадах змагальності та диспозитивності, і давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні легковим автомобілем «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 , тобто він вчинив кримінальне правопорушення і його злочинні дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.
		   У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року).
		   Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч.2 ст.94 КПК України).
		Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виходити з положень ст.94 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
		   З даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 жовтня 2014 року (огляд проводився в період часу з 23 год. 15 хв. по 50 хвилину на першу), що мало місце на 276 км+680 м автодороги Київ-Харків-Довжанський на території Великобагачанського району Полтавської області, план-схеми до даного протоколу та фотознімків з огляду місця події (в тому числі і кольорових), вбачається, що в них детально зафіксовано місце розташування на проїзній частині дороги початок та кінець подряпин на дорожньому покритті, початок юзу правих задніх коліс вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 , розташування дорожньої розмітки в районі місця зіткнення, а також детально зафіксовано місцезнаходження та положення після зіткнення автомобілів-учасників ДТП  вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 та легкового автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , а також описані виявлені на них пошкодження; також зафіксовано осипи скла та пошкоджені частини автомобілів-учасників ДТП. При огляді пошкоджень задньої частини вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 слідчим вказується, зокрема, що пошкоджено задню частину рами, лівий утримувач заднього лівого ліхтаря, зруйновано повністю задній лівий ліхтар, пошкоджено задній міст, редуктор та карданний вал, гальмівна система заднього мосту; при огляді також встановлено (про що вказано у протоколі огляду), що на даному вантажному автомобілі увімкнено аварійну сигналізацію; також зазначається, що положення перемикачів габаритних вогнів увімкнено. 
		   Разом з цим, у вищевказаному протоколі огляду місця події слідчим вказано, що з місця пригоди ним були вилучені самі транспортні засоби, лампочка жовтого кольору та лампочка білого кольору з легкового автомобіля Мерседес-Бенц, а також задні ліхтарі автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 . Про вилучення вищевказаних об`єктів з місця ДТП підтвердив допитаний в якості свідка ОСОБА_20 , який на даний час працює начальником СВ Лубенського МВ ГУНП в Полтавській області. При цьому, він не зміг пояснити, що він мав на увазі, зазначивши у протоколі огляду місця пригоди про те, що зруйновано повністю задній лівий ліхтар, в той час, як за наслідками огляду місця ДТП він вилучив обидва задні ліхтарі вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 , про що чітко вказано у протоколі огляду місця події. 
		   При перегляді в судовому засіданні диску з кольоровими фотознімками з місця ДТП було встановлено, що на фотознімках №6 та №7 видніється, що працює сигнал аварійної зупинки (помаранчевого кольору) з лівого заднього ліхтаря вантажного автомобіля, при цьому, цей задній лівий ліхтар на кріпленні зміщений зі свого штатного місця (завернутий); тобто, при огляді кольорових фотознімків не вбачається «поза розумним сумнівом» того, що лівий задній ліхтар повністю зруйнований. Також, на кольоровому фотознімку №11 видно, що правий задній ліхтар не пошкоджений і міститься на своєму штатному кріпленні, на момент здійснення фотознімку його крайня права частина теж світиться помаранчевим кольором. Крім цього, при огляді іншої частини кольорових фотознімків (крім фотознімку №10) вбачається, що по всьому корпусу вантажного автомобіля горять вогні помаранчевого кольору. При аналізі кольорового фотознімку під номером 10 вбачається, що задній лівий ліхтар розвернуто на кріпленні і зміщено зі свого штатного місця, однак на фотознімку не видно, щоб цей ліхтар був повністю зруйнований. 
