Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/65/19 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2020.
Дата набрання законної сили: 13.02.2020
Номер судового провадження: 61-19509ав19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/65/19
		провадження № 61-19509ав19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А.А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С.П.,
		за участю секретаря судового засідання - Крук М.В.,
		 
		учасники справи:
		заявник  ( стягувач) - фірма «FY CO., Limited»,
		представник заявника - Б`єнь На,
		представник заявника - Залевський Євген Олександрович,
		боржник  - Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»,
		представник  боржника - Цеваліхіна Яна Ігорівна,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду  (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на ухвалу Київського апеляційного суду від                        20 вересня 2019 року в цивільній справі за заявою Б`єнь На в інтересах фірми «FY CO., Limited» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України у справі               № 179/2018 від 14 лютого 2019 року за позовом фірми «FY CO., Limited» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення боргу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заяви і її обґрунтування 
		У квітні 2019 року  Б`єнь На в інтересах фірми «FY CO., Limited» (далі - Фірма) звернувся до Апеляційного суду міста Києва, як до суду першої інстанції, із заявою про визнання надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року. 
		В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що у зв`язку з невиконанням ПАТ «Енергомашспецсталь» контракту купівлі-продажу № 15/6521 від  19 листопада 2013 року заявник був змушений звернутись до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, рішенням якого від 14 лютого 2019 року стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь фірми «FY CO., Limited» 72 010, 25 доларів США вартості поставленого, проте неоплаченого товару, 364,23 доларів США відшкодування юридичних послуг та   5 080,41 доларів США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору.
		Вказане рішення набуло чинності 14 грудня 2019 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню.
		Заявник зазначив, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року боржником в добровільному порядку не виконано.
		За таких обставин заявник просив надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року, а також видати виконавчий лист на його виконання. 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви його прийняття 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, постановленою  як судом першої інстанції, заяву Б`єнь На в інтересах фірми «FY CO., Limited» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України у справі № 179/2018 від 14 лютого 2019 року задоволено.
		Визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України у справі    № 179/2018 від 14 лютого 2019 року.
		Видано виконавчий лист про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Ецергомашспецсталь» на користь фірми «FY CO., Limited»:
		- 72010,25 доларів США вартості поставленого, проте неоплаченого товару;
		- 364,23 доларів США відшкодування юридичних послуг;
		- 5 080,41 доларів США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору.
		Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що арбітражне застереження, визначене сторонами у контракті, є чинним, а арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, тому виконання рішення не порушуватиме публічний порядок України, оскільки Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не втручався в суверенні повноваження держави, розглядаючи даний спір.
		Окрім того, на час звернення Фірми «FY CO., Limited» до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року, було остаточним для сторін та підлягало негайному виконанню, тому наявні правові підстави для задоволення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення суду.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У листопаді 2019 року ПАТ «Енергомашспецсталь»  звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від                            20 вересня 2019 року скасувати і у задоволенні заяви відмовити.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник  посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням матеріального права і порушенням норм процесуального права, а саме. 
		На думку заявника, суд не надав належної оцінки доводам про те, що передбачене у контракті купівлі-продажу № 15/6521 від 19 листопада 2013 року арбітражне застереження не відповідає вимогам Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оскільки не містить узгоджене між сторонами контракту  точне найменування арбітражу, його місцезнаходження, склад арбітрів, місце проведення засідання арбітражного суду, мову арбітражного провадження, а  тому  таке арбітражне застереження є недійсним, відповідно у арбітражного суду були відсутні повноваження для розгляду справи .
		Заявник зазначає, що у ході розгляду справи арбітражним судом було порушено принцип процесуальної рівності сторін і позбавлено ПАТ «Енергомашспецсталь»   можливості належним чином ознайомитися із додатковими поясненнями Фірми та наданими до них документів, так як суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, натомість оголосив короткочасну  30-хвилинну перерву, в результаті чого представник боржника поверхнево ознайомився  з вказаними документами. 
		Заявник вважає, що визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року суперечить публічному порядку України, оскільки арбітражний суд розглянув і вирішив справу з порушенням закріплених Конституцією України основних принципів судочинства. 
		Позиція інших учасників справи
		Відзив  представника фірми «FY CO., Limited»  Залевський  Є.О. на апеляційну скаргу мотивовано тим, що апеляційна скарга є безпідставною, оскільки  спірний контракт є діючим та в частині арбітражного застереження та в цілому недійсним не визнавався. 
		Провадження у суді апеляційної інстанції 
		Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, якщо його місце на території України, розглядаються апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу.
		У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі. 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		Представник ПАТ «Енергомашспецсталь»  про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується  рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 03063 03642279 та  03063 03896580,  в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справ суду не надав ( том 1, а.с. 22). 
		Представник  фірми «FY CO., Limited»  Залевський  Є.О. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти апеляційної скарги заперечував, вважав її доводи безпідставними і просив оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, зазначених у письмовому відзиві. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї (стаття 367 ЦПК України).
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
		Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що арбітражне застереження, визначене сторонами у контракті, є чинним, а арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, тому виконання рішення не порушуватиме публічний порядок України, оскільки Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не втручався в суверенні повноваження держави, розглядаючи даний спір.
		Окрім того, на час звернення Фірми «FY CO., Limited» до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року, було остаточним для сторін та підлягало негайному виконанню, тому наявні правові підстави для задоволення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення суду.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Під визнанням та виконанням рішення іноземного суду розуміється процедура поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів його примусового виконання в порядку, встановленомуЦПК України.
		Порядок розгляду і вирішення клопотання про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначений главою 3 розділу ІХ ЦПК України «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу».
		Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими статтею 482 ЦПК України.
		Згідно з частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем. 
		За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (стаття 479 ЦПК України).
		Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначені у статті 478 ЦПК України. 
		Так, суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу: 
		1)     на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: 
		 
