Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2403/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2020. Зареєстровано: 21.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/2403/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О.    В. - головуючий, Волковицька Н.    О., Могил    С.    К.,
		за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.    В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської міської ради 
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 (суддя Колісник І.    І.) 
		і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (головуючий суддя Дармін М.    О., судді Подобєд І.    М., Кощеєв І.    М.) 
		у справі №    904/2403/18
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н"  
		до Нікопольської міської ради 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
		про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №    32-60/VI
		(уповноважені представники учасників справи у судове засідання не з`явились) 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" (далі - ТОВ "Апекс Н", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просило суд:
		- визнати недійсним пункт 3 рішення Нікопольської міської ради (далі - Нікопольська міськрада) від 27.03.2015 №    32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул.    Шевченка, 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі";
		- визнати недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки по вул.    Шевченка, 81а у м. Нікополі Дніпропетровської області від 15.07.2015 (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024), зареєстрованого 15.09.2015 за №    24418989, у частині визначення розміру орендної ставки;
		- з моменту набрання рішенням законної сили визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 81а у м.    Нікополі Дніпропетровської області від 15.07.2015 (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024), зареєстрованого 15.09.2015 за № 24418989, у редакції, зміст якої наведено у прохальній частині позову і згідно з якою розмір орендної плати становить 3 % чинної нормативної грошової оцінки земель м.    Нікополя на рік з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації.
		2. Позовні вимоги аргументовано тим, що спірні пункти рішення Нікопольської міської ради і договору оренди, укладеного між сторонами, не відповідають положенням Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" і Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки встановлений для позивача розмір ставки орендної плати відрізняється (є більшим) від розміру ставок за користування земельними ділянками з аналогічним цільовим (функціональним) призначенням, відведеними відповідачем іншим орендарям, такий розмір становив для них 3 % чинної нормативної грошової оцінки землі.
		Короткий зміст судових рішень
		3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		4. Аргументуючи судові рішення, суди виходили із того, що аналіз положень чинних законодавчих актів, обставин справи і змісту пункту 3 оскаржуваного рішення Нікопольської міськради дає підстави вважати, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв у межах законодавчо наданих повноважень та у належний спосіб; позивач не довів, що спірний пункт рішення Нікопольської міськради має дискримінаційний характер саме по відношенню до ТОВ "Апекс Н"; вимоги щодо визнання недійсним пункту договору оренди і визнання укладеною додаткової угоди до цього правочину мають похідний характер, їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги (визнання недійсним пункту рішення Нікопольської міськради), у задоволенні якої суд відмовив.
		5. Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міськради від 27.03.2015 №    32-60/VI, справу №    904/2403/18 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		6. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що, вдавшись до з`ясування дотримання органом місцевого самоврядування порядку формування орендної плати, визначеного Податковим кодексом України, суди попередніх інстанцій не розглянули спір, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, зокрема щодо порушення (дотримання) Нікопольською міськрадою конкурентного законодавства під час встановлення ставки орендної плати позивачеві.
		7. Щодо позовних вимог про визнання недійсним пункту договору оренди і визнання додаткової угоди укладеною Верховний Суд зазначив, що визначення розміру орендної плати є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку. Відповідно до чинного законодавства України суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про умови договору оренди; до компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення.
		8. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019, задоволено позовні вимоги про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міськради від 27.03.2015 №    32-60/VI, визнано недійсним пункт 3 рішення Нікопольської міськради від 27.03.2015 №    32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс    Н" в оренду земельної ділянки на вул.    Шевченка, 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі".
		9. Задовольняючи позовні вимоги, суди вказали на відсутність у відповідача єдиного підходу до визначення розміру орендної плати в межах, визначених Податковим кодексом України, за користування землею у м.    Нікополі, що має наслідком допущення по відношенню до позивача дискримінації при встановленні останньому орендної плати у розмірі 12    % від діючої нормативної грошової оцінки землі.
		10. Суди встановили, що про допущену стосовно позивача дискримінацію у питанні визначення орендної плати останній дізнався лише у лютому 2018 року після ознайомлення із рішенням Бабушкінського районного суду м.    Дніпропетровська від 23.01.2018 у справі №    200/10545/17 та з рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК України) від 30.01.2018 № 3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17 та відмовили у задоволенні заяви позивача про застосування позовної давності у цій справі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11. Нікопольська міськрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		12. Скаржник посилається на неправильне застосування судами положень частини четвертої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" і зазначає, що встановлення наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції відноситься до виключної компетенції АМК України, а не суду.