		   Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали про те, що після поломки вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_11 виставив знак аварійної зупинки позаду вантажного автомобіля та увімкнув аварійну сигналізацію на даному автомобілі, яка працювала і показання цих свідків між собою узгоджуються у повному обсязі і не суперечать даним, які вказані слідчим у протоколі огляду місця події про те, що на час огляду місця ДТП та самого вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 аварійна сигналізація на цьому транспортному засобі працювала у штатному режимі. Ці відомості узгоджуються в повному обсязі також і з показаннями допитаного свідка ОСОБА_16 в частині того, що коли він під`їздив до місця ДТП то чітко бачив, що на вантажному автомобілі працювала аварійна сигналізація і її було видно в темну пору доби. 
		   Отже, детальний аналіз вищевказаних даних та відомостей свідчить про те, що будь-яких сумнівів про те, що після зупинки у зв`язку з поломкою вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , останній увімкнув аварійну сигналізацію на даному транспортному засобі і вона працювала у робочому режимі, а також виставив позаду знак аварійної зупинки в суду немає, рівно як і про те, що за наслідками огляду місця події слідчий ОСОБА_20 вилучив, поряд з іншим, обидва задні ліхтарі (лівий і правий) з вантажного автомобіля «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 і лівий задній ліхтар цього автомобіля не був зруйнований у розумінні його знищення фізичного, а був, як вбачається з кольорових фотознімків з місця події, зміщений зі свого штатного кріплення і розвернутий, і на час огляду місця події випромінював помаранчевий колір, тобто працював. 
		   У зв`язку з цим суд вважає, що посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на те, що нібито він не бачив працюючої аварійної сигналізації на вантажному автомобілі «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 та виставленого знаку аварійної зупинки безпосередньо перед зіткненням, враховуючи також показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 про те, що після вимушеної зупинки вантажного автомобіля МАЗ до моменту зіткнення з ним легкового автомобіля Мерседес-Бенц пройшло близько п`яти хвилин, суд оцінює з позиції захисту ОСОБА_9 від пред`явленого обвинувачення і намагання у такий спосіб применшити свою роль у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув пасажир легкового автомобіля ОСОБА_12 .
		   У зв`язку з викладеними висновками, суд приймає до уваги висновки проведеної у справі судової металознавчої експертизи №11442 від 14.11.2014 року, оскільки висновки цієї експертизи про те, що в момент останнього механічного удару лампи заднього лівого ліхтаря автомобіля МАЗ-5335, д.н.з. НОМЕР_2 випромінювали світло та в момент останнього механічного удару лампи 1-3 (нумерація експерта на фотознімку №2) заднього правого ліхтаря автомобіля МАЗ-5335, д.н.з. НОМЕР_2 випромінювали світло і оцінює їх з позиції того (враховуючи переглянуті кольорові фотознімки з місця ДТП, дані протоколу огляду місця події від 05.10.2014 року, а також зміст дослідницької частини даної експертизи), що задній лівий та задній правий ліхтарі вантажного автомобіля були у працездатному стані на час ДТП і це об`єктивно вбачається з кольорових фотознімків з місця ДТП, на яких видно, що правий задній ліхтар випромінює помаранчеве світло, а лівий задній ліхтар хоч і зміщений на кріпленні зі свого штатного місця після зіткнення, однак випромінює також помаранчеве світло (кольорові фотозмінки з місця дорожньо-транспортної пригоди №6 та №7). При цьому, при описанні отриманих для проведення даної експертизи правого та лівого задніх ліхтарів вантажного автомобіля експертом вказується, що вони надійшли у пакетах, на яких були бірки з відповідними написами, з підписами слідчого та понятих та експертом було сфотографовано ці два ліхтарі, для проведення експертного дослідження з них було демонтовано розсіювачі (які також не були пошкоджені) і по наявних у цих ліхтарях лампочках вже було проведено експертне дослідження. Отже, відомості, вказані в описаній та дослідницькій частині даного експертного висновку узгоджуються з даними протоколу огляду місця ДТП від 05.10.2014 року про те, що слідчим дійсно фактично було вилучено і в подальшому направлено для проведення даного виду експертизи задні ліхтарі вантажного автомобіля МАЗ-5335, д.н.з. НОМЕР_2 . 