		а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
		б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
		в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
		г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
		ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
		2) якщо суд визнає, що:
		а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
		б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		 
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими  конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний  характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. 
		 
		Статтею 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» (у редакції, яка була чинною на момент укладення контракту) визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. 
		 
		Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. 
		 
		Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
		Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до статті 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Судом встановлено, що 12 червня 2013 року між фірмою «FY CO., Limited» (Китай) як продавцем і ПАТ «Енергомашспецсталь» (Україна) як покупцем було укладено контракт від №15/6521 19 листопада 2013 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у додатках до контракту ( далі - Контракт) 
		У пунктах 9.1, 9.2 Контракту сторони погодили, що усі спори, які виникають з або у зв`язку із цим контрактом, включаючи будь-яке питання, по можливості, будуть  вирішуватись  шляхом переговорів між сторонами. У разі, якщо сторони не дійдуть до згоди, тому  всі спори, які виникатимуть з або у зв`язку із цим контрактом,  підлягають  розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту, на основі норм українського права. Рішення арбітражного суду  являється  остаточним та обов`язковим для виконання для обох сторін.
		Оцінивши дані пункти, суд першої інстанції встановив, що ця частина контракту є арбітражним застереженням, укладеним у письмовій формі, у якому сторони обрали арбітражний суд як спосіб вирішення спорів - Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, а також визначили  матеріальне право  судочинства - норми українського права.
		Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить вимог до змісту арбітражної угоди чи арбітражного застереження. 
		Арбітражне застереження, яке не містить погодженого між сторонами місцезнаходження арбітражу, склад арбітрів, місце проведення засідання арбітражного суду, мову арбітражного провадження   відповідно до статей 203, 215 ЦК України  таЗакону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»   не є  нікчемним силу вимог закону.
		Судом встановлено, що Контракт підписаний Фірмою«FY CO., Limited» і ПАТ «Енергомашспецсталь» та недійсним  в судовому порядку не визнавався.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції,  оскільки в силу вимог законодавства України вказане арбітражне застереження не є нікчемним, а з підстав неточного переліку умов арбітражного застереження, а саме точне місцезнаходження арбітражу, склад арбітрів, місце проведення засідання арбітражного суду, мову арбітражного провадження ПАТ «Енергомашспецсталь» в судовому порядку недійсним не визнавалось, тому є дійсним.
		Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що під час арбітражного розгляду сторони заявляли будь-які заперечення, що стосуються недотримання умов арбітражного застереження, вимог Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України або Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що даний спір  підлягає розгляду арбітражним судом, а  справа №179/2018 розглянута компетентним арбітражем - Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України у складі, визначеному відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, тому є підстави для визнання та  надання  дозволу на виконання рішення арбітражного суду. 
		Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги відносно того, що  арбітражне застереження є недійсним, і відповідно у арбітражного суду була відсутня компетенція для розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
		Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що  про те, що у ході розгляду справи арбітражним судом порушено принцип процесуальної рівності сторін і позбавлено ПАТ «Енергомашспецсталь» можливості належним чином ознайомитися із додатковими поясненнями Фірми та документами доданими до них, так як суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, натомість оголосив перерву на 30 хвилин. 
		Судом першої інстанції встановлено, що додаткові пояснення та документи  Фірми були надані ПАТ «Енергомашспецсталь» для ознайомлення у судовому засіданні 15 січня 2019 року , у зв`язку з чим оголошено перерву на 30 хвилин для їх дослідження. 
		Проте, заявник, посилаючись на обмеження його у реалізації процесуальних прав у зв`язку з ненаданням достатнього часу для вивчення додаткових пояснень, не зазначив, щодо яких саме нових обставин, наведених у додаткових поясненнях та доданих документах Фірмою, він не мав можливості надати пояснення арбітражному суду і яким чином ці обставини вплинули на ухвалення рішення по суті арбітражного спору.
		Окрім того, судом першої інстанції було встановлено те, що після оголошення перерви у судовому засіданні для ознайомлення представника ПАТ «Енергомашспецсталь» із наданими документами, інших клопотань з боку боржника до арбітражного суду не заявлялось.
		Окрім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що з вказаних підстав та на думку ПАТ «Енергомашспецсталь» процесуальних порушень арбітражним судом рішення арбітражного суду не оскаржувалось.
		Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги  відносно того, що   визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року суперечитиме публічному порядку України, оскільки арбітражний суд розглянув і вирішив справу з порушенням закріплених Конституцією України основних принципів судочинства, колегія суддів  вважає безпідставними. 
		Стаття 478 ЦПК України не містить визначення того, що розуміється під «публічним порядком». 
		При визначенні змісту цього поняття варто ураховувати рекомендації Асоціації міжнародного права щодо публічного порядку, прийняті у місті Нью-Делі у 2002 році, у яких зазначено, що остаточність арбітражних рішень у міжнародному комерційному арбітражі повинна поважатися за винятком надзвичайних обставин.
		Такі надзвичайні обставини існують, якщо визнання або примусове виконання арбітражного рішення буде суперечити міжнародному публічному порядку. Згідно з пунктом 1 (d) цих рекомендацій, міжнародний публічний порядок будь-якої держави включає в себе: (I) фундаментальні принципи, що стосуються справедливості або моралі, які держава бажає захищати, навіть якщо вона не була безпосередньо залучена до участі у спорі; (Ii) правила, призначені для обслуговування основних політичних, соціальних або економічних інтересів держави, відомі як lois de polis або «правила громадського порядку»; і (Iii) обов`язок держави дотримуватися своїх зобов`язань перед іншими державами або міжнародними організаціями.
		 
		Порушення публічного порядку матиме місце, якщо визнання і приведення до виконання рішення іноземного арбітражного суду у конкретному випадку так суперечитиме національним нормам, що згідно з національними принципами правопорядку це є неприпустимим.
		Судом не встановлено, а заявником не доведено обставин, які б свідчили про те, що визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року будь-яким чином суперечитиме публічному порядку України. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 лютого 2019 року будь-яким чином не буде суперечити публічному порядку України.
		Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.
		Керуючись статтями 24, 351, 367- 369, 375, 381-384, 474-479 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»  залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року. 
		 
		Судді:                                                                              А. А. Калараш
		 
		                                                                                        В. М. Сімоненко
		 
		                                                                                        С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...