		13. Скаржник не погоджується з тим, що суди врахували рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного відділення АМК України від 30.01.2018 № 3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17 як належний доказ на підтвердження дискримінаційності рішення відповідача від 27.03.2015, оскільки резолютивна частина рішення АМК України не містить ніяких приписів щодо зобов`язання вчинити певні дії, визнання дискримінаційним та/або скасування того чи іншого конкретно визначеного рішення відповідача.
		Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		14. Позивач надав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		15. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті    295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Розгляд клопотань
		16. 20.01.2020 Нікопольська міськрада подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, яке мотивоване тим, що наявна виключна правова проблема при вирішенні питання, чи можливе встановлення факту дискримінаційності рішення органу місцевого самоврядування в інакший спосіб, аніж згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України". Скаржник зазначає, що є ряд інших справ (№    904/2209/18, №    904/2403/18, №    904/5818/19, №    904/499/19) які розглядаються і в яких є правова невизначеність із вказаного правового питання. 
		17. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		18. Проте наведені Нікопольською міськрадою у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Скаржник безпідставно ототожнює у своєму клопотанні повноваження Антимонопольного комітету України, визначені нормами відповідного Закону, із повноваженнями суду під час вирішення спору із врахуванням завдань та основних засад господарського судочинства. Разом з тим, скаржник не обґрунтовує, в чому саме полягає правова невизначеність із вказаного питання у судових справах №    904/2209/18, №    904/2403/18, №    904/5818/19, №    904/499/19. Тому відсутні підстави вважати, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. 27.03.2015 Нікопольська міськрада прийняла рішення № 32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі" (далі - рішення від 27.03.2015), за змістом якого:
		- затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:009:024) на території м.    Нікополь, вул. Шевченка, 81а ТОВ "Апекс Н" (пункт 1); 
		- надано ТОВ "Апекс Н" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,1418    га для обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно з КВЦПЗ - 0.07) (пункт 2); 
		- встановлено розмір орендної плати - 12 % від чинної нормативної грошової оцінки земель.
		20. Як убачається з преамбули рішення від 27.03.2015, приймаючи рішення про встановлення відповідачеві орендної плати у розмірі 12    % від діючої нормативної грошової оцінки землі, Нікопольською міськрада враховувала:
		- технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Апекс Н" на вул. Шевченка, 81-а для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
		- витяг про державну реєстрацію прав від 16.05.2012 № 34156708, реєстраційний №    22519520;
		- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2015 № НВ-1202250902015.
		21. На підставі зазначеного рішення 15.07.2015 між сторонами укладено договір оренди землі, за умовами якого:
		- орендодавець (відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м.    Нікополь, вул. Шевченка, 81а (кадастровий номер 1211600000:03:009:024) (пункт 1);
		- договір укладено строком на 10 років (пункт 8);
		- орендар вносить орендну плату у грошовій формі у виді відсотків від чинної нормативно-грошової оцінки земель м. Нікополя із врахуванням щорічного коефіцієнту індексації. Розмір орендної плати становить 12 % (пункт 9).
		22. У лютому 2018 року із рішення Бабушкінського районного суду м.    Дніпропетровська від 23.01.2018 у справі № 200/10545/17 позивачеві стало відомо, що Нікопольська міськрада у порушення положень Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлювала для різних суб`єктів господарювання різні ставки орендної плати за землю.
		23. Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення АМК України від 30.01.2018 №    3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17 (далі - рішення АМК України) визнано дії Нікопольської міськради щодо прийняття рішень міської ради (зазначених у графі 6 таблиці 1, (у т. ч. оскаржуване рішення від 27.03.2015)) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийняття рішень міської ради 2016- 2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів і бути спрямованими на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом 8 частиною 2 статті 15 цього Закону, у виді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких для окремих суб`єктів господарювання створюються дискримінаційні умови порівняно з конкурентами.
		24. З мотивувальної частини рішення АМК України вбачається, що листом від 15.09.2017 №    5232 міська рада надала вичерпний перелік орендарів із зазначенням мети оренди (таблиця 1). Проаналізувавши отриману інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок по місту Нікополь, які укладені на підставі рішень міської ради (зазначених в графі 6 таблиці 1) установлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) складає:
		- для будівель магазину 3%; 5%;10%;12% від нормативної грошової оцінки землі; 
		- для павільйону торгівлі 3%; 5%;10%;12% від нормативної грошової оцінки землі.
		25. Рішення АМК України є чинним.