		   Та обставина, що експертом не було сфотографовано об`єкти в тому вигляді, в якому вони надійшли від слідчого для проведення даного виду експертного дослідження не змінює висновків даної експертизи та того, що експерт описав пакети з відповідними бірками, які надійшли до нього для проведення даної експертизи, описав те, що знаходиться в даних пакетах і при дослідженні сфотографував лівий і правий задні ліхтарі, а також здійснив їх описання та нумерацію лампочок, які знаходилися в кожному з цих двох ліхтарів. Також, те, що в матеріалах справи наявна копія вищевказаної експертизи не змінює її змісту та суті, при цьому вбачається, що дана копія цієї експертизи посвідчена як така, що відповідає оригіналу провідним судовим експертом Харківського НДІСЕ ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_21 , а також прошита ним та пронумерована і цілісність цієї прошивки і нумерації не порушена (т.2 а.с.а.с.220-223). 
		   18.11.2014 року з участю водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 було проведено слідчий експеримент, в ході якого даний водій повідомив свою версію події ДТП, що мала місце 05.10.2014 року о 22 год. на відповідному кілометрі автодороги Київ-Харків-Довжанський; в ході своїх показань останній посилався, поряд з іншим на те, що він рухався зі швидкістю близько 90 км/год і попереду нього рухався мікроавтобус по типу бус, який раптово без включення показника повороту ліворуч змістився вліво і ОСОБА_9 раптово побачив на своїй смузі руху стоячий вантажний автомобіль, здійснив екстрене гальмування, однак вже ж відбулося зіткнення керованого ним легкового автомобіля з вантажним автомобілем.
		Такі ж показання по суті ОСОБА_9 надав під час його допиту в якості обвинуваченого в ході судового розгляду даної справи. 
		   В ході проведення слідчого експерименту 18.11.2014 року з участю ОСОБА_9 , були здійснені (враховуючи відомості, які надав ОСОБА_9 саме щодо розташування перед ним рухаючогося мікроавтобуса по типу «бус» та його раптового зміщення ліворуч) відповідні заміри, які пов`язані з траєкторією руху цього мікроавтобуса. 
		   Поряд з цим, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які перебували на місці зупинення вантажного автомобіля МАЗ-5335, д.н.з. НОМЕР_2 , який з технічних причин не зміг продовжувати рух на підйом, не вказували про те, що в безпосередній момент перед зіткненням повз них в напрямку міста Києва проїздив би який-небудь мікроавтобус по типу «бус».
		   Згідно дослідницької частини висновку №1391/1776 комісійної судової автотехнічної експертизи від 27.09.2018 року експерти вказали, що порівнюючи мінімальну розрахункову величину відстані 34,0 м, яка була необхідна мікроавтобусу для виконання маневру «зміна смуги руху ліворуч» і зміщенні в поперечному напрямку на відстань 2,55 м з величиною відстані 27,5 м, яку вказав водій ОСОБА_9 , то необхідно зазначити, що розрахункова відстань більша за вказану водієм ОСОБА_9 , а це означає, що в даних дорожніх обставинах, мікроавтобус на відстані в повздовжньому напрямку 27,5 м не міг змінити смугу руху ліворуч, змістившись при цьому в поперечному напрямку на відстань 2,55 м. Дана обставина, як вказали експерти, свідчить про технічну неспроможність даних, які надав в своїх показаннях водій ОСОБА_9 в частині зміни смуги руху ліворуч мікроавтобусом, який рухався попереду автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 і обмежував видимість вантажного автомобіля МАЗ-5335 водію ОСОБА_9 , а отже всього механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, вказаного водієм ОСОБА_9 . З цієї причини, як вказано, при подальшому дослідженні покази водія ОСОБА_9 експертами не враховувалися, а будуть проводитися по даним, які надав у своїх показаннях водій ОСОБА_11 (варіант ІІ), оскільки проведення дослідження по технічно неспроможним даним може призвести до помилкових висновків. Також експертами вказано, що відстань, яку вказав водій ОСОБА_9 (27,5 м) від задньої частини мікроавтобуса до задньої частини вантажного автомобіля МАЗ-5335, а отже у мікроавтобуса була відстань в повздовжньому напрямку для виконання маневру «зміна смуги руху ліворуч» менша за відстань 27,5 м на габаритну довжину мікроавтобуса (в матеріалах провадження відсутні дані про модель та марку) (і про це також не вказав ОСОБА_9 в ході судового розгляду справи), і в такому випадку вище наведене твердження щодо неспроможності мікроавтобусу змінити смугу руху ліворуч буде тим більше справедливим. 
		   У самих висновках даної експертизи по першому питанню вказується, що в даній дорожній обстановці, мінімальна відстань в повздовжньому напрямку, яка була необхідна мікроавтобусу при швидкості його руху 90 км/год для зміни смуги руху ліворуч і зміщенні ним в поперечному напрямку на відстань 2,55 м становить порядку 24,0 м; по другому питанню експерти дійшли висновку, що покази водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 в частинізміщення мікроавтобусу, який рухається зі швидкістю 90 км/год, з крайньої правої на крайню ліву смугу за умови, що до зміщення ліворуч мікроавтобус рухався по крайній правій смузі для руху на відстані 1,2 м від правого краю дороги, а потім перебуваючи на відстані 27,5 м від задньої частини вантажного автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 до задньої частини мікроавтобусу змістився ліворуч на крайню ліву смугу, з технічної точки зору неспроможні. 
		   Отже, суд, аналізуючи вищевказані висновки даної судової експертизи, в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 приходить до висновку, що відомості, які повідомлені ОСОБА_9 в частині руху перед ним якогось мікроавтобусу по типу «бус», який нібито раптово змістився ліворуч є такими, що не відповідають об`єктивним обставинам справи, є його способом захисту від пред`явленого обвинувачення і, відповідно, не можуть бути прийняті судом до уваги. 
		   Поряд з цим, суд приймає до уваги дані, які встановлені в протоколі проведення слідчого експерименту від 18.11.2014 року з участю водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 лише в частині визначення видимості елементів проїзної частини з робочого місця водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», яка становить 76,4 м, оскільки ця видимість була визначена з участю самого ОСОБА_9 при ближньому світлі фар. 
		   Також, суд приймає дані, які містяться у протоколі огляду місця ДТП від 28.08.2017 року зі схемою та фототаблицями до нього, оскільки дані, встановлені в ході цього огляду стосуються місця події, ширини дороги, величини заокруглення дороги та висоти підйому в місці події. Дані, які отримані в ході проведення додаткового огляду місця події від 24.05.2018 року стосуються видимості освітленого автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 на проїзній частині дороги з робочого місця водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», яка визначена як 157 м. При цьому, аналізуючи зміст даного протоколу додаткового огляду від 24.05.2018 року вбачається, що в ньому зазначені дані про розташування транспортного засобу, зокрема, вантажного автомобіля згідно даних, які вказані у висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №32/33 від 26.04.2017 року в частині визначення місця розташування вантажного автомобіля. В даному протоколі зазначається про застосування подібних автомобілів до тих, які брали участь у ДТП, хоча слідчим і не вказано, які саме це були транспортні засоби. В ході допиту слідчого ОСОБА_22 в якості свідка останній вказав, що дані щодо розташування автомобілів він брав з матеріалів кримінального провадження.     
		Згідно п.12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		За змістом юридичної конструкції статті 286 КК України, вказаний злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. Тому, ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1,2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв`язку. Про необхідність з`ясування і відображення у вироку, чи є причинний зв`язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також у правових позиціях Верховного Суду України (№5-18кс14 від 20.11.2014 року) та у роз`ясненні, яке міститься у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». 