		26. Посилаючись на те, що Нікопольська міська рада вчинила стосовно ТОВ    "Апекс Н" дії дискримінаційного характеру, а також допустила грубе порушення вимог конкурентного законодавства, у листі від 05.03.2018 позивач звернувся до міської ради із пропозицією внести зміни до рішення Нікопольської міськради від 27.03.2015 та встановити для ТОВ    "Апекс Н" річну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3    % від її нормативної грошової оцінки.
		27. Крім того, позивач направив міській раді проект додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015, за змістом якої пропонується внести зміни до пункту 9 договору і визначити розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки землі.
		28. Оскільки міська рада відхилила пропозицію щодо внесення змін до зазначеного рішення і договору, позивач звернувся із цим позовом до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		29. За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		30. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 Земельного кодексу України).
		31. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32. За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
		33. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).
		34. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.  Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		35. Як убачається із матеріалів справи, позивач просив, зокрема, скасувати пункт 3 рішення від 27.03.2015. Як на підставу позову ТОВ    "Апекс Н" послалося на положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", стверджуючи, що орган місцевого самоврядування, встановивши у спірному рішенні ставку орендної плати - 12 % від нормативної грошової оцінки землі, хоча при цьому для інших суб`єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким самим цільовим призначенням, створив для позивача дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб`єктами господарювання, порушив права та інтереси позивача, незважаючи на те, що Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про засади запобігання протидії дискримінації в Україні" заборонено дискримінацію з боку органів місцевого самоврядування.
		36. Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		37. Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		38. Апеляційний господарський суд вірно зазначив, що з урахуванням предмету та підстав заявленого позову, предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують факт застосування відповідачем різних умов (розмірів орендної плати менш ніж 12    % від нормативної грошової оцінки) при наданні в оренду земельних ділянок іншим суб`єктам господарювання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07).
		39. Суд апеляційної інстанції проаналізував надані до матеріалів справи рішення Нікопольської міськради щодо передачі в оренду земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за період 2012 - 2017 роки, а також з урахуванням встановлених обставин (пункт 24 цієї постанови) дійшов висновку, що Нікопольською міськрадою протягом 2012-2017 років  приймалися рішення, якими встановлювалися різні відсоткові ставки орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07) з однаковою метою оренди.
		40. За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		41. Згідно зі статтею Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
		42. За змістом частини першої та абзацу восьмого частини другої статті 15 вказаного Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. 
		Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, є дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
		43. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		44. Відповідно до положень частини 2 статті 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
		45. Суди попередніх інстанцій встановили, що у відповідача відсутні будь-які правила, положення чи методики визначення ставок орендної плати, також відповідач не надав матеріали опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради; у кожному випадку, у тому числі й стосовно позивача, рішення щодо розміру ставки орендної плати приймалося відповідачем індивідуально, з різними для орендарів результатами, при цьому без зазначення чітких критеріїв, за якими визначається ставка орендної плати; встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому ніж іншим суб`єктам господарювання призвело до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.
		46. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність у Нікопольської міськради єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення - роздрібна торгівля) та як наслідок встановлення для таких суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, суперечить нормам конкурентного законодавства, так як вказані обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.
		47. За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що ТОВ    "Апекс Н", якому було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки землі, створювалися дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які діяли на ринку надання послуг торгівлі в місті Нікополь та яким було встановлено менший розмір орендної ставки від діючої нормативної грошової оцінки землі.
		48. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
		49. У пунктах 127, 128 рішення Суду від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).
		До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).    
		50. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні визначення ставки орендної плати під час прийняття рішення від 27.03.2015, Нікопольська міськрада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення.
		51. Верховний Суд зазначає, що підставою цього позову є саме порушення Нікопольською міськрадою конкурентного законодавства під час встановлення ставки орендної плати позивачеві. Встановлення цих обставин відноситься до повноважень суду у відповідності до статті 14 ГПК України, а тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 12 цієї постанови. Окрім того, за висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.04.2019 у цій справі, враховуючи підстави і предмет заявленого позову, саме ці обставини підлягають дослідженню судом під час розгляду цієї справи.
		52. Щодо доводів скаржника, викладеним у пункті 13 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що, дійсність рішення АМК України не є предметом розгляду цього спору, натомість вказаному рішенню суди надали оцінку у відповідності до вимог статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін. Одночасно Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 300 ГПК України касаційний суд не має права, зокрема вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх.
		53. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		54. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		55. Доводи Нікопольської міськради про порушення судами попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог про визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міськради від 27.03.2015 норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
		56. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Нікопольської міськради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Розподіл судових витрат
		57. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Нікопольської міської ради залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі №    904/2403/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О.    В.    Случ 
		 
		Судді                                                                                          Н.    О.    Волковицька 
		 
		                                                                                          С.    К. Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...