		   Враховуючи зазначенівище висновки,до якихдійшов судв ходісистемного аналізудоказів усправі,вищевказані роз`ясненняВерховного СудуУкраїни,а такожз урахуваннямроз`яснень,що міститьсяу п.3Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005року №14«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті», суд детально проаналізував і приймає до уваги висновки комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №32/33 від 26.04.2017 року, судової автотехнічної експертизи №255 від 07.06.2018 року та висновки проведеної у справі комісійної судової автотехнічної експертизи №1391/1776, оскільки при проведенні відповідних розрахунків та при експертному дослідженні експерти в своїй сукупності досліджували всі відомості та дані, які отримані в ході проведення ряду слідчих дій по даному кримінальному провадженню. При цьому, суд, приймаючи висновки відповідних судових експертиз щодо порушення водієм автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 п.12.3 Правил дорожнього руху, враховує і роз`яснення, що містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (із змінами), про те, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду. 
		   Отже, сукупність досліджених матеріалів справи вказує на те, що в ході судового розгляду справи знайшло своє підтвердження в межах пред`явленого обвинувачення, що в діях водія автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 в конкретній дорожній обстановці вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди та те, що він мав технічну можливість уникнути зіткнення з вантажним автомобілем «МАЗ 5335», д.н.з. НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. 
		   Оцінюючи зміст протоколу додаткового огляду від 30.08.2017 року зі схемою та фототаблицями до нього з позиції ст.ст.84-86,94 КПК України, а також враховуючи вказані висновки суду, до яких він дійшов вище, необхідно зазначити, що в даному протоколі встановлювалася видимість автомобіля МАЗ з робочого місця водія автомобіля Мерседес-Бенц з урахуванням попередніх показань водія ОСОБА_9 про те, що перед ним рухався мікроавтобус по типу «бус», який різко змістився вліво. Проте, з урахуванням висновків проведеної у справі комісійної судової автотехнічної експертизи №1391/1776, а також стабільних та послідовних показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , вказані посилання водія ОСОБА_9 судом не можуть бути прийняті до уваги в цій частині, враховуючи і те, що експертами в межах проведення вищевказаної експертизи ці його показання визнані з технічної точки зору неспроможними. 
		   Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 
		   Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_9 вказав,що вдень дорожньо-транспортноїпригоди таодразу післянеї вінбудь-якихспиртних напоївне вживав.       
		   Разом з цим, з показань свідка-чергового лікаря Великобагачанської ЦРЛ ОСОБА_17 та свідка-медичної сестри приймального відділення Великобагачанської ЦРЛ ОСОБА_19 вбачається, що у ОСОБА_9 в приміщенні Великобагачанської ЦРЛ в нічний час 06.10.2014 року було здійснено забір крові, кров була поміщена у відповідний контейнер, належно зберігалася і ранком цього дня була доставлена до Полтавського обласного наркологічного диспансеру. Вказане також підтверджується копією листа Великобагачанської ЦРЛ №1128 від 21.08.2017 року, копією відповідного Журналу Великобагачанської ЦРЛ про те, що даний забір крові у ОСОБА_9 був здійснений о 03 год.30 хв. 06.10.2014 року та документами, які надійшли з Полтавського обласного наркологічного диспансеру та які були досліджені в ході судового розгляду справи (т.3 а.с.а.с.37-39,42-44,45-48). При цьому, з копій карт виїзду швидкої медичної допомоги на автодорогу Київ-Харків-Довжанський від 05.10.2014 року (прибуття на місце ДТП о 22 год. 07 хв.) та від 06.10.2014 року (повторний виклик на місце даного ДТП) (прибуття о 58 хвилині на першу годину (т.3 а.с.а.с.40,41) вбачається, що при первинному виїзді карети швидкої медичної допомоги на місце ДТП ОСОБА_9 відмовився від госпіталізації до медичного закладу, а при повторному виїзді на це ж місце ДТП ОСОБА_9 висловив ряд скарг на стан здоров`я і погодився на госпіталізацію до Великобагачанської ЦРЛ. 
		   Як слідує з результату токсикологічного дослідження №998 Полтавського обласного наркологічного диспансеру від 10.10.2014 року, у крові ОСОБА_9 , яка надійшла з Великобагачанської ЦРЛ (лікар ОСОБА_17 ) виявлено етанол в кількості 0,8 г/л (проміле) (т.3 а.с.33). Тобто, при тому, що після події ДТП, яка мала місце о 22 годині 05.10.2014 року і до часу забору крові у ОСОБА_9 (03 год. 30 хв. 06.10.2014 року) пройшло більш ніж п`ять годин, за результатами дослідження крові ОСОБА_9 в ній все ще знаходився етанол в кількості 0,8 г/л (проміле). При цьому, згідно п.1-2 висновку комісійної судово-медичної експертизи №46 від 04.05.2018 року, у представленій медичній документації на ім`я ОСОБА_9 виявлено дані про те, що концентрація етанолу у його крові, вилученій 06.10.2014 року о 03 год. 30 хв. становила 0,8 проміле (0,8 г на 1 л крові), що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння (згідно Методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» Київ, 2004 рік) (т.3 а.с.а.с.49-53).
		   Отже, аналізуючи у своїй сукупності та взаємозв`язку вищевказані докази з позиції норм ст.ст.84-86,94 КПК України суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду даної справи знайшла своє підтвердження така обтяжуюча покарання обставина як вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.
		   Посилання сторони захисту на лист головного лікаря Лубенського наркологічного диспансеру №28 від 16.01.2015 року ОСОБА_23 , з огляду на вищевикладені докази та висновки, суд вважає безпідставним, а зміст цього листа вважає таким, що суперечить встановленим обставинам справи, які були перевірені в ході судового розгляду даного кримінального провадження. 
		   Юридична відповідальністьособи маєіндивідуальний характер(ч.2ст.61Конституції України). Системнийаналіз таюридичний змістположень ч.2ст.61Конституції Українисвідчить проте,що в основупритягнення доюридичної відповідальностімає бутипокладений конкретнийсклад правопорушення,яке скоїлаособа.Відмінність ускладі правопорушення(якв цілому,так ів конкретнихйого елементах)дає підставидля притягненняособи дорізних видівюридичної відповідальності.Також,юридична відповідальністьвстановлюється заскоєння конкретногоправопорушення конкретноюособою,тобто вонамає індивідуальнийхарактер іхарактеризується,наприклад,наявністю системипокарань тастягнень,можливістю призначеннябільш м`якогопокарання,умовного засудження,відстрочки виконаннявироку,давністю притягненнядо кримінальноївідповідальності тазвільнення віднеї тощо.Цей принципзабезпечується можливістюзастосування видуюридичної відповідальностів залежностівід ступенясуспільної небезпечностіскоєного правопорушення.При цьому,принцип індивідуалізаціївідповідальності знаходитьтакож свійвираз втому,що припризначенні покараннямають враховуватисявсі особливостіта обставинисправи,характер правопорушення,ступінь здійсненнявинною особоюпротиправного наміру,ступінь вини,властиві їйіндивідуальні риси,спосіб життя,мотиви скоєнняправопорушення іінше.       
		   У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		   Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.20 своєї постанови від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті(із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст.286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		   Відповідно дост.50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. 
		   Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		   Системний аналіз та юридичний зміст положень ст.65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим  джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
		    Усправі «Баклановпроти Росії»(рішеннявід 09червня 2005року),так іу справі«Фрізен протиРосії» (рішеннявід 24березня 2005року)Європейський судз правлюдини зазначив,що «досягненнясправедливого балансуміж загальнимиінтересами суспільствата вимогамизахисту основоположнихправ особилише тодістає значним,якщо встановлено,що підчас відповідноговтручання булодотримано принципу«законності» івоно небуло свавільним».У справі«Ізмайлов протиРосії» (п.38Рішення від16жовтня 2008року)Європейський судз правлюдини вказав,що «длятого,щоб втручаннявважалося пропорційним,воно маєвідповідати тяжкостіправопорушення іне становити«особистий надмірнийтягар дляособи». 
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду і міри покарання суд враховує вищевикладені положення ст.61 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, а також відповідно до ст.65 КК України тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України є необережним тяжким злочином, обстановку та обставини вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, наслідки, що настали (смерть потерпілого ОСОБА_12 ), ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого ОСОБА_9 , який є особою працездатного віку, раніше не судимий, не працює (відомості про місце роботи в матеріалах справи відсутні), те, що за місцем свого фактичного проживання в АДРЕСА_1 обвинувачений характеризується позитивно, те, що він не надавав суду будь-яких даних та доказів про своє сімейне становище та наявність у нього неповнолітньої дитини, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває, наявність обставини, що пом`якшує його відповідальність як добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій ОСОБА_13 в сумі 400000 грн., наявність такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, матеріали досудової доповіді уповноваженого представника органу пробації, і з урахуванням сукупності вищевикладеного суд приходить до висновку, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі. 
		   Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала смерть потерпілого ОСОБА_12 , наявність такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69,75 КК України. 
		   З урахуванням вищевикладених висновків суду, наявності вказаної вище обтяжуючої покарання ОСОБА_9 обставини, положень п. «е» ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» (також обвинувачений не надавав суду в ході розгляду даного кримінального провадження будь-яких доказів про наявність у нього неповнолітньої дитини), суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 (як про те просив обвинувачений в судових дебатах та останньому слові) норм п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». 
		Разом з цим, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), що передбачений ч.2 ст.286 КК України, який є тяжким, хоч і необережним, у стані алкогольного сп`яніння, під час керування транспортним засобом допустив порушення Правил дорожнього руху, унаслідок якого потерпілий ОСОБА_12 загинув, враховуючи характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху та його ставлення до цієї події, суд вбачає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке передбачено санкцією ч.2 ст.286 КК України. 
		Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення
		Що стосується цивільного позову потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином), суд, виходячи з положень ст.ст.23,1167,1187,1188,1192 ЦК України та роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами), а також правового висновку Верховного Суду України, який викладений в постанові від 20.01.2016 року по справі №5-2808цс15 про те, що потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги, зокрема, до особи, яка заподіяла шкоду (відповідно і до особи, яка відповідальна за заподіяння шкоди), з урахуванням вчинення необережного тяжкого злочину (ч.2 ст.286 КК України), того, що в результаті ДТП загинув їхній син ОСОБА_12 , можливості реального відшкодування моральної шкоди потерпілим, визнання даного цивільного позову обвинуваченим ОСОБА_9 , характеру та часу моральних і душевних страждань потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є пенсіонерами, те, що потерпілі, які подали цивільний позов втратили свого рідного сина, пережили і переживають психологічні страждання, негативні емоції, душевний біль і тугу, діями обвинуваченого були порушені їх нормальні життєві зв`язки, і вони дотепер терплять великі душевні страждання, змушені докладати значних душевних та життєвих зусиль для організації свого життя після загибелі їхнього сина ОСОБА_12 , через смерть ОСОБА_12 також порушилися їх усталені родинні стосунки та зв`язки, виходячи з меж заявленого позову, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 200000 грн. на користь кожного з них. 
		   З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_9 в ході досудового розслідування 23.01.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 діб, який на даний час закінчився і в ході судового провадження за відсутністю клопотання прокурора, не обирався. 
		   З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначення судом покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, наявності ризику вчинення дій, передбачених ч.1ст.177 КПК України та того, що обвинувачений ОСОБА_9 має у власності житло в місті Донецьк (яке на даний час є тимчасово окупованою територією України) та в місті Одеса (т.2 а.с.а.с.206-208), фактично проживає в АДРЕСА_1 , яке знаходиться на значній віддаленості від Великобагачанського районного суду Полтавської області, а також з урахуванням положень ст.178 КПК України суд приходить до висновку про наявність ризику того, що обвинувачений до набрання вироком законної сили може допустити переховування від суду, тому, виключно з метою забезпечення виконання вироку є необхідним до набрання цим вироком законної сили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому суд визначає, що даний запобіжний захід обирається саме та виключно з метою забезпечення виконання даного вироку суду та із зазначенням настання певної конкретної події  до набранням цим вироком законної сили, що у повному обсязі узгоджується з принципом юридичної визначеності, який є особливо важливим при позбавленні свободи та з принципом законності в цьому контексті (щодо процедури - п.54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»), стосується забезпечення передбачуваності застосування певного закону і не суперечитиме як п.74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, так і положенням ч.1 ст.115 КПК України. 
		   По даному кримінальному провадженню маються витрати на залучення експерта в сумі 10878 грн.60 коп. (т.2 а.с.а.с.235,246; т.3 а.с.а.а.с.19,31), які відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави. 
		Речові докази по справі: вантажний автомобіль марки МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 (т.2 а.с.а.с.209-210), що належить в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 (т.2 а.с.200) необхідно передати власнику - військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 (врахувавши, що даний транспортний засіб на стадії досудового розслідування переданий власнику); легковий автомобіль марки «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_24 (т.2 а.с.а.с.199,209-210) належить передати власнику ОСОБА_24 (врахувавши, що даний транспортний засіб на стадії досудового розслідування переданий власнику); лампочку жовтого кольору та лампочку білого кольору з передньої лівої фари автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , які передані в камеру зберігання речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.а.с.211-212) належить повернути їх власнику ОСОБА_24 ; лівий та правий задні ліхтарі в зборі від вантажного автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 , які передані в камеру зберігання речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.а.с.211-212) належить повернути їх власнику - військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 ; одяг потерпілого ОСОБА_12 - светр чоловічий синього кольору, чоловічі джинсові брюки з паском, кофта чоловіча сірого кольору, труси чоловічі чорного кольору, кросівок сірого кольору із шкарпеткою коричневого кольору, які передані в камеру зберігання речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.а.с.213-214) належить повернути потерпілим по даному кримінальному провадженню. 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд, -
		 
		з а с у д и в:
		 
		ОСОБА_25 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 
		   Призначити ОСОБА_26 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		   З метою забезпечення виконання вироку, до набрання вироком законної сили, обрати обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. 
		   Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 рахувати з 20 лютого 2020 року, з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. 
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - 200000 (двісті тисяч) грн. та на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 200000 (двісті тисяч) грн. 
		   Речові докази по справі: вантажний автомобіль марки МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 - передати власнику військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 ; легковий автомобіль марки «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_24 - передати власнику ОСОБА_24 ; лампочку жовтого кольору та лампочку білого кольору з передньої лівої фари автомобіля «Мерседес-Бенц С240», д.н.з. НОМЕР_1 , які передані в камеру зберігання речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області - повернути їх власнику ОСОБА_24 ; лівий та правий задні ліхтарі в зборі від вантажного автомобіля МАЗ 5335, д.н.з. НОМЕР_2 , які передані в камеру зберігання речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області - повернути їх власнику військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 ; одяг потерпілого ОСОБА_12 - светр чоловічий синього кольору, чоловічі джинсові брюки з паском, кофта чоловіча сірого кольору, труси чоловічі чорного кольору, кросівок сірого кольору із шкарпеткою коричневого кольору, які передані в камеру зберігання речових доказів Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області (т.2 а.с.а.с.213-214) належить повернути потерпілим по даному кримінальному провадженню. 
		В рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта, стягнути з ОСОБА_9 на користь держави кошти в сумі 10878грн.60коп. 
		 
		   Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великобагачанський районний суд Полтавської області, обвинуваченому, що перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку. 
		 
